Іменем України
12 січня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/1076/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Комунального підприємства "Теплокомуненерго"
Чернігівської міської ради,
код ЄДРПОУ 44819434, вул. Ушинського, 23, м. Чернігів, 14014,
до відповідача: Політичної партії Чернігівської обласної організації
народного руху України
код ЄДРПОУ 14253147, вул. Івана Мазепи, 4, м. Чернігів, 14000
про стягнення 71 002,19 грн
без повідомлення (виклику) сторін
Дії суду щодо розгляду справи. Позиції сторін.
Комунальним підприємством “Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради подано позов до Політичної партії Чернігівської обласної організації народного руху України про стягнення 71 002,19 грн боргу за надану послугу з постачання теплової енергії.
Ухвалою суду від 03.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, зокрема, відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 03.11.2025, направлена на адресу місцезнаходження відповідача (вул. Івана Мазепи, буд. 4, м. Чернігів, 14000), зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та у позовній заяві, повернулась неврученою на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку “одержувач відсутній ». Датою проставлення такої відмітки є 11.11.2025.
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі та встановлення йому строку для подання відзиву на позов, а днем вручення ухвали від 03.11.2025 є 11.11.2025.
Отже, останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 26.11.2025.
За приписами ст. 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система, яка відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Згідно з ч. 5, 6 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Частиною 5 ст. 242 ГПК України передбачено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Таким чином, судові рішення автоматично направляються в електронному виді до електронного кабінету (за наявності) учасників справи, а днем його вручення відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України є день такої доставки.
Відповідач відноситься до категорії осіб, зазначених у ч. 6 ст. 6 ГПК України та п. 10 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, які в обов'язковому порядку мають зареєструвати електронний кабінет в підсистемі “Електронний суд» в ЄСІТС.
Проте, як встановив суд, відповідач не має офіційно зареєстрованого електронного кабінету у підсистемі “Електронний суд», тобто до теперішнього часу не виконав свого обов'язку щодо такої реєстрації.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, усі негативні наслідки, пов'язані з нереєстрацію Електронного кабінету, та як наслідок неотриманням судових рішень через Електронний суд, несе відповідач.
Згідно з ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та відзиву на позов у встановлений строк до суду не надходило.
Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов Типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженого Постановою КМУ №830 від 21.08.2019 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України
від 08.09.2021 № 1022), в частині оплати за надані послуги з постачання теплової енергії.
Відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень у встановлений строк до суду не надходило.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.
Обставини справи.
29.09.2023 КП “Теплокомуненерго» ЧМР оприлюднило на власному офіційному веб-сайті Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - Типовий договір).
Згідно з п. 1, 2 Типового договору цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на https://tke.cn.ua.
Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги (п. 4 Типового договору).
Відповідно до п. 5 Типового договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.
Згідно з п. 11 Типового договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі - Методика розподілу).
Якщо будинок оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», обсяг спожитої послуги у будинку визначається як сума показань таких вузлів обліку. За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл обсягу спожитої теплової енергії здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги.
Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).
За умовами п. 32, 34, 41 Типового договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця.
Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. Споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.
Відповідно до розпорядження Чернігівської міської ради від 17.10.2023 № 113-р “Про початок опалювального періоду 2023/2024 років на території міста Чернігова» встановлено керівникам теплопостачальних підприємств і організацій розпочати подачу теплової енергії до споживачів з 18.10.2023. Розпорядженням Чернігівської міської ради № 55-р від 27.03.2024 “Про завершення опалювального періоду 2023/2024 років на території міста Чернігова» вирішено завершити опалювальний період з 29.03.2024.
Згідно з розпорядженням Чернігівської міської ради від 14.10.2024 № 116-р “Про початок опалювального періоду 2024/2025 років на території міста Чернігова» та розпорядженням Чернігівської міської ради № 35-р від 14.04.2025 “Про завершення опалювального сезону 2024-2025 років» було вирішено питання про початок та звершення опалювального сезону 2024-2025 років на території міста Чернігова, а саме: з 16.10.2024 по 15.04.2025.
Орендарем нежитлового приміщення площею 74,8 кв. м, розташованого в м. Чернігові на вул. Івана Мазепи (колишня назва - Щорса), 4, у яке позивач здійснює постачання теплової енергії, є Політична партія Чернігівської обласної організації народного руху України, на підтвердження чого надано договір оренди нерухомого майна, що належить територіальній громаді м. Чернігова №817Н від 28.09.2007 (зі змінами).
Будинок за адресою м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 4, у якому знаходиться нежитлове приміщення, яке орендує відповідач, обладнаний засобом комерційного обліку (SharkyHeart 775), який здійснює облік теплової енергії в усій будівлі житлового будинку, на підтвердження чого надано перелік житлових будинків, в яких КП “Теплокомуненерго» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, звіти про спожиту теплову енергію.
Відповідно до переліку житлових будинків з датами підключення та відключення КП “Теплокомуненерго» з початком опалювальних періодів (19.10.2023 та 16.10.2024) здійснено підключення теплової енергії для опалення до житлового будинку, розташованого за адресою: вул. Івана Мазепи, 4.
У період з жовтня 2023 року по серпень 2025 року позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 71 002,19 грн, на підтвердження чого надано відповідні звіти про спожиту теплову енергію; рахунки-фактури, акти прийому-передачі послуги з постачання теплової енергії за вказаний період; розрахунок боргу згідно з Методикою №315.
Тарифи, на підставі яких розрахована вартість спожитих послуг, затверджені рішеннями Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 30.11.2023 № 757, від 30.09.2024 №651.
Як зазначає позивач, відповідач коштів за отриману теплову енергію та послуги з абонентського обслуговування у розмірі 71 002,19 грн не сплатив.
Доказів сплати коштів у розмірі 71 002,19 грн відповідач суду не надав.
Оцінка суду.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до приписів ст. ст. 3, 4 Закону України “Про теплопостачання» відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг врегульовані нормами Закону України “Про житлово-комунальні послуги», за п. 5 частини 1 статті 1 якого житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
За статтею 5 цього Закону до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води.
Статтею 24 Закону України “Про теплопостачання» встановлені права та обов'язки споживача теплової енергії і, зокрема, обов'язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Згідно з частинами 1, 2 статті 12 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.
Послуга надається споживачу згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (ч.2 ст.7 Закону України “Про житлово-комунальні послуги»).
За п. 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1022 від 08.09.2021) надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» в разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору в загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема, факт отримання послуги (п. 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії).
29.09.2023 на виконання вимог абз. 2 ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» на офіційному веб-сайті комунального підприємства «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради опубліковано Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, пунктами 1, 2 яких передбачено, що Договори є публічними договорами приєднання, укладеним з урахуванням ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та в порядку ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та набувають чинності після 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця.
Судом встановлено, що оскільки нежитлове приміщення, загальною площею 74,8 кв. м, користувачем якого за згодою власника є відповідач, є невід'ємною частиною житлового будинку за адресою: м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 4, відповідач є індивідуальним споживачем. Оскільки співвласниками цього будинку не прийнято рішення про вибір моделі договірних відносин та укладено з виконавцем комунальної послуги відповідних договорів, тому між сторонами діють умови Типового Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії і позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та гарячої води за адресою: м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 4, що підтверджується роздруківкою витягу з переліку житлових будинків, в яких Комунальне підприємство “Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та гарячої води.
Відповідач вказаних обставин не спростував.
За приписами пунктів 4 Договору про надання послуг з постачання теплової енергії фактом отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 4, в якому знаходиться нежитлове приміщення відповідача та має єдину з будинком систему опалення та гарячого водопостачання, підтверджується розпорядженнями Чернігівської міської ради "Про початок опалювального періоду 2023/2024 років на території міста Чернігова" від 17.10.2023 № 113-р, "Про завершення опалювального періоду 2023-2024 років на території міста Чернігова" від 27.03.2024 №55-р; "Про початок опалювального періоду 2024/2025 років на території міста Чернігова" від 14.10.2024 № 116-р, "Про завершення опалювального періоду 2024-2025 років від 14.04.2025 № 35-р, відповідно до яких позивач розпочинав та закінчував опалювальні періоди в м. Чернігові, а також, складеними Переліками житлових будинків з датами підключення на опалювальний сезон 2023-2024, 2024-2025 та Переліками житлових будинків з датами відключення на опалювальний сезон 2023-2024, 2024-2025.
Матеріалами справи підтверджується, що будинок в м. Чернігові, вул. Івана Мазепи, 4, обладнаний засобом комерційного обліку (SharkyHeart 775), який здійснює облік теплової енергії в усій будівлі житлового будинку, на підтвердження чого надано перелік житлових будинків, в яких КП “Теплокомуненерго» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, звіти про спожиту теплову енергію.
Пунктом 5 Договору про надання послуг з постачання теплової енергії визначено, що обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.
Згідно з п. 11 Договору про надання послуг з постачання теплової енергії обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі - Методика).
Розподіл між споживачами обсягу спожитої теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень у буд.4 по вул. Івана Мазепи у м. Чернігові здійснюється відповідно до Методики.
Згідно з п. 8 Розділу І Методики у разі, якщо окреме приміщення будівлі/будинку, яке є самостійним об'єктом нерухомого майна, має окремий інженерний ввід зовнішньої інженерної мережі або окреме відгалуження перед вузлом комерційного обліку, та оснащене вузлом обліку комунальної послуги, то показання такого вузла враховуються як показання вузла комерційного обліку при визначенні загального обсягу спожитої відповідної комунальної послуги у будівлі/будинку та як показання вузла розподільного обліку при розподілі цього визначеного загального обсягу спожитої комунальної послуги відповідно до цієї Методики.
Відповідно до п. 2 Розділу II Методики загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень, забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будівлі/будинку та сумарного обсягу теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення, у відповідності до формули 1.
За доводами позивача загальний обсяг спожитої у будинку відповідача теплової енергії на опалення визначено за формулою 1 п. 2 Розділу II Методики. Обсяг загальнобудинкових потреб на опалення будівлі/будинку відповідача - спрощено відповідно до п.8 Розділу IV Методики: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку.
Відповідно до п. 1 Розділу VI Методики для споживачів, приміщення яких оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об'єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії. Мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії на опалення визначається для опалюваних приміщень, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії. Цією часткою перевіряють додержання теплового режиму в цих приміщеннях протягом опалювального періоду, в яких не допускається зниження температури повітря більше ніж на 4 оС від нормативної температури внутрішнього повітря. Якщо опалюване приміщення спожило менший обсяг теплової енергії, визначений за показаннями приладів розподільного обліку теплової енергії, ніж визначений за мінімальною часткою середнього питомого споживання, такому приміщенню донараховується обсяг спожитої теплової енергії.
Для опалюваного приміщення, оснащеного приладом (приладами) розподільного обліку теплової енергії, крім обсягу теплової енергії, визначеного на підставі його/їх показань, здійснюється донарахування обсягу теплової енергії з метою унеможливлення опалення приміщення за рахунок суміжних опалюваних приміщень або опалюваних МЗК та допоміжних приміщень, запобігання утворенню грибків та плісняви в приміщеннях, МЗК та допоміжних приміщеннях, а також недопущення зниження нормативного строку експлуатації приміщення/будівлі/будинку. Середнє питоме споживання теплової енергії на опалення приміщень у розрахунковий період розраховується за формулою 30 Розділу VI Методики.
Згідно з п. 12 Розділу ІV Методики обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень.
У будівлі/будинку, у якій/якому частина приміщень оснащена приладами розподільного обліку теплової енергії, а решта приміщень не оснащена такими приладами, наявні приміщення з індивідуальним опаленням та/або окремі приміщення з транзитними мережами опалення, обсяг спожитої теплової енергії розподіляється згідно з п.6 розділу ІІІ Методики.
Плата за абонентське обслуговування нараховується всім споживачам. Споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуги або у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання та постачання гарячої води (пункт 39 Правил № 1182).
Плата за абонентське обслуговування визначається відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», вищезазначених Правил №830, №1182, постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг».
При розрахунках зі споживачем (відповідачем) застосовувалися тарифи, встановлені рішеннями виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 30.11.2023 №757 “Про встановлення тарифів на теплову енергію, її транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, послуги з постачання гарячої води КП «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради для потреб населення, бюджетних установ, релігійних організацій, інших споживачів» та від 30.09.2024 №651 “Про встановлення тарифів на теплову енергію, її транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, послуги з постачання гарячої води Комунальному підприємству «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради для потреб населення, бюджетних установ, релігійних організацій, інших споживачів».
Розмір плати за абонентське обслуговування встановлений наказами Комунального підприємства “Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради №139 від 09.11.2023, №323 від 26.11.2024.
Матеріали справи містять копії наказів Комунального підприємства «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради «Про визначення коефіцієнта перерахунку та розміру нарахувань за теплову енергію та за послуги з постачання теплової енергії для інших споживачів» з додатками до них: №159 від 05.12.2023, №2 від 02.01.2024, №28 від 01.02.2024, №41 від 01.03.2024, №74 від 01.04.2024, №302 від 01.11.2024, №324 від 27.11.2024, №367 від 30.12.2024, №39 від 03.02.2025, №62 від 03.03.2025, №95 від 01.04.2025, №122 від 30.04.2025.
Також позивачем додано до матеріалів справи копії Звітів про спожиту теплову енергію про візуальне зняття показань засобу (приладу) обліку теплової енергії у житловому будинку за адресою: м. Чернігів, вул. вул. Івана Мазепи, 4, за період з 31.10.2023 по 15.04.2025.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання умов Договору про надання послуги з постачання теплової енергії, у період з 01.10.2023 по 31.08.2025 (включно) надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 71 002,19 грн, що підтверджується Актами прийому-передачі послуги з постачання теплової енергії за період з 30.11.2023 по 31.08.2025.
Відповідач не спростував факт отримання вищезазначених Актів прийому-передачі послуги з постачання теплової енергії та виставлених рахунків-фактур. Заперечень щодо інформації, зазначеної в Актах прийому-передачі послуги з постачання теплової енергії та зазначених рахунках-фактурах, від відповідача не надходило, що враховується судом під час встановлення обставин справи.
У порушення приписів п. 30, 32, 34 Договору про надання послуги з постачання теплової енергії відповідач зобов'язання з оплати отриманих послуг з постачання теплової енергії та гарячої води за вказані періоди не виконав.
Контррозрахунки оспорюваних сум заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за вказані періоди від відповідача не надходили.
Відповідачем не надано доказів погашення заявленої до стягнення заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії за період з 01.10.2023 по 31.08.2025 у розмірі 71002,19 грн, а також не надано доказів на спростування тверджень позивача.
Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов'язань не виконав та не сплатив кошти за послуги з постачання теплової енергії у встановлений у Договорі строк, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 71002,19 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Висновки суду.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах “Трофимчук проти України», “Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясовано усі питання, винесені на його розгляд.
За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо судових витрат.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позовних вимог в повному обсязі, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 3028,00 грн судового збору.
Керуючись ст. 13, 14, 42, 46, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Політичної партії Чернігівської обласної організації народного руху України (код ЄДРПОУ 14253147, вул. Івана Мазепи, 4, м. Чернігів, 14000) на користь Комунального підприємства “Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради (код ЄДРПОУ 44819434, вул. Ушинського, 23, м. Чернігів, 14014) 71002,19 грн заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та 3028,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення складено та підписано 12.01.2026, в перший день виходу судді з відпустки.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В.В. Моцьор