Єдиний унікальний номер 644/78/24
Номер провадження 22-ц/818/190/26
12 січня 2026 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 17 березня 2025 року в складі судді Бабенко Ю.П. по справі № 644/78/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Позов мотивовано тим, з 04 грудня 1998 року між сторонами було укладено шлюб, який розірвано рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16 червня 2023 року.
В період шлюбу, 15 лютого 2023 року, подружжям набуто транспортний засіб CHEVROLET LACCETI, д.н.з. НОМЕР_1 .
05 липня 2023 року вказаний транспортний засіб CHEVROLET LACCETI, д.н.з. НОМЕР_1 було перереєстровано, а користувачем фактично залишилась відповідачка.
Відповідно до звіту про оцінку майна, складеного 19 листопада 2023 року суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 , вартість транспортного засобу CHEVROLET LACCETI, д.н.з. НОМЕР_1 складає 151 400 грн.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 грошову компенсацію 1/2 частки вартості транспортного засобу CHEVROLET LACCETI, державний номерний знак НОМЕР_1 у сумі 75700 грн.
ОСОБА_2 подала відзив на позовну заяву, в якому просила позов залишити без задоволення та стягнути витрати на правничу допомогу.
Відзив мотивовано тим, що транспортний засіб CHEVROLET LACCETI, д.н.з. НОМЕР_1 не є спільним майно подружжя. У травні 2022 року сторони почали проживати окремо та не мали спільного побуту та грошових коштів.
15 лютого 2023 року її син ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу оформив транспортний засіб CHEVROLET LACCETI, д.н.з. НОМЕР_1 на її ім'я.
05 липня 2023 року вона на підставі договору купівлі-продажу вона оформила транспортний засіб на свого сина ОСОБА_4 . Грошові кошти за такими договорами купівлі продажу фактично не сплачувались.
Долучений до позовної заяви звіт про оцінку транспортного засобу не може вважатися допустимим доказом, оскільки звіт було виконано за адвокатським запитом представника позивача, особистий огляд транспортного засобу оцінювачем не проводився.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 17 березня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 12000 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що автомобіль CHEVROLET LACCETI набуто відповідачкою як особисте майно у зв'язку з чим підстави його поділу в порядку спільного сумісного майна подружжя відсутні.
На вказане судове рішення 15 травня 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що спірний транспортний засіб є особистою власності відповідачки, оскільки остання не мала доходу та відповідно грошових коштів для придбання автомобілю.
Вказував на існування двох протилежних висновків щодо поділу майна, оскільки рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2024 року в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнуто з нього на користь відповідачки 59935,92 грн у якості грошової компенсації належної відповідачці частини автомобіля Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_2 , 1998 року випуску.
Судом першої інстанції безпідставно залишено без розгляду Відповіді на відзив від 04 грудня 2024 року, що унеможливило подання доказів по справі.
07 липня 2025 року ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила рішення суду залишити без змін.
Відзив мотивовано тим, що позивач і його представник брали участь в судових засіданнях, під час судового розгляду справи 04 червня 2024 року судом з'ясовувалося питання отримання стороною позивача копії відзиву на позов, проте відповідь на відзив подано лише 04 грудня 2024 року, тобто із суттєвим пропуском строку на його подачу, у зв'язку з чим судом першої інстанції ухвалою від 10 березня 2025 року обґрунтовано залишено без розгляду вказаний документ.
Укладення ОСОБА_1 договору про надання правничої допомоги з іншим адвокатом та представництво інтересів позивача іншим представником не є підставою для надання позивачу та його новому адвокату повторного права для подання відповіді на відзив, поновлення пропущених процесуальних строків.
Позивачем в судовому засіданні було визнано обставини відсутності фактичних шлюбних відносин на час придбання автомобіля. ОСОБА_1 давав пояснення, що «з травні 2022 року сторони почали проживати окремо, що підтверджується звукозаписом судового засідання. Викладення інших фактичних обставин справи суперечать його попередній поведінці (наданим ним раніше поясненням по справі) і є недобросовісними.
Звіт про оцінку автомобіля CHEVROLET LACCETI, державний номерний знак НОМЕР_1 не є допустимим доказом, оскільки особистий огляд транспортного засобу оцінювачем не проводився та ним не було зафіксовано технічні характеристики, укомплектованість, пробіг транспортного засобу.
Відзив на апеляційну скаргу подано не було.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 17 березня 2025 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що з 04 грудня 1998 року сторони перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16 червня 2023 року (том 1, а.с. 15-17).
15 лютого 2023 року на підставі договору купівлі продажу № 6341/2023/3658119 укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , остання придбала автомобіль марки CHEVROLET LACCETI, державний номерний знак НОМЕР_3 . Згідно п. 3 договору вартість транспортного засобу встановлена за домовленістю сторін та складає 12000 грн (том 1, а.с. 113-115).
На підставі договору купівлі-продажу № 6342/2023/3916703 від 05 липня 2023 року, вказаний автомобіль ОСОБА_2 продано ОСОБА_4 . Згідно п. 3 договору вартість транспортного засобу встановлена за домовленістю сторін та складає 2000 грн (том 1, а.с. 116-118).
Відповідно до звіту про оцінку майна, складеного 19 листопада 2023 року суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 , вартість транспортного засобу CHEVROLET LACCETI, д.н.з. НОМЕР_1 складає 151 400 грн (том 1, а.с. 22-34).
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 3 статті 368 ЦК України).
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина 1 статті 61 СК України).
Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (частина 1 статті 63 СК України).
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина 1 статті 70 СК України).
Вирішуючи спори між подружжям про майно, потрібно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна.
Системний аналіз наведених норм матеріального права свідчить про існування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Водночас законодавство передбачає можливість спростування поширення правового режиму спільного сумісного майна одним із подружжя, що є процесуальним обов'язком особи, яка з нею не погоджується. Тягар доказування обставин для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17(провадження № 14-325цс18).
Згідно із частиною 3 статтею 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Норма частини 3 статті 61 СК України кореспондує частині 4 статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина 2 статті 65 СК України).
У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Ключовим для вирішення питання про компенсацію одним із подружжя іншому компенсації вартості відчуженого спільного сумісного майна є не лише наявність на це письмової згоди іншого з подружжя, а використання виручених від продажу грошових коштів не в інтересах сім'ї чи на її потреби.
Згідно з частиною 6 статті 57 СК України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
При вирішенні питання про правовий режим майна подружжя з'ясуванню підлягають як підстави й час набуття такого майна, так і обставини, що свідчать про окреме проживання подружжя у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин до розірвання шлюбу.
Положення цієї норми стосуються випадків, коли дружина та чоловік спільно не проживають, але без встановлення режиму окремого проживання, передбаченого статтею 119 СК України.
Законодавець розмежовує правовий режим майна, набутого дружиною, чоловіком після встановлення судом режиму сепарації (стаття 119 СК України), і майна, набутого за обставин, визначених у частині 6 статті 57 СК України.
На майно, набуте дружиною, чоловіком у період шлюбу, але за час окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, поширюється презумпція права спільної сумісної власності подружжя.
Тому у разі виникнення спору щодо цього майна спростувати вказану презумпцію має та сторона, яка вважає це майно особистою приватною власністю.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
Спростовує презумпцію спільності майна подружжя той із подружжя, який заперечує, що майно, набуте у період шлюбу, є спільним сумісним майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17, провадження №14-325цс18, постанова Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 595/324/17, провадження № 61-38303св18).
Відповідно до приписів частин 1 та 2 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Матеріали справи свідчать, що сторони перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16 червня 2023 року.
15 лютого 2023 року ОСОБА_2 , придбано автомобіль марки CHEVROLET LACCETI, державний номерний знак НОМЕР_3 , який в подальшому відчужено.
Заперечуючи проти позову, відповідачка вказувала, що сторони на час набуття спірного транспортного засобу не проживали разом.
Між тим, матеріали справи не місять беззаперечних доказів як встановлення режиму окремого проживання, передбаченого статтею 119 СК України, так і набуття спірного автомобіля за особисті кошти відповідачки.
За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про визнання спірного транспортного засобу особистим майном відповідачки.
Зважаючи, що ОСОБА_2 без згоди позивача відчужила транспортний засіб CHEVROLET LACCETI, д.н.з. НОМЕР_1 , який набуто ними під час перебування у зареєстрованому шлюбі та за спільні кошти, судова колегія вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача компенсацію вартості частки зазначеного автомобіля у розмірі 75700 грн.
Доводи відповідачки про неналежність звіту про оцінку майна, складеного 19 листопада 2023 року суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 суд не приймає до уваги, оскільки інших доказів вартості майна відповідно до статті 81 ЦПК України ОСОБА_2 не надано, висновки, викладені у звіті не спростовано.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Отже, рішення суду першої інстанції підлягає скасування з ухваленням нового про задоволення позову ОСОБА_1 .
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
При зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 сплачено -12111,20 грн (том 1, а.с 35), за подану апеляційну скаргу сплачено 1860,80 грн (том 2, а.с.9а).
Зважаючи, що позов та апеляційну скаргу задоволено та ухвалено нове рішення, вказані витрати підлягають стягненню, з відповідачки на користь позивача.
Керуючись, ст. ст. 367, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 17 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) вартість 1/2 частини транспортного засобу CHEVROLET LACCETI, державний номерний знак НОМЕР_3 у розмірі 75700 (сімдесят п'ять тисяч сімсот) грн та 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 12 січня 2026 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді О.В. Маміна
В.Б. Яцина