вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" січня 2026 р. Справа№ 927/902/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Суліма В.В.
Майданевича А.Г.
без виклику сторін,
за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Пластмас" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Пластмас - Прилуки"
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.11.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.12.2025
у справі № 927/902/25 (суддя - Романенко А.В.)
за позовом Громадської організації "Студія бального танцю "Антарес"
до відповідача Дочірнього підприємства "Пластмас" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Пластмас - Прилуки"
предмет спору про стягнення гарантійного платежу (в вигляді завдатку) в сумі 100 020,00 грн
1. Короткий зміст поданої заяви та рух справи
Громадська організація "Студія бального танцю "Антарес" (надалі - ГО "Студія бального танцю "Антарес", позивач) звернулась до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Дочірнього підприємства "Пластмас" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Пластмас - Прилуки" (надалі - ДП "Пласмас" ТОВ ТД Пластмас - Прилуки, відповідач) про стягнення гарантійного платежу в вигляді завдатку в сумі 100 020,00 грн, перерахованого в рахунок виконання умов договору оренди об'єктів нерухомості від 17.10.2024 № 01-4/18 (надалі - договір), що достроково припинений за згодою сторін з 10.12.2024 згідно з угодою про розірвання цього договору.
2. Короткий зміст рішень суду першої інстанції у даній справі
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 17.11.2025 задоволено позовні вимоги Громадської організації "Студія бального танцю "Антарес" до відповідача Дочірнього підприємства "Пластмас" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Пластмас - Прилуки" про стягнення гарантійного платежу (завдатку) в сумі 100 020,00 грн. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Пластмас" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Пластмас - Прилуки" на користь Громадської організації "Студія бального танцю "Антарес" гарантійний платіж (завдаток) у сумі 100 020,00 грн та судовий збір у сумі 3 028,00грн.
Додатковим рішенням Господарського суду Чернігівської області від 03.12.2025 задоволено частково заяву Громадської організації «Студія бального танцю «Антарес» від 24.11.2025 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в справі. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Пластмас" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Пластмас - Прилуки" на користь Громадської організації "Студія бального танцю "Антарес" судові витрати на професійну правничу допомогу в справі в сумі 10 000,00 грн. В іншій частині заяви відмовлено.
3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду
Не погодившись з ухваленим рішенням та додатковим рішенням, Дочірнє підприємство "Пластмас" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Пластмас - Прилуки" 04.12.2025 (через Електронний суд) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження по справі № 927/902/25. Скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 17 листопада 2025 року по справі № 927/902/25 та прийняти нове рішення, яким відмовити Громадській організації «Студія бального танцю «Антарес» у задоволенні позовної заяви. Скасувати додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 03 грудня 2025 року по справі № 927/902/25. Стягнути з Громадської організації «Студія бального танцю «Антарес» на користь Дочірнього підприємства "Пластмас" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Пластмас - Прилуки" судові витрати: 4 542,00 грн судового збору та 15 000 грн витрат на правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 було, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Пластмас" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Пластмас - Прилуки" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.11.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.12.2025 у справі № 927/902/25, витребувано невідкладно матеріали справи № 927/902/25 з суду першої інстанції, призначено до розгляду вказану апеляційну скаргу у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників.
24.12.2025 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції в порядку ст. 263 ГПК України.
4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів
Апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції, яким було стягнуто з нього гарантійний платіж, вважає, що воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права і не відповідає фактичним обставинам справи. Суд дійшов помилкового висновку про істотне порушення апелянтом умов договору оренди та про припинення зобов'язань сторін до початку його виконання з підстав непередання об'єкта оренди та неможливості його використання за цільовим призначенням.
Між сторонами був укладений договір оренди, умовами якого прямо визначено порядок його дії та підстави припинення, зокрема, наслідки розірвання договору з ініціативи орендаря. Так, 10 грудня 2024 року сторони уклали письмову угоду про розірвання договору, в якій однозначно погодили, що договір розірвано саме з ініціативи орендаря. А отже застосовуються наслідки, передбачені пунктом 4.3.6 договору, відповідно до яких сплачений гарантійний платіж не підлягає поверненню. Позивач, підписавши цю угоду, погодився з такими умовами, що виключає можливість подальшого стягнення гарантійного платежу.
Тоді як апелянт вважає, що твердження позивача про порушення апелянтом обов'язку з передачі об'єкта оренди не підтверджені жодними доказами. Позивач з моменту укладення договору не звертався до апелянта з вимогою про передачу приміщень за актом приймання-передачі, сплатив гарантійний платіж та фактично погоджувався на відтермінування підписання акту, що свідчить про відсутність заперечень з його боку та спростовує висновок суду про очікування негайного отримання приміщень у користування.
Також скаржник вважає безпідставними висновки суду щодо неможливості використання орендованих приміщень за цільовим призначенням. Наданий апелянтом технічний звіт підтверджує відсутність руйнувань та лише незначні пошкодження, які не впливають на експлуатацію об'єкта. Додатково факт придатності приміщень до використання підтверджується їх подальшою передачею в оренду іншим особам після розірвання договору з позивачем, що судом першої інстанції залишено поза увагою.
А тому, апелянт вважає, що суд, задовольняючи позов, не надав належної оцінки умовам договору та угоді про його розірвання, не врахував докази, подані Апелянтом, та дійшов передчасних висновків щодо доведеності позовних вимог. За таких обставин відсутні правові підстави для стягнення гарантійного платежу, а рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим і підлягає скасуванню. Оскільки додаткове рішення про стягнення витрат на правничу допомогу є похідним від основного рішення, у разі його скасування воно також втрачає силу.
5. Узагальнений виклад відзиву на апеляційну скаргу
У поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та наполягає на законності й обґрунтованості рішення і додаткового рішення суду першої інстанції, які були ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Так, позивач вважає, що доводи апелянта, на його переконання, ґрунтуються на помилковому тлумаченні умов договору та не підтверджуються належними доказами.
За доводами позивача, відповідач не довів факту передання його об'єкта оренди, оскільки акт приймання-передачі сторонами підписаний не був, а доказів фактичного користування приміщенням, виставлення рахунків за оренду чи комунальні послуги матеріали справи не містять. Саме з моменту підписання акта, відповідно до договору та вимог цивільного законодавства, виникає право користування майном і починається перебіг строку оренди, чого в даному випадку не відбулося. Твердження апелянта про усні домовленості або користування приміщенням без оформлення акта не підтверджені жодними допустимими доказами.
Тоді як розірвання договору було зумовлене не вільним волевиявленням позивача, а фактичною неможливістю виконання договору через непередачу об'єкта оренди та його пошкодження внаслідок ракетного обстрілу. Відповідач не заперечував сам факт пошкодження будівлі, а поданий ним технічний звіт та акт обстеження підтверджують наявність пошкоджень і необхідність виконання ремонтних робіт для безпечної експлуатації. При цьому такі рекомендації були надані вже після звернення позивача з вимогою про розірвання договору, що свідчить про непридатність приміщень для використання за цільовим призначенням на момент припинення договірних відносин, з урахуванням специфіки діяльності позивача та необхідності забезпечення безпеки відвідувачів, зокрема, дітей.
А тому сторона вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав сплачений гарантійний платіж завдатком та правильно застосував положення цивільного законодавства, відповідно до яких у разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості виконання завдаток підлягає поверненню. За відсутності передання об'єкта оренди та можливості його використання зобов'язання сторін фактично не були виконані, що виключає правові підстави для утримання відповідачем сплачених коштів.
Щодо додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, позивач зазначає, що воно є законним і не було ним оскаржене, а тому підлягає залишенню без змін. Водночас позивач заперечує проти задоволення вимог апелянта про відшкодування витрат на правничу допомогу в апеляційній інстанції, оскільки відповідач не надав належного попереднього розрахунку таких витрат, а подані документи не підтверджують надання саме професійної правничої допомоги адвокатом у розумінні процесуального закону та містять суперечності щодо підстав і форми представництва.
З огляду на викладене позивач вважає, що рішення та додаткове рішення суду першої інстанції у даній справі відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону, а апеляційна скарга - не підлягає задоволенню.
6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин
Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 17.10.2024, між ДП "Пластмас" ТОВ ТД Пластмас - Прилуки (орендодавець, відповідач) та ГО «Студія бального танцю «Антарес» (орендар) укладено договір оренди об'єктів нерухомості № 01-4/18, за умовами якого (пункти 1.1., 1.2.) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування об'єкти нерухомого майна: кімнати за планом під № 89 площею 32,0 кв. м, № 90 площею 65,4 кв. м, № 91 площею 140,3 кв. м, № 92 площею 19,0 кв. м, № 93 площею 21,5 кв. м, № 96 площею 9,3 кв. м, № 115 площею 3,0 кв. м, № 116 площею 7,7 кв. м, № 117 площею 5,1 кв. м, № 118 площею 11,6 кв. м, розташовані на другому поверсі в нежитловій будівлі заводоуправління під літерою (39), яке знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Прилуки, вул. 1 Козача, буд. 56 (далі - об'єкт оренди), загальна площа орендованого майна 314,9 кв. м. Для визначення меж об'єктів сторони можуть додавати план розміщення кімнат у нежитловому приміщенні з позначенням на ньому контурів об'єкту оренди, що є невід'ємною частиною цього договору.
Об'єкти оренди, зазначені в п. 1.1. цього договору використовуються орендарем за цільовим призначенням для діяльності громадської організації відповідно до статуту.
За п. 4.1. договору він набуває чинності з 17.10.2024 та діє до 30.09.2027.
За п. 4.2. договору строк оренди обчислюється з дня передачі об'єкта оренди в користування орендарю за відповідним актом приймання - передачі та закінчується в день повернення орендарем об'єктів оренди орендодавцю та підписання відповідного акту приймання - передачі.
Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. договору орендодавець зобов'язався передати орендарю об'єкти оренди за актом приймання - передачі об'єктів оренди (невід'ємна частина договору), в якому сторони зазначають склад об'єктів оренди, їх стан на момент передачі в оренду та інше.
Орендар вступає в строкове оплатне користування об'єктами оренди з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі.
За п. 3.1.1. договору орендодавець зобов'язаний передати в користування орендарю об'єкти оренди на умовах передбачених цим договором.
Відповідно до пунктів 5.1., 5.2. договору загальний розмір орендної плати за місяць користування об'єктами оренди становив 25 002,00 грн (з урахуванням ПДВ), повинен справляться орендарем на підставі цього договору кожного 1 (першого) числа календарного місяця на умовах передоплати. На момент укладення договору орендар оплачує суму гарантійного платежу в вигляді завдатку, що дорівнює чотирьом місяцям оренди (100 008,00 грн).
На виконання наведених умов керівником позивача Куксінським М.О. в якості гарантійного платежу (завдатку), 01.11.2024, перераховано відповідачу кошти в сумі 100 020,00 грн згідно з квитанцією від 01.11.2024 № 220319706, за призначенням платежу: «оплата за договором оренди від 17.10.2024 № 01-4/18 платник ГО СБТ «Антарес».
19.11.2024, відбувся черговий обстріл Російською Федерацією м. Прилуки, внаслідок якого пошкоджено приміщення, орендовані ГО СБТ «Антарес» за адресою: вул. 1 Козача, 56, м. Прилуки, у тому числі об'єкт за договором від 17.10.2024 № 01-4/18.
Позивач звернувся до відповідача листом від 29.11.2024, яким повідомив, що оскільки приміщення за договором оренди від 17.10.2024 № 01-4/18 фактично не передане йому в користування та наразі не може бути використане за його цільовим призначенням (внаслідок пошкодження будівлі через ракетний обстріл РФ), просив розірвати цей договір та повернути суму гарантійного платежу (завдатку) в розмірі 100 020,00 грн, слаченого в рахунок майбутніх платежів за послуги, що фактично ним не отримані.
У відповідь на звернення позивача, відповідач листом від 10.12.2024 № 1082 повідомив, що не заперечує щодо розірвання договору оренди від 17.10.2024 № 01-4/18, ініційованого ГО СБТ «Антарес», в односторонньому порядку, однак не вбачає підстав для повернення йому суми гарантійного платежу (завдатку), сплаченого в рахунок цього договору, виходячи з умов погоджених сторонами в п. 4.3.6., за яким дія договору припиняється, зокрема, за ініціативою орендаря, про що останній повинен попередити орендодавця за 30 календарних днів до дати розірвання. В цьому випадку орендар не має права витребувати в орендодавця повернення сплаченої і невикористаної передоплати оренди, у тому числі гарантійного платежу згідно з п. 5.2.
10.12.2024, сторонами підписано угоду про розірвання договору оренди нерухомості від 17.10.2024 № 01/4-18, з 10.12.2024.
15.04.2025, позивач, у досудовому порядку, звертався до відповідача з претензією від 11.04.2025 щодо повернення гарантійного платежу за договором оренди від 17.04.2024 № 01/4-18 в сумі 100 020,00 грн. Відповідач, листом від 29.04.2025 № 312, відмовив позивачу в поверненні гарантійного платежу за вказаним договором з підстав необґрунтованості вимог.
Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача суми гарантійного платежу за договором оренди об'єктів нерухомості від 17.10.2024 № 01-4/18 розірваного за згодою сторін з 10.12.2024, у тому числі з підстав істотного порушення відповідачем зобов'язань щодо передачі спірного приміщення в користування орендаря.
7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За ст. ст. 626, 627, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За статтею 765 Цивільного кодексу України, наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно негайно або в строк, установлений договором найму.
Відповідно до статті 766 цього Кодексу, якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою (1), або відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків (2).
Згідно з частиною 1 статті 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Тобто законодавець передбачив загальне правило, за яким визначається як початок, так і припинення договірних правовідносин з оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини). Фактом початку правовідносин є підписання акта приймання-передачі нерухомого майна як від орендаря до орендодавця, так і від орендодавця до орендаря. Сторони можуть установити й інший момент відліку строку, однак цю обставину вони повинні узгодити та викласти у договорі оренди. Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 16.01.2025 у справі № 922/2830/23.
Як правомірно було встановлено судом першої інстанції та не спростовано матеріалами справи, сторони не підписували акт приймання - передачі об'єкта оренди в користування позивача.
Більше того, матеріали справи не містять доказів в розумінні ст. 74, 76, 79-80, 269 ГПК України звернення відповідача з пропозицією до ГО «Студія бального танцю «Антарес» скласти відповідний акт приймання - передачі чи докази надсилання на адресу позивача двох примірників акта приймання - передачі об'єкта оренди. В цій частині суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про те, що позивач жодного разу не звернувся до апелянта, з дати підписання договору (17.10.2024 року) про передачу йому приміщення, що є прямим підтвердженням того, що він користувався орендованими приміщеннями, без підписання акту приймання-передачі і сторонами було погоджено підписати акт з 01 січня 2025 року - оскільки вказане спростовується умовами договору. За яким саме на відповідача (п. 3.1. договору) покладено обов'язок передати спірне майно у користування, чого зроблено у встановленому порядку не було.
А тому враховуючи вказане, суд першої інстанції правомірно зазначив, що саме відповідач - ДП «Пластмас» ТОВ ТД Пластмас - Прилуки не виконало свого обов'язку щодо передачі об'єкта орендарю, що свідчить про порушення ним умов договору оренди об'єктів нерухомості від 17.10.2024 № 01-4/18. Викладене не спростовано апелянтом, тому його скарга є безпідставною.
Щодо можливості повернення гарантійного платежу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
За статтею 570 цього Кодексу, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Разом з цим, виходячи з погоджених сторонами умов у п. 5.2. договору № 01/4-18, кошти в сумі 100 020,00 грн, сплачені позивачем згідно з квитанцією від 01.11.2024 № 220319706, є завдатком.
Згідно з частиною 3 статті 571 ЦК України, у разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.
При цьому, матеріалами справи підтверджується (а сторона не заперечується), що договір оренди об'єктів нерухомості від 17.10.2024 № 01/4-18 розірваний за згодою сторін з 10.12.2024. Розірвання договору ініційовано позивачем, зокрема, з підстав істотного порушення відповідачем своїх зобов'язань з передачі в користування позивача орендованого ним приміщення. Акт приймання - передачі об'єкта оренди в користування позивача станом на 19.11.2024 сторонами не підписаний.
Більше того, як зазначалось раніше, 19.11.2024 внаслідок чергового обстрілу пошкоджено приміщення, які мали бути передані в оренду ГО СБТ «Антарес» за адресою: вул. 1 Козача, 56, м. Прилуки, у тому числі за договором від 17.10.2024 № 01-4/18.
В цій частині також є обґрунтованим є посилання позивача про правомірне врахування судом першої інстанції наступного. Згідно з технічним звітом № 353-ТО, складеним 30.01.2025 Сахненком В. М. - провідним експертом з технічного обстеження будівель і споруд класу наслідків (відповідальності) ССЗ (значні наслідки) (кваліфікаційний сертифікат серії АЕ № 006969, виданий 27.04.2022), за результатами експертного обстеження технічного стану нежитлової будівлі заводоуправління, в зв'язку з пошкодженнями внаслідок військової агресії РФ (19.11.2024), об'єкт дослідження: група нежитлових приміщень № 89 - 96, № 116 - 118, розташованих у нежитловій будівлі заводоуправління за адресою: Чернігівська область, м. Прилуки, вул. 1 Козача, 56 (об'єкт оренди за договором № 01/4-18), має орієнтовний ступінь пошкоджень об'єкта в цілому (до 20%); наявні незначні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, без порушення вимог щодо механічного опору та стійкості за граничним станом першої та другої групи; для подальшої експлуатації потребує невідкладного виконання робіт з відновлення шляхом поточного ремонту.
Таким чином, у зв'язку з пошкодженнями, отриманими внаслідок військової агресії РФ (19.11.2024), об'єкт оренди, по-перше, не було передано, по-друге - не міг бути використаний позивачем за його цільовим призначенням згідно з договором № 01/4-18, оскільки відповідачем мали бути виконати роботи з його відновлення шляхом поточного ремонту. Доводи про те, в подальшому об'єкт оренди було передано іншим особам - відхиляються, оскільки не стосуються цього договору.
Отже, обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача завдатку в сумі 100 020,00 грн за договором оренди від 17.10.2024 № 01/4-18, оскільки позивачем на підставі належних, допустимих та достатніх доказів в розумінні ст. 74, 76-79, 80, 269 ГПК України доведено, що зобов'язання сторін за вказаним правочином припинились до початку його виконання (через непідписання акту приймання-передачі). Таким чином, оскільки орендар не вступив у строкове оплатне користування об'єктом оренди, що в подальшому був пошкоджений внаслідок чергового ракетного обстрілу РФ, тому не міг бути використаний за цільовим призначенням, визначеним умовами даного договору. Через викладене, сплачена сума завдатку (гарантійного платежу) правильно повернена судом першої інстанції.
Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог. Тоді як інші доводи апеляційної скарги фактично направлені на переоцінку обставин, які були правильно досліджені судом першої інстанції.
Щодо позиція апелянта стосовно додаткового рішення у даній справі, суд апеляційної інстанції зазначає, що в тексті апеляційної скарги було зазначено лише, що «…додаткове рішення є невід'ємною частиною основного рішення, то при скасуванні основного рішення, додаткове рішення втрачає силу (постанова ВП ВС від 05.07.2023 року № 904/8884/21)». Суд апеляційної інстанції переглядав справу в межах ст. 269 ГПК України та підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги (в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України) не встановив.
В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що з урахуванням залишення без змін рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.11.2025 та враховуючи відсутність доводів щодо незгоди із розміром правничої допомоги - додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.12.2025 у справі № 927/902/25 - підлягає залишенню без змін.
8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову та з додатковим рішенням.
Таким чином, на підставі ст. 2, 4, 75, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції та додаткове рішення - без змін.
9. Судові витрати
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесені судові витрати апелянта за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на нього в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 2, 4, 129,269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Пластмас" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Пластмас - Прилуки" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.11.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.12.2025 у справі № 927/902/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.11.2025 та додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.12.2025 у справі № 927/902/25 - залишити без змін.
3. Судові витрати апелянта (у зв'язку з переглядом рішення у суді апеляційної інстанції) покласти на нього.
4. Матеріали справи №927/902/25 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді В.В. Сулім
А.Г. Майданевич