08 січня 2026 року
м. Київ
справа № 755/1983/18
провадження № 61-7100св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач (за первісним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідачі (за первісним позовом): ОСОБА_2 , який діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 ,
третя особа (за первісним позовом) - Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації,
позивач (за зустрічним позовом) - ОСОБА_4 ,
відповідачі (за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , державний реєстратор комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» Рисак Олена Олександрівна,
треті особи (за зустрічним позовом): товариство з обмеженою відповідальністю «Каса народної допомоги», Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 , який діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 вересня 2022 року у складі судді Чех Н. А. та постанову Київського апеляційного суду від 28 березня 2023 року у складі колегії суддів Желепи О. В., Кравець В. А., Мазурик О. Ф.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , який діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , державного реєстратора комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» Рисак Олени Олександрівни, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Каса народної допомоги», Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 , який діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , який діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Позов мотивований тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 . Право власності набула за договором купівлі-продажу квартири від 11 серпня 2017 року, яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11 серпня 2017 року. На даний час в квартирі зареєстровані ОСОБА_2 , який є сином колишнього власника та його малолітня дочка ОСОБА_3 . Дані особи не є членами її родини, у зв'язку з чим звернулась до суду.
Позивач (за первісним позовом) просила суд:
- визнати ОСОБА_2 та малолітню ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою;
- вирішити питання розподілу судових витрат.
У травні 2018 року ОСОБА_4 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , державного реєстратора комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (далі -КП «Київжитлоспецексплуатація») Рисак О. О., треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Каса народної допомоги» (далі - ТОВ «Каса народної допомоги»), Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 , який діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Зустрічний позов ОСОБА_4 мотивувала тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 27 червня 1997 року, посвідченого державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Бондаренко Г. О., зареєстрованого в реєстрі за № 8-1790. 15 червня 2006 року вона отримала дублікат договору.
19 червня 2014 року вона уклала з ТОВ «Каса народної допомоги» кредитний договір № 1906003/000-КФІ/14, згідно якого отримала грошові кошти у розмірі 100 000,00 грн, строком повернення до 19 червня 2015 року, зі сплатою процентів у розмірі 48 % річних. З метою забезпечення виконання зобов'язання 19 червня 2014 року укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кисельовою Н. В., зареєстрований за № 805, за умовами якого спірну квартиру передано в іпотеку. В рамках договору іпотеки оформлено та видано іпотекодержателю заставну серії АА № 000290 від 19 червня 2014 року.
19 листопада 2015 року між нею та іпотекодержатем укладено договір про внесення змін та доповнень № 1 до договору іпотеки, за умовами якого строк зобов'язання продовжено до 19 червня 2016 року та анульовано заставну серії АА № 000290 від 19 червня 2014 року та видано заставну серії АА № 000427 від 19 листопада 2015 року. Згідно квитанцій вона сплатила на виконання умов кредитного договору 131 910,00 грн.
19 травня 2017 року, поки вона була відсутня, спірною квартирою незаконно заволоділи невідомі особи, у зв'язку з чим вона звернулась із відповідною заявою до правоохоронних органів. В подальшому їй стало відомо, що 02 березня 2017 року між ТОВ «Каса народної допомоги» та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу заставної № 1906003/000-КФ1/14/КЗ, 26 квітня 2017 року видано свідоцтво, яке посвідчене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С. І., зареєстроване в реєстрі за № 217. В свідоцтві вказано, що 06 березня 2017 року ОСОБА_4 вручено вимогу про сплату протягом 30 днів грошових коштів у розмірі 104 671,97 грн. Однак, вказаної вимоги вона не отримувала.
04 травня 2017 року ОСОБА_5 оформив на себе право власності на спірну квартиру. Реєстрацію права власності здійснено державним реєстратором КП «Київжитлоспецексплуатація» Рисак О. О. за № 35039685 на підставі наступних документів: договір іпотеки від 19 червня 2014 року, договір про внесення змін до доповнень № 1 до договору іпотеки, договір купівлі-продажу заставної від 02 березня 2017 року, заставна від 19 листопада 2015 року, свідоцтво № 217 від 26 квітня 2017 року, застереження від 03 березня 2017 року № 81.
11 серпня 2017 року право власності на спірну квартиру перейшло до ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 11 серпня 2017 року.
Вважає, що ОСОБА_5 не мав правових підстав для набуття права власності на спірну квартиру, не був її законним власником, оскільки вимоги про усунення порушень вона не отримувала. Окрім того, державний реєстратор не врахував, що в квартирі були зареєстровані та проживали чотири особи, одна з яких є малолітньою, що передбачає отримання згоди відповідної служби у справах дітей, якої не було. Згоди на набуття права власності ОСОБА_5 на спірну квартиру вона не давала. Оскільки набуття права власності ОСОБА_5 є незаконним, ОСОБА_1 набула право власності неправомірно.
Позивач (за зустрічним позовом) просила суд:
- скасувати рішення державного реєстратора Рисак О. О. про державну реєстрацію прав та обтяжень від 04 травня 2017 року на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ;
- витребувати з незаконного володіння у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- вирішити питання розподілу судових витрат.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Дніпровський районний суд м. Києва рішенням від 12 вересня 2022 року, яке Київський апеляційний суд постановою від 28 березня 2023 року залишив без змін,позов ОСОБА_1 задовольнив.
Визнав ОСОБА_2 та малолітню ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704,80 грн.
Зустрічний позов ОСОБА_4 залишив без задоволення.
Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що ОСОБА_2 зареєстрований у спірній квартирі з 15 жовтня 1998 року, а ОСОБА_3 - з 01 вересня 2017 року. Водночас з матеріалів справи та пояснень сторін убачається, що з 19 травня 2017 року вони у квартирі АДРЕСА_1 не проживають, а адресою для листування визначили квартиру АДРЕСА_3 .
Посилання на незаконне заволодіння квартирою та відкриття 19 травня 2017 року кримінального провадження за статтею 356 КК України суд відхилив, оскільки надане повідомлення підтверджує лише факт його реєстрації та не містить відомостей про подальший хід або результати розслідування. Крім того, відсутні докази вжиття заходів щодо вселення до спірного житла, у тому числі шляхом звернення до суду.
За таких обставин суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не проживають у спірній квартирі понад шість місяців без поважних причин, у зв'язку з чим наявні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Позивач за зустрічним позовом просила скасувати рішення державного реєстратора оскільки вимоги кредитора про усунення порушень не отримувала. Однак, дане твердження не є підставою для його скасування, так як кредитор - ОСОБА_5 вчинив дії по направленню ОСОБА_4 відповідної вимоги.
Не є підставою для скасування рішення державного реєстратора і посилання ОСОБА_4 на заниження вартості спірної квартири, оскільки саме сторони правочину визначають ціну та це не є підставою для витребування майна від нового власника.
Звернення стягнення на заставне майно було правомірним та відповідало як вимогам закону, так і умовам договору іпотеки, права за яким перейшли до ОСОБА_5 . ОСОБА_1 набула право власності на спірну квартиру за договором купівлі-продажу у особи, яка мала право відчужувати спірну квартиру, а тому є добросовісним набувачем. Позивач за зустрічним позовом не довела, що спірна квартира вибула з її власності поза її волею, а тому відсутні правові підстави для витребування майна на користь ОСОБА_4 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким зустрічний позов задовольнити.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 24 травня 2023 року відкрив касаційне провадження у справі, витребував її із Дніпровського районного суду м. Києва.
09 червня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України та вказує на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
У касаційній скарзі зазначається, що посилаючись на судову почеркознавчу експертизу підпису, виконаного від імені « ОСОБА_4 » на експрес-накладній від 03 березня 2017 року № 59000241709305, яка була призначена ухвалою суду першої інстанції від 17 січня 2019 року, скаржник вказує, що на вимоги суду адвокат Бураков І. О. чи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гембарська С. І. оригінал накладної не передали для проведення експертизи, у зв'язку з чим матеріали справи повернуто з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз до суду із повідомленням про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи.
ОСОБА_4 не отримувала жодних вимог кредитора про усунення порушень, які до того ж були направлені їй з порушенням порядку їх направлення, визначених у договорі іпотеки. Також вказує, що відповідачі за зустрічним позовом не надали до суду належні докази, які б спростовували дане твердження ОСОБА_4 , а також належні докази направлення та вручення їй вимоги про усунення порушень.
Доводи інших учасників справи
У червні 2023 року ОСОБА_2 надіслав відзив на касаційну скаргу у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити, а оскаржувані судові рішення скасувати.
Фактичні обставини справи
Суд установив, що 27 червня 1997 року за договором купівлі-продажу квартири ОСОБА_4 придбала квартиру АДРЕСА_1 . Договір посвідчено державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Бондаренко Г. О., зареєстровано в реєстрі за № 8-1790. Право власності ОСОБА_4 зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна.
15 червня 2006 року державний нотаріус Першої київської державної нотаріальної контори Рябикина А. А. видала дублікат договору купівлі-продажу квартири від 27 червня 1997 року, який зареєстровано в реєстрі за № 9-2690. Дублікат на право власності ОСОБА_4 зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 19 червня 2006 року за реєстровим № 8534а у реєстрову книгу № 19.1-282.
19 червня 2014 року ТОВ «Каса народної допомоги» та ОСОБА_4 уклали кредитний договір № 1906003/000-КФІ/14, відповідно до умов якого фінансова установа надає позичальнику кредит у національній валюті України на загальну суму 100 000,00 грн, строком з 19 червня 2014 року по 19 червня 2015 року, який додатковою угодою № 1 до даного договору від 19 листопада 2015 року продовжено до 19 червня 2016 року, зі сплатою процентів за користування кредитом за фактичний час користування грошовими коштами з розрахунку 48 % річних.
В забезпечення виконання ОСОБА_4 кредитних зобов'язань за кредитним договором від 19 червня 2014 року № 1906003/000-КФІ/14, ТОВ «Каса народної допомоги» та ОСОБА_4 уклали нотаріально посвідчений договір іпотеки, за умовами якого предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 .
19 листопада 2015 року ТОВ «Каса народної допомоги» та ОСОБА_4 уклали нотаріально посвідчений договір про внесення змін та доповнень № 1 до договору іпотеки від 19 червня 2014 року, яким сторони домовилися пункт 9.1 договору іпотеки викласти в наступній редакції: в рамках даного договору іпотекодавець оформляє та видає іпотекодержателю заставну серії АА № 000427 від 19 листопада 2015 року.
Пунктами 9.3 - 9.6 договору іпотеки від 19 червня 2014 року передбачено, що заставна може передаватися її власником будь-якій особі шляхом вчинення індосаменту. Наступний власник заставної набуває всі права іпотекодержателя (нового кредитора) за основним договором, яким обумовлене основне зобов'язання та за цим договором, а права попереднього власника заставної як іпотекодержателя (первісного кредитора) припиняються. Після видачі заставної виконання основного зобов'язання та звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено лише на підставі вимоги власника заставної. Звернення стягнення на предмет іпотеки власником заставної здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» а також цим договором. Передача заставної здійснюється шляхом виконання на ній особою, якій належить застава (індосантом), передавального напису (індосаменту) на користь іншої особи (індосата) та передачі оригіналу заставної. Передача заставної не потребує згоди іпотекодавця або боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Передача заставної шляхом вчинення індосаменту надає індосанту всі права іпотекодержателя за цим договором та за основним договором.
19 листопада 2015 року ОСОБА_4 як боржник та іпотекодавець підписала заставну серії АА № 000427, за якою боржник зобов'язується перед іпотекодержателем виконати основне зобов'язання відповідно до кредитного договору від 19 червня 2014 року № 1906003/000-КФІ/14 зі змінами та доповненнями, укладеного між ТОВ «Каса народної допомоги» та ОСОБА_4 , вказано розмір основного зобов'язання, проценти за ним, строк та порядок виконання основного зобов'язання, а також визначено право іпотекодержателя на звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки без номера від 19 червня 2014 року, зі змінами та доповненнями, в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання.
Вказана заставна містить зазначення про те, що обтяження нерухомого майна іпотекою зареєстроване 19 листопада 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О. В., на заставній міститься підпис вказаного нотаріуса та відбиток його печатки.
02 березня 2017 року ТОВ «Каса народної допомоги» та ОСОБА_5 уклали договір № 1906003/000-КФІ/14/КЗ купівлі-продажу заставної, згідно якого продавець зобов'язується шляхом здійснення передавального напису (індосаменту) передати у власність покупця (продати), а покупець зобов'язується прийняти (купити) заставну (борговий цінний папір, який засвідчує безумовне право його власника на отримання від боржника виконання за основним зобов'язанням) на умовах цього договору. Заставна, що продається за умовами цього договору, має наступні реквізити: заставна серії АА № 000427, видана 19 листопада 2015 року за умовами договору іпотеки від 19 червня 2014 року, укладеного між ТОВ «Каса народної допомоги» та ОСОБА_4 , який укладений в якості забезпечення зобов'язань боржника перед продавцем за кредитним договором від 19 червня 2014 року № 1906003/000-КФІ/14. Заставна засвідчує безумовне право її власника на отримання від боржника виконання його зобов'язань за кредитним договором, а в разі невиконання таких зобов'язань передбачає право звернути стягнення на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , яка належить боржнику на праві власності (предмет іпотеки).
На зворотному боці заставної № 000427 розміщене «Поле для вчинення індосаменту», до якого внесені наступні відомості: інформація щодо фізичної або юридичної особи, якій передається заставна: ОСОБА_5 із зазначенням серії та номера паспорта та місця реєстрації. Умови передачі заставної: відчуження (продаж) заставної відповідно до договору № 1906003/000-КФІ/14/КЗ купівлі-продажу заставної від 02 березня 2017 року. Також, вказаний стан заборгованості на дату передачі заставної, зазначені: дата передачі заставної - 02 березня 2017 року; індосант - ТОВ «Каса народної допомоги», наявні підпис та прізвище директора товариства, а також відбиток печатки товариства.
26 квітня 2017 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гембарська С. І. видала свідоцтво, згідно якого посвідчила, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву ОСОБА_5 передала ОСОБА_4 . Заява містила наступний зміст щодо укладення договору № 1906003/000-КФІ/14/КЗ купівлі-продажу заставної від 02 березня 2017 року, згідно якої ОСОБА_5 придбав право вимоги за кредитним договором від 19 червня 2014 року № 1906003/000-КФІ/14 та договором іпотеки від 19 червня 2014 року № 1906003/000-КФІ/14, посвідчений приватним нотаріусом Верповською О. В. Просив повернути суму боргу в розмірі 104 671,97 грн, з яких борг за кредитом - 77 027,69 грн, борг за процентами - 22 644,28 грн та штраф - 5 000,00 грн протягом тридцяти днів з моменту отримання вимоги. Попереджено, що у випадку неповернення суми боргу, буде звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно з укладеним договором іпотеки у визначений законодавством спосіб. Заява була передана ОСОБА_4 06 березня 2017 року через представника ТОВ «Нова пошта» послугою «Доставка особисто в руки» згідно експрес-накладної № 59000241709305.
27 квітня 2017 року державний реєстратор КП «Київжитлоспецексплуатація» Рисак О. О. здійснила реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_5 . Підстава виникнення права власності: договір іпотеки від 19 червня 2014 року, договір про внесення змін та доповнень № 1 до договору іпотеки від 19 червня 2014 року, договір купівлі-продажу заставної від 02 березня 2017 року; заставна від 19 листопада 2015 року; свідоцтво від 26 квітня 2017 року; застереження від 03 березня 2017 року. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 35039685 від 04 травня 2017 року.
11 серпня 2017 року ОСОБА_5 та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу, згідно якого ОСОБА_1 придбала квартиру АДРЕСА_1 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С. І., зареєстровано в реєстрі за № 494. Інформацію про право власності внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 11 серпня 2017 року.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права
і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
У статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З матеріалів справи відомо, що Дніпровський районний суд м. Києва ухвалою від 13 вересня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 в частині вимог про визнання ОСОБА_4 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, залишив без розгляду за заявою представника позивача за первісним позовом. Ухвала набрала законної сили та не була оскаржена.
У справі, що переглядається, оскаржуваними судовими рішеннями визнано такими, що втратили право користування квартирою лише ОСОБА_2 та неповнолітню ОСОБА_3 .
ОСОБА_2 не реалізував своє право на подання апеляційної скарги, чи приєднання до апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в частині задоволення пред'явлених до нього позовних вимог.
ОСОБА_4 не надала доказів того, яким чином оскаржувані судові рішення, яким визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, порушують її права та інтереси за умови, що ОСОБА_2 не оскаржив рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції.
Тому, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій Верховний Суд переглядає лише в межах зустрічного позову ОСОБА_4 .
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Так, відповідно до статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтями 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина першої статті 575 ЦК України).
Згідно із частинами першою-третьою статті 20 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) заставна - це іпотечний цінний папір, який засвідчує безумовне право його власника на отримання від боржника виконання за основним зобов'язанням, за умови, що воно підлягає виконанню в грошовій формі, а в разі невиконання основного зобов'язання - право звернути стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до частини третьої статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За приписами частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Відповідно до пунктів 6.4 - 6.8.1 договору іпотеки від 19 травня 2014 року, укладеного між ТОВ «Каса народної допомоги» та ОСОБА_4 , у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язань за основним договором чи умов договору іпотеки іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушень із зазначенням їх змісту, строку виконання не менше 30 днів та попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки. Така вимога може містити також вимогу про дострокове виконання основного зобов'язання.
Письмова вимога надсилається за адресою іпотекодавця, визначеною договором і вважається належно направленою у разі неповідомлення іпотекодержателя про зміну адреси. У разі невиконання вимоги у встановлений строк іпотекодержатель має право розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема шляхом набуття його у власність або продажу від свого імені будь-якій особі без додаткового уповноваження іпотекодавця.
Іпотекодержатель одноосібно приймає рішення про набуття предмета іпотеки у власність у рахунок задоволення своїх вимог або про його продаж від свого імені будь-якій особі після спливу строку, встановленого у письмовій вимозі про усунення порушень. Згідно з пунктом 6.8.1 договору, продаж предмета іпотеки та укладення договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від власного імені без необхідності отримання будь-якого додаткового уповноваження іпотекодавця.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 02 березня 2017 року ТОВ «Каса народної допомоги» та ОСОБА_5 уклали договір купівлі-продажу заставної № 1906003/000-КФІ/14/КЗ, за яким покупцеві шляхом індосаменту було передано заставну серії АА № 000427, видану 19 листопада 2015 року на підставі договору іпотеки від 19 червня 2014 року, укладеного з ОСОБА_4 на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 19 червня 2014 року. Заставна посвідчувала право її власника на отримання виконання за кредитним договором та право звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 .
Факт передання заставної підтверджується індосаментом на її зворотному боці із зазначенням покупця, дати передачі, стану заборгованості, підпису уповноваженої особи та відбитка печатки товариства.
03 березня 2017 року ОСОБА_5 звернувся до ОСОБА_4 з письмовою вимогою про повернення заборгованості у сумі 104 671,97 грн із попередженням про звернення стягнення щодо предмета іпотеки, яка була вручена 06 березня 2017 року. У зв'язку з невиконанням вимоги 27 квітня 2017 року ОСОБА_5 звернув стягнення на іпотечне майно, зареєстрував за собою право власності на квартиру та у серпні 2017 року відчужив її відповідачу ОСОБА_1 .
Доводи ОСОБА_4 про неотримання нею вимоги про повернення боргу та підроблення підпису на експрес-накладній ТОВ «Нова пошта» є безпідставними, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами.
У межах цивільної справи № 755/1983/18 ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17 січня 2019 року була призначена судово-почеркознавча експертиза на підставі копії експрес-накладної, однак у зв'язку з ненаданням оригіналу документа експертне дослідження провести не вдалося, про що КНДІСЕ повідомив суд листом від 20 грудня 2019 року. Надалі ОСОБА_4 не заявляла клопотань про повторне призначення експертизи, у тому числі після передачі справи іншому судді.
Під час апеляційного розгляду заявнику було роз'яснено її право та обов'язок надати докази підробки підпису або заявити клопотання про призначення відповідної експертизи, однак вона цим правом не скористалася, у наступне судове засідання не з'явилася та відповідних клопотань не подала.
За відсутності належних і допустимих доказів підробки підпису або порушення ОСОБА_5 порядку направлення вимоги, а також з огляду на недоведеність інших доводів касаційної скарги, колегія суддів Верховного Суду погоджується із судами першої та апеляційної інстанцій про правомірність дій ОСОБА_5 під час звернення стягнення на предмет іпотеки.
Отже, доводи касаційної скарги не спростовують зроблені у справі висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 березня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров