справа № 166/1666/25
провадження № 2/166/18/26
категорія: 38
іменем України
12 січня 2026 року с-ще Ратне
Ратнівський районний суд Волинської області в складі головуючого - судді Cвистун О.М., з участю секретаря Омелько Н.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" (далі - ТОВ "Факторинг Партнерс") Ярослава Сердійчук 29 вересня 2025 року звернулася в суд із даним позовом, який обґрунтовує тим, що 16 червня 2024 року між Товаристовом з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" (далі - ТОВ "Авентус Україна") та ОСОБА_1 укладено договір № 7994098. На умовах встановлених договором кредитодавець надає споживачу кредит у сумі 6000 грн строком на 360 днів. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до умов кредитного договору у вигляді стандартної процентної ставки, яка становить 1,50% в день та застосовується у межах строку кредиту.
27 січня 2025 року було укладено договір № 27.01/25-Ф відповідно до якого ТОВ "Авентус Україна" відступило на користь ТОВ "Факторинг Партнерс" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 7994098.
Станом на день звернення до суду із даною позовною заявою заборгованість за договором № 7994098 від 16.06.2024 відповідачкою не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв'язку з чим у відповідачки обліковується прострочена заборгованість в розмірі 22160 грн, з яких: 6000 грн - заборгованість за основним зобов'язанням; 10800 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 5360 грн - заборгованість за пенею та/або штрафами
Просить суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за договором № 7994098 від 16.06.2024 у розмірі 22160 грн, а також понесені позивачем витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн, та витрати на правову допомогу у розмірі 13000 грн.
Ухвалою суду від 03.10.2025 дану справу прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, установлено відповідачці строк для подання відзиву та призначено судове засідання на 07 листопада 2025 року.
Ухвалою суду від 07.11.2025 відкладено розгляд справи на 08 год. 30 хв 08 грудня 2025 року.
Призначене на 08 грудня 2025 року судове засідання у зв'язку з перебуванням головуючої у відпустці відкладено на 08 год. 50 хв. 29 грудня 2025 року.
Призначене на 29 грудня 2025 року судове засідання через тимчасову непрацездатність головуючої відкладено на 09 год. 40 хв. 12 січня 2026 року.
Поштове відправлення надіслане за останнім зареєстрованим місцем проживання відповідачки, у якому містились копія ухвали від 03.10.2025, вчетверте повернулось до суду неврученим через відсутність адресата за вказаною адресою.
За наведних обставин, суд уважає, що за правилами п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України відповідачці вручена ухвала від 03.10.2025, якою встановлено строк для подання відзиву.
Відповідачка у встановлений судом строк відзив на позов не подала, у зв'язку з чим суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.
Судом установлено, що 16 червня 2024 року між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 7994098 (далі - Кредитний договір), який підписано електронним підписом позичальниці, відтвореним шляхом використання позичальницею одноразового ідентифікатора (електронного підпису) С3791. За умовами п. 1.3. Кредитного договору сума кредиту складає 3000 грн. Відповідно до п. 1.4 Кредитного договору строк кредиту складає 360 днів з періодничністю платежів кожні 30 днів. Згідно з п. 1.5 Кредитного договору за користування кредитом нараховуються проценти за стандартною процентною ставкою 1,50% в день та застосувується у межах строку кредиту, вказаного у п. 1.4 цього договору. Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи реквізити платіжної картки № НОМЕР_1 . Згідно з п. 5.4 Кредитного договору сторони домовилися, що у разі затримання споживачем сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, Товариство має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі. Вимога надсилається у вигляді електронного листа на електронну адресу споживача, зазначений в договорі (або окремо надану споживачем Товариству) та/або шляхом направлення повідомлення на додаткові контактні дані споживача, вказані в цьому договорі (або окремо повідомлені споживачем), в тому числі з використанням месенджерів (Viber, Telegram, тощо). Моментом отримання споживачем повідомлення є момент отримання Товариством електронного підтвердження про таке направлення.
Згідно з листом ТОВ "Пейтек" № 20250129-2.1 від 29.01.2025 ТОВ "Авентус Україна" через 16 червня 2024 року на виконання умов кредитного договору перерахувало 6000 грн на картковий рахунок № НОМЕР_2 , вказаний відповідачкою у реквізитах до Кредитного договору.
Відповідно до картки обліку договору заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ "Авентус Україна" за кредитним договором станом на 26 січня 2025 року складає 22160 грн, з яких: 6000 грн - тіло кредиту, 10800 грн - заборгованість за відсотками, 5360 грн - штраф.
Між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "Факторинг Партнерс" 02 липня 2024 року укладено договір факторингу № 27.01/25-Ф, відповідно до умов якого ТОВ "Авентус Україна" зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ "Факторинг Партнерс" за плату, а ТОВ "Авентус Україна" відступити ТОВ "Факторинг Партнерс" права грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержавння яких належить ТОВ "Авентус Україна". Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, які формуються згідно з Додатком № 1 та Додатком № 2 та є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно із реєстром боржників до договору факторингу № 27.01/25-Ф від 27.01.2025 ТОВ "Факторинг Партнерс" набуло права грошової вимоги до відповідачки за Кредитним договором в сумі 22160 грн, з яких: 6000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10800 грн - сума заборгованості за процентами; 5360 - залишок заборгованості по штрафам.
Усупереч умовам Кредитного договору відповідачка не виконала своїх зобов'язань. Після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідачки, остання не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості за Кредитним договором, що стверджується відповідним розрахункм заборгованості за Кредитним договором.
Установлено, що між сторонами існують зобов'язальні правовідносини, що виникли з Кредитного договору.
Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 5 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" (далі - Закону) визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 11 Закону передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.
Зважаючи на те, що позивачем доведено факт отримання відповідачкою кредитних коштів, в розмірі 6000 грн, правові підстави для нарахування відсотків протягом строку дії Кредитного договору, перехід прав вимог до позивача за договором факторингу, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення з відповідачки у користь позивача заборгованості за тілом кредиту у вказаному ромірі.
Водночас, суд не погоджується з розміром нарахованих позивачем процентів за користування кредитом з огляду на таке.
Так, з наданого представником позивача розрахунку заборгованості за Кредитним договором установлено, що позивачем упродовж строку кредитування нараховувались відсотки за користування кредитом за ставкою 1,5%.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про споживче кредитування" законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам.
Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1,00 %. Зміни до вказаної статті набули чинності з 24 грудня 2023 року відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".
Передбачений п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів 2,5%, 120 днів 1,5%, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Таким чином, укладаючи 16 червня 2024 року кредитний договір, який за своєю суттю є договором споживчого кредитування, позивач не мав права визначати проценту ставку в розмірі 1,5% за кожен день користування кредитом, оскільки її максимальний розмір не може перевищувати 1% на день.
Судом проведено власний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 зі сплати відсотків протягом строку дії договору з 16 червня 2024 року до 14 жовтня 2024 року включно, який складає: 6000 грн (тіло кредиту) х 1% : 100 % х 121 (строк протягом якого позивач нараховував відсотки) = 7260 грн.
Крім того, Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який доповнений Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану" від 15.03.2022 № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на всій території України уведено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 дотепер.
Враховуючи наведене, боржник звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану. Неустойка, нарахована включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягає списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Згідно з наведеним позивачем розрахунком останнім визначено штраф за порушення відповідачкою грошового зобов'язання за Кредитним договором в розмірі 5360 грн.
За наведених обставин, враховуючи, що даний штраф позивачем нараховано у період з 20 липня 2024 року до 14 жовтня 2024 року, тобто після запровадження воєнного стану, який триває дотепер, суд уважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог у цій частині.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за Кредитним договором у розмірі 13260 грн, яка складається із: суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6000 грн, суми заборгованості за відсотками 7260 грн.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд відповідно до ст. 141 ЦПК України стягує із відповідачки на користь позивача документально підтверджені витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 1449грн 50 коп. (13260/22160*2422,40).
Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 13000 грн суд зазначає таке.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача подано до суду наступні документи: договір про надання правничої допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024, укладений між ТОВ "Факторинг Партнерс" та адвокатським об'єднанням "Лігал Ассістанс"; прайс-лист АО "Лігал Ассістанс", затверджений рішенням Загальних зборів № 01-11/2023 від 01.11.2023; заявку на надання юридичної допомоги № 1249 від 01.08.2025 та витяг з акту № 17 про надання юридичної допомоги від 31.08.2025, згідно з якими АО "Лігал Асістанс" надало правову допомогу ТОВ "Факторинг Партнерс" щодо стягнення заборгованості із ОСОБА_1 за договором № 7994098 на загальну суму 13000 грн.
Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію Великої Палати Верховного Суду в додатковій постанові від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, відповідно до яких розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні без участі представника позивача.
Крім того, послуги, надані адвокатом, є типовими для позивача, оскільки стягнення заборгованості також є предметом його діяльності, відповідно, не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правової позиції.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги зміст заяв та клопотань представника позивача по суті, складність справи, яка є нескладною та розглядалась в спрощеному позовному провадженні, а також враховує, що представник позивача не брав участі у судовому засіданні та позовні вимоги задоволено частково. Виходячи з критерію розумності, реальності таких витрат, суд уважає, що визначений розмір оплати є дещо завищеним та не є співмірним обсягу наданих послуг.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).
Відтак, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про стягнення із відповідачки на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 3000 грн, уважаючи таке рішення справедливим і виваженим.
З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 1449грн 50 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн, загалом 4449 грн 50 коп.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 512, 514, 526, 549, 610, 611, 625, 629, 1048-1050, 1077 ЦК України, суд
ухвалив :
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 у користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 7994098 від 16 червня 2024 рокув сумі 13260(тринадцять тисяч двісті шістдесят) гривень, з яких: 6000 (шість тисяч) гривень заборгованість по тілу кредиту, 7260 (сім тисяч двісті шістдесят) гривень заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом.
Стягнути із ОСОБА_1 у користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" 1449 (одну тисячу чотириста сорок дев'ять) гривень 50 (п'ятдесят) копійок судового збору та 3000 (три тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс", код ЄДРПОУ 42640371, юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, 6, оф. 521;
Відповідач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя Ратнівського
районного суду О.М. Свистун