09 січня 2026 року м. Київ Справа № 320/7629/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Саса Є.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СФ ЮКРЕЙН ПРОПЕРТІЗ»
до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві
про визнання дій протиправним та скасування рішень,
Рух справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «СФ ЮКРЕЙН ПРОПЕРТІЗ» (далі - товариство, платник податків) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 01157360702 від 14.10.2024, № 01157440702 від 14.10.2024 та № 01158080702 від 14.10.2024.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.02.2025 відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження суддею одноособово; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
25.04.2025 ухвалою судового засідання закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
04.08.2025 ухвалою судового засідання вирішено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Ухвалою від 05.01.2026 витребувано докази, а саме податкову звітність позивача.
Аргументи учасників справи.
Обґрунтовуючи свої вимоги щодо протиправності податкових повідомлень-рішень відповідач, позивач зазначив, що такі суперечать законодавству, виходять за межі повноважень контролюючого органу.
Так, контролюючий орган допустив порушення вимог законодавства щодо проведення перевірки, зокрема, надавав запити платнику податків про отримання копій документів з порушенням строків, встановлених пунктом 85.4 Податкового кодексу України, а саме: № 4 від 06.08.2024, № 5 від 08.08.2024 та № 5 від 12.08.2024; в запитах не навів конкретний перелік документів, які повинен був надати платник податків.
Водночас, на запити податкового органу позивачем надавались первинні та інші документи.
Також відповідач вимагав у позивача допуску до приміщень з метою їх обстеження попри те, що податкове законодавство не встановлює випадків для надання платником податків допуску посадовим особам контролюючих органів під час проведення документальної перевірки до обстеження приміщень, територій.
Платник податків забезпечив доступ інспекторів до усіх приміщень, крім тих, доступ до яких вимагав наявності медичних книжок, у зв'язку з виробництвом орендарями у них продуктів харчування. Між тим, контролюючому органу було надано фото-, відеозаписи з підтвердженням факту виконання ремонтних робіт та надано можливість візуального огляду зовнішніх ремонтних робіт у вказаних приміщеннях.
Такий допуск було забезпечено незважаючи на те, що податкове законодавство не встановлює підстав для допуску конролюючого органу до приміщень під час проведення документальної перевірки.
З приводу необґрунтованості висновків податкового органу, які стали підставою для винесення ППР № 01158080702 від 14.10.2024 за епізодом не складення податкової накладної на суму ПДВ 223 023 грн за грудень 2020 року зазначає, що відповідач неправильно встановив перевищення позивачем у фінансовій звітності на 1 115 116 грн сум витрат в частині формування собівартості реалізованих послуг оренди над доходами, отриманими (нарахованими) від реалізації таких послуг. На підставі первинних документів в 2020 році платником податків сформовано дохід від надання в оренду частини приміщень на рахунку 713 в сумі 15 454 605 грн. Відповідно до п.8 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14, затвердженого наказом Мінфіну від 28.07.2000 № 181 дохід від операційної оренди визнається іншим інвестиційним доходом відповідного звітного періоду на прямолінійній основі протягом строку оренди або з урахуванням способу одержання економічних вигод, пов'язаних з використанням об'єкта операційної оренди. З покликанням на пункти 7 та 11 НП(С)БО вважає, що за послугами операційної оренди не формується собівартість, оскільки така є іншим доходом по якому не можливо ідентифікувати витрати, безпосередньо пов'язані з отриманням доходу, а витрати понесені позивачем в 2020 році визнаються витратами періоду.
Податковим кодексом України не передбачено складання податкової накладної на різницю між доходом та витратами періоду.
З приводу необґрунтованості висновків податкового органу, які стали підставою для винесення ППР № 01157360702 від 14.10.2024 щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 7 865 172 грн та ПДВ на суму 8 416 017 грн у зв'язку з безпідставним відображенням у бухгалтерському обліку суми переоцінки (дооцінки) вартості основних засобів, внаслідок чого завищено витрати на амортизацію основних засобів на загальну суму 34 512 849 грн зазначає таке.
В грудні 2018 року платником податків проведено операції дооцінки відповідно до звітів незалежної оцінки, проведеної ТОВ «Експерт-Альянс», а 02.01.2018 на підставі абзацу 8 підпункту 134.1.1 Податкового кодексу України прийняло рішення не застосовувати коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років в порядку п. 17 НП(С)БО 7. Відповідне право обґрунтовує приписами абзацу 8 підпункту 134.1.1 Податкового кодексу України, у зв'язку з тим, що річний дохід платника податків в 2018 році не перевищив 20 млн. грн.
На спростування висновків податкового органу зазначає, що пунктом 7 НП(С)БО 25 не зазначено, що мікропідприємства не мають права обліковувати за переоціненою вартістю необоротні активи, адже не носить зобов'язальних характер, а дає мікропідприємству можливість права вибору відповідно до обраної облікової політики. При цьому, покликається на роз'яснення Мінфіну, надані на звернення позивача листом від 12.12.2024 № 41010-07-10/36321. Про це свідчить використання законодавцем терміну «можуть» у згаданому пункті. Норма податкового законодавства, яка допускає неоднозначне тлумачення має трактуватись на користь платника податків. Отже висновки щодо заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 6 212 312 грн 82 коп. вважає безпідставними.
Відтак відповідачем протиправно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, оскільки ТОВ «СФ ЮКРЕЙН ПРОПЕРТІЗ» мало право віднести до складу витрат фінансових звітів суб'єкта малого підприємництва витрати на амортизацію окремих об'єктів основних засобів з урахуванням сум дооцінки таких об'єктів, а отже у позивача не було підстав сплачувати податок на прибуток у розмірі 6 212 312 грн 82 коп.
Водночас, позивач не погоджується з висновками контролюючого органу про те, що ТОВ «СФ ЮКРЕЙН ПРОПЕРТІЗ» безпідставно відображено у фінансовій звітності витрати з придбання будівельних та ремонтних робіт та послуг без відповідного належного документального підтвердження щодо фактичного виконання, в результаті чого підприємством завищено витрати та занижено фінансовий результат до оподаткування всього у сумі 6 914 413 грн, що відповідно вплинуло на заниження податку на прибуток у розмірі 1 124 594 грн 34 коп. (складова суми відповідно до податкового повідомлення-рішення № 01157360702 від 14.10.2024) та на визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість шляхом завишення податкового кредиту всього у сумі 8 192 994 грн (складова суми відповідно до податкового повідомлення-рішення №01157440702 від 14.10.2024). Позивач зазначає, що належною первинною документацією підтвердив витрати з придбання будівельних та ремонтних робіт та послуг. Підкреслює, що складення актів здачі-приймання будівельних робіт за формою КБ-2В не вимагається під час оформлення господарських операцій, які не пов'язані з використанням бюджетних коштів. Вважає безпідставними висновки контролюючого органу щодо збільшення ціни за одиницю продукції з часом, як підставу для неврахування відповідних первинних документів, надуманими оскільки такий стан справ відповідає економічним реаліям, які склалися за відповідні періоди. Звертає увагу, що запиту податкового органу від 05.08.2024 про надання первинних документів щодо цих господарських операцій платник податків не отримував, а відповідна інформація в акті перевірки не відповідає дійсності. Щодо правовідносин з ТОВ «УБК-ГАРАНТ», ТОВ «СМК-ПРИМ» та ТОВ «БУДМІН» платником податків надано відповідні пояснення від 12.08.2024.
Підкреслює, що на запити від 08.08.2024 та від 12.08.2024 (які подано з порушенням строків, встановлених абзацом 2 пункту 85.4 Податкового кодексу України) надано пояснення та первинні документи на 2 816 аркушах, а також те, що працівники податкового органу зобов'язані враховувати графік роботи (правила внутрішнього трудового розпорядку підприємства).
Звертає увагу, що позивач не може відповідати за порушення податкового законодавства контрагентами.
Поряд з цим, позивач не погоджується з висновками контролюючого органу щодо порушення ним норм НП(С)БО 25 щодо безпідставного збільшення витрат у фінансовій звітності, пов'язаних із списанням фактичної суми дебіторської заборгованості та формування резерву сумнівних боргів на загальну суму 1 153 022 грн, що вплинуло на заниження податку на прибуток у розмірі 207 543 грн 96 коп.
Зазначає, що в 2023 році позивач відповідав критерія малого підприємства, та з урахуванням облікової політики підприємства (нарахування/перегляд раз на рік станом на річну дату балансу) провело аналіз платоспроможності контрагентів та 31.12.2023 створило реєстр сумнівних боргів, включивши борг ФОП ОСОБА_1 на суму 963 592 грн 20 коп. та ТОВ «КИЇВХЛІБ АГРО» на суму 189 429 грн 79 коп.
Також покликається на позицію Ради бізнес-омбудсмена, який підтримав доводи платника податків.
Крім цього стверджує, що ППР № 01157360702 не містить детального розрахунку податкового зобов'язання та штрафних фінансових санкцій.
У відзиві відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, підтримавши позицію, викладену в акті перевірки. Зокрема, відповідач вказав, що позивачем у фінансовій звітності безпідставно відображено витрати з придбання будівельних та ремонтних робіт та послуг без відповідного належного документального підтвердження щодо фактичного виконання; занижено доходи від операцій надання послуг оренди, за якими сформовано собівартість реалізації; безпідставно відображено в бухгалтерському обліку суми переоцінки (дооцінки) вартості об'єктів основних засобів, в результаті чого завищено витрати на амортизацію основних засобів і безпідставно збільшено суми витрат у фінансовій звітності; безпідставно збільшено суми витрат у фінансовій звітності, пов'язані із списанням фактичної суми дебіторської заборгованості та формуванням резерву сумнівних боргів.
Позивач у відповіді на відзив підтримав свої вимоги.
У додаткових поясненнях, позивач в контексті обґрунтування недопуску податкових інспекторів до окремих виробництв вказав на вимоги постанови Кабінету Міністрів України № 559 від 23.05.2001.
Обставини справи, встановлені судом.
Товариство з обмеженою відповідальністю «СФ ЮКРЕЙН ПРОПЕРТІЗ» ЄДРПОУ 41491044, м. Київ, вул. Дмитра Чижевського, буд. 7 зареєстроване як юридична особа з 01.08.2017, перебуває на податковому обліку в відповідача.
На підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві № 4375-п від 25.06.2024 відповідачем було проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.08.2017 по 31.12.2023.
Перевірка проводилась з 23.07.2024 по 12.08.2024.
Термін проведення перевірки продовжувався з 06.08.2024 на 5 робочих днів відповідно до наказу Головного управління ДПС у м. Києві № 5002-п від 31.07.2024.
За результатами перевірки складено акт №97538/Ж5/26-15-07-02-01-03/41491044 від 19.08.2024 (далі - акт перевірки).
В акті перевірки встановлено порушення ТОВ «СФ ЮКРЕЙН ПРОПЕРТІЗ» вимог:
- пунктів 44.1, 44.2 статті 44; підпункту 134.1.1 пункту 134.1. статті 134, підпункту 138.3.1. пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України; пунктів 7, 12, 13 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 290 від 29.11.1999; пунктів 5, 6, 7, 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999; пункту 7 (8) Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 «Фінансова звітність суб'єкта малого підприємництва», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 39 від 25.02.2000, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 7 865 172 грн;
- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.3, 198.5 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 8 416 017 грн;
- пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в частині відсутності реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ПДВ 223 023 грн;
- пункту 286.4 статті 286 Податкового кодексу України в частині несвоєчасного подання податкової декларації з плати за землю (орендної плати) за 2022 рік.
19.09.2024 позивач подав заперечення на акт перевірки, яке відповідачем залишено без задоволення.
На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення (далі - ППР):
- № 01157360702 від 14.10.2024, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 9 831 465 грн, у т.ч. за основним платежем у розмірі 7 865 172 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 1 966 293 грн;
- № 01157440702 від 14.10.2024, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 10 520 021 грн, у т.ч. за основним платежем у розмірі 8 416 017 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 2 104 004 грн;
- № 01158080702 від 14.10.2024, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 111 511,50 грн.
04.11.2024 позивач подав відповідачеві скаргу на зазначені податкові повідомлення-рішення, яку ДПС України залишено без задоволення, а оскаржувані ППР - без змін.
Релевантні джерела права, які застосував суд.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1 статті 75 ПК України).
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка (підпункт 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК України).
Під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.
Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи - платники податків під час перевірки, що проводиться контролюючими органами, зобов'язані виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку) (пункт 81.3 статті 81 ПК України).
Платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки (пункт 85.2 статті 85 ПК України).
При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки (пункт 85.4 статті 85 ПК України).
Платниками податку на прибуток підприємств - резидентами є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті (підпункт 133.1.1. пункту 133.1. статті 133 ПК України).
Об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу (підпункт 134.1.1. пункту 134.1. статті 133 ПК України).
Базою оподаткування податку на прибуток підприємств є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1 статті 135 ПК України).
Податок на прибуток підприємств нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу (пункт 137.1 статті 137 ПК України).
Фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (підпункт 139.2.2. пункту 139.2 статті 139 ПК України).
Для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є будь-яка особа, яка провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу (пункт 180.1 статті 180 ПК України).
Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (пункт 185.1 статті 185 ПК України).
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису (пункт 187.1 статті 187 ПК України).
До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного капіталу та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) (пункт 198.1 статті 198 ПК України).
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника;
дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи;
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України (пункт 198.3 статті 198 ПК України).
Платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу) (пункт 198.5 статті 198 ПК України).
На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (пункт 201.1 статті 201 ПК України).
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності, яка згідно з абз. 2 ч. 5 ст. 8 визначається підприємством самостійно за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів.
Оцінка аргументів сторін та висновки суду.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).
У постанові від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18 Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 сформувала правовий висновок, згідно з яким неправомірність дій контролюючого органу з призначення і проведення перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення. Отже, доводи щодо неправомірності дій контролюючого органу, а саме - невиконання вимог норм ПК України щодо процедури проведення перевірки, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень, прийнятих за її наслідками.
Водночас, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки інших підстав щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18).
Установивши таке порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб'єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд не може переходити (постанова Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 817/1314/17).
Щодо дотримання відповідачем порядку проведення перевірки.
Позивач стверджує, що контролюючий орган допустив порушення вимог законодавства щодо проведення перевірки, зокрема:
- надавав запити з порушенням строків, встановлених абзацом 2 пункту 85.4 статті 85 ПК України, зокрема запит №4/26-15-07-02-01 від 06.08.2024, №5/26-15-07-02-01 від 08.08.2024 та №5/26-15- 07-02-01 від 12.08.2024.
- в запитах не навів конкретний перелік документів, які повинен був надати платник податків;
- вимагав у позивача допуску до приміщень з метою їх обстеження попри те, що ПК України не встановлює випадків для надання платником податків допуску посадовим особам контролюючих органів під час проведення документальної перевірки до обстеження приміщень, територій.
Щодо надання відповідачем запитів з порушенням строків, встановлених абзацом 2 пункту 85.4 статті 85 ПК України.
Суд бере до уваги, що відповідно до абзацу 2 пункту 85.4. статті 84 ПК України запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
Встановлено, що податковим органом, серед іншого, надавались запити №4/26-15-07-02-01 від 06.08.2024 (отриманий позивачем 06.08.2025) про надання копій документів та пояснень, №5/26-15-07-02-01 від 08.08.2024 про надання інформації, документів, пояснень та допуску до приміщень (отриманий позивачем 08.08.2025) та №5/26-15- 07-02-01 від 12.08.2024 (отриманий позивачем 12.08.2025) про надання пояснень та документів.
Таким чином, вказані запити дійсно надані менше ніж за 5 робочих днів до дати закінчення перевірки, тобто з порушенням вимог, встановлених абзацом 2 пункту 85.4 ПК України.
Позивач наголошує, що згідно з підпунктом 16.1.5. пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів, а запити, надані з порушенням строків не є належним чином оформленими вимогами контролюючих органів.
Між тим, наслідки недотримання вказаного строку в цілому визначені пунктом 82.5 ПК України (у разі порушення посадовими (службовими особами) контролюючого органу строку, визначеного абзацом другим пункту 85.4 статті 85 цього Кодексу, за заявою платника податків проведення документальної виїзної планової та позапланової перевірки повинно бути зупинено на строк не менше ніж п'ять робочих днів), проте подання позивачем такого клопотання не встановлено.
Водночас суд бере до уваги, що позивач надав відповіді на такі запити.
Щодо твердження позивача про те, що відповідач в наданих запитах не навів конкретний перелік документів, які повинен був надати платник податків.
Так, відповідно до підпункту 16.1.5. пункту 16.1 статті 16 ПК України у письмовій вимозі контролюючих органів обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.
Запити, які на думку позивача, були надані з порушенням вимог законодавства стосувалися наступного:
- запит № 4/26-15-07-02-01 від 06.08.2024 - надання пояснення та документальних підтверджень з питань, що виникли під час проведення документальної планової виїзної перевірки, а саме: щодо відображення протягом перевіряємого періоду у податковому обліку і фінансовій звітності (бухгалтерському обліку) фінансово-господарських взаємовідносин наступними контрагентами: ТОВ «АКОР ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» (нова назва ТОВ «ПРОМБУД АРХІТЕКТУРА») (код згідно з ЄДРПОУ 40319803), ТОВ «УБК-ГАРАНТ» (код згідно з ЄДРПОУ 43264349), ТОВ «СМК-ПРИМ» (код згідно з ЄДРПОУ 35430555), ТОВ «БУДМІН» (код згідно з ЄДРПОУ 43327419), ТОВ «СМАРТ МОНТАЖ» (код згідно з ЄДРПОУ 42513299), ТОВ «Стоік ЮА» (код згідно з ЄДРПОУ 43379378) по операціях з придбання товарів (робіт, послуг); щодо перевищення витрат (собівартості реалізованих послуг) у 2020 році в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності над сумою визнаних доходів від реалізації таких послуг на рахунку 713 «Дохід від операційної оренди активів»; щодо підстав для списання сум «сумнівної» дебіторської заборгованості на рах. 944 «Сумнівні та безнадійні борги» у бухгалтерському обліку та включення відповідних сум списання до складу витрат фінансової звітності за 2023 рік, створення резерву сумнівних боргів та відображення сум резерву в додатку «РІ» до Декларації з податку на прибуток за 2023 рік; щодо збільшення витрат фінансової звітності на суму штрафів (рах. 948 «Штрафи, пені, неустойка») у 2023 році за Рішенням суду та розрахунку таких штрафів (пені) в результаті порушень будь-яких договірних зобов'язань та/або контролюючих органів;
- запит № 5/26-15-07-02-01 від 08.08.2024 - надання пояснення та документальних підтверджень з питань, що виникли під час проведення документальної планової виїзної перевірки, а саме: стосовно дооцінки об'єктів основних засобів, нарахування амортизації на дооцінену вартість в бухгалтерському та податковому обліку, проведення індексації переоціненої первісної вартості та суми зносу (накопиченої амортизації) об'єктів основних засобів у порядку, передбаченому пунктами 19-21 П(С) БО 7 «Основні засоби» та відображення в бухгалтерському обліку (фін. звітності) збільшення суми доходу наступних об'єктів основних засобів (комплекс будівель - 8640 кв.м, виробнича будівля зі складом літ.»А» - 8603,3кв.м, нежитлова виробнича будівля ГРП літ.»Б» - 37,3 кв.м, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Р.Ролана, 16 (придбана згідно договором від 02.10.2017 з ТОВ «Паневіта» (код ЄДРПОУ 39958410)); нежитлова будівля літ. «А» -2761,6кв.м, розташовані за адресою: м. Київ, вул. П.Чаадаєва, 7 (придбана згідно з договором від 02.10.2017 з ТОВ «Паневіта» (код ЄДРПОУ 39958410; комплексу будівель - 10044,42кв.м, виробнича будівля літ. «А» - 9738,4кв.м, нежитлова будівля (гараж) літ. «Б» - 306, кв.м.);
- запит № 5/26-15-07-02-01 від 12.08.2024 - надання обґрунтованих письмових пояснень та їх документальних підтверджень стосовно питань, що виникли в ході проведення перевірки, а саме: щодо сум перевищення витрат (собівартості реалізованих послуг) у 2020 році бухгалтерському обліку та фінансовій звітності над сумою визнаних доходів від реалізації таких послуг на рахунку 713 «Дохід від операційної оренди активів»; щодо відображення фінансово- господарських взаємовідносин з наступними контрагентами: ТОВ «АКОР ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» (код згідно з ЄДРПОУ 40319803), ТОВ «УБК-ГАРАНТ» (код згідно з ЄДРПОУ 43264349), ТОВ «СМК-ПРИМ» (код згідно з ЄДРПОУ 35430555), ТОВ «БУДМІН» (код згідно з ЄДРПОУ 43327419), ТОВ «Стоік ЮА» (код згідно з ЄДРПОУ 43379378) по операціях з придбання товарів (робіт, послуг); щодо підстав для списання сум «сумнівної» дебіторської заборгованості на рах. 944 «Сумнівні та безнадійні борги» у бухгалтерському обліку та включення відповідних сум списання до складу витрат фінансової звітності за 2023 рік, створення (нарахування) резерву сумнівних боргів в бухгалтерському обліку, щодо витрат на поточний ремонт приміщень у 2020- 2022pp; щодо дооцінки об'єктів основних засобів (нежитлових приміщень), збільшення сум нарахованої амортизації в бухгалтерському та податковому обліку в результаті переоцінки (дооцінки) всупереч вимогам підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України.
Суд доходить висновку, що зі змісту зазначених вище запитів позивач міг чітко розуміти, яку саме інформацію вимагає від нього контролюючий орган, тож суд не погоджується з твердженням про те, що відповідач здійснив порушення підпункту 16.1.5. пункту 16.1 статті 16 ПК України.
Щодо вимоги контролюючого органу допустити його уповноважених осіб до приміщень з метою їх обстеження.
Відповідачем було призначено та проведено документальну виїзну планову перевірку.
Під час її проведення податковим органом за №5/26-15-07-02-01 від 08.08.2024 надано платнику податків запит щодо допуску перевіряючих до приміщень, зазначених у відомостях про об'єкти оподаткування за формою 20-ОПП.
Суд відзначає, що позивачем не обґрунтовано, яким чином наведений факт (пред'явлення необґрунтованої вимоги про допуск) сам по собі спричиняє недопустимість висновків акта перевірки та протиправність рішень контролюючого органу.
Суд приходить до висновку що конролюючий орган не допустив таких процедурних порушень, які самі по собі тягнуть недопустимість акта перевірки та протиправність винесених на його підставі рішень.
1) Перевірка обґрунтованості висновків контролюючого органу, що стали підставою для винесення ППР № 01157360702 , яким збільшено податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 9 831 465 грн, у т.ч. за основним платежем у розмірі 7 865 172 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 1 966 293 грн.
Донарахування податку на суму 7 865 172 грн стосується декількох епізодів, а саме:
А) Щодо висновків податкового органу про безпідставне віднесення платником податків витрат по взаємовідносинах з по взаємовідносинах з ТОВ «УБК-ГАРАНТ», ТОВ «СМК-ПРИМ», ТОВ «БУДМІН» в результаті чого занижено фінансовий результат до оподаткування на загальну суму 6 914 413 грн.
З'ясовано, що під час формування фінансового результату до оподаткування за 2017-2023 роки позивачем включено показники витрат по взаємовідносинах з ТОВ «УБК-ГАРАНТ», ТОВ «СМК-ПРИМ», ТОВ «БУДМІН», пов'язаних з придбанням будівельних та ремонтних робіт та послуг, а саме:
взаємовідносини з ТОВ «УБК-ГАРАНТ»:
договори підряду № 25/05-20 від 25.05.2020; № 29/05-20 від 29.05.2020; № 10-0620Е від 10.06.2020; № 19-0620 від 19.06.2020; № 06-0720 від 06.07.2020; № 07-0720 від 07.07.2020, № 03/08-20 від 03.08.2020, № 18/08-20 від 18.08.2020, № 19/08-1 від 19.08.2020, № 03/09/2020 від 03.09.2020, № 28/09/2020 від 28.09.2020, № 1-10/20 від 19.10.2020, № 26/10-2 від 26.10.2020, № 30/10 від 30.10.2020, № 07/12 від 07.12.2021 та відповідно акти виконаних будівельних робіт за період з 2020 по 2023 роки на суму 15 156 081,4 грн.
взаємовідносини з ТОВ «СМК-ПРИМ»:
договори підряду № 1106-19 від 11.06.2019, № 0508-19 від 05.08.2019, № 1209-19 від 12.09.2019, № 1209-19-1 від 12.09.2019, № 2810-19 від 28.10.2019, № 0711-19 від 07.11.2019, № 23/04-20 від 23.04.2020, № 25/02-20 від 25.02.2020, № 25/02-20 від 25.02.2020, № 29/06-21-1 від 29.06.2021, № 06/07-21 від 06.07.2021, № 29/07-21 від 29.07.2021, № 23/09-21 від 23.09.2021, № 01/10-21 від 01.10.2021, № 04/10-21 від 04.10.2021, № 11/01-22 від 11.01.2022, № 12/09-22 від 12.09.2022, № 11/11-22 від 11.11.2022, № 06/03-23 від 06.03.2023, № 02/05-23 від 02.05.2023, № 13/06-23 від 13.06.2023, № 26/06-23 від 26.06.2023, № 03/07-23 від 03.07.2023, № 04/07-23 від 04.07.2023, № 20/07-23 від 20.07.2023, № 21/07-23 від 21.07.2023, № 09/08-23 від 09.08.2023, № 10/11-23 від 10.11.2023, № 14/11-23 від 14.11.2023,№ 27/11-23 від 27.11.2023, № 01/12-23 від 01.12.2023 та відповідно акти виконаних будівельних робіт за період з 2019 по 2023 роки на суму 21 267 346,2 грн.
взаємовідносини з ТОВ «БУДМІН»:
договори підряду № 24/04-20 від 24.04.2020, № 19/10-1 від 19.10.2020, № 01/07-21 від 01.07.2021, № 02/07-21 від 02.07.2021, № 05/07-21 від 05.07.2021, № 21/02-22 від 21.02.2022 та відповідно акти виконаних будівельних робіт за період з 2020 по 2023 роки на суму 3 385 639,43 грн.
Податковий орган прийшов до висновку до безпідставного віднесення платником податків зазначених витрат в результаті чого занижено фінансовий результат до оподаткування на загальну суму 6 914 413 грн за період з 2019 по 2023 роки.
Так, податковий орган прийшов до висновку про непідтвердження господарських операцій, зокрема, через таке:
- до перевірки не надані документи щодо підтвердження фактичного виконання будівельних робіт підрядником (за формою КБ-2В), витрачання нормо-годин робітників підприємства тощо;
- відсутність документального підтвердження щодо погодження і допуску посадових осіб підрядника на об'єкти Замовників та залучення послуг субпідрядники;
- відсутність відомостей про об'єкти оподаткування за формою 20-ОІТП та відповідних ліцензій для здійснення будівельних та ремонтних робіт;
- різноплановість робіт (послуг) по ланцюгу постачання.
Надаючи оцінку доводам позивача щодо необґрунтованості висновків податкового органу суд виходить з такого.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, сформувала загальні підходи, які повинні застосовуватися судами при вирішенні питання щодо наявності/відсутності підстав у платника податку для отримання певної податкової вигоди (формування витрат, що визначаються при визначенні об'єкта оподаткування, податкового кредиту тощо) за результатами здійснення певних господарських операцій.
Велика Палата Верховного Суду виснувала, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами (пункт 63 Постанови).
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції (пункт 64 Постанови).
Отже, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише відсутність у контрагентів платника податків основних засобів, матеріальних та трудових ресурсів для виконання спірних господарських операцій; лише певні недоліки в оформленні первинних документів - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Судом здійснено аналіз змісту господарських операцій на підставі наданих позивачем первинних документів, які також надавались податковому органу під час проведення перевірки.
Зокрема, досліджено первинні документи по взаємовідносинах з ТОВ «УБК-ГАРАНТ» (томи справи 2-8), зокрема, перелічені вище договори підряду з відповідними додатками (технічні завдання, графіки проведення робіт, графіки фінансування робіт, договірна ціна, виконавчі схеми), довідки про вартість виконаних робіт та витрати (форма КБ-3), акти виконаних робіт.
Також, досліджено первинні документи по взаємовідносинах з ТОВ «СМК-ПРИМ» (томи справи 8-13), зокрема, перелічені вище договори підряду з відповідними додатками (технічні завдання, графіки проведення робіт, графіки фінансування робіт, договірна ціна, виконавчі схеми), довідки про вартість виконаних робіт та витрати (форма КБ-3), акти виконаних робіт.
Водночас, досліджено первинні документи по взаємовідносинах з ТОВ «СМК-ПРИМ» (том справи 14), зокрема, перелічені вище договори підряду з відповідними додатками (технічні завдання, графіки проведення робіт, графіки фінансування робіт, договірна ціна, виконавчі схеми), довідки про вартість виконаних робіт та витрати (форма КБ-3), акти виконаних робіт.
Зазначені документи містять відповідні реквізити та вважаються належним підтвердженням відповідних господарських операцій.
Надаючи оцінку протилежним висновкам податкового органу суд виходить з такого.
Щодо складення актів виконаних робіт не за формою КБ-2В.
Позивач стверджує, що ані ТОВ «СФ ЮКРЕЙН ПРОПЕРТІЗ», ані підрядні організації ТОВ «УБК-ГАРАНТ», ТОВ «СМК-ПРИМ» та ТОВ «БУДМІН» не є організаціями державної власності і відповідні роботи проводилися не за рахунок бюджетних коштів, а тому обов'язку складання актів про виконання будівельних робіт за типовою формою КБ-2В по відповідним господарським операціям не виникає.
Суд бере до уваги, що примірні форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 № 554, який втратив чинність.
Окрім того, листами Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.01.2012 № 7/15- 488, Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 09.03.2010 « 12/19-2-9-21-2368 та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 15.05.2003 № 7/5-446 підтверджується, що форми № КБ-2в та № КБ-3 підлягають обов'язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва, що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної власності.
Дослідженні судом акти приймання виконаних будівельних робіт містять необхідні реквізити та відомості щодо об'єму проведених підрядних робіт.
Вимога податкового органу складення відповідних актів з зазначенням норм-годин робітників не ґрунтується на законодавстві, а суд не встановив логічного взаємозв'язку такої з питанням оподаткування, зокрема, в цілях аналізу реальності господарських операцій.
Щодо відсутності документального підтвердження погодження і допуску посадових осіб підрядників на об'єкти замовника (позивача).
Суд вважає, що погодження допуску працівників підрядника на об'єкти замовника за своєю правовою природою є об'єкти є питанням внутрішньої організації роботи замовника. Замовник може самостійно визначати, чи потребує він ведення журналів допуску, оформлення перепусток чи інших документів внутрішнього контролю. Ці питання регулюються його внутрішніми наказами, правилами внутрішнього трудового розпорядку. Однак відсутність таких документів не може впливати на оцінку реальності господарських операцій між замовником та підрядником.
Між тим судом встановлено, що відповідні документи надавалися контролюючому органу та містяться в матеріалах справи (наприклад т. 2 а.с. а.с. 178-183, т. 9 а.с. 32, 90, 196, т. 11 а.с. 128, 186, 223, т. 13 а.с. а.с. 27,71, 131, 160, т. 14 а.с. 102, 138, 171, 200).
Щодо відсутності відомостей про об'єкти оподаткування за формою № 20-ОПП у контрагентів позивача ТОВ «УБК-ГАРАНТ» та ТОВ «БУДМІН».
Обов'язок платника податку подавати заяву за формою № 20-ОПП передбачений Порядком обліку платників податків і зборів (Форми N№ 1-ОПП, 2-ОПП, 4-ОПП, 4-УРП, 14-ОПП, 12-ОПП, 7-ОПП, 16-ОПП, 11-ОПП, 6-ОПП, 15-ОПП, 8-ОПП, 24-ОПП, 25-ОПП, 26-ОПП, 27-ОПП, 22-ОПП, 10-ОПП, 28-ОПП, 23-ОПП, 18-ОПП, 19-ОПП, 1-РПП, 5-ОПП, 20-ОПП), затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (далі Порядок № 1588).
Платник податків зобов'язаний повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом (пункт 8.4 розділу VIII Порядку № 1588).
У заяві за формою № 20-ОПП надається інформація про всі об'єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду (абзац перший пункту 8.4 розділу VIII Порядку № 1588).
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 05.11.2025 у справі № 420/13401/21 порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування витрат чи податкового кредиту, а тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Отже, порушення ТОВ «УБК-ГАРАНТ» та ТОВ «БУДМІН» податкового законодавства (якщо таке відбулося) у формі неподання до контролюючого органу заяви за формою № 20-ОПП не є підставою для визнання операцій позивача з цими контрагентами нереальними.
Щодо відсутності у ТОВ «УБК-ГАРАНТ», ТОВ «СМК-ПРИМ» та ТОВ «БУДМІН» ліцензій для здійснення будівельних та ремонтних робіт.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 7 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягає будівництво об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, за переліком видів робіт, що визначається Кабінетом Міністрів України, - з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 406 затверджено Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію.
З огляду на зміст акту перевірки відповідач не дослідив, чи належать роботи, які виконували ТОВ «УБК-ГАРАНТ», ТОВ «СМК-ПРИМ» та ТОВ «БУДМІН» за договорами з позивачем до тих видів робіт, що потребують ліцензування.
Суд також бере до уваги, що відповідач дійшов висновку про неможливість виконання обсягів робіт за договорами з позивачем власними силами підрядників (ТОВ «УБК-ГАРАНТ», ТОВ «СМК-ПРИМ» та ТОВ «БУДМІН») з огляду на дані внутрішньої бази даних контролюючого органу.
Зокрема, у акті перевірки вказано, що:
- згідно даних ІС «Податковий блок», фінансової звітності малого підприємства за 2020-2022 роки ТОВ «УБК-ГАРАНТ» кількість працівників складала 9 осіб, задекларовано наявність основних засобів на суму 126,0 тис. грн, за даними відомостей про об'єкти оподаткування зареєстровано тільки офіс у м. Києві;
- згідно даних ІС «Податковий блок», фінансової звітності малого підприємства за 2021-2023 роки ТОВ «СМК-ПРИМ» кількість працівників складала 10 осіб, задекларовано наявність основних засобів на суму 313,7 тис. грн, за даними відомостей про об'єкти оподаткування зареєстровано офіс, склад, вимірювальна рейка, фарборозпилювач, стійка, штатив, ротаційній лазерний Нівелір, тринога та балки у м. Вишневе;
- згідно даних ІС «Податковий блок», фінансової звітності малого підприємства за 2020-2023 роки ТОВ «БУДМІН» кількість працівників складала 1 особа (керівник), не задекларовано наявності основних засобів, відомості про об'єкти оподаткування за формою 20-ОПП відсутні.
З цього приводу суд наголошує, що, як зауважив Верховний Суд у постанові від 30.11.2022 у справі № 160/1368/20 висновки про нереальність здійснення господарських операцій, зроблені на підставі аналізу баз даних «Податковий блок» щодо контрагентів є обґрунтовано неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів. Інформація з баз даних «Податковий блок» є неприйнятною, оскільки не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.
Твердження відповідача про різноплановість робіт (послуг) по ланцюгу постачання в адресу ТОВ «СФ ЮКРЕЙН ПРОПЕРТІЗ» суд оцінює критично, оскільки такі мають загальний характер, а відповідач не наводить конкретних аргументів того, що така різноплановість свідчить про відсутність фактичного виконання відповідних робіт/ надання послуг.
Крім того, не ґрунтуються на даних первинних документів і висновки щодо виконання відповідних робіт лише силами підрядників та відсутності згоди на залучення субпідрядників, а відповідні докази міститься в матеріалах справи (наприклад т. 2 а.с. 143, 177, т. 10 а.с. 39, 110, 142, 203, т. 11 а.с. 128, 185, 222, т. 13 а.с. 96).
Водночас з'ясовано, що податковим органом будь-які документи в контрагентів не витребовувались, зокрема, і щодо виконання робіт субпідрядниками.
Зазначена неповнота пояснена представником відповідача короткими термінами проведення перевірки. Між тим, конкретний вид податкової перевірки був визначений саме податковим органом, яким мав врахувати такі строки під час організації її проведення.
Повертаючись до оцінки аргументів позивача щодо протиправності пред'явлення податковим органом вимоги про допуск до обстеження приміщень під час проведення документальної перевірки суд зазначає таке.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (абзац 1 підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 ПК України).
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка (абзац 6 підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 ПК України).
На відміну від фактичної перевірки документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, а також отриманих податковим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків, що охоплюється предметом саме документальної перевірки: своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків та зборів. Натомість особливість фактичних перевірок та їх відмінність від усіх інших перевірок, які проводяться податковими органами, полягає у тому, що при їх проведенні перевіряються не бухгалтерські документи, а правильність фактичних дій (фактичного стану речей) суб'єкта підприємницької діяльності. Тому, така перевірка проводиться не за місцем розташування платника податку (місцем розташування органу управління), а саме за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника (постанова Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 380/13375/21).
Відповідач у акті перевірки вказує, що посадовими особами Головного управління ДПС у м. Києві складено акт обстеження приміщень ТОВ «СФ ЮКРЕЙН ПРОПЕРТІЗ» від 12.08.2024 № 7022/Ж6/26-15-07-02-01, згідно з яким ТОВ «СФ ЮКРЕЙН ПРОПЕРТІЗ» не допущено посадових осі контролюючого органу до обстеження приміщень, територій, що використовуються для одержання доходів мотивуючи листом від 08.08.2024 № 22; під час здійснення зовнішнього обстеження об'єктів було оглянуто приміщення морозильної камери, що не дало змогу встановити реальність проведення будівельно-ремонтних робіт вказаного приміщення; доступ до інших приміщень, де здійснювались будівельно - ремонтні роботи посадовими особами ТОВ «СФ ЮКРЕЙН ПРОПЕРТІЗ» не було надано.
Крім того, працівниками ТОВ «СФ ЮКРЕЙН ПРОПЕРТІЗ» було здійснено відеозйомку приміщень (детальний перелік викладено в наведеному акті обстеження приміщень), в якій відсутнє підтвердження обсягів виконаних Підрядниками будівельно-ремонтних робіт на вказаних об'єктах, зазначених в первинних документах.
З урахуванням і цієї обставини відповідач дійшов висновку, що позивачем безпідставно відображено витрати з придбання будівельних та ремонтних робіт та послуг без відповідного належного документального підтвердження щодо фактичного виконання.
Суд відзначає, що приписи підпункту 16.1.13 пункту 16.1 статті 16 та підпункту 20.1.13 пункту 20.1 статті 20 ПК України, якими визначено обов'язок платника податків допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом, а також відповідне право податкового органу не встановлює різного правового регулювання в цьому питанні в залежності від виду перевірки.
А тому у суду відсутні підстави для висновку про протиправність вимог податкового органу в цій частині.
Водночас суд не вважає доцільним надавати оцінку можливості допуску ревізорів до приміщень, у яких здійснюється виробництво продуктів харчування за відсутності медичних книжок, оскільки в контексті специфіки спірних господарських операцій (проведення ремонтних, монтажних робіт, зокрема, прихованих) суд вважає, що відповідачем не доведено можливості візуального визначення ревізором їх фактичного проведення, у тому числі давності, об'єму, з огляду на необхідність спеціальних знань, та відсутність прямих приписів законодавства щодо такої можливості.
Аналогічним чином суд визнає необґрунтованими висновки контролюючого органу щодо можливості встановлення відповідних обставин шляхом проведення інвентаризації за участі представників податкового органу.
Отже в цій частині висновки податкового органу, викладені в акті перевірки є необґрунтованими.
Б) Щодо висновків контролюючого органу про безпідставне збільшення позивачем суми витрат у фінансовій звітності, пов'язаних із нарахуванням амортизації окремих об'єктів основних засобів, вартість яких збільшена на суму дооцінки, що відповідно вплинуло на заниження податку на прибуток у розмірі 6 212 312 грн 82 коп.
В акті перевірки відповідач вказує, що ТОВ «СФ ЮКРЕЙН ПРОПЕРТІЗ» безпідставно відображено в бухгалтерському обліку суми переоцінки (дооцінки) вартості наведених вище об'єктів основних засобів, в результаті чого завищено витрати на амортизацію основних засобів на загальну суму 34 512 849 грн, чим безпідставно збільшено суми витрат у фінансовій звітності, пов'язаних із нарахуванням амортизації окремих об'єктів основних засобів, вартість яких збільшена на суму дооцінки, що відповідно вплинуло на заниження податку на прибуток у розмірі 6 212 312 грн 82 коп. (сторінки 13 - 17 акта перевірки).
Суть висновків податкового органу зводяться до неможливості платника податків - мікропідприємства обліковувати необоротні активи інакше як за первісною вартістю без урахування зменшення корисності та переоцінки до справедливої вартості (з покликанням на пункт 7 П(С)БО 25), а також неможливості нарахування амортизації основних засобів, вартість яких збільшена на суму дооцінки відповідно до положень пункту 138.3 статті 138 ПК України.
Учасниками справи не заперечується, що у спірних правовідносин (2018 -2022 роки) позивач відповідав ознакам мікропідприємства.
Відповідно рішень позивача щодо облікової політики (п. 10.8 наказу № 1-А від 02.01.2018 (із змінами)): переоцінка необоротних активів проводиться якщо перевищено межу суттєвості більше 10%. Межу суттєвості для проведення переоцінки - величину розриву між залишковою та справедливою вартістю встановити 10%. При цьому, створюється внутрішня комісія або залучається незалежний експерт, які визначають суттєвість різниці.
Суд відзначає, що фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті (пункт 138.2 статті 138 ПК України).
Розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2-138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років (абзац 8 підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України).
02.01.2018 платником податків відповідно до вказаної норми прийнято рішення про незастосування коригування фінансового результату до оподаткування на всі різниці.
Суд відзначає, що абзац 8 підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України не містить іншого правового регулювання в цій частині залежно від ознак платника податків, окрім розміру річного доходу.
Відповідач вважає, що для розрахунку амортизації відповідно до положень пункту 7 розділу 1 П(С)БО 25 визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.
Суд не погоджується з таким висновком контролюючого органу з огляду на таке.
Пунктом 7 розділу 1 П(С)БО 25 передбачено, що мікропідприємства (до яких належав і позивач у відповідний період) можуть:
обліковувати необоротні активи тільки за первісною вартістю без урахування зменшення корисності та переоцінки до справедливої вартості;
не створювати забезпечення наступних витрат і платежів (на виплату наступних відпусток працівникам, виконання гарантійних зобов'язань тощо), а визнають відповідні витрати у періоді їх фактичного понесення;
поточну дебіторську заборгованість включати до підсумку балансу за її фактичною сумою.
Аналіз вказаної норми свідчить про те, що її треба розуміти як таку, що надає мікропідприємствам право обліковувати необоротні активи без урахування зменшення корисності та переоцінки до справедливої вартості тільки за первісною вартістю, а не як таку, що зобов'язує мікропідприємства обліковувати необоротні активи тільки за первісною вартістю і ніяк інакше.
Такого висновку суд доходить з урахуванням системного аналізу відповідної норми. Зокрема, суд бере до уваги, що слово «можуть» у пункті 7 розділу 1 П(С)БО 25 вжито щодо трьох різних аспектів бухгалтерського обліку:
1) методів оцінки необоротних активів (облік тільки за первісною вартістю без урахування зменшення корисності та переоцінки);
2) створення забезпечень (можливість не створювати забезпечення наступних витрат і платежів, а визнавати відповідні витрати у періоді їх фактичного понесення);
3) обліку дебіторської заборгованості (включення поточної дебіторської заборгованості до балансу за фактичною сумою).
Така граматична конструкція норм свідчить про її диспозитивний характер.
Отже, в пункті 7 розділу 1 П(С)БО 25 законодавець описує альтернативні, менш трудомісткі варіанти облікової поведінки, надаючи мікропідприємствам свободу вибору між спрощеним та повним обліком. Тлумачення будь-якого з цих трьох положень як імперативного обмеження суперечило б як граматичній структурі норми, так і меті відповідного правового регулювання, яка полягає у спрощенні бухгалтерського обліку суб'єктів малого та мікропідприємництва.
З приводу висновків податкового органу щодо неможливості нарахування амортизації основних засобів, вартість яких збільшена на суму дооцінки суд бере до уваги висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У справі № 826/6372/16 (постанова від 25.07.2023) Верховний Суд не погодився з доводами податкового органу про те, що для розрахунку амортизації відповідно до положень пункту 138.3 статті 138 ПК України використовується вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування її переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку зазначивши таке.
Положення статті 138 ПК України не містять будь-яких додаткових обмежень щодо вартості основних засобів та нематеріальних активів, що амортизується, а також щодо додаткових коригувань амортизації переоцінених основних засобів, які призведуть до перегляду та зменшення нарахованої амортизації, у зв'язку з тим, що вартість основних засобів перецінилась.
Підпунктом 14.1.3 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що амортизація - це систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).
Між тим, ПК України не визначено термін «вартість, що амортизується», а тому з урахуванням положень підпункту 14.1.84 пункту 14.1 статті 14 ПК України, інші терміни для цілей розділу III використовуються у значеннях, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку і міжнародними стандартами фінансової звітності, введеними в дію відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 22 П(С)БО №7 об'єктом амортизації є вартість, яка амортизується (окрім вартості земельних ділянок, природних ресурсів і капітальних інвестицій).
Згідно з пунктом 4 П(С)БО №7 вартість, яка амортизується, - це первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.
Враховуючи зазначене, згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, на які посилається підпункт 138.3.1 пункту 138.3 статті 138 ПК України, амортизуватись може як собівартість (первісна вартість) основного засобу, так і інша сума, що її замінює (переоцінена вартість), в залежності від моделі оцінки основних засобів після їх визнання, обраної обліковою політикою суб'єкта господарювання.
Таким чином, якщо суб'єктом господарювання проведена переоцінка основних засобів, то для розрахунку амортизації відповідно до положень пункту 138.3 статті 138 ПК України, приймається переоцінена вартість основних засобів.
В контексті оцінки висновків податкового органу щодо порушення позивачем законодавства що призвело до заниження податку на прибуток суд відзначає, що ключовим в даному випадку є не правильність відображення вартості основних засобів в бухгалтерському обліку платника податків (порушень чого суд не встановив) а наявність в позивача права згідно з абзацом 8 підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України не коригувати фінансовий результат щодо амортизації на відповідні різниці (без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку).
Відтак, висновки податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток зроблено без урахування приписів абзац 8 підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, а тому його висновки щодо допущення платником порушення в цій частині є необгрунтованими.
В) Щодо висновків контролюючого органу про безпідставне збільшення позивачем суми витрат у фінансовій звітності, пов'язаних із списанням фактичної суми дебіторської заборгованості та формуванням резерву сумнівних боргів на загальну суму 1 153 022 грн, що вплинуло на заниження податку на прибуток у розмірі 207 543 грн 96 коп.
З'ясовано, що платником податків під час формування фінансового результату у 2023 році включено витрати за рахунок формування резерву сумнівних боргів на суму 1 153 022 грн, у взаємовідносинах з ТОВ «КИЇВХЛІБ АГРО» - 963 592,20 грн та ФОП ОСОБА_1 - 189 429,79 грн.
Позиція податкового органу викладена на арк. 66-69 Акта перевірки і полягає в тому, що відповідно до пункту 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 лютого 2000 року № 39 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 24 січня 2011 року № 25 - надалі П(С) БО 25) суб'єкти малого підприємництва, зазначені у підпункті 2 пункту 2 розділу включають поточну дебіторську заборгованість до підсумку балансу за її фактичною сумою.
Відповідач вважає, що, оскільки ТОВ «СФ ЮКРЕЙН ПРОПЕРТІЗ» відноситься до категорії мікропідприємств, то повинне відповідно до пункту 7 розділу 1 П(С) БО 25 включати поточну дебіторську заборгованість до підсумку балансу за її фактичною сумою, тобто, без створення резерву сумнівних боргів.
Отже, враховуючи наведене, ТОВ «СФ ЮКРЕЙН ПРОПЕРТІЗ» безпідставно збільшено суми витрат у фінансовій звітності, пов'язані із списанням фактичної суми дебіторської заборгованості за наведеними контрагентами та формуванням резерву сумнівних боргів, в порушення існуючих норм П(С)БО 25.
Суд не погоджується з таким висновком контролюючого органу з огляду на таке.
Насамперед суд відзначає, що з аналізу звітності платника податків за 2022-2023 роки слідує, що балансова вартість активів перевищує 350 тисяч євро, проте чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 700 тисяч євро та середня кількість працівників менша 10 осіб, а тому платник податків у спірний період відповідав ознакам мікропідприємства, а не малого підприємства, як про це стверджується в позовній заяві.
Відповідач вважає, що, оскільки ТОВ «СФ ЮКРЕЙН ПРОПЕРТІЗ» відноситься до категорії мікропідприємств, то повинне відповідно до пункту 7 розділу 1 П(С) БО 25 включати поточну дебіторську заборгованість до підсумку балансу за її фактичною сумою, тобто, без створення резерву сумнівних боргів.
Отже, враховуючи наведене, ТОВ «СФ ЮКРЕЙН ПРОПЕРТІЗ» безпідставно збільшено суми витрат у фінансовій звітності, пов'язані із списанням фактичної суми дебіторської заборгованості за наведеними контрагентами та формуванням резерву сумнівних боргів, в порушення існуючих норм П(С) БО 25.
Суд не погоджується з таким висновком контролюючого органу з огляду на те, що пункт 7 розділу 1 П(С) БО 25 лиш надає право мікропідприємствам не створювати резерв сумнівних боргів. За мікропідприємствами зберігається право вибору на ведення бухгалтерського обліку відповідно до обраної облікової політики.
Відповідно до рішення позивача щодо облікової політики (п. 10.8 наказу № 1-А від 02.01.2018 (із змінами)):
« 12.1. Дебіторську заборгованість визнавати активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигід і її можливо достовірно визначити.
12.2. Дебіторську заборгованість за товари, роботи і послуги відображати в балансі за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів. Спосіб визначення резерву сумнівних боргів здійснюється за методом абсолютної суми сумнівної заборгованості, виходячи з платоспроможності окремих дебіторів, що передбачено п. 81 НП(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість». Даний спосіб заснований на аналізі платоспроможності окремих дебіторів. Він передбачає індивідуальний підхід до визначення суми сумнівної боргу за кожним дебітором, за результатами проведення інвентаризації заборгованості, оцінюється ймовірність несвоєчасної оплати або не оплати заборгованості щодо кожного дебітора індивідуально. Підставою для визнання заборгованості дебітора сумнівною можуть бути: - дані фінансової звітності, яка підлягає обов'язковому опублікуванню; - відомості щодо ліквідації дебітора або порушення справи про його банкрутство; - пред'явлення претензії дебітора або подача позову про стягнення заборгованості в господарський суд; - перевищення встановлених підприємством термінів дебіторської заборгованості та інше. Цей метод застосовується для оцінки якості заборгованості як за реалізовану продукцію, товари, роботи, послуги, так і іншої поточної дебіторської заборгованості. При визначенні суми резерву, яку необхідно нарахувати на дату балансу, враховувати початкове сальдо по рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів».
12.3. Резерв сумнівних боргів нараховувати (переглядати) раз на рік станом на річну дату балансу».
Відтак ТОВ «СФ ЮКРЕЙН ПРОПЕРТІЗ» мало право на створення резерву сумнівних боргів.
Наведення узгоджується з висновками Другого апеляційного адміністративного суду (постанова від 21.10.2019 у справі 520/3888/19, залишеної без змін постановою Верховного Суду від 16.03.2021).
Створення РСБ є обов'язковим практично для всіх підприємств, в обліку яких значиться поточна дебіторська заборгованість. Виняток становлять: бюджетні організації та підприємства, які складають фінансову звітність відповідно до МСФЗ, і суб'єкти малого підприємництва (єдиноподатники 3 групи) та мікропідприємництва. Рішення щодо того, формувати чи не формувати РСБ, мікропідприємства фіксують у наказі про облікову політику.
Питання необґрунтованості віднесення платником податків відповідних сум до сумнівних боргів податковим органом під час перевірки не порушувалося.
Оскільки саме з таких підстав податковий орган прийшов до висновків про заниження податку на прибуток у розмірі 207 543 грн 96 коп., відповідне ППР в цій частині необхідно визнати протиправним.
Г) Щодо висновків контролюючого органу про заниження платником податків нарахування доходу від продажу послуг оренди нежитлових приміщень, що призвело до заниження сум доходів ТОВ «СФ ЮКРЕЙН ПРОПЕРТІЗ», які враховуються при обчисленні фінансового результату до оподаткування всього у сумі 1 115 116 гри.
В акті перевірки відповідач зазначив, що позивач здійснив заниження доходів від операцій надання послуг оренди, за якими сформовано собівартість реалізації. До такого висновку контролюючий орган дійшов з огляду на наявність в бухгалтерському обліку позивача нерозподілених витрат, які не покривають доходи та рішення позивача про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці, про що здійснено відмітку у деклараціях з податку на прибуток ТОВ «СФ ЮКРЕЙН ПРОПЕРТІЗ».
Суд бере до уваги, що відповідно до пункту 7 НП(С)БО 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Проте, контролюючий орган не довів, що нерозподілені витрати, які не покривають доходи позивача за спірний період не є такими, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду.
Суд погоджується з доводами скаржника, що, у цьому випадку п. 13 ПСБО 15 "Доходи" не застосовується, оскільки суму доходу можна встановити на підставі договорів оренди. Відповідно до п. 8 розділу ІІІ НП(С)БО 14 "Оренда" дохід від операційної оренди визнається іншим операційним доходом відповідного звітного періоду на прямолінійній основі протягом строку оренди. Відповідно до абз. 7 п. 11 НП(С)БО 16 "Витрати", перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством. При цьому за послугами операційної оренди Скаржник не формує собівартість, тому що операційна оренда є іншим доходом, по якому Скаржник не може ідентифікувати витрати, безпосередньо пов'язані з отриманням такого доходу. А витрати 2020 року, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, визнаються витратами періоду відповідно до абз. другого п. 7 НП(С)БО 16 "Витрати".
Позивач пояснив, що оскільки у 2020 році були свої об'єктивні особливості діяльності, які були пов'язані зі зниженням економічної активності через карантинні заходи, це пояснює неможливість перекрити витрати доходами. Зокрема, платник податків здавав в оренду лише частину приміщень, що обумовлює специфіку збиткового року. Врешті, в довгостроковому результаті надання ці послуги мають економічний ефект.
Поняття економічного ефекту не розкрито в Податковому кодексі України, не зважаючи на те, що вказане поняття використовується у визначенні «розумна економічна причина (ділова мета)» (пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України). Не є обов'язковим, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції, не виключено, що в результаті об'єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі.
Таким чином, оскільки судом встановлено необґрунтованість висновків податкового органу за усіма епізодами податкових правопорушень, що стали підставою для винесення ППР № 01157360702, наявні підстави для визнання його протиправним і скасування в цілому.
2) Перевірка обґрунтованості висновків контролюючого органу, що стали підставою для винесення ППР № 01157440702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 10 520 021 грн, у т.ч. за основним платежем у розмірі 8 416 017 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 2 104 004 грн;
Донарахування податку на суму 8 416 017 грн стосується декількох епізодів, а саме:
А) безпідставним завищенням платником податків на 1 115 116 грн витрат, нарахованих у зв'язку з реалізацією послуг оренди над доходами, отриманими (нарахованими) від реалізації таких послуг, що призвело до заниження ПДВ на 223 023 грн;
Б) безпідставним завищенням платником податків на 8 192 994 грн сум податкового кредиту внаслідок віднесення до його складу сум ПДВ по операціях поставки робіт та послуг у рамках господарських взаємовідносин з ТОВ «УБК-ГАРАНТ», ТОВ «СМК-ПРИМ» та ТОВ «БУДМІН», що не підтверджені документально та неможливо ідентифікувати як такі, що призначені для використання в межах господарської діяльності платника податку.
Учасниками справи не заперечується наявність в позивача документів, які відповідно до ПК України, є необхідними для формування податкового кредиту - податкових накладних, виданих наведеними контрагентами.
Як було зазначено вище, відповідач не довів заниження позивачем доходів від операцій з надання послуг оренди та нереальність господарських операцій позивача з такими контрагентами, як ТОВ «УБК-ГАРАНТ», ТОВ «СМК-ПРИМ» та ТОВ «БУДМІН».
Отже відсутні підстави для висновку про неправомірне відображення платником податків у спірний період показників декларації з ПДВ.
Таким чином, оскільки судом встановлено необґрунтованість висновків податкового органу за усіма епізодами податкових правопорушень, що стали підставою для винесення ППР № 01157440702, наявні підстави для визнання його протиправним і скасування в цілому.
3) Перевірка обґрунтованості висновків контролюючого органу, що стали підставою для винесення ППР № 01158080702, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 111 511,50 грн за те, що позивач не склав та не зареєстрував протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 ПК України податкових накладних/ розрахунків коригування на суму ПДВ 223 023 грн за грудень 2020 року, оскільки не врахував в повному обсязі доходи від реалізації послуг.
У зв'язку з цим суд вважає недоцільним аналізувати правомірність застосування такої штрафної санкції з огляду на набрання чинності 18 березня 2020 року Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року № 533- IX , відповідно до якого підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнений пунктом 52-1 (з урахуванням змін, внесених Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX та Законом України від 13 травня 2020 року № 591-ІХ) про те, що за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, за виключенням деяких винятків.
Оскільки відповідач, як вказано вище, не довів наявність підстав для складення податкової накладної за результатами операцій з надання послуг оренди, то наявні підстави для визнання ППР № 01158080702 протиправним і скасування в цілому.
Таким чином, позовні вимоги необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 242-246, 255 КАС України, суд,
1. Позовні вимоги - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві № 01157360702 від 14.10.2024, № 01157440702 від 14.10.2024 та № 01158080702 від 14.10.2024.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СФ ЮКРЕЙН ПРОПЕРТІЗ» 24 224 (двадцять чотири тисячі двісті двадцять чотири) гривні сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві.
4. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СФ ЮКРЕЙН ПРОПЕРТІЗ» (ЄДРПОУ 41491044, м. Київ, вул. Дмитра Чижевського, буд. 7);
Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (ЄДРПОУ: 44116011, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19).
Суддя Сас Є.В.