Справа № 643/18589/25
Провадження № 2-а/643/241/25
29.12.2025 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря судового засідання Ісоєва К.М., представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кравченка С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом адвоката Кравченка Сергія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови
Зміст позовних вимог
Адвокат Кравченко С.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 (позивач), просить визнати протиправною та скасувати постанову № 01/1705 від 28.08.2025 (Постанова), винесену відносно позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 (відповідач) по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позивач в обґрунтування позову зазначив, що 28.08.2025 було складено Постанову, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. Вказану Постанову позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на наступне. Викладені у Постанові підстави притягнення до адміністративної відповідальності позивача є необґрунтованими, протиправними та не відповідають фактичним обставинам. Позивач був взятий на військовий облік 16.12.1996, призваний на військову службу до ЗСУ 16.12.1996, проходив військову службу. 27.12.2001 позивача було виключено з військового обліку за станом здоров'я. В подальшому позивач на військовий облік не становився У червні 2024 позивач оновив дані через мобільний застосунок «Резерв+». Будь-які рішення комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України та рішення керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, позивач не отримував. Постанова не містить посилання на частину статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», підпункти якої, на думку відповідача, порушив позивач. Крім того, будь-яких викликів від відповідача позивач не отримував. Постанова не містить даних щодо часу, дати та місця виявлення правопорушення. Між тим адміністративне стягнення може бути накладене протягом трьох місяців з дати виявлення правопорушення, але не пізніше одного року з дати вчинення. Таким чином, викладені у Постанові обставини справи про адміністративне правопорушення, підстави притягнення до адміністративної відповідальності позивача є необґрунтованими, протиправними та не відповідають фактичним обставинам.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги та доводи, викладені в позові, підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, викликався до суду належним чином, відзив на позовну заяву не надав.
Ураховуючи ту обставину, що участь у судовому засіданні є правом сторони, яким вона розпоряджається на власний розсуд, необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 04.11.2025 позовну заяву залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали. Недоліки позовної заяви усунені в повному обсязі.
Ухвалою судді Салтівського районного суду міста Харкова від 24.11.2025 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті за правилами позовного провадження з повідомленням сторін.
Основні обставини, встановлені судом, та докази, на підставі яких вони встановлені
28.08.2025 ТВО нач. ІНФОРМАЦІЯ_3 виніс відносно позивача оскаржувану Постанову, згідно з якою на позивача накладено штраф у сумі 17000,00 грн.
У Постанові зазначено, що під час дії воєнного стану в Україні продовженого на підставі Указу Президента України від 28.10.2024 № 740/2024, затвердженого Законом України від 29.10.2024 № 4024-ІХ та продовження проведення загальної мобілізації на підставі Указу Президента України від 28.10.2024 № 741/2024, затвердженого Законом України від 23.07.2024 № 4025-ІХ ОСОБА_1 , який перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , своєчасно не повідомив ТЦК та СП про зміну місця проживання в семиденний строк та взяття на облік (ст. 37 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу»), на підставі чого : було сформовано звернення № Е3013652 від 29.07.2025 до ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області про розшук та доставлення військовозобов'язаного ОСОБА_1 з метою складання адміністративного протоколу про правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП з внесенням відповідних даних до ЄДРПВР «Оберіг» про розшук ОСОБА_1 , порушив вимоги абз. 3 ч. 10 с. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу, п. 1 та п. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 20 та п. 21 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560), чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Позивач є військовозобов'язаним, склад рядовий, військове звання - діловод.
Як вбачається з скріншоту застосунку «Резерв+», позивач взятий на облік 21.08.2025, проходив ВЛК 10.09.2025, результати проходження - «придатний», має відстрочку від мобілізації до 04.11.2025.
Застосовне законодавство та релевантна судова практика
Згідно з ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства належать забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 235 КУпАП визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до частини першої статті 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з частиною третьою статті 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а загальні засади проходження в Україні військової служби закріплені в Законі України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно з ч. 3 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» призовники, військовозобов'язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов'язані в семиденний строк стати на військовий облік. У разі декларування місця проживання особи за декларацією про місце проживання, поданою в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, взяття на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів здійснюється відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки на підставі відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів в електронній формі, надісланих органами реєстрації через Єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ України до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїз Торія проти Іспанії", від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України»).
Позиція суду
Обов'язок доведення правомірності оскаржуваної Постанови, факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення та дотримання встановленої процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення Постанови, виходячи з приписів ч. 2 ст. 77 КАС України, покладається на відповідача.
Всупереч вимог ч. 2 ст. 77 КАС України відповідач не надав суду докази, які б спростовували доводи позивача відносно того, що позивач не був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, що призвело до порушення права позивача знайомитись з матеріали справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання.
За таких обставин суд вважає обґрунтованими і такими, що не спростовані відповідачем, доводи позивача відносно того, що він не був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 3 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.
Згідно з ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про час та місце розгляду справи, Верховний Суд у постановах від 06.03.2018 у справі № 522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі № 591/2794/17, від 06.02.2020 № 05/7145/16-а та від 21.05.2020 у справі № 286/4145/15-а дійшов висновку, що факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням установленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.
Ураховуючи вказані вище висновки щодо застосування норм права Верховного Суду, факт неповідомлення позивача про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для скасування оскаржуваної постанови як такої, що винесена з порушенням установленої процедури.
Крім того, суд враховує, що згідно з наданими суду доказами позивач змінив місце проживання та зареєструвався за адресою: АДРЕСА_1 , ще 20.02.2002, тобто за 23 роки до винесення Постанови.
Згідно з ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Оскаржувана Постанова не містить даних щодо дати виявлення правопорушення. Обов'язок щодо повідомлення відповідача про зміну місця проживання виник у позивача 23 роки тому, в 2002 році.
Ураховуючи наведене, відповідачем не доведено, що адміністративне стягнення накладене в межах строків, визначених ст. 38 КУпАП.
За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем всупереч вимог ч. 2 ст. 77, п. 1 ч. 4 ст. 162 КАС не доведено, шляхом надання суду належних та допустимих доказів, правомірність оскаржуваної Постанови.
У зв'язку з наведеним суд частково задовольняє позовні вимоги, скасовує оскаржувану Постанову і закриває справу про адміністративне правопорушення.
У позовних вимогах про визнання Постанови протиправною суд відмовляє, оскільки, як вбачається з приписів п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, належним та ефективним способом захисту прав позивача в даній категорії справ є скасування рішення суб'єкта владних повноважень (Постанови) і закриття справи про адміністративне правопорушення.
Ураховуючи підстави, з яких суд задовольняє позов, а також вказану вище практику Європейського суду з прав людини, суд не вбачає необхідності надавати оцінку по суті іншим доводам позивача та наданим ним доказам.
Керуючись ст. 2, 6, 9, 72-77, 241-246, 286, 293 КАС України
Позов адвоката Кравченка Сергія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити частково.
Скасувати постанову № 01/1705 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 28.08.2025, винесену ІНФОРМАЦІЯ_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн., і закрити справу про адміністративне правопорушення.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 12.01.2026.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Суддя Д.А. Крівцов