Україна
Донецький окружний адміністративний суд
08 січня 2026 року Справа№200/3195/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження (письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головне управління Національної поліції у м. Києві, Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльності, скасування висновку та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 (далі позивач), звернулась з позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі відповідач 1), в якому просить суд:
Визнати протиправними дії відповідача 1 щодо проведення формального, упередженого та необ'єктивного службового розслідування за скаргою позивача від 20.10.2024.
Визнати протиправним та скасувати висновок службового розслідування від 11.12.2024 за фактом можливих неправомірних дій поліцейської Шевченківського управління ГУНП у м. Києві Балабан Валентини Семенівни.
Зобов'язати відповідача провести нове, об'єктивне та неупереджене службове розслідування із залученням незалежних представників із повним дослідженням дій слідчої ОСОБА_2 та належною правовою оцінкою всіх наданих доказів.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що позивач подала скаргу до Національної поліції України, в якій просила призначити проведення службового розслідування стосовно ОСОБА_2 , у зв'язку із тим, що на неї здійснювався моральний тиск співробітником Шевченківського УП ГУНП у м. Києві, який призвели до порушення емоційного стану позивача, приниження честі та гідності позивача.
Однак вказана скарга була залишена без належного реагування, оскільки висновок службового розслідування від 11.12.2024 є упередженим. Під час даного службового розслідування порушень зі сторони ОСОБА_2 не встановлено. Позивач вказує, що пояснення працівника Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_2 містять неправдиві твердження. Зазначає, що в діях ОСОБА_2 наявні порушення Закону України «Про національну поліцію», Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», Наказу МВС України від 09.11.2016 №1179 «Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських», проте належної оцінки під час службового розслідування, проведеного ГУНП у м. Києві, висновок якого затверджено 11.12.2024 даним фактам не надано.
Cлужбове розслідування ГУНП у м. Києві не виконало свого призначення як інструменту контролю та дисциплінарної відповідальності, а висновки, на які воно спирається, потребують перегляду в частині фактів конфлікту інтересів, непрофесійної поведінки слідчої, психологічного тиску та службових зловживань. Це дає підстави для повторного незалежного службового розслідування або ініціювання провадження за іншими напрямками дисциплінарної та/або кримінальної відповідальності в межах чинного законодавства України.
Ухвалою суду від 12.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі в порядку ч.5 ст. 262 КАС України у письмовому провадженні.
На адресу суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача наголосив на тому, що Висновки службового розслідування не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Зафіксовані в результатах службового розслідування обставини можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень суб'єкта владних повноважень, в основу яких покладені зазначені в ньому висновки. Отже, висновок за результатами службового розслідування є лише носієм певної інформації. Вказує, що Національною поліцією України розглянуто скаргу Позивача від 20.10.2024 та надано відповідь (додається позивачем до позовної заяви додаток - 21) уповноваженими особами за результатами проведеної перевірки. Тому підстави для задоволення позовних вимог щодо покладення зобов'язань на Головне управління відсутні. Таким чином, Національною поліцією України виконано вимоги Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР, зокрема, проведено перевірку та надано відповіді на скаргу позивача від 20.10.2024 у порядку та строки, встановлені цим Законом.
У відповіді на відзив, позивач вказує, що 25.12.2024 Позивач отримала на електронну пошту відповідь від відповідача, яка містила висновок службового розслідування, завершеного ще 11.12.2024. Ознайомившись з ним, Позивач дійшла висновку, що розслідування було проведено поверхнево та формально, без належного збору доказів і врахування об'єктивних обставин справи. Висновки, викладені у документі, містять численні викривлення фактів та однобоку оцінку подій, що є неприпустимим у справах, пов'язаних із порушенням прав людини, етичних стандартів та можливим зловживанням службовим становищем. Документ не містить повноцінного правового аналізу дій слідчої ОСОБА_2 , незважаючи на наявність обґрунтованих підстав для перевірки фактів психологічного тиску на Позивача, погроз із використанням службового становища, порушення службової етики, безпідставного втручання в розслідування, до якого вона не мала процесуального стосунку, а також залякування у зв'язку з її зверненням до Офісу Генерального прокурора. Комісія проігнорувала численні письмові пояснення Позивача, не дослідила повідомлення та інші докази, що підтверджують факти маніпуляцій, емоційного тиску, приниження гідності та втручання в її особисте життя. Через це висновок не відповідає вимогам повноти, неупередженості та обґрунтованості, які є обов'язковими при розгляді скарг на дії представників правоохоронних органів. Усе це викликає сумніви щодо об'єктивності проведеного розслідування і створює підстави для його перегляду в межах нової, неупередженої перевірки за участю органів вищого рівня.
Також зазначає, що твердження про неможливість оскарження результатів службового розслідування є юридично неспроможним, особливо у випадках, коли таке розслідування ініційоване на підставі скарги громадянина. Закон України «Про звернення громадян» (№ 393/96-ВР) надає особі право оскаржувати результати розгляду її скарги, зокрема до суду, що охоплює і результати службового розслідування, проведеного за цією скаргою. Незважаючи на те, що Дисциплінарний статут Національної поліції України прямо не передбачає процедуру такого оскарження, це не може обмежувати реалізацію прав громадянина, гарантованих законом вищої юридичної сили.
Крім того, наявність правових застережень щодо недопустимості доручення проведення службового розслідування тим підрозділам поліції, чиї дії оскаржуються, покликана гарантувати об'єктивність і неупередженість перевірки. Водночас у випадку, коли таке розслідування проводиться упереджено, формально або органом, який має очевидний конфлікт інтересів, громадянин має не лише право, а й законне підґрунтя вимагати перегляду такого розслідування або ініціювати його повторне проведення на вищому рівні чи в судовому порядку.
Таким чином, службове розслідування, хоч і не є процесуальною формою провадження з юридичними наслідками у кримінальному сенсі, все ж має суттєве значення для реалізації прав громадян на захист, а його результати можуть і повинні підлягати правовому контролю у разі порушення законних інтересів заявника. На задоволенні позову наполягала.
У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача, окрім іншого, вказав, що будь-яких обставин, які б свідчили про протиправність дій уповноважених органів у кримінальному провадженні № 1204100100000917, не наведено та документально не підтверджено, а слідча ОСОБА_2 не здійснювала будь - яких слідчих (розшукових) дій у вказаному кримінальному провадженні, процесуальні рішення не приймала.
У додаткових пояснення від 10.08.2025 позивач наполягає на тому, що оскаржуваний висновок службового розслідування має безпосередній і негативний вплив на права та законні інтереси позивача, оскільки: позбавляє її ефективного механізму захисту; створює перешкоди для притягнення винних осіб до відповідальності; нівелює результати поданої скарги; підриває довіру до правоохоронної системи та унеможливлює відновлення справедливості у конкретній ситуації. У зв'язку з викладеним, позивач вважає, що висновок службового розслідування від 11.12.2024 порушує її права та підлягає скасуванню з одночасним зобов'язанням відповідача провести нове, об'єктивне та неупереджене розслідування.
У окремому клопотанні від 27.10.2025 позивач просила долучити до матеріалів справи копію скарги до Міністерства внутрішніх справ від 11.02.2025; копію скарги до Національної поліції від 11.02.2025; копія скарги до Начальника Головного управління Національної поліції України у м. Києві від 11.02.2025; копія заяви до Департаменту Головної Інспекції та дотримання прав людини від 14.02.2025; копія запиту до Керівника головного слідчого управління від 14.02.2025.
Ухвалою суду від 14.07.2025 вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням по справі на 10 год. 30 хв. 12.08.2025.
Ухвалою суду від 12.08.2025 підготовче засідання в адміністративній справі відкладено на 02.09.2025 о 13 год. 30 хв.
Ухвалою суду від 02.09.2025 підготовче засідання в адміністративній справі відкладено на 02.10.2025 о 11 год. 30 хв.
Протокольною ухвалою суду від 02.10.2025 закрите підготовче провадження по справі №200/3195/25 та призначено до судового розгляду по суті на 16.10.2025 о 16:00.
В судовому засіданні 16.10.2025 судом, керуючись ст.223 КАС України, була оголошена перерва до 30.10.2025 на 14:00, про що повідомлені особи, які беруть участь у справі.
Протокольною ухвалою суду від 30.10.2025 вирішено перейти до розгляду справи 200/3195/25 у порядку письмового провадження в межах строків, визначених КАС України для розгляду справи, на підставі нормами ч.3 ст.194 КАС України про що повідомленні сторони у судовому засіданні 30.10.2025.
Ухвалою суду від 06.11.2025 вирішено повернутись до стадії підготовчого провадження в адміністративній справі №200/3195/25. Залучено в якості співвідповідача по справі №160/3275/25 Національну поліцію України. Розпочато розгляд адміністративної справи №200/3195/25 спочатку за правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні та встановлено відповідачу - Національній поліції України п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Відзив має бути складений та поданий з дотриманням правил, встановлених ст. 162 КАС України.
Відповідач 2 - Національна поліція України, у строк встановлений ухвалою суду від 06.11.2025, не скористався правом подання відзиву на позов, тому, враховуючи приписи ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою суду від 11.12.2025 вирішено закрити підготовче провадження в адміністративній справі №200/3195/25 та проводити розгляд справи в порядку письмового провадження в межах строків, визначених КАС України для розгляду справи.
25.12.2025 від відповідача - 2, на адресу суду було направлено відзив на позовну заяву де було вказано, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування висновку службового розслідування не підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки висновок службового розслідування не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не створює безпосередньо для позивача жодних юридичних прав чи обов'язків, а отже у даному випадку позивачем обрано неналежний спосіб захисту прав та інтересів.
Також зазначено, що обставини справи та суті спірної скарги ОСОБА_1 від 23.10.2024, а також беручи до уваги, що всі порушені у зверненні питання стосуються службової діяльності окремого працівника слідчого відділу Шевченківського управління поліції ГУНП у м. Києві, яке в свою чергу є структурним підрозділом ГУНП у м. Києві, - вважаємо законним призначення та проведення вказаного службового розслідування саме ГУНП у м. Києві. Вказане свідчить, що Національна поліція України у спірних правовідносинах діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України «Про Національну поліцію», «Про звернення громадян», Порядку № 930, Дисциплінарним статутом, Порядком № 893 з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, своєчасно та протягом розумного строку, що виключає ознаки протиправності дій Національної поліції України.
Також, вказує, що питання стосовно надання оцінки обставинам, що мають ознаки дисциплінарного проступку, а також достатності даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку, вирішуються в межах дискреційних повноважень уповноважених суб'єктів владних повноважень, у даному випадку керівників органів поліції (підрозділів), Голови НПУ. Просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою суду від 08.01.2026 провадження у справі закрито в частині визнання протиправним та скасування висновку службового розслідування від 11.12.2024 за фактом можливих неправомірних дій поліцейської Шевченківського управління ГУНП у м. Києві Балабан В.С.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач звернулась із скаргою від 20.10.2024 до Національної поліції України направивши скаргу щодо можливих, неправомірних дій поліцейських Шевченківського управління поліції ГУНП у м. Києві, в якій просила призначити проведення службового розслідування, у зв'язку із тим, що на неї здійснювався моральний тиск співробітником Шевченківського УП ГУНП у м. Києві, який призвели до порушення емоційного стану позивача, приниження честі та гідності позивача.
Зазначена скарга надійшла до Національної поліції України 23.10.2024 та зареєстрована в СЕД за № Б-26946 від 23.10.2024. Відповідно до резолюції Т. в. о. Голови Національної поліції України розгляд та надання відповіді за результатами розгляду скарги позивача від 23.10.2024 № Б-26946, як головному виконавцю доручено Головному слідчому управлінню Національної поліції України (далі - ГСУ НПУ) спільно з співвиконавцями - ГУНП у м. Києві та ГУНП в Донецькій області.
Листом від 20.11.2024 № 158934-2024 Національна поліція України повідомила позивача, що з метою перевірки відомостей викладених у скарзі, Головним управлінням Національної поліції у м. Києві 13.11.2024 призначено службове розслідування, про результати якого позивача буде повідомлено додатково.
За результатами службового розслідування було складено висновок від 11.12.2024 «службового розслідування за фактом можливих неправомірних дій окремих поліцейських Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві» у ході проведення службового розслідування у діях окремих поліцейських Шевченківського управління поліції ГУНП у м. Києві порушень вимог чинного законодавства України не встановлено.
Листом від 20.10.2023 №175601-2024 Національна поліція України повідомила позивача, що відповідачем за викладеним у скарзі проведено службове розслідування, за результатами якого порушень вимог чинного законодавства України у діях слідчого зазначеного управління поліції ОСОБА_2 , не встановлено.
Вважаючи, що службове розслідування проведеним формально, упереджено та необ'єктивно, позивач звернулась з даним позовом.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі Закон № 393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до ст.3 Закону № 393/96-ВР скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Відповідно до ст.18 Закону № 393/96-ВР громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, медіа, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
Відповідно до ст.19 Закону № 393/96-ВР, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті.
Аналіз наведених норм свідчить, що громадянин має право звернутись зі скаргою до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду їх звернень.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21.03.2025 по справі № 460/21284/23, істотною умовою відповіді є її належне обґрунтування й вирішення порушених у зверненні питань, із урахуванням суті відповідного звернення й на підставі його ґрунтовного й усебічного вивчення.
Судом встановлено, що позивач звернулась зі скаргою від 20.10.2024 до Національної поліції України, службове розслідування проводилось відповідачем 1 в межах розгляду Національною поліцією України скарги позивача. Відповідь за результатами розгляду скарги та про результати проведеного службового розслідування також було надано Національною поліцією України.
Оскаржуючи дії відповідача 1, щодо проведення упередженого та необ'єктивного службового розслідування, позивач фактично не погоджується з результатами розгляду її скарги Національною поліцією України.
Таким чином, саме Національною поліцією України здійснювався розгляд скарги позивача відповідно до вимог Закону №393/96-ВР, зокрема, проведено перевірку та надано відповідь на скаргу позивача від 20.10.2024, а не відповідачем 1, як на тому наполягає адвокат позивача.
В скарзі було зазначено, що позивач визнана потерпілою у кримінальному провадженні №12024100100000917 від 01.03.2024 за ч.1 ст.115 КК України за фактом безвісного зникнення мого дідуся ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (…)
У 2022 році позивач почала підтримувати дружній зв'язок з ОСОБА_2 , яка здійснювала діяльність у системі МВС, а саме у Шевченківському УП ГУНП у м. Києві на посаді слідчого. Приблизно на початку лютого 2024 року вона звернулась до вищевказаної особи, стосовно отримання інформації про процедуру реєстрації кримінального правопорушення та переліку документів, необхідних для реєстрації злочину. Так, ОСОБА_2 повідомила, що позивач може звернутись до Шевченківському УП ГУНП у м. Києві за місцем проживання та надала інформацію про процедуру подачі заяви про вчинення злочину до Шевченківського УП ГУНП у м. Києві, та позивач зібравши всі необхідні документи , направила заяву про кримінальне правопорушення до канцелярії Шевченківського УП ГУНП у м. Києві.
Заява про вчинення злочину була прийнята та зареєстрована в канцелярії управління від 19.02.2024. Після направлення документів до канцелярії, позивач очікувала зв'язку з призначеним слідчим для того, щоб отримати витяг з ЄРДР та надати будь-які пояснення з приводу безвісного здійснення її дідуся ОСОБА_3 , але за 7 днів вона не отримала зворотній зв'язок, та позивачем було прийнято рішення, 26.02.2024 надіслати запит до Офісу Генерального прокурора щодо встановлення інформації про реєстрацію кримінального провадження та визначення контактних даних слідчого, який буде здійснювати досудове розслідування кримінального правопорушення, у зв'язку з неотриманням відповіді про результати розгляду заяви позивача про злочин.
Через деякий час, до позивача почала звертатися слідчий ОСОБА_2 , яка є слідчим Шевченківського управління поліції ГУНП у м. Києві та почала здійснювати психологічний тиск на позивача, через звернення позивача до Офісу Генерального прокурора. Слідчий Шевченківського УП ГУНП у м. Києві, ОСОБА_2 , за власним переконанням, почала наполягати на тому, що позивач навмисно залишила в небезпеці свого дідуся ОСОБА_3 , у зв'язку з чим, вона погрожувала, користуючись своїм службовим становищем, відкрити кримінальне провадження за ст. 135 КК України (залишення в небезпеці) відносно позивача.
Позивач зазначила, що кримінальне провадження за фактом безвісного зникнення ОСОБА_3 не містить кваліфікацію за ст. 135 КК України, тому мали місце лише погрози та маніпуляція з боку співробітника поліції.
Відповідно до відповіді на запит, позивачу вдалося встановити інформацію, що досудове розслідування здійснювалось Шевченківським управлінням поліції ГУНП у місті Києві, але ким здійснюється наразі досудове розслідування позивачу не відомо.
Повідомляє, що на позивача здійснювався моральний тиск, що призвело до порушення емоційного стану, відповідно відбулося приниження честі та гідності позивача.
Враховуючи вищевикладене, вимагала провести за даним фактом службову перевірку або службове розслідування, притягнути винних осіб до дисциплінарної відповідальності.
У висновку за результатами службового розслідування відповідача 1 від 11.12.2024 зазначено, що 26.02.2024 позивач надіслала звернення до Офісу Генеральної прокуратури щодо отримання інформації про реєстрацію кримінального провадження визначення контактних даних слідчого, який здійснює досудове розслідування за її заявою поданою 19.02.2024 до Шевченківського УП.
28.02.2024 за № 27-р-24 вищезазначене звернення позивача з Офісу Генеральної прокуратури було скеровано до Київської міської прокуратури, яке у подальшому було перенаправлено для розгляду до Шевченківської окружної прокуратури міста Києва.
01.03.2024 за № 41-214ВИХ-24 заступником начальника Шевченківської прокуратури міста Києва Богданом Ільчишиним було надано відповідь позивачу на запитувану нею інформацію разом із копією витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань за її заявою, поданою 19.02.2024 до Шевченківського УП.
Крім того, у своїй скарзі позивач повідомила про те, що після написання звернення до Офісу Генеральної прокуратури до неї почала телефонувати та писати повідомлення через додаток "Телеграм" ОСОБА_2 , яка почала погрожувати відкриттям кримінального провадження відносно неї за ст. 135 КК України щодо залишення нею у небезпеці дідуся ОСОБА_3 . Крім того, ОСОБА_2 під час телефонних дзвінків вчиняла психологічний та моральний тиск стосовно заявниці.
Відповідно до довідки наданої відділом запобігання корупції ГУНП у м. Києві встановлено, що за результатами вивчення матеріалів службового розслідування та аудіозаписів, було встановлено, що позивач у своїй скарзі зазначила, що підтримувала дружні стосунки зі слідчою ОСОБА_2 , яка почала здійснювати психологічний тиск через її звернення до Офісу Генерального прокурора зі скаргою на неналежне проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №1204100100000917. Після проведення аналізу усіх матеріалів, узагальнено та визначено, що в рамках даного службового розслідування не виявлено порушень вимог Закону України «Про запобігання корупції», у зв'язку з тим, що слідчою ОСОБА_2 будь-які слідчі (розшукові) дії у зазначеному кримінальному провадженні не проводились, процесуальні рішення не приймались та не було порушено дотримання професійно-етичних норм поведінки під час виконання службових обов'язків, згідно Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179 «Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських».
Опитана ОСОБА_1 пояснила, що після початку вторгнення військ рф на територію України, а саме у м. Маріуполь, вона, її сім'я та дідусь ОСОБА_3 , перебували у небезпечній ситуації, через постійні обстріли міста, їм постійно доводилося змінювати місце перебування на відносно безпечнішу територію. 28.03.2022 в результаті дій країни-агресора, відбулось влучання у будинок в якому вони проживали, внаслідок чого він загорівся. Під час зазначених обстрілів вона разом зі своєю матір'ю ОСОБА_4 вирішили покинути вказаний будинок, через небезпеку поширення полум'я з іншої частини дому, а дідусь ОСОБА_3 відмовився залишати будинок, пояснюючи це відсутністю прямої загрози його життю. На теперішній час його місцезнаходження невідомо. 3 жовтня 2022 року вона почала підтримувати дружній зв'язок з ОСОБА_2 , яка являється колишньою однокурсницею її чоловіка. Приблизно на початку лютого 2024 року вона звернулася до ОСОБА_2 , стосовно отримання інформації про процедуру реєстрації кримінального правопорушення та переліку документів, необхідних для реєстрації злочину. Остання повідомила, що вона може звернутися до Шевченківського УП ГУНП у м. Києві за місцем проживання, надала інформацію про процедуру подачі заяви про вчинення злочину до Шевченківського управління поліції ГУНП у м. Києві. Зібравши необхідні документи, ОСОБА_1 направила заяву про кримінальне правопорушення до канцелярії Шевченківського УП ГУНП у м. Києві. Заява про вчинення злочину була прийнята та зареєстрована в канцелярії вищезазначеного управління за № Б-656 -656 від 19.02.2024. Після направлення документів до канцелярії, вона очікувала зв'язку з призначеним слідчим для того, щоб отримати витяг з ЄРДР та надати будь-які пояснення з приводу безвісного зникнення її дідуся ОСОБА_3 , але за 7 днів вона не отримала зворотній зв'язок та прийняла рішення 26.02.2024 надіслати звернення до Офісу Генерального прокурора щодо встановлення інформації про реєстрацію кримінального провадження та визначення контактних даних слідчого, який буде здійснювати досудове розслідування кримінального правопорушення, у зв'язку з неотриманням відповіді про результати розгляду її заяви про злочин. Через деякий час, до неї почала звертатися ОСОБА_2 , яка здійснювала психологічний тиск на неї, через її звернення до Офісу Генеральної прокуратури. ОСОБА_2 за власним переконанням, почала наполягати на тому, що вона навмисно залишила в небезпеці свого дідуся ОСОБА_3 , у зв'язку з чим погрожувала, користуючись своїм службовим становищем, відкрити кримінальне провадження за ст. 135 КК України (залишення в небезпеці) відносно неї. Крім того, 10.11.2024 приблизно о 17.58 ОСОБА_2 та її цивільний чоловік приходили до неї за місцем проживання, стукали у двері, з невідомою метою, так як двері вона не відчинила, оскільки перебувала сама вдома.
Опитана ОСОБА_2 пояснила, що ОСОБА_1 є дружиною її колишнього однокурсника, з якою вона підтримувала товариські стосунки. На початку 2024 року вона звернулась до неї за допомогою у написанні заяви про зникнення безвісти її дідуся у м. Маріуполь, знаючи що вона працює в Шевченківському УП ГНУП у м. Києві, на що вона відповіла, що потрібно звернутися до поліції та з собою мати необхідний перелік документів. Після чого, їй стало відомо, що ОСОБА_1 скерувала заяву до Шевченківського УІП ГУНП в м. Києві та була незадоволена тим, що її довго розглядають і не вносять відомості до ЄРДР. Однак, до її компетенції контроль за прийнятими заявами та вхідною кореспонденцією не входить. У подальшому, керівником управління поліції було доручено здійснювати досудове розслідування її колезі, який займався досудовим розслідуванням за заявою ОСОБА_1 . Жодного відношення до справи ОСОБА_1 , як слідчий вона не мала. Ніяких процесуальних рішень, або слідчих (процесуальних) дій нею проведено чи прийнято в даному кримінальному провадженні не було. У зв'язку із тим, що на той момент вони підтримували спілкування, листувались у соціальних месенджерах на особисті теми, вчинення будь-яких порушень моральних, чи етичних з професійного боку заперечила. ЇЇ висловлювання мають суб'єктивний характер, які вона має право висловлювати в особистому листуванні із товаришами чи друзями, що не мають жодного відношення до професійної етики, правил стичної поведінки поліцейського та спілкування із громадянами. Враховуючи те, що ОСОБА_1 вирішила написати скаргу в Офіс Генерального прокурора, вона надала цьому негативну оцінку та осуд, тому що даного роду скарги псують репутацію Шевченківського УП, в якому вона працює. У зв'язку із чим, вона вирішила повністю припинити будь-яке спілкування з ОСОБА_1 . На протязі майже року вони не листуються, не телефонують одна одній та не підтримують дружніх стосунків. 16.10.2024 ОСОБА_1 їй зателефонувала, у ході розмови з якою, вона просила пробачення за скоєне, просила зустрітись і поговорити з нею, хотіла налагодити зв'язок і почати спілкуватись, на що вона відповіла, що їй не зручно розмовляти. Після цього вона писала смс-повідомлення, в яких знову просила з нею "потоваришуватись", на що вона їй відмовила. Факт вчинення неправомірних дій заперечила.
Відповідач вказує, що опитати ОСОБА_5 не надалось за можливе, оскільки наказом ГУНП у м. Києві від 18.07.2024 № 13560/с останнього звільнено із служби в поліції відповідно до п.6 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
Відповідно до характеристики наданої керівництвом Шевченківського УП встановлено, що ОСОБА_2 характеризується позитивно.
Згідно із висновком службового розслідування за фактом можливих неправомірних дій окремих поліцейських Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві від 11.12.2024у ході проведення службового розслідування у діях окремих поліцейських Шевченківського управління поліції ГУНП у м. Києві порушень вимог чинного законодавства України не встановлено.
У резолютивній частині висновку вказано, що відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування, вважати такими, що не підтвердилися; у ході проведення службового розслідування інформація, викладена у скарзі ОСОБА_1 , свого документального підтвердження не знайшла; у ході проведення службового розслідування у діях окремих поліцейських Шевченківського управління поліції ГУНП у м. Києві порушень вимог чинного законодавства України не встановлено.
Відповідно до п.1 розділу ІІ Наказу Міністерства Внутрішніх Справ України від 09.11.2016 № 1179, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 06.12.2016 № 1576/29706 «Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських» (далі Правила )
1. Під час виконання службових обов'язків поліцейський між іншим повинен:
поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики.
У п.3 розділу IV Правил зазначено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики.
При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику та допускати дискримінацію в будь-якій формі.
Позивачем до матеріалів справи надано Лист ТУ ДБР у м. Києві від 10.01.2025 №16842/зкп/11-03-801/25, направлене на адресу Головного слідчого управління Національної поліції України та позивача, у якому зазначено наступне.
Другим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, у межах чинного законодавства України, розглянуто заяву позивача від 21.12.2024 щодо можливих протиправних дій окремих працівників Шевченківського УП ГУНП у м. Києві. (…)
Проте з даних матеріалів вбачаються явні ознаки дисциплінарних порушень, а саме очевидним є те, що у слідчої Шевченківського УП ГУНП у м. Києві Балабан В.С. виник конфлікт з ОСОБА_1 через її звернення до Офісу Генерального прокурора. З метою помсти ОСОБА_1 за звернення до Офісу Генерального прокурора Балабан В.С. ініціювала внесення відомостей до ЄРДР за фактом залишення в небезпеці ОСОБА_6 - діда ОСОБА_1 у м. Маріуполь. У переписці між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 остання допускає нецензурні висловлювання, а також вказує що досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні за фактом зникнення діда ОСОБА_1 ніхто не буде займатись, що свідчить про можливість незаконного впливу зі сторони ОСОБА_2 на слідчого, який здійснює досудове розслідування за даним фактом.
За вищевказаними фактами ГУНП у м. Києві проведено службове розслідування, висновок якого затверджено 11.12.2024, проте під час даного службового розслідування порушень зі сторони ОСОБА_2 не встановлено.
Вищевказане свідчить про явні порушення Закону України «Про національну поліцію», Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», Наказу МВС України від 09.11.2016 №1179 «Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських», проте належної оцінки під час службового розслідування, проведеного ГУНП у м. Києві, висновок якого затверджено 11.12.2024 даним фактам не надано.
Суд погоджується з тим, що фактично у позивача з ОСОБА_2 виник конфлікт через її звернення до Офісу Генерального прокурора, відповідно висловлювання ОСОБА_2 стосуються її професійної діяльності, наведене підтверджується наданими суду доказами.
В наданій суду переписці у месенджерах між позивачем та ОСОБА_2 , ОСОБА_2 допускає нецензурні висловлювання, а також вказує, що досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні за фактом зникнення діда позивача ніхто не буде займатись, що може тлумачитись по різному у тому числі й свідчить про можливість незаконного впливу зі сторони ОСОБА_2 на проведення досудового розслідування. А ось чи був вплив ОСОБА_2 на проведення досудового розслідування, навіть якщо остання ніяких процесуальних рішень, або слідчих (процесуальних) дій проводила, це потрібно було встановити під час розгляду звернення позивача.
Також містяться висловлювання ОСОБА_2 , щодо кримінального провадження за ст. 135 КК України (залишення в небезпеці) відносно позивача.
Як вже зазначалось, у п.3 розділу IV Правил зазначено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики.
За приписами ч.1, 2 ст. 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
Таким чином, у разі надходження до органу звернення громадянина, відповідний орган повинен об'єктивно, всебічно і вчасно перевірити викладені у цьому зверненні обставини та письмово повідомити громадянина про результати перевірки заяви і суть прийнятого рішення. Це закономірно означає, що орган, до якого відбулося звернення, зобов'язаний надати мотивовану та обґрунтовану відповідь або прийняти рішення про відмову у задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні, скарзі).
Верховний Суд у постанові від 27.04.2020 у справі № 813/4351/16 зазначив, що саме по собі надання будь-якої відповіді на звернення громадянина у визначені законом строки не слід вважати повним і належним виконанням свого обов'язку суб'єктом владних повноважень. Істотною умовою такої відповіді є її належне обґрунтування і вирішення поставлених у зверненні питань (із урахуванням суті відповідного звернення і на підставі його ґрунтовного й всебічного вивчення).
Як вже зазначалось, листом від 20.10.2023 №175601-2024 Національна поліція України повідомила позивача, що за викладеним у скарзі проведено службове розслідування, за результатами якого порушень вимог чинного законодавства України у діях слідчого зазначеного управління поліції ОСОБА_2 , не встановлено.
Однак, як зазначено вище судом встановлені обставини які не були досліджені під час проведення службового розслідування та не надано їм оцінки. Позивачу не повідомлено чому саме відповідач 2 дійшов такого висновку, не було наведено обґрунтування свого рішення та не надано відповіді на кожний довід позивача. У зв'язку з чим суд дійшов висновку, що скарга позивача була розглянута відповідачем 2 формально, не об'єктивно, не перевірено в повній мірі викладені у цьому зверненні обставини.
Щодо доводу відповідача 2, з урахуванням дискреції суб'єкта владних повноважень з питань надання власної оцінки достатності даних про наявність ознак вчинення поліцейськими дисциплінарних проступків, у тому числі достатності підстав для ініціювання притягнення їх до дисциплінарної відповідальності та прийняття відповідного рішення про призначення службового розслідування, задоволення судом позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання ГУНП у м. Києві чи Національну поліцію України призначити службове розслідування буде явно протизаконним втручанням суду в законну діяльність органу державної влади, в дискреційні повноваження уповноваженого керівника та прямо суперечитиме способу встановленому законодавством, що регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Жодні дискреційні повноваження не позбавляє суб'єкта владних повноважень від повного всебічного та об'єктивного розгляду скарги позивача, з урахуванням всіх обставин, що зазначені у скарзі, однак як встановлено судом на більшість питань, що були зазначені позивачем у скарзі не було надано обґрунтованої відповіді відповідачем 2 у відповіді на скаргу.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з ч.2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправними дії Національної поліції України, щодо формального, неповного та необ'єктивного розгляду скарги позивача від 20.10.2024, та зобов'язати Національну поліцію України повторно розглянути скаргу позивача від 20.10.2024, з урахуванням висновків суду.
Що стосується заявлених позивачем вимог до Головного управління Національної поліції у м. Києві, то суд зазначає, що вони не підлягають задоволенню оскільки розгляд заяви позивача було здійснено саме Національною поліцією України за дорученням якого відповідач 1 здійснював проведення службового розслідування.
Згідно з приписами ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що ухвалою суду від 06.11.2025 повернуто позивачу помилково сплачений судовий збір у розмірі 2725,20 грн, сплачений згідно з платіжною квитанцією від 02.10.2025 № 7713-1627-7671-3875. Також, позивачем при зверненні до суду з позовною заявою сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Згідно ч.ч. 3, 8 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У випадку якщо спір виник внаслідок неправомірних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи викладене, суд стягує судовий збір у розмірі 1211,20 грн. з відповідача, який допусти протиправні дії, а саме - Національної поліції України за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
Клопотання представника позивача від 30.10.2025 про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу (надано попередній розрахунок) буде вирішено судом шляхом ухвалення додаткового рішення за умови подання позивачем відповідних доказів з цього питання протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (ч. 7 ст. 139 КАС України).
Керуючись ст.2, 72-90, 139, 242-246, 250, 255, 257-262, 293-295 КАС України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 Фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головне управління Національної поліції у м. Києві (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, код ЄДРПОУ: 40108583), Національної поліції України (адреса: вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 40108578) - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Національної поліції України, щодо формального, неповного та необ'єктивного розгляду скарги ОСОБА_1 від 20.10.2024.
Зобов'язати Національну поліцію України повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 20.10.2024, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Національної поліції України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Повний текст рішення складено 08.01.2026.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В. Шинкарьова