вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
про залишення апеляційної скарги без руху
"12" січня 2026 р. Справа№910/898/25
Північний апеляційний господарський суд
суддя: Владимиренко С.В.
перевіривши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Сліпухи Констянтина Вікторовича
на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2025
у справі №910/898/25 (суддя Паламар П.І.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П.Корольова
до Фізичної особи-підприємця Сліпухи Констянтина Вікторовича
про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 42312,90 грн.
Господарський суд міста Києва рішенням від 25.04.2025 у справі №910/898/25 позов задовольнив. Стягнув з Фізичної особи-підприємця Сліпухи Констянтина Вікторовича на користь Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П.Корольова 27 375 грн боргу, 6 185, 82 грн втрат внаслідок інфляції за час прострочення, 1 889,63 грн три проценти річних з простроченої суми, 6 862,45 грн пені, 3 028 грн витрат по оплаті судового збору.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Фізична особа-підприємець Сліпуха Констянтин Вікторович звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2025 у справі №910/898/25; звільнити від сплати судового збору або відстрочити його сплату; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2025 у справі №910/898/25; прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю, або, як альтернативу, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2025 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сліпухи Констянтина Вікторовича на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2025 у справі №910/898/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Звертаючись з апеляційною скаргою, з тексу апеляційної скарги вбачається, що скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення, зазначаючи, що рішення було ухвалено без його участі та без належного повідомлення про розгляд справи.
Колегія суддів враховуючи, що апеляційна скарга надійшла безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду, а в суді апеляційної інстанції матеріали справи №910/898/25 відсутні, з інформації наявної в системі Діловодство спеціалізованого суду (ДСС) вбачається, що відомості про надсилання поштової кореспонденції в системі Діловодства спеціалізованого суду (ДСС) відсутні, з огляду на що, Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 22.12.2025 витребував матеріали цієї справи для детальної та належної перевірки доводів та обґрунтувань Фізичної особи-підприємця Сліпухи Констянтина Вікторовича щодо неповідомлення його судом першої інстанції, оскільки апелянтом зазначені лише ці підстави поважності причини пропуску строку на апеляційне оскарження.
Матеріали справи №910/898/25 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 06.01.2026.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведена апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України за наступними підставами.
Відповідно до частин першої і другої статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу (частини третя статті 256 ГПК України).
Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Таким чином, статтею 119 ГПК України не передбачено конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Виходячи зі змісту частин другої, третьої статті 256 ГПК України, клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. При чому поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (близька правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №918/115/16, від 19.06.2018 у справі №912/2325/17, від 18.01.2019 у справі №921/396/17-г, від 19.06.2020 у справі №926/1037-б/15, тощо).
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.
Скаржник в апеляційній скарзі просить поновити строк на апеляційне оскарження. Клопотання мотивоване тим, що скаржнику не надходив текст оскаржуваного рішення суду та про його існування апелянт дізнався лише після самостійного з'ясування інформації. Також, скаржником повідомлено суд апеляційної інстанції, що останній звертався до суду першої інстанції та виконавчої служби із заявами про видачу копії рішення.
Перевіривши матеріали справи суд апеляційної інстанції зазначає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 31.01.2025 у справі №910/898/25 про відкриття провадження у справі та оскаржуване рішення були направлені апелянту судом першої інстанції рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03110, м. Київ, вулиця Романа Ратушного (колишня назва Волгоградська), 11, кв. 82, проте повернута до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до частини 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, у разі якщо ухвалу/рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону у даній справі за належною адресою, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та яка повернулися до суду, суд апеляційної інстанції зазначає, що доводи неповідомлення апелянта судом першої інстанції не знайшли своє підтвердження.
Щодо доводів відповідача, що останній звертався до суду першої інстанції із заявою про видачу копії рішення, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з частиною другою статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" передбачено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.
Водночас відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень оскаржуване рішення оприлюднене 30.04.2025.
Суд звертає увагу на те, що згідно частини першої ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини цього пропуску поважними.
Відповідну заяву (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження може бути викладено в апеляційній скарзі чи в окремому документі, і в останньому випадку її має бути подано одночасно з апеляційною скаргою.
Відновлення пропущеного строку здійснюється господарським судом за наявності поважної причини його пропуску. Виходячи зі змісту положень ст. ст. 119 та 256 ГПК України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).
Отже, наведені норми пов'язують можливість відновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами ГПК України.
Враховуючи вищевикладене та зокрема те, що на адресу суду повернувся поштовий конверт з оскаржуваним рішення та те, що матеріали даної справи місять інформацію про те, що відповідач звертався з заявою до суду першої інстанції 19.09.2025 в якій зокрема просив зупинити виконання виконавчого провадження у зв'язку із наміром оскаржити рішення суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про систематичне неотримання скаржником поштової кореспонденції, яка надсилається судом на його адресу, що є наслідком суб'єктивної поведінки сторони щодо отримання кореспонденції та обізнаність відповідача станом на 19.09.2025 про наявність судового рішення, а тому реалізація своїх процесуальних прав, в цьому випадку, залежала від волі самого скаржника.
При цьому, законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Отже, за висновками суду, несвоєчасне оскарження рішення суду, з огляду на наведені скаржником доводи, зумовлене не об'єктивними обставинами, а обставинами суб'єктивного характеру.
Згідно з частиною третьою статті 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження (п.4 ч.1 ст. 261 ГПК України).
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено ставку судового збору за подання позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціна позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання апеляційної скарги на рішення суду - 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складав 3 028, 00 грн.
Враховуючи положення ст. 4 Закону України «Про судовий збір», апелянт мав сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4 542, 00 грн = 3028, 00*150%.
Судом встановлено, що до скарги не додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Як зазначено вище, в апеляційній скарзі скаржник просить звільнити його від сплати судового збору або відстрочити його сплату.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
За змістом частини першої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється, у тому числі, за подання до суду позовної заяви, апеляційної і касаційної скарг на судові рішення. Розміри ставок судового збору визначені у статті 4 цього Закону.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умов, визначених у цій статті. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Аналіз наведених положень статті 8 Закону дає підстави для висновку про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення (за умов, передбачених статтею 8 Закону України «Про судовий збір») або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру чи звільнення сторони від сплати такого.
При цьому особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження підстав для звільнення або відстрочення сплати судового збору.
Необхідно зазначити, що звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 8 Закону України «Про судовий збір», є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а повноваження суду на власний розсуд (за наявності передбачених законом умов) звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Тобто право звільнення від сплати судового збору (виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності) перебуває у межах дискреції суду (судового розсуду), а не є його обов'язком, що випливає з вимог ГПК України та Закону України «Про судовий збір».
В той же час необхідно враховувати те, що судові процедури повинні бути справедливими, особа не може бути безпідставно позбавлена права, зокрема на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у судових справах (такий висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 08.03.2024 у справі № 910/14313/23).
Для уникнення створення особі перешкод для доступу до правосуддя у вигляді неможливості сплати судового збору, законодавством передбачено описаний вище процесуальний механізм забезпечення судового розгляду поданих особами документів, у випадку складності для таких осіб оплатити визначену законом суму судового збору повністю: відстрочення сплати судових витрат, розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру необхідних до сплати судових витрат, звільнення від його сплати, за наявності підстав та умов, визначених у статті 8 Закону України «Про судовий збір».
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі №906/308/20 зазначено, що: «сума зборів, призначена у світлі конкретних обставин цієї справи, включаючи спроможність заявника її сплатити та стадію, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено, є важливими чинниками при визначенні того, скористалася ця особа своїм правом доступу до суду чи ні, та чи мала розгляд судом. Враховуючи ці чинники, далі Суд має визначити, чи становила вимога сплати збору, зокрема за обставин цієї конкретної справи, обмеження, яке завдало шкоди самій суті права заявника на доступ до суду. Отже, судовий збір сам по собі не обмежує право особи на справедливий суд, однак при цьому такий збір повинен встановлюватись з урахуванням спроможності заявника його сплатити та стадії, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено".
Отже, суд може відстрочити, розстрочити або звільнити заявника від сплати судового збору з урахуванням вимог, передбачених законодавством, та з урахуванням майнового стану скаржника, який оцінено судом на підставі наданих доказів.
Оцінюючи доводи скаржника, наведені в обґрунтування наявності підстав для звільнення від сплати судового збору та його відстрочення за подання апеляційної скарги, з огляду на не надання довідки органу доходів і зборів, довідки про доходи отримані від здійснення підприємницької діяльності та відсутності будь-яких інших документів, які б свідчили, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу скаржника за попередній календарний рік, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи, викладені у клопотанні про зменшення розміру судового збору та його відстрочення не є достатніми.
Відповідно до вимог п. 3. ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
При цьому ст. 259 ГПК України встановлено, що особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Частиною сьомою статті 42 ГПК України визначено, що якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов'язку надсилання копій документів такому учаснику справи.
За пунктом 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, зі змінами та доповненнями, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
Згідно з вищезазначеними Правилами розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) видається відправникові з додержанням вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» і підтверджує факт надання послуги відділенням зв'язку.
Таким чином, належними доказами відправлення заяви з доданими до неї документами є опис вкладення в поштовий конверт з підписом працівника поштового зв'язку та відбитком календарного штемпеля, а також документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція, тощо).
Як вбачається із матеріалів апеляційної скарги, скаржником до апеляційної скарги не додано в якості доказів надсилання апеляційної скарги Відкритому акціонерному товариству «Меридіан» ім. С.П.Корольова.
Згідно з ч.2 ст.260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена із порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.174 ГПК України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 119, 174, 234, 256, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Визнати неповажними наведені Фізичною особою-підприємцем Сліпухи Констянтина Вікторовича підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2025 у справі №910/898/25.
2. Відмовити Фізичній особі-підприємцю Сліпухі Констянтину Вікторовичу у задоволенні клопотання про звільнення та відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2025 у справі №910/898/25.
3. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сліпухи Констянтина Вікторовича на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2025 у справі №910/898/25 залишити без руху.
4. Скаржник має право усунути недоліки апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а саме: надати суду обґрунтоване клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2025 у справі №910/898/25;
докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4542, 00 грн;
належні докази надсилання копії апеляційної скарги позивачу: опис вкладення в поштовий конверт з підписом працівника поштового зв'язку та відбитком календарного штемпеля та оригінал фіскального чеку про надіслання поштового відправлення.
5. Роз'яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в частині наведення підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження суд відмовить у відкритті апеляційного провадження у справі; у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в іншій частині, апеляційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
6. Всі документи та письмові докази в паперовому вигляді подаються через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду (канцелярію суду) за адресою: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1 А (І поверх), в електронній формі особа, яка зареєструвала електронний кабінет в ЄСІТС або яка повинна бути зареєстрована в обов'язковому порядку, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії виключно за допомогою ЄСІТС, з використанням власного електронного підпису, якщо інше не передбачено ГПК України, тобто через систему "Електронний суд".
7. Копію даної ухвали надіслати учасникам по справі.
8. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.
Суддя С.В. Владимиренко