Справа № 420/41511/25
09 січня 2026 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Харченко Ю.В., розглянувши клопотання представника відповідача - Національного університету оборони України імені Івана Черняховського щодо залишення позовної заяви без розгляду по справі № 420/ 41511/25 за позовом ОСОБА_1 до Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 15.12.2025 року звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Національного університету оборони України імені Івана Черняховського щодо обчислення ОСОБА_1 грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення), грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у період з 30.08.2021 по 19.05.2023, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023;
- зобов'язати Національний університет оборони України імені Івана Черняховського здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення), грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 30.08.2021 по 19.05.2023 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти згідно додатків 1 і 14 до Постанови Кабінет Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Національного університету оборони України імені Івана Черняховського щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159;
- зобов'язати Національний університет оборони України імені Івана Черняховського нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити спрощене позовне провадження у справі № 420/41511/25 за позовом ОСОБА_1 до Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
29.12.2025 року до суду від представника відповідача (вхід. № ЕС137368/25) надійшов відзив на позов, в якому представником відповідача заявлено клопотання про залишення позову без розгляду.
В обґрунтування свого клопотання представник відповідача вказує, що на момент звернення позивача до суду, а саме - 12 листопада 2025 року з позовом до Національного університету оборони України в Україні не діяв карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, що вказує на правомірне застосування до спірних правовідносин строків, встановлених статтею 233 КЗпП України. Відповідач вважає, що необізнаність позивача про складові грошового забезпечення, які йому виплачувались під час проходження служби, свідчить лише про його пасивну поведінку та байдужість до власних прав та обов'язків, за наявності об'єктивної можливості дізнатися про складові грошового забезпечення, які йому виплачувались та підстави виплати або невиплати. Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Відповідно до ч.6 ст.7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Згідно з п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи, що дана адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), розгляд вищевказаного клопотання щодо залишення позовної заяви без розгляду, здійснюється в порядку письмового провадження.
Зокрема, дослідивши доводи, наведені у клопотанні, в сукупності з положеннями чинного процесуального законодавства, суд зазначає наступне.
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами ч.1 ст.122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, відповідно до ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак, 19.07.2022 набув чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-IX, яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю.
Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.
Частини 1 та 2 ст.233 КЗпП України викладені у наступній редакції: працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті; із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Велика палата Конституційного Суду України 11 грудня 2025 року розглянула справу за конституційним поданням Верховного Суду про конституційність частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України та ухвалила Рішення № 1-р/2025 у якому наголошується, що установлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.
Відповідно до даного рішення частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Враховуючи вищевикладене, оскільки позивач до суду з позовом по справі звернувся 15.12.2025 року, тобто після визнання неконституційною та втрати чинності частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду, суд вважає, що клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Керуючись п.10 ч.1 ст.4, ч.6 ст.7, ст.ст.12, 122, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання представника відповідача - Національного університету оборони України імені Івана Черняховського щодо залишення позовної заяви без розгляду по справі № 420/ 41511/25 за позовом ОСОБА_1 до Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії , - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України, та оскарженню не підлягає.
Суддя Ю. В. Харченко