Україна
Донецький окружний адміністративний суд
08 січня 2026 року Справа№640/1340/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув у спрощеному позовному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, в якому просить:
визнати протиправним рішення щодо обчислення календарної вислуги років військової служби та неврахування періоду навчання у Київському військовому ліцеї з 15.08.1992 по 18.06.1994;
зобов'язати зарахувати період навчання у Київському військовому ліцеї з 15.08.1992 по 18.06.1994 до календарної вислуги років військової служби.
За змістом позову в період з 15.08.1992 по 18.06.1994 позивач проходив навчання у Київському військовому ліцеї. Позивач зазначив, що 08.11.2021 ним був наданий рапорт про зарахування періоду навчання до вислуги календарних років військової служби період його навчання та надання йому розрахунку вислуги календарних років, за результатом розгляду якого йому було надано такий розрахунок, втім, за змістом розрахунку період навчання до вислуги років не був врахований. За змістом позову редакція ст. 24 Закону України «Про загальний військовий обов'язок та військову службу» в редакції від 19.06.1992, що була чинною до 31.07.1999 встановлювала, що початком перебування на військовій службі є день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаного у приписі, виданому військовим комісаріатом для допризовників, призовників та військовозобов'язаних, а тому початком проходження позивачем військової служби є день його прибуття д на навчання до Київського військового ліцею - 15.08.1992.
Позивач зазначив, що тотожних висновків дійшло Міністерство юстиції України, про що зазначено в листі від 28.04.2007 №22-34-516, згідно з яким зарахування до строку військової служби часу навчання осіб у військових ліцеях за період з 23.05.1992 до 31.07.1999 є правомірним, оскільки вказане передбачалось Законом України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» (в редакції від 19.06.1992).
У відповіді на відзив на позовну заяву позивач наполягав на обґрунтованості заявлених ним вимог та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позову. У наданому до суду відзиві на позов відповідач зазначив, що до позову додано копію рапорту, підготовленого на ім'я Голови Держспецзв'язку від 08.11.2021, проте, відсутні будь-які відомості, що рапорт позивача взагалі розглядався, зокрема, Головою Держспецзв'язку чи іншими посадовими особами Адміністрації Держспецзв'язку, за дорученням суб'єкта владних повноважень, а саме Голови Держспецзв'язку. Тому, відповідач вважає, що твердження позивача про те що йому відмовлено Адміністрацією Держспецзв'язку у реалізації його рапорту безпідставні, не підтверджені доказами та не відповідають дійсності. Водночас, відповідач зауважує, що довідка №90 не є розрахунком вислуги років військової служби для призначення пенсії позивача, оскільки останній на час її отримання продовжував проходження військової служби.
Крім того, відповідач зауважив, що в особовій справі позивача відсутній запис щодо проходження ним військової служби в ліцеї. Під час навчання позивача у ліцеї, не було заведено особової справи позивача, до якої міг бути внесений запис про початок військової служби позивачем. Станом на 1992 рік навчання в ліцеї не вважалось проходженням військової служби. Серед наведених у статті 2 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» видів військової служби, відсутній вид військової служби, як навчання у суворовському училищі/військовому ліцеї, з огляду на що відповідач вважає, що період навчання позивача не підлягає врахуванню до вислуги років військової служби як період проходження календарної військової служби.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.01.2022 позов залишено без руху, позивачем на виконання ухвали недоліки позову усунуто.
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, цю справа передано на розгляд та вирішення Донецькому окружному адміністративному суду.
07.04.2025 проведений автоматизований розподіл судової справи між суддями Донецького окружного адміністративного суду, за результатами якого адміністративну справу передано на розгляд судді Михайлик А.С.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14.04.2025 прийнято до провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії. Розпочато розгляд справи спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Вирішено ряд процесуальних питань.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , копія якого наявна в матеріалах справи. На час звернення до суду із позовом позивач проходив службу в департаменті планування застосування органів і підрозділів та спеціального зв'язку Адміністрації Держспецзв'язку, що є відповідачем у справі.
В період з 15.08.1992 по 18.06.1994 навчався у Київському військовому ліцеї, що підтверджується атестатом про повну загальну середню освіту серії НОМЕР_2 від 18.06.1994 та витягом з особової справи позивача, копії яких наявні в матеріалах справи.
Відповідно до архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 02.11.2007 вих.№7614 позивач проходив навчання у Київському військовому ліцеї згідно з наказом начальника Київського суворовського військового училища від 15.08.1992 №46 «Про зарахування кандидатів курсантами на 1-й курс Київського суворовського воєнного училища» та наказом начальника Київського військового ліцею від 18.06.1994 №81 «Про випуск ліцеїстів».
Відповідно до витягу з послужного списку позивача, копія якого наявна в матеріалах справи, період навчання позивача з 15.08.1992 по 18.06.1994 у Київському військовому ліцеї не зараховано до періодів проходження позивачем військової служби.
29.10.2021 між ОСОБА_1 та Головою Держспецзв'язку укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України на посадах офіцерського складу.
Відповідно до пункту 5 зазначеного контракту контракт укладено на строком на один рік з 01.01.2022 по 31.12.2022.
08.11.2021 позивач звернувся до голови Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України із рапортом, в якому серед іншого просив доручити відповідним підрозділам Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України:
- зарахувати до вислуги календарних років військової служби період часу навчання у Київському військовому ліцеї з 15.08.1992 по 18.06.1994;
- у разі незарахування вказаного періоду навчання у Київському військовому ліцеї до вислуги календарних років військової служби надати розрахунок вислуги років для призначення пенсії станом на теперішній час.
Відповіді на зазначений рапорт матеріали справи не містять.
Відповідно до довідки Департаменту кадрової роботи та управління персоналом Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 23.11.2021 вих.№90 за матеріалами особової справи позивача календарна вислуга років станом на 01.12.2021 становить 27 років 04 місяці 01 день. Неврахування у складі вислуги років періоду проходження навчання позивачем у Київському військовому ліцеї з 15.08.1992 по 18.06.1994 не заперечується сторонами.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ, ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ
Загальні засади проходження в Україні військової служби та правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України визначають Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Оскільки позивач зауважує на тому, що врахування періоду навчання до військової служби визначалося положеннями закону № 2232 у редакції, чинній на час навчання, під час вирішення справи суд застосовує положення Закону № 2232 в редакції, чинній в період проходження навчання позивачем.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба - є почесним обов'язком кожного громадянина України, особливим видом державної служби, пов'язаної з виконанням громадянином України загального військового обов'язку і службою на конкурсно-контрактній основі у Збройних Силах України та інших військах, створених відповідно до законодавства України.
Види військової служби визначалися ч. 2 ст. 2 Закону № 2232-XII, згідно з якою такими є: строкова військова служба; військова служба за контрактом на посадах солдатів і матросів, сержантів і старшин; військова служба жінок за контрактом на посадах солдатів і матросів, сержантів і старшин, прапорщиків і мічманів та офіцерського складу; військова служба за контрактом прапорщиків і мічманів; військова служба за контрактом курсантів (слухачів) військово-навчальних закладів і студентів кафедр військової підготовки (факультетів військової підготовки, відділень військової підготовки) вищих цивільних навчальних закладів; військова служба за контрактом офіцерського складу.
Частиною першою статті 20 цього Закону, яка регулювала порядок прийняття на військову службу за контрактом, передбачалось, що на військову службу курсантів військово-навчальних закладів у добровільному порядку приймаються особи, які відповідають вимогам військової служби, зокрема громадяни віком від 17 до 21 року, в тому числі ті, котрі досягли 17-річного віку в рік зарахування на навчання, а також військовослужбовці та військовозобов'язані віком від 18 до 23 років, які не мають військових звань офіцерського складу і виявили бажання вчитися у військово-навчальних закладах.
Статтею 24 Глави 4 «Проходження військової служби» Закону №2232-XII визначалося, що початком перебування на військовій службі вважається, зокрема, день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, для допризовників, призовників і військовозобов'язаних.
У новій редакції цього Закону, яка набрала чинності 31.07.1999, з відповідними змінами, стаття 24 визначала, що початком проходження військової служби є: день прибуття до військового комісаріату для відправлення у військову частину - для призовників і офіцерів, призваних із запасу; б) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового закладу, установи тощо) - для військовозобов'язаних і жінок, які вступають на військову службу за контрактом; в) день призначення на посаду курсанта (слухача) вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які добровільно вступають на військову службу; г) день призначення на посаду - для громадян, які прийняті на військову службу до Служби безпеки України.
За приписами ч.1 ст.25 Закону в редакції, чинній в період проходження навчання позивачем, громадяни, які навчаються у військово-навчальних закладах, перебувають на військовій службі і не мають звань прапорщиків чи мічманів та офіцерського складу, є курсантами, а ті, що мають такі звання, - слухачами. Навчання у військово-навчальних закладах зараховується курсантам як строкова військова служба.
Таким чином, положення Закону №2232 в редакції чинній на період навчання позивача визначали видом військової служби службу курсантів (слухачів) військово-навчальних закладів і студентів кафедр військової підготовки (факультетів військової підготовки, відділень військової підготовки) вищих цивільних навчальних закладів. За вказівкою ч. 1 ст. 25 Закону визначалося зарахування як строкової військової служби періоду навчання у військово-навчальних закладах.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про реформу системи військової освіти» від 19.08.1992 № 490 створені вищи військові навчальні заклади. Київський військовий ліцей, в якому навчався позивач, відсутній у переліку вищих військових навчальних закладів, що наведений в пункті 1 вказаної постанови. Пунктом 2 цієї Постанови визначено, що Київський військовий ліцей створено на базі Київського суворовського військового училища з метою якісної підготовки кандидатів для вступу до військових навчальних закладів, надання державної допомоги у вихованні дітей-сиріт, дітей з багатодітних сімей, а також дітей учасників бойових дій та учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Глави 2 «Підготовка громадян до військової служби» Закону №2232-XII громадяни, які виявили бажання вступити до військово-навчальних закладів, проходять підготовку у військових ліцеях, середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладах, в організаціях Товариства сприяння обороні України, на підготовчих курсах при вищих навчальних закладах або самостійно.
Наведені положення у сукупності надають підстави для висновку, що Київський військовий ліцей (в подальшому перейменований в Київський військовий ліцей імені Івана Богуна відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.1998 №764) не є військовим навчальним закладом в розумінні Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а навчання у військових ліцеях є підготовкою до вступу до військово-навчального закладу та не є навчанням у військово-навчальному закладі, отже не має враховуватися у складі вислуги років як проходження військової служби.
Доводи позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин роз'яснення Міністерства юстиції України, згідно з яким при нарахуванні вислуги років військовослужбовцям, які в період з 25.03.1992 по 31.07.1999 навчались у військових ліцеях, необхідно керуватись нормами Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» в редакції Закону від 25.03.1992, є безпідставними, оскільки роз'яснення Міністерства юстиції України не є нормативним актом, не є обов'язковим для учасників правовідносин та суду, однак може бути використане судом для обґрунтування рішення.
Варто зазначити, що питання про включення до загального військового стажу терміну навчання у суворівських (нахімовському) училищах, військових ліцеях та ліцеях із посиленою військово-фізичною підготовкою, неодноразово розглядалось Верховним Судом України, який у своїх рішеннях підкреслив, що навчання у таких закладах не слід вважати проходженням військової служби (№21-7а12, №21-107а13, №21-330а13, 540/902/19 а).
Суд не приймає до уваги посилання позивач на постанову Верховного Суду у справі 820/1445/17, оскільки в межах цієї справи судом вирішувалося питання про врахування періоду навчання до військової служби за наявності рішення суду, що набрало законної сили, з огляду на що висновки суду у справі 820/1445/17 не є релевантними до спірних відносин в цій справі.
З огляду на наведене, період навчання позивача з 15.08.1992 по 18.06.1994 у Київському військовому ліцеї є лише підготовкою до вступу на навчання у військовому навчальному закладі і не може вважатися безпосередньо військовою службою, з огляду на що зазначений період не підлягає врахуванню до вислуги років.
Отже, суд вважає, що підстави зарахування позивачу до загального строку проходження військової служби періоду навчання у Київському військовому ліцеї відсутні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
З огляду на зазначене, на підставі положень статей 2, 12, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та керуючись статтями 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 241-243, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відомості про сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_3 .
Відповідач: Адміністрація Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, місцезнаходження: 03110, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 13; ідентифікаційний, код 34620942).
Суддя А.С. Михайлик