номер провадження справи 24/156/25
05.01.2026 Справа № 908/3413/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Коваль А.К., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/3413/25
за позовом Головного управління статистики в Одеській області (65026, Одеська область, м. Одеса, вулиця Польська 20А, код ЄДРПОУ 02361819)
до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» (69096, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 11А, каб. № 8, код ЄДРПОУ 40308189)
про стягнення 18999,09 грн.
за участю представників:
від позивача: не прибув
від відповідача: не прибув
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (сформована у системі “Електронний суд» 11.11.2025, зареєстрована в канцелярії суду за вх. №3756/08-07/25 від 11.11.2025) Головного управління статистики в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інкам Фінанс» про стягнення 18999,09 грн, з яких: 14560,00 грн основного боргу за договором поставки № 898/107-24 від 20.11.2024, 2058,35 грн пені, 201,05 грн 3% річних та 757,48 грн інфляційних втрат.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 11.11.2025 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3413/25 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.
В обґрунтування підстав позову вказано про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» умов договору поставки № 898/107-24 від 20.11.2024 в частині передачі товару в повному обсязі, що є підставою для стягнення з відповідача суми вартості невикористаних скретч-карток та нарахованих за порушення зобов'язання штрафних та компенсаційних санкцій у судовому порядку.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3413/25 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 24/156/25. Судове засідання для розгляду справи призначено на 15.12.2025.
26.11.2025 через систему “Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи.
15.12.2025 представники сторін в судове засідання не з'явились.
Ухвалою від 15.12.2025 у справі № 908/3413/25 розгляд справи відкладено на 05.01.2026 о 12 год. 50 хв.
02.01.2026 позивачем через систему “Електронний суд» подана заява про розгляд справи без участі свого представника.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи неявку представників сторін, судовий процес 05.01.2026 ведеться без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
Правова позиція позивача викладена у позовній заяві. Заяву представника позивача про розгляд справи без його участі у судовому засіданні судом задоволено.
Відповідач у судове засідання 05.01,2026 не прибув, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином. Своїм правом бути присутніми у судовому засіданні відповідач не скористався. Письмового відзиву не надав.
Ухвали суду від 13.11.2025 про відкриття провадження у справі № 908/3413/25 та від 15.12.2025 про відкладення розгляду справи направлялись судом відповідачу в його електронний кабінет та доставлені 14.11.2024 та 16.12.2025, відповідно, про що свідчать довідки Господарського суду Запорізької області про доставку електронного листа.
Суд враховує, що відповідно до ст. 6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 5). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (ч. 7).
Отже, отримання процесуальних документів через підсистему "Електронний суд" є належним способом повідомлення для осіб, які в обов'язковому порядку мають зареєструвати електронний кабінет в системі ЄСІКС.
Крім того, про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/3413/25.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі “Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Оскільки судом належним чином виконано обов'язок та вжито заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
У судовому засіданні 05.01.2026 справу розглянуто, ухвалено рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд
Головним управлінням статистики в Одеській області (Замовником, позивачем у справі) Товариством з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс» (Постачальником, відповідачем у справі) 20.11.2024 укладений договір поставки № 898/107-24 (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених даним договором, Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність Замовнику Товар, визначений у пункті 1.2 договору, в асортименті, кількості та за цінами, що зазначені у Специфікації (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього договору, а Замовник зобов'язується сплатити і прийняти вказаний Товар.
Найменування предмету закупівлі: ДК 021:2015 09130000-9- нафта і дистилятори (Бензин А-95) (п. 1.2 Договору).
Відпуск Товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скетч-картками) на отримання товару відповідно до «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 (п. 1.6 Договору).
За визначенням п. 3.1 Договору, ціна 1 літра Товару: згідно Специфікації (Додаток №1) на Товар, становить 52,00 грн з ПДВ.
Відповідно до пункту 3.2 Договору, загальна сума договору становить 15600,00 грн, в тому числі ПДВ 2600,00 грн.
Відповідно до пункту 4.1 Договору сторони погодили, що оплата Товару здійснюється Замовником за бюджетною програмою 0414010 «Керівництво та управління у сфері статистики» по КЕКВ 2210 шляхом оплати Замовником фактично поставленого Товару на підставі видаткової накладної протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів, у разі наявності коштів на реєстраційному рахунку Позивача.
Пунктом 4.3 Договору визначено, що протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту підписання Договору, після підписання видаткової накладної на Товар Постачальник зобов'язаний передати Замовнику, а Замовник зобов'язаний отримати від Постачальника довірчі документи (скретч-картки).
Пунктом 4.4 Договору передбачено, що Постачальник зобов'язується видати довірчі документи та видаткову накладну на товар представнику Покупця, за умови надання представником довіреності на отримання товару.
Відповідно до п. 5.1.2 Договору, передача Замовнику товару за цим договором здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів Покупця при пред'явленні довіреними особами Покупця скретч-картки.
Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці (п. 5.1.3 Договору).
Умови постачання товару: самовивезення (п. 5.1.4 Договору).
Відповідно до п.п. 6.3.1, 6.3.2 Договору Постачальник зобов'язується забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором; забезпечити поставку товарів, якісь яких відповідає умовам, встановленим розділом 2 цього договору.
Як визначено п. 7.1 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.
Види порушень та санкції за них, установлені Договором (п. 7.2 Договору).
Пунктом 7.2.1 Договору визначено, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного Стороною зобов'язання за кожний день прострочення.
Згідно із п. 10.1 Договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання Сторонами та діє по 31.12.2024, а в частині розрахунків до повного їх виконання, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонам своїх зобов'язань за цим договором.
Згідно видаткової накладної №0010/0002892 від 21.11.2024 на суму 15600,00 грн з ПДВ та специфікації (Додаток № 1) позивачем отримано від відповідача скетч-картки (Бензин А-95) в кількості 300 літрів.
29.11.2024, на виконання умов договору, Головним управлінням статистики в Одеській області на користь ТОВ “ІНКАМ ФІНАНС» перераховані грошові кошти в сумі 15600,00 грн (платіжна інструкція № 410 від 27.11.2024, призначення платежу: « 0414010; 2210; придбання пально-мастильних матеріалів (талонів) бензин А95; накл. № 0010/0002892 від 21.11.2024р., дог. № 898/107-24 від 20.11.2024р.; ПДВ-2600,00».
За поясненнями позивача, починаючи з лютого 2025 року він не має можливості заправляти службовий автомобіль на жодній із АЗС відповідача за скретч-картками, які були придбані згідно укладеного Договору.
Листом від 10.02.2025 № 09-10/69-25 позивач звернувся до відповідача з вимогою надати пояснення щодо причин невиконання з боку відповідача умов Договору.
28.07.2025 позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 09-10/233-25 з вимогою поновити заправку службового автомобіля за скетч-картками та сплатити пеню в розмірі 3016,88 грн. Відповідач отримав зазначену претензію 04.08.2025, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту «Укрпошта» за трек-номером 6501409753729.
Відповіді на направлені листи-вимоги від відповідача не отримано.
Як зазначив позивач, станом на момент подання позову заборгованість ТОВ “ІНКАМ ФІНАНС» за Договором становить 14560,00 грн.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо поставки товару за попередньо оплаченими талонами/скретч-картами у визначені договором спосіб та строк і, як наслідок, неповернення суми передплати, стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (тут і надалі - в редакції до 28.08.2025, чинній на момент спірних правовідносин), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки, до яких застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі, а також інші юридичні факти.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно із ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Згідно умовами укладеного сторонами Договору, скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скетч-картках вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості менший, ніж зазначено в скетч-картках.
Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно з якими торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п.3 Правил).
Згідно з п. 9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку.
Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Згідно з п.3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому. Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у пп.10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.
Відтак, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
Суд установив, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав у спосіб, що встановлені договорами. Вартість обумовленого Договором товару позивачем сплачено в повному обсязі.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, відповідно до ч.2 ст. 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 №3-30гс13 по справі №5011-42/13539-2012.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений (невідпущений) товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 по справі № 918/631/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що відповідач не дотримався встановлених Договором умов щодо передачі товару позивачеві в обумовленій кількості. Відтак, у нього виник обов'язок повернути суму грошових коштів, сплачених позивачем в якості попередньої оплати за товар, який не переданий відповідачем.
Відповідач попередню оплату в сумі 14560,00 грн за Договором не повернув.
Після отримання від позивача претензії на виконання своїх зобов'язань відповідачем жодних дій не здійснено. Після пред'явлення позову у цій справі останній також не висловлював наміру вчинити дії по виконанню своїх зобов'язань.
З огляду на викладене, пред'явлена позивачем вимога про стягнення з відповідача вартості непоставленого товару за Договором у сумі 14560,00 грн є обґрунтованою та підтвердженою належними доказами.
Станом на час прийняття рішення судом у справі доказів на підтвердження виконання відповідачем зобов'язання за договорами в частині передачі позивачу оплаченої продукції або повернення коштів, сплачених за неї, до суду надано не було надано, а отже вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 14560,00 грн підлягає задоволенню.
За порушення грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу 2058,35 грн пені, 201,05 грн 3% річних та 757,48 грн інфляційних втрат.
Відповідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (далі - Закон), платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
При цьому, ст. 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивачем вимога про стягнення 2058,35 пені заявлена на підставі п. 7.2.1 Договору, яким встановлено розмір пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення.
Період прострочення позивачем визначений з 11.02.2025 (наступний день після отримання відповідачем вимоги) по 28.07.2025.
Суд враховує, що станом на 12 лютого 2025 року діяли норми Господарського кодексу України, частиною 1 статті 222 якого визначено, що учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що з урахуванням визнаного судом обґрунтованим періоду прострочення з 11.02.2025 по 28.07.2025, до стягнення підлягає 2058,35 грн пені, як і визначено позивачем. Вимога про стягнення з відповідача пені задовольняється судом у заявленій сумі.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3% річних за заявлений позивачем період з 11.02.2025 по 28.07.2025 та визнано правильним. А тому, до стягнення підлягає сума 201,05 грн 3% річних.
При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Не виконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України “Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.20 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз'яснення:
- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;
- якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;
- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період з 11.02.2025 по 30.06.2025, суд визнав його правильним. До стягнення підлягає сума 757,48 грн інфляційних втрат, як і визначено позивачем.
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Частинами 1, 2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Позивачем доведено обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог.
Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 74 ГПК України, визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов'язання щодо видачі товару за попередньо оплаченими позивачем талонами/скретч-картами, або звільнення його від такого обов'язку, суду не надав.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Враховуючи, що позов подано через підсистему “Електронний суд» та приписи ст. 4 Закону України “Про судовий збір», з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 2 422,40 грн судового збору.
Керуючись ст. ст. 129, 231, 233, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11А, каб. 8, код ЄДРПОУ 40308189) на користь Головного управління статистики в Одеській області (65026, Одеська область, м. Одеса, вулиця Польська 20А, код ЄДРПОУ 02361819) суму попередньої оплати в розмірі 14560 (чотирнадцять тисяч п'ятсот шістдесят) грн 00 коп., 2058 (дві тисячі п'ятдесят вісім) грн 35 коп. пені, 201 (двісті одну) грн 05 коп. 3% річних, 757 (сімсот п'ятдесят сім) грн 48 коп. інфляційних втрат та 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 12.01.2026.
Суддя Т.А. Азізбекян