Справа № 420/39768/25
09 січня 2026 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Харченко Ю.В., розглянувши клопотання представника відповідача - військової частини НОМЕР_1 щодо залишення позовної заяви в частині вимог без розгляду по справі № 420/39768/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 , третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_2 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України, ВЧ НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, за період з 11.04.2022 по 31.12.2022 рік, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 рік;
- зобов'язати Міністерство оборони України, ВЧ НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2022 рік, з урахуванням посадового окладу за 6 тарифним розрядом та окладу за військовим званням, надбавкою за особливості проходження військової служби, премії, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з пунктом 4 Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 (далі Постанова № 704), та провести виплату грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб;
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України, ВЧ НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, за період з Документ сформований в системі «Електронний суд» 28.11.2025 7 01.01.2023 року по 31.12.2023 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 рік;
- зобов'язати Міністерство оборони України, ВЧ НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року, з урахуванням посадового окладу за 6 тарифним розрядом та окладу за військовим званням, надбавкою за особливості проходження військової служби, премії, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з пунктом 4 Постанови № 704, та провести виплату грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб;
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України, ВЧ НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2024 року по 14.11.2024 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 рік;
- зобов'язати Міністерство оборони України, ВЧ НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2024 року по 15.11.2024 року, з урахуванням посадового окладу за 6 тарифним розрядом та окладу за військовим званням, надбавкою за особливості проходження військової служби, премії, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки, грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік та одноразову грошову допомогу при звільненні, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови № 704, та провести виплату грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб;
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України та ВЧ НОМЕР_2 , щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці і наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 15.11.2024 року;
- зобов'язати Міністерство оборони України та ВЧ НОМЕР_2 , підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 15.11. 2024 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (Закон № 2262-ХІІ), з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (Постанова № 704) щодо визначення посадового окладу і окладу за спеціальним званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, належні по закону за посадою, яку займав позивач, для здійснення обчислення та перерахунку з 15.11.2024 року його пенсії.
Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду Харченко Ю.В. від 01.12.2025 року позов ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк на усунення недоліків позовної заяви.
03.12.2025 року до суду від представника позивача - Тільненко Ольги Сергіївни надійшла заява (вх. №ЕС128206/25 від 04.12.2025 року) про усунення недоліків та поновлення позивачу строку звернення до суду з позовом по справі №420/39768/25
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року продовжено позивачеві - ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви.
09.12.2025 року від представника позивача до суду надійшла заява, в якій заявник у зв'язку із допущеною технічною помилкою в позовній заяві, просить вважати відповідачем по справі військову частину НОМЕР_1 і що позовні вимоги адресовані саме до військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити спрощене позовне провадження у справі № 420/39768/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 , третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
29.12.2025 року до суду від представника військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позов, в якому представником відповідача заявлено клопотання про залишення позову без розгляду позовної заяву в частині вимог про здійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення в частині вимог за період з 19.07.2022 року по 15.11.2024 року у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду.
Відповідно до ч.6 ст.7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Згідно з п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи, що дана адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), розгляд вищевказаного клопотання щодо залишення позовної заяви без розгляду, здійснюється в порядку письмового провадження.
Зокрема, дослідивши доводи, наведені у клопотанні, в сукупності з положеннями чинного процесуального законодавства, суд зазначає наступне.
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами ч.1 ст.122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, відповідно до ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак, 19.07.2022 набув чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-IX, яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю.
Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.
Частини 1 та 2 ст.233 КЗпП України викладені у наступній редакції: працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті; із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Велика палата Конституційного Суду України 11 грудня 2025 року розглянула справу за конституційним поданням Верховного Суду про конституційність частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України та ухвалила Рішення № 1-р/2025 у якому наголошується, що установлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.
Відповідно до даного рішення частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Враховуючи вищевикладене, оскільки провадження по справі відкрито 15.12.2025 року, тобто після визнання неконституційною та втрати чинності частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду, суд вважає, що клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Керуючись п.10 ч.1 ст.4, ч.6 ст.7, ст.ст.12, 122, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання представника військової частини НОМЕР_1 щодо залишення позовної заяви в частині вимог без розгляду по справі № 420/39768/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 , третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України, та оскарженню не підлягає.
Суддя Ю. В. Харченко