про розподіл судових витрат
09 січня 2026 року м. Київ №320/64143/25
Київський оружний адміністративний суд в складі судді Білоус А.Ю., розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ФІНАНС» про ухвалення додаткового судового рішення в справі за заявою Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ФІНАНС» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту,
Головне управління ДПС в Одеській області через підсистему «Електронний Суд» 23.12.2025 о 16:35 год. звернулось до суду із заявою в порядку статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України про підтвердження обгрунтованості рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна ТОВ «ПРЕМІУМ ФІНАНС» згідно рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 22.12.2025.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.12.2025 заяву представника Головного управління ДПС в Одеській області про залишення заяви без розгляду задоволено, заяву Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ФІНАНС» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту в справі №320/64143/25 залишено без розгляду.
Представником Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ФІНАНС» подано заяву про ухвалення додаткового рішення, яким стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, ідентифікаційний код (ЄДРПОУ) 44069166) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ФІНАНС» (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 13, офіс 525, ідентифікаційний код (ЄДРПОУ) 39727881) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Представником Головного управління ДПС в Одеській області подано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, оскільки в матеріалах справи відсутнє належне обґрунтування та докази витраченого часу на правову допомогу.
Відповідно до статті 252 КАС України: суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; (частина перша); заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення (частина друга).
Суд зазначає про процесуальну неможливість ухвалення судового рішення у формі «Додаткове рішення іменем України», яке передбачено нормами статті 252 КАС України, оскільки зазначена норма застосовується виключно у випадку ухвалення судом рішення, яким вирішено спір по суті, у той час, як у цій справі спір по суті не розглядався, заяву залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 240 КАС України, а тому суд вирішує питання розподілу судових витрат у формі ухвали, як це передбачено статтями 140, 142 КАС України.
Відповідно до статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Отже, питання розподілу судових витрат не є вимогою адміністративного позову, яка направлена на захист порушених суб'єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів позивача. Розподіл судових витрат має компенсаційний характер і є певною мірою відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі процесуальних, під час розгляду справи. Вирішення цього питання є обов'язком суду, яке вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом. При цьому, за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі №640/6209/19.
Разом з тим, КАС України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина третя статті 143); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143); 3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини першої статті 252).
Відповідно до ч. 10 ст. 139 КАС України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 6 ст. 143 КАС України у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, також належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п'ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушення, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
На підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу позивачем надано:
Договір про надання правової допомоги від 02.01.2023;
Додаткову угоду від 25.12.2025 №1 до Договору про надання правової допомоги від 02.01.2023;
Додаткову угоду від 26.12.2025 №2 до Договору про надання правової допомоги від 02.01.2023;
свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1727/10;
довіреність від 26.12.2025.
Інших доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу матеріали справи не містять та представником Товариства з обмеженою відповідальністю №ПРЕМІУМ ФІНАНС» не надано.
Відповідно до пункту 3 Договору про надання правової допомоги від 02.01.2023 розмір винагороди (гонорару) Адвоката визначається окремою додатковою угодою, що підписується Сторонами, Клієнт зобов'язується сплатити Адвокату узгоджений розмір винагороди (гонорару) на підставі виставленого рахунку та підписаного акту приймання- передачі, додаткові витрати, що відповідно до завдання-доручення, що не були включені до загального розміру винагороди (гонорару) згідно Договору, сплачуються Клієнтом на підставі окремих рахунків.
Додатковою угодою від 26.12.2025 №2 до Договору про надання правової допомоги від 02.01.2023 визначено, що у відповідності з п. 3.1. Договору про надання правової допомоги від 02.01.2023 (далі - Договір) Сторони за взаємною згодою та керуючись ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлюють фіксований розмір гонорару (винагороди) Адвоката за надання правової допомоги (професійної правничої допомоги) Клієнту у судовому розгляді у Київському окружному адміністративному суді Заяви Головного управління ДПС в Одеській області про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків у справі №320/64143/25. Сторони досягли взаємної згоди, що фіксований розмір гонорару (винагороди) за надання правової допомоги Адвоката, зазначеної у п. 1 цієї Додаткової угоди, становить 15000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Оскільки всупереч ч. 4 ст. 134 КАС України представником Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ФІНАНС» не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, відсутні підстави для задоволення заяви про розподіл здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Керуючись статтями 132-134, 143, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити в задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ФІНАНС» про розподіл здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи №320/64143/25.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Білоус А.Ю.