ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/206/26
провадження № 2-з/753/5/26
про забезпечення позову
"09" січня 2026 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва Якусик О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,
У січні 2026 року адвокат Станішевський Ігор Сергійович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження легкового автомобіля HYNDAI SONATA, білий, номерний знак НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 , зареєстрованого за ОСОБА_2 .
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 січня 2026 року заяву передано на розгляд судді Якусику О.В.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходів забезпечення позову.
Згідно із частиною другою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускаються як до пред'явлення позову, так і на будь-який стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною першою статті 153 ЦПК України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14 березня 2023 року у справі № 753/153/23 розірвано шлюб, зареєстрований 17 червня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 1051, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
В період шлюбу набуто спірне майно, яке зареєстроване за ОСОБА_2 , а саме: автомобіль HYNDAI SONATA, білий, номерний знак НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 . Зазначений автомобіль придбаний 20 травня 2021 року.
Як зазначає позивач, на особистій сторінці ОСОБА_2 в Instagram додано оголошення про продаж зазначеного автомобіля, що свідчить про її намір відчужити рухоме майно, яке є спільною власністю позивача і відповідача.
Враховуючи, що заявник має намір звернутись з позовом про поділ сільного майна подружжя, до складу якого входить автомобіль HYNDAI SONATA, білий, номерний знак НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 , суд дійшов висновку, що в даному випадку між сторонами дійсно виник спір та у випадку невжиття заходів забезпечення ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду, може бути істотно ускладненим.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Водночас розмір компенсації за належну частку в майні, яке є спільною сумісною власністю подружжя та відчужене без згоди одного з них, слід визначати виходячи з вартості аналогічних транспортних засобів на час поділу майна (вказане відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц.
У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на частку у спільному майні;
З огляду на викладене, суд вважає, що через ризик можливого відчуження спірного рухомого майна на користь третіх осіб, та, як наслідок цього, фактичну неможливість (істотне ускладнення) встановлення дійсної ринкової вартості цього транспортного засобу для визначення розміру компенсації одному з подружжя, невжиття заходів забезпечення може ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Те, що особа ще не вчинила дії, які могли би підтвердити намір відчужити це майно, не спростовує того, що у відповідача як власника наявна можливість вільно розпорядитись спірним рухомим майно, якщо не вжити заходи забезпечення позову. Зокрема, таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду, ухвалюючи постанову від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17.
З наведених у заяві про забезпечення позову фактів та обґрунтувань вбачається, що предмет майбутнього позову про поділ майна є взаємопов'язаним зі способом забезпечення позову, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду. Позивачем обґрунтовано наявність зв'язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача.
При цьому, накладення арешту на майно до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідача, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.
Крім того, суд, дослідивши матеріали заяви, дійшов висновку про відсутність підстав для застосування зустрічного забезпечення позову, з огляду на відсутність відомостей щодо можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.
Керуючись статтями 149, 152, 153, 258, 260 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження легкового автомобіля HYNDAI SONATA, білий, номерний знак НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 , зареєстрованого за ОСОБА_2 .
Стягувач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );
Боржник: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом і підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Строк пред'явлення для виконання ухвали три роки.
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення або з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Олександр ЯКУСИК