08 січня 2026 року
м. Черкаси
Справа № 695/2807/24
Провадження № 22-ц/821/140/26
Категорія: 307020000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Новікова О.М., Фетісової Т.Л.
за участю секретаря: Кукушкіної А.О.
прокурора : Антощук С.В.
учасники справи:
заявник: ОСОБА_1 ,
представник заявника: адвокат Брус Сергій Миколайович,
заінтересована особа: Золотоніська міська рада Черкаської області,
особа, яка подає апеляційну скаргу: керівник Золотоніської окружної прокуратури Черненко Тарас Юрійович в інтересах держави в особі Золотоніської міської ради,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу керівника Золотоніської окружної прокуратури Черненка Тараса Юрійовича на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17 грудня 2024 року (ухваленого під головуванням судді Середи Л.В. в приміщенні Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області) у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Золотоніська міська рада Черкаської області про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини,-
Короткий зміст вимог
26 липня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, заінтересована особа: Золотоніська міська рада Черкаської області.
В обґрунтування заяви зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина на спадкове майно, яке складається з житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , земельної ділянки кадастровий номер 7110400000:03:0100037, площею 0.0402 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за цією ж адресою, а також земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3.0099 га, кадастровий номер 7120682600:03:001:1216, що розташована за межами населеного пункту с. Великий Хутір Золотоніського району Черкаської області.
Спадкоємці за законом, за заповітом та такі, що мають право на обов'язкову частку в спадковому майні на майно померлої відсутні. Спадщину прийняла вона, так як з 2017 року проживала разом зі спадкодавцем однією сім'єю до часу відкриття спадщини і за власні кошти здійснила поховання ОСОБА_2 .
Вказує, що при зверненні до нотаріальної контори для оформлення спадщини їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 на спадкове майно, у зв'язку з тим, що нею не надано документів, які б підтверджували факт родинних чи інших відносин спадкоємця із спадкодавцем.
Встановлення факту проживання однією сім'єю необхідне їй для можливості реалізувати свої спадкові права.
На підставі наведеного, ОСОБА_1 просила суд постановити рішення, яким встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з нею однією сім'єю більше п'яти років до часу відкриття спадщини.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17 грудня 2024 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Золотоніська міська рада Черкаської області про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини - задоволено повністю.
Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім'єю разом із ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , більше п'яти років на час відкриття спадщини після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що доводи сторони заявника є доведеними, оскільки фактично представником заінтересованої сторони не оспорюються, а матеріали справи містять належні докази на їх підтвердження.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій 05 листопада 2025 року через систему «Електронний суд», керівник Золотоніської окружної прокуратури Черненко Т.Ю., вважаючи оскаржуване рішення необгрунтованим, прийнятим із неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17 грудня 2024 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю - відмовити в повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 з померлою ОСОБА_2 фактично надало заявнику право на отримання спадщини за законом та унеможливило визнання спадщини відумерлою, передання її територіальній громаді в особі Золотоніської міської ради, тим самим позбавивши територіальну громаду м. Золотоноша на реалізацію її законних прав, передбачених ст. 1277 ЦК України,а, в подальшому, можливості наповнення місцевого бюджету шляхом продажу комунального майна на відкритих торгах, передачі комунального майна в оренду, тощо.
Крім того, орган місцевого самоврядування за наявності оскаржуваного рішення позбавлений можливості звернутися до суду із заявою про визнання спадщини у вигляді квартири відумерлою, відповідно до вимог ст. 1277 ЦК України.
Набуття територіальною громадою міста права комунальної власності на нерухоме майно як відумерлу спадщину також може бути джерелом поповнення житлового фонду, за рахунок якого у даний час могли б забезпечуватися житлом найбільш соціально незахищені верстви населення, у тому числі ВПО.
Вказує, що безпідставне встановлення судом факту спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_2 створює загрозу майновим інтересам держави в особі органу місцевого самоврядування щодо володіння, користування та розпорядження майном, яке фактично є відумерлою спадщиною, право на набуття якого територіальною громадою передбачене на підставі ст. 1277 ЦК України.
Золотоніська міська рада, яка була залучена до даної справи як заінтересована особа, під час розгляду справи фактично самоусунулась від виконання своїх повноважень щодо доведення недостовірності викладених заявником обставин, надавши до суду клопотання про розгляд справи без участі представника Золотоніської міської ради.
Щодо бездіяльності уповноваженого органу, з посиланням на ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», вказує. що прокуратурою 09.10.2025 на адресу Золотоніської міської ради направлено лист з повідомленням про прийняття рішення щодо вжиття заходів представницького характеру в інтересах держави та звернення з апеляційною скаргою на оскаржуване рішення.
Згідно листа Золотоніської міської ради № 2767 від 16.10.2025 міська рада не вбачає порушень інтересів громади внаслідок прийняття оскаржуваного рішення.
Прокурор вказує, що на день подання апеляційної скарги уповноваженим органом не вжито заходів щодо оскарження рішення від 17.12.2024, що свідчить про бездіяльність Золотоніської міської ради та наявність виключних підстав для представництва інтересів держави органами прокуратури.
Відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до Черкаського апеляційного суду 05 грудня 2025 року, ОСОБА_1 вважає апеляційну скаргу необгрунтованою, наведені в ній доводи такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду законним та обгрунтованим, у зв'язку із чим просить залишити рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17 грудня 2024 року без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Також просить визнати причини неподання доказів до суду першої інстанції поважними та долучити нові докази: квитанцію № 21 від 05.11.2021 та рахунок на оплату № 182 від 05.11.2021 на купівлю крісла з масажем, квитанцію № 22 від 11.11.2021 та рахунок на оплату № 183 від 11.11.2021 на купівлю газової плити, квитанцію № 22 від 18.11.221 та рахунок на оплату № 189 від 18.11.2021 на купівлю ліжка з матрацом та дослідити під час розгляду справи оригінали медичних документів відносно ОСОБА_2 .
На адресу Черкаського апеляційного суду від керівника Золотоніської окружної прокуратури Черненка Т.Ю. 5 січня 2026 року надійшла відповідь на відзив.
Фактичні обставини справи
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 03.04.1991 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , - що підтверджується відомостями у паспорті громадянина України на ім'я позивачки (а.с. 9).
Згідно свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 від 25.08.2023 вбачається, що ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зроблено відповідний запис № 701 ( а.с. 10).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне їй на праві власності майно: житловий будинок по АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 0,0402 га, кадастровий номер 7110400000:03:0100037 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_3 , земельної ділянки площею 3,0099 га, кадастровий номер 7120682600:03:001:1216 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населеного пункту с. Великий хутір Золотоніського району Черкаської області.
Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі вбачається, що 12.01.2024 приватним нотаріусом Шипович Я.І. заведено спадкову справу №7/2024..
Постановою приватного нотаріуса Золотоніського районного нотаріального округу Черкаської області Шипович Я.І. від 04.03.2024, відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 у зв'язку з тим, що спадкоємцем не надано нотаріусу документів, що підтверджують факт проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менше п'яти років до часу відкриття спадщини.
Як вбачається з Довідки № 127 від 18.04.2024 року, виданою головою квартального комітету № 26 м. Золотоноша Головань Л.Б., ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , починаючи із 2017 року і по 25.08.2023 проживала з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, мали спільний бюджет та допомагали один одному. ОСОБА_1 здійснила поховання ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно довіреності ОСОБА_2 від 24 липня 2023 року, посвідченої приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу Кравченок С.В. 24 липня 2023 року за реєстровим № 1645, вказана особа уповноважила ОСОБА_1 розпоряджатися будь-яким належним їй майном, а саме: купувати, продавати, передавати в емфітевзис або оренду, приймати в дар будь-яке майно, на умовах представнику відомих, представляти інтереси з питань оформлення будь-яких спадкових справ на її ім'я в тому числі вести її справи у відповідній нотаріальній конторі, представляти її інтереси у взаємовідносинах у будь-яких державних, громадських, господарських та інших підприємствах, установах, організаціях, незалежно від їх підпорядкування, фори власності та інше. Довіреність видана з правом передовіри повноважень третім особам, строком на 10 років та дійсна до 24.07.2033.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 повідомила суду, що вона знає ОСОБА_2 , бо працювали разом. Коли ОСОБА_2 захворіла, то ОСОБА_1 їй допомагала, вони жили разом у будинку ОСОБА_2 по АДРЕСА_3 . Їй відомо, що у ОСОБА_2 є далекі родичі, проте вони відмовились її доглядати, а ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_2 та доглядала її коли та захворіла, починаючи із 2017 року, вони жили разом як сестри, вели спільне господарство.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , пояснила, що є сусідкою та проживає навпроти будинку ОСОБА_2 , через дорогу. Знає заявницю, бо та проживала з ОСОБА_2 ще із 2017 року, вони жили як дві сестри, їли разом, вели спільне господарство. Заявниця дуже добре опікувалась ОСОБА_2 , коли та захворіла. Нікого з родичів свідок не бачила. Коли ОСОБА_2 померла, ОСОБА_1 її похоронила.
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до статті 10 ЦПК України при розгляді справи суд керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (далі - ЄСПЛ). Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
За частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Частиною першою статті 316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Такий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150ап23).
Таким чином, встановлення певних фактів має на меті підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд вправі встановлювати лише такі факти, які за своїми ознаками є юридичними фактами. Об'єктом судового захисту, у цьому випадку, є охоронюваний законом інтерес, тобто обставини, від встановлення наявності або відсутності яких у особи може виникнути, змінитися або припинитися певне суб'єктивне право.
Схожі за змістом висновки Верховний Суд виклав у постанові від 19 березня 2025 року у справі № 335/4669/23 (провадження № 61-16102св24).
У постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі №640/10329/16-ц зазначено, що визначальним при розгляді заяви про встановлення певних фактів, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки, має значення наявність чи відсутність спору між спадкоємцями.
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю, заявниця ОСОБА_1 посилалася на те, що у період з 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 вона проживала із ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім'єю, вказані особи мали спільний бюджет, несли витрати по утриманню будинку, сплаті комунальних платежів, вели спільне господарство, тримали город.
Також вказує, що в період спільного проживання ОСОБА_2 згідно довіреності уповноважувала ОСОБА_1 бути її представником, представляти її інтереси та розпоряджатися будь-яким майном, яке належало померлій.
Із матеріалів спадкової справи вбачається, що після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , заведено спадкову справу №7/2024 за заявою ОСОБА_1 .
Постановою приватного нотаріуса Золотоніського районного нотаріального округу Черкаської області Шипович Я.І. від 04.03.2024, відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 у зв'язку з тим, що спадкоємцем не надано нотаріусу документів, що підтверджують факт проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менше п'яти років до часу відкриття спадщини.
Відомості щодо інших осіб, які звертались до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, у матеріалах спадкової справи відсутні.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно із статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року у справі № 5-рп/99 членами сім'ї є, зокрема, особи, які постійно мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
Згідно з роз'ясненнями, наданими судам у пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.
Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів, а саме: 1) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; 2) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
Про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постановах від 21 березня 2019 року у справі № 461/4689/15-ц (провадження № 61-43735св18), від 10 жовтня 2019 року у справі № 520/8495/17 (провадження № 61-7058св19), від 17 жовтня 2019 року у справі № 712/1294/17 (провадження № 61-34351св18), від 31 березня 2022 року у справі № 461/4532/20 (провадження № 61-19344св21), від 12 січня 2023 року у справі № 754/6012/21 (провадження № 61-9440св22), від 20 лютого 2023 року у справі № 520/11160/18 (провадження № 61-3593св22), від 08 серпня 2023 року у справі № 752/13615/20-ц (провадження № 61-6638св23), від 26 жовтня 2023 року у справі № 522/10701/20 (провадження № 61-9778св23), від 25 червня 2024 року у справі № 125/1873/22 (провадження № 61-15872св23) та інших.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
На підтвердження факту спільного проживання однією сім'єю із спадкодавцем у даній справі заявником було надано: копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 ; копію договору купівлі-продажу частини будинку, згідно якого вбачається, що ОСОБА_5 22.12.2000, придбала у ОСОБА_6 та ОСОБА_7 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних спору, що знаходиться по АДРЕСА_3 ; Державний акт на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,0402 га, що розташована по АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_2 ; копію свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03.07.2012, згідно якого ОСОБА_2 отримала у порядку спадкування земельну ділянку площею 3,01 га, що знаходиться за адресою Черкаська область, Драбівський район, Великохутірська сільська рада; копію свідоцтва про розірвання шлюбу, з якого вбачається, що після розірвання шлюбу ОСОБА_8 змінила прізвище на ОСОБА_2 ; Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі; постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04.03.2024, довідку №127 від 18.02.2024, виданою головою квартального комітету № 26 м. Золотоноша ОСОБА_9 , з якої вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , починаючи із 2017 року і по 25.08.2023 проживала з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , вказані особи вели спільне господарство, мали спільний бюджет та допомагали один одному. ОСОБА_1 здійснила поховання ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; довіреність, з якої вбачається, що ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_1 розпоряджатися будь-яким належним їй майном, а саме: купувати, продавати, передавати в емфітевзис або оренду, приймати в дар будь-яке майно, на умовах представнику відомих, представляти інтереси з питань оформлення будь-яких спадкових справ на її ім'я, в тому числі вести її справи у відповідній нотаріальній конторі, представляти її інтереси у взаємовідносинах у будь-яких державних, громадських, господарських та інших підприємствах, установах, організаціях, незалежно від їх підпорядкування, фори власності та інше. Довіреність видана з правом передовіри повноважень третім особам, строком на 10 років та дійсна до 24.07.2033.
Також в судовому засіданні були заслухані свідки, які повідомили, що коли ОСОБА_2 захворіла, то ОСОБА_1 їй допомагала та доглядала, що вони проживали як сестри і заявниця здійснила її поховання.
Колегія суддів, перевіривши долучені до матеріалів справи докази, встановила, що заявниця не надала суду належних, допустимих та беззаперечних доказів на підтвердження факту проживання зі спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім'єю, наявності між ними взаємних прав і обов'язків, ведення спільного господарства, спільного бюджету, спільних витрат та інше, що притаманне саме сімейним відносинам.
Також колегією суддів встановлено, що заявниця в період спільного проживання із ОСОБА_2 з 2017 року по 25.08.2023, перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10 , відомостей про розірвання шлюбу із яким, матеріали справи не містять.
Крім того, згідно копії паспорту заявниці вбачається, що з 03.04.1991 ОСОБА_1 зареєстрована за адресою : АДРЕСА_2 , водночас ОСОБА_2 на момент смерті була зареєстрована в АДРЕСА_1 , що не спростовано заявницею.
Вказані відомості також підтверджуються і довіреністю від 24.07.2023, яка видана за місяць до смерті ОСОБА_2 .
Щодо довідки №127 від 18.04.2024, виданої головою квартального комітету Л.Б. Головань, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 з 2017 року і до 25.08.2023 проживала з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , особи вели спільне господарство, мали спільний бюджет та допомагали один одному, колегія суддів відхиляє як доказ, оскільки не вказано джерело на підтвердження наведеної інформації, тому така довідка не може бути визнана належним, достатнім та достовірним доказом.
Посилання заявниці та покази свідків, що ОСОБА_1 піклувалась про ОСОБА_2 , коли та захворіла, свідчить лише, що остання потребувала сторонньої допомоги, яку ОСОБА_1 їй надавала, проте, не свідчать про спільне ведення господарства та спільний побут з ОСОБА_2 та проживання однією сім'єю з 2017 року по день смерті останньої.
Посилання ОСОБА_1 в заяві про встановлення факту на те, що вона здійснила поховання ОСОБА_2 , також не є достатньою правовою підставою для встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем.
Заявницею до відзиву на апеляційну скаргу долучено докази на підтвердження факту постійного проживання, зокрема, копії квитанції про придбання товарів: крісла, газової плити та ліжка, однак, колегія суддів не приймає вказані докази до розгляду, оскільки вони були наявні на час розгляду справи в суді першої інстанції, проте не були подані до суду першої інстанції та не були предметом розгляду, при цьому у відзиві не вказано причини не подання вказаних доказів до суду першої інстанції.
Інших доказів на підтвердження факту постійного проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_2 однією сім'єю з 2017 року по 25.08.2023 матеріали справи не містять.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно розглянув заяву в порядку окремого провадження, проте, не звернув належної уваги на вказані докази та обставини справи, у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку щодо доведеності факту постійного проживання ОСОБА_1 однією сім'єю із ОСОБА_2 , більше п'яти років на час відкриття спадщини після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до п. 2 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно п.п.1,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржуване рішення суду до скасування із ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Оскільки апеляційну скаргу задоволено, оскаржуване рішення скасовано, то судові витрати Золотоніської окружної прокуратури, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції підлягають відшкодуванню у розмірі 726,72 грн.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу керівника Золотоніської окружної прокуратури Черненка Тараса Юрійовича - задовольнити.
Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17 грудня 2024 року - скасувати.
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Золотоніська міська рада Черкаської області про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини - залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Черкаської обласної прокуратури судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 726,72 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді О.М. Новіков
Т.Л. Фетісова
/повний текст постанови суду виготовлений 12 січня 2026 року/