Справа № 362/9618/25
Провадження № 2/362/2410/26
"12" січня 2026 р. суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Лебідь-Гавенко Г.М. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Васильківської міської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки,
Представник ОСОБА_1 - адвокат Краснящих Б.М. звернувся до суду із позовом в якому просить визнати поновленим на тих самих умовах і на той самий строк договір оренди земельної ділянки від 07.12.2017 року укладений між ОСОБА_1 та Васильківською міською радою загальною площею 0,025 га з кадастровим номером 3210700000:12:010:0001 по АДРЕСА_1 , для будівництва нежитлової будівлі комерційного призначення. Стягнути з Васильківської міської ради на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя повинен перевірити належність справи до юрисдикції суду та підсудності, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 186 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб'єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб'єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18 (провадження № 12-37гс19).
Відповідно до частини першої, другої статті 3 ГК України під господарською діяльністю слід розуміти діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 760/13915/18 (провадження № 14-234цс19), від 25 лютого 2020 року у справі № 916/385/19 (провадження № 12-167гс19).
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у справі є визнання поновленим на тих самих умовах і на той самий строк договір оренди земельної ділянки від 07.12.2017 року укладений між ОСОБА_1 та Васильківською міською радою загальною площею 0,025 га з кадастровим номером 3210700000:12:010:0001 по АДРЕСА_1 , для будівництва нежитлової будівлі комерційного призначення.
Як вбачається із доданих до неї матеріалів, договір оренди землі від 07.12.2017 року було укладено між Васильківської міською радою Київської області та ОСОБА_1 , як фізичною особою-підприємцем, який підписаний орендарем ФОП ОСОБА_1 , свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серія ВО2 №671282 від 09.11.1994 р.
Також підтвердженням, що земельна ділянка надавалась в оренду ФОП ОСОБА_1 для здійснення підприємницької діяльності, а саме: для будівництва торгівельного павільйону.
Крім того, згідно наданої відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, вид економічної діяльності: Роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям.
З урахуванням наведених норм матеріального і процесуального права правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, оскільки між сторонами існує спір щодо продовження на тих самих умовах договору оренди укладено 07.12.2017 року, яке було передано відповідачу для здійснення підприємницької діяльності, тобто як суб'єкту господарювання.
Відповідач у справі - юридична особа.
Враховуючи, що у справі, яка переглядається, спір виник щодо продовження договору оренди земельної ділянки, якій укладений між ФОП ОСОБА_1 та Васильківської міською радою, розгляд цієї справи повинен відбуватися за правилами господарського судочинства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Судом встановивлено, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, оскільки існує спір між Васильківської міською радою та ОСОБА_1 саме як суб'єктом господарювання і цей спір пов'язаний зі здійсненням останнім підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці, а тому суд приходить до висновку про те, що справа не підсудна суду загальної юрисдикції, а спір повинен розглядатися за правилами господарського судочинства, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 209/1721/14-ц (провадження № 14-418цс19), на який, як на підставу касаційного оскарження посилався заявник.
При цьому суд зазначає, що позивач не позбавлений можливості звернутись з господарським позовом до господарського суду в порядку, передбаченому Кодексом господарського судочинства України.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 186 ЦПК України суд роз'яснює заявнику, що розгляд даної справи, враховуючи визначений позивачем суб'єктний склад сторін та предмет спору, віднесено до юрисдикції господарського суду.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається собі, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 186, 259-261, 353, 354 ЦПК України, суддя,
У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Васильківської міської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки - відмовити.
Роз'яснити позивачу, що даний позов належить до юрисдикції господарського суду.
Повернути сплачений ОСОБА_1 , судовий збір у розмірі 1211 гривен. 20 коп. за платіжної квитанцією 9653-3466-9942-7461 від 08.12.2025 року.
Копію ухвали не пізніше наступного дня після її постановлення надіслати особі, яка її подала разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (підписання).
Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко