ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.01.2026Справа № 910/11638/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»
до Приватного акціонерного товариства «Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство «Україна-реставрація»
про стягнення 144 133, 48 грн.
Без виклику представників сторін.
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство «Україна-реставрація» про стягнення 144 133, 48 грн. з яких: основна заборгованість 51 017, 13 грн, 15 % річних 49 446, 50 грн, інфляційні втрати 43 669, 84 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем передбаченого договором обов'язку з оплати вартості отриманої електроенергії за січень - березень 2019 року.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив. Вказану ухвалу суду сторони отримали у встановленому законом порядку.
Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим їм процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим їм процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Відповідно до ч. 6 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник «останньої надії» оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідача з 01.01.2019 року віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії», що підтверджується листом від 21.01.2019 № 01/2/02/1-488.
Відповідно до п. 1.1. Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (далі - Договір) цей договір є публічним договором приєднання споживача (далі - Споживач) до цього Договору і регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (далі - Постачальник) споживачу.
Згідно п. 2.1. Договору, за цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція).
Розрахунковим періодом за Договором є календарний місяць (п. 5.8. Договору).
Умовами Комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018, що є невід'ємним Додатком до Договору, встановлено обов'язок сплати споживачем 100 % від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.
Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії Постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих Постачальником від Оператора системи розподілу (передачі).
Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.
Акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від ОС. У разі наявності зауважень до Акту купівлі - продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності.
Відповідно до п. 5.10 Договору та положень «Комерційної пропозиції», оплата виставленого постачальником рахунка за цим Договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менш 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем. Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.
На виконання умов Договору, за даними оператора системи розподілу АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» на підставі Звітів про фактичне споживання електричної енергії, (копії звітів за період постачання січень - березень 2019 додаються позивачем разом з позовною заявою) позивачем відповідачу складено та виставлено:
- рахунок № 000021616277/08/001/03012 від 09.02.2019 та Акт № 000085 купівлі- продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2019 року від 31.01.2019, обсяг споживання електричної по 2 класу - 5717, 00 кВт.*год., на загальну суму 16 010, 59 грн (Споживачем отримано 13.02.2019);
- рахунок № 000021616277/08/002/05634 від 14.03.2019 та Акт № 002000 купівлі- продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2019 року від 28.02.2019, обсяг споживання електричної по 2 класу - 5717, 00 кВт.*год., на загальну суму 16 010, 59грн (надіслано Споживачу 18.03.2019);
- рахунок № 000021616277/08/003/06227 від 08.04.2019 та Акт № 002478 купівлі- продажу електроенергії за розрахунковий період березень 2019 року від 31.03.2019, обсяг споживання електричної по 2 класу - 6763, 00 кВт.*год., на загальну суму 18 995, 95грн (Споживачем отримано 11.04.2019).
Позивач вказує, що належним чином виконав свої зобов'язання, в частині постачання електричної енергії, що підтверджується Актами купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період, а саме: з січня - березня 2019 року включно, однак відповідач в порушення умов договору не здійснив оплату спожитої електричної енергії на загальну суму 51 017, 13 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено відповідачу вимогу про сплату боргу у розмірі 51 017, 13 грн від 21.01.2025 вих. № 44/11-010388, яка відповідачем задоволена не була, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.
Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно пп. 3 ч. 1 ст. 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» електропостачальники мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Відповідно до п. 1 ч. 3 Закону України «Про ринок електричної енергії», споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, змістом договірних зобов'язань сторін є обов'язок позивача поставити відповідачу обумовлену договором електричну енергію, який породжує обов'язок останнього оплатити постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії.
Господарським судом міста Києва встановлено, що позивачем поставлено відповідачу електричну енергію на умовах визначених договором, що підтверджується наведеними вище Актами купівлі-продажу електроенергії. Однак, відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати спожитої електроенергії не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 51 017, 13 грн.
Відповідачем відзив на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не подано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано, хоча про розгляд справи відповідач повідомлений у встановленому законом порядку, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 25.09.2025.
З огляду на те, що строк оплати за поставлену електричну енергію настав, ненадання відповідачем контррозрахунку заборгованості, як і будь-яких заперечень на позов, враховуючи відсутність доказів оплати, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 51 017, 13 грн підлягає задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 49 446, 50 грн 15 % річних та 43 669, 84 грн інфляційних втрат.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов'язань за Договором, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за Договором.
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання передбачена статтею 625 ЦК України.
Так, за приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Відповідно до розділу «Додаткові зобов'язання споживача» Комерційної пропозиції № 2, яка є Додатком № 1 до Договору, Споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафній санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також 15 % річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 15 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 15 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди, по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики Об'єднаної палати Касаційного господарського суду, Господарський суд міста Києва вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в розмірі 43 669, 84 грн.
Дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 15 % річних, суд вважає його обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 49 446, 50 грн.
Статтею 73 ГПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СПЕЦІАЛЬНЕ НАУКОВО-РЕСТАВРАЦІЙНЕ ПРОЕКТНО-БУДІВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРАЇНА-РЕСТАВРАЦІЯ» (04071, місто Київ, ПРОВУЛОК ЯРОСЛАВСЬКИЙ, будинок 7/9, ідентифікаційний код 21616277) на користь ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ «УКРІНТЕРЕНЕРГО» (04080, місто Київ, ВУЛИЦЯ КИРИЛІВСЬКА, будинок 85, ідентифікаційний код 19480600) заборгованість у розмірі 51 017 (п'ятдесят одна тисяча сімнадцять) грн 13 коп., 15 % річних у розмірі 49 446 (сорок дев'ять тисяч чотириста сорок шість) грн 50 коп., інфляційні втрати у розмірі 43 669 (сорок три тисячі шістсот шістдесят дев'ять) грн 84 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Алєєва