Справа № 191/30/24
Провадження № 1-кп/191/4/24
09 січня 2026 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) кримінальне провадження №42023132580000093 відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Старобільськ Луганської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , депутата Старобільської районної ради 8-го скликання, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України,
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
Відповідно до статей 1-3, 6 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно зі статтями 17, 19, 65, 68 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом. На території України не допускається розташування іноземних військових баз. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», від 12.05.2015 р. за № 389-VIII, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Частиною 3 статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», від 12.05.2015 р. за № 389-VIII, військові адміністрації населених пунктів утворюються в одному чи декількох населених пунктах (селах, селищах, містах), в яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, у тому числі внаслідок фактичного саморозпуску або самоусунення від виконання своїх повноважень, або їх фактичного невиконання, або припинення їх повноважень згідно із законом.
24.02.2022 р. російською федерацією здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України, у зв'язку із чим розпочато ведення агресивної війни проти України та захоплення її території.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Законом України від 24.02.2022 р. «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ.
У подальшому воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався. Зокрема Указом Президента України від 01.05.2023 № 254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.
Законом України від 02.05.2023 р. «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 31.05.2023 р. № 164 внесені зміни до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 р. № 309 та викладено нову редакцію переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.
Згідно з зазначеним переліком Старобільська міська територіальна громада Старобільського району Луганської області є тимчасово окупованою територією України з 28.02.2022 року.
На окупованій території міста Старобільськ Луганської області незаконними збройними формуваннями так званої луганської народної республіки підконтрольними державі-агресору російської федерації, організовано та розпочато діяльність незаконних органів влади. Зокрема, наказом голови так званої луганської народної республіки від 03.03.2022 р. № УГ-125/22, створено адміністрацію старобільського району так званої луганської народної республіки, а також призначено «виконувача обов'язків голови адміністрації».
Розділом II положення про адміністрацію старобільського району так званої луганської народної республіки затвердженого указом голови так званої луганської народної республіки № УГ-467/22 від 30 червня 2022 року, визначено основні завдання створеної окупаційної адміністрації, серед яких є виконання конституції луганської народної республіки, законів так званої луганської народної республіки, актів голови так званої луганської народної республіки, актів уряду так званої луганської народної республіки, інших нормативно-правових актів так званої луганської народної республіки.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 р. за № 1207-УП окупаційна адміністрація російської федерації - сукупність державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб'єктів адміністративних послуг.
Таким чином, у розумінні п. 6 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території міста Старобільськ Луганської області державою-агресором створено окупаційну адміністрацію російської федерації, тобто сукупність державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб'єктів адміністративних послуг.
Відповідно до ст.6 конституції так званої луганської народної республіки державна влада в так званій луганській народній республіці здійснюється на основі розподілу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади самостійні. Державну владу в так званій луганській народній республіці здійснюють голова так званої луганської народної республіки, народна рада так званої луганської народної республіки - парламент так званої луганської народної республіки, рада міністрів так званої луганської народної республіки - уряд так званої луганської народної республіки.
У пункті 1 указу голови так званої луганської народної республіки від 15.08.2019 р. № УГ-552/19 «Про керівництво діяльністю виконавчих органів влади луганської народної республіки (з змінами від 03.03.2022)» визначено, що голова так званої луганської народної республіки здійснює керівництво діяльністю наступних виконавчих органів державної влади «луганської народної республіки» (зокрема): «адміністрацією старобільського району луганської народної республіки».
Так, у другій половині березня 2022 року, більш точний час в ході досудового розслідування встановити за об'єктивних причин не виявилося можливим, ОСОБА_5 , будучи громадянином України, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалась приблизно о 4 годині ранку 24.02.2022 повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, метою якого є повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення території України, усвідомлюючи російську агресію проти України, з метою переслідування своїх особистих інтересів, перебуваючи на тимчасово окупованій території міста Старобільськ Луганської області, маючи умисел на зайняття посади в незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території Старобільської міської територіальної громади Луганської області та реалізуючи його, добровільно погодився на пропозицію невстановлених представників незаконних органів влади, у тому числі окупаційної адміністрації держави - агресора так званої «адміністрації Старобільського району луганської народної республіки» на зайняття керівної посади у незаконно створеному органі влади в місті Старобільськ Луганської області, тобто посаду пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.
Частинами третьою та четвертою пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хабарництво» від 26.04.2002 № 5 передбачено, що організаційно-розпорядчі обов'язки - це
обов'язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів, їх заступники, особи, які керують ділянками робіт.
Адміністративно-господарські обов'язки - це обов'язки по управлінню або розпорядженню державним, колективним чи приватним майном.
Розділом 9 «реєстру державної цивільної служби луганської народної республіки», затвердженого указом «голови луганської народної республіки» № 399/01/08/15 від 14 серпня 2015 року, встановлено перелік посад в адміністраціях міст (районів) «луганської народної республіки», серед яких посада «начальника відділу» відноситься до категорії посад «Керівники» та головної групи посад.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_5 , у другій половині березня 2022 року, більш точний час в ході досудового розслідування встановити за об'єктивних причин не виявилося можливим, будучи громадянином України, перебуваючи на тимчасово окупованій території міста Старобільськ Луганської області, діючи зі своїх особистих мотивів та бажання, погоджуючись на пропозицію невстановлених представників незаконних органів влади, у тому числі окупаційної адміністрації держави-агресора та представників незаконних збройних формувань так званої луганської народної республіки, умисно, добровільно зайняв посаду начальника адміністративно-господарчого відділу адміністрації старобільського району так званої луганської народної республіки, тобто посаду пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора російської федерації адміністрації старобільського району так званої луганської народної республіки, що діє на території Старобільської міської територіальної громади Старобільського району Луганської області.
Щодо здійснення спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia)
Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_5 (in absentia), який показань суду не надавав, та будь-яких клопотань від останнього на адресу суду також не надходило.
Відповідно до ухвали Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.09.2024 року судом було постановлено здійснювати спеціальне судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України.
Судом вживалися заходи для виклику обвинуваченого ОСОБА_5 для забезпечення доступу до правосуддя, у зв'язку із чим останній викликався в судові засідання в порядку ст.323 КПК України: повістки про виклики та інформація про процесуальні документи публікувалися у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - у газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті судової влади.
Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_5 повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, відмовився від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинене на території суверенної України, юрисдикцію якої обвинувачений над собою не визнає, та міг захищати себе безпосередньо в такому суді, що так само свідчать про його наміри на ухилення від кримінальної відповідальності.
У той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_5 від правосуддя, суд розцінює як реалізацію останнім його невід'ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
Суд вважає, що стороною обвинувачення та судом вживалися достатні заходи щодо дотримання прав обвинуваченого ОСОБА_5 на захист та доступ до правосуддя, з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження за обов'язкової участі захисника, який був забезпечений державою.
Позиція сторони обвинувачення
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні обставини, зазначенні в обвинувальному акті підтримав у повному обсязі, в обґрунтування винуватості обвинуваченого зазначив, що показання свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та подані письмові докази підтверджують протиправність злочинних дій ОСОБА_5 , а кваліфікація кримінального правопорушення є вірною для того, щоб довести винуватість останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, поза розумним сумнівом.
Відтак, прокурор просив суд визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України та призначити максимальне покарання.
Позиція сторони захисту
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначила, що вона була призначена захисником ОСОБА_5 ще 01.12.2023 року і жодного разу у неї не було можливості поспілкуватися з ним, тому його позиція щодо обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, їй не відома. Просила винести законне і обґрунтоване судове рішення.
Досліджені судом докази
У ході судового розгляду були досліджені наступні письмові докази:
-протокол огляду Інтернет-сторінок від 30.05.2023 р., згідно з яким встановлено, що на офіційному веб-сайті адміністрації Старобільського району так званої луганської народної республіки, наявна публікація від 17.05.2023 року, у якій зазначено про проведення апаратної наради та наявні фотозображеннями з наради, на якій був присутній ОСОБА_5 , а також вказано про його виступ з першого питання порядку денного на нараді окупаційної адміністрації як начальника адміністративно-господарчого відділу, у якому він доповів про результати діяльності очолюваного ним відділу за 1 квартал 2023 року. Також встановлено наявність публікацій від 26.04.2023 р. та 10.05.2023 р., у яких вказано про проведення апаратної наради окупаційної адміністрації та фотозображеннями з наради, на якій присутній ОСОБА_5 ;
-протоколи огляду Інтернет-сторінок від 07.06.2023 року за участю свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та від 13.06.2023 року за участю свідка ОСОБА_8 , відповідно до яких свідки серед інших осіб на фотозображеннях, розміщених на офіційному веб-сайті адміністрації Старобільського району так званої луганської народної республіки на публікаціях від 26.04.2023 р., 10.05.2023 р. та 17.05.2023 р. впізнали ОСОБА_5 ;
-протокол огляду від 11.07.2023 року згідно з яким було встановлено наявність на веб-ресурсі з назвою мовою оригіналу «Глава луганской народной республики» законодавчих та нормативних актів так званої луганської народної республіки, а саме:
1)указ голови так званої лнр від 03.03.2022 р. «Про створення адміністрацій міст і районів лнр», в якому зазначено про створення адміністрації Старобільського району так званої лнр;
2)указ голови так званої лнр від 16.03.2022 р. «Про керівництво діяльністю виконавчих органів державної влади лнр», в якому зазначено що голова так званої лнр здійснює керівництво діяльністю органів державної влади так званої лнр, зокрема і адміністрацією Старобільського району так званої лнр;
3)указ голови так званої лнр від 14.08.2015 р. «Про затвердження реєстру посад державної цивільної служби лнр», в якому зазначено, що в адміністраціях міст (районів) лнр до головної групи посад категорії керівники віднесена посада начальник відділу;
4)конституцію так званої лнр від 30.12.2022 р., в якій зазначено, що державна влада здійснюється на основі поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Державну владу в луганській народній республіці здійснюють голова лнр, народна рада лнр, уряд лнр, які утворюються відповідно до цієї конституції;
5)положення про адміністрацію Старобільського району так званої луганської народної республіки в новій редакції від 30.06.2022 р. № УГ 467/22, в якому серед іншого зазначено, що відповідно до пункту 1.1. розділу I «Загальні положення» визначено, що адміністрація Старобільського району так званої луганської народної республіки є виконавчим органом державної влади так званої луганської народної республіки, який здійснює закріплені за ним окремі державні повноваження в межах адміністративно територіального підпорядкування Старобільського району так званої луганської народної республіки». У пункті 1.3. цього ж положення зазначено, що адміністрація у своїй діяльності підконтрольна та підзвітна голові так званої луганської народної республіки. Пунктом 5.4 розділу V цього положення передбачено, що структурними підрозділами адміністрацій є управління, відділи, сектори, служби (групи). Структурні підрозділи адміністрації підзвітні та підконтрольні голові адміністрації.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , пояснила, що вона працює у відділі фінансів Старобільської міської ради та у березні 2022 року евакуювалася до міста Київ та у подальшому їй стало відомо, що адміністративно-господарський відділ Старобільської адміністрації очолив ОСОБА_5 . Раніше він працював на аналогічній посаді. Вона бачила три публікації, де він був учасником наради та виступав за трибуною.
Відповідаючи на питання прокурора свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона думає, що ОСОБА_5 виконував такі ж обов'язки, що і у Старобільській адміністрації України. Що його спонукало піти працювати на окупаційну владу їй не відомо, але він завжди ходив до церкви московського патріархату. Під час досудового розслідування їй були показані публікації, де вона впізнала ОСОБА_5 . Це був малий зал Старобільської районної ради. На даний час їй невідомо, яку посаду займає ОСОБА_5 .
Відповідаючи на питання захисника свідок ОСОБА_6 пояснила, що ОСОБА_5 не виїхав з окупованої території, бо не бажав виїжджати. Коли вона забирала свої особисті речі з кабінету, то він вважав, що у понеділок вони знову зустрінуться. 07.03.2022 року вона виїхала на маршрутці через Харків. Їй відомо, що з її відділу виїхало троє осіб, включаючи і її, а ще п'ять залишилися на окупованій території, перебувають у простої і не пішли працювати на окупаційну владу.
Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що вона працює начальником Управління соціального захисту населення Старобільської районної військової адміністрації. Їй відомо, що ОСОБА_5 на початку війни, коли вже сформувалась нова окупаційна влада у м.Старобільськ, пішов на співпрацю. Пахниць очолив адміністрацію і ОСОБА_5 був призначений начальником адміністративно-господарського відділу.
Відповідаючи на питання прокурора свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона виїхала з окупованої території у квітні 2023 року. За рік, що вона провела в окупації, вона була з особистих справ у Старобільській адміністрації щодо отримання довідки про місце проживання, і там вона бачила ОСОБА_5 у кабінеті з написом «відділ адміністративно-господарський» і з ним спілкувалися працівники. Це було приблизно у листопаді 2022 року. До окупації вона була керуючою справами Чмирівської сільської ради Старобільського району. Їй не пропонували співпрацю. Виїжджала вона через Танюшівку, рф, Литву, Латвію, Польщу, Чехію. Проблем з виїздом не виникло. Про те, які функції виконає ОСОБА_5 їй не відомо. Також вона не знає, що спонукало його йти працювати. Можливо це через те, що раніше він тісно працював з Пахницем, який після окупації став керівником адміністрації. Підтвердила, що вона впізнавала на публікаціях ОСОБА_5 і це була будівля Старобільської райради, малий зал, де завжди проводилися засідання.
Відповідаючи на питання захисника свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона не знає, чи на час окупації ОСОБА_5 працював. Бачила його у кабінеті. Знала його, бо 10 років керувала Веселівською сільською радою Старобільського району, а він працював в Старобільській РДА. З 2010 року працювала і тоді з ним познайомилась.
Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що він являється головою Старобільської райради. Йому відомо, що ОСОБА_5 пішов працювати на окупаційну владу. Коли він став свідком у 2023 році давали йому фотозображення, де він впізнав ОСОБА_5 .
Відповідаючи на питання прокурора свідок ОСОБА_8 , пояснив, що окуповану територію покинув у червні 2022 року. Він вважає, що фактична окупація м.Старобільська відбулася 02.03.2022 року, коли зайшли військові рф. З ОСОБА_5 спілкувався один раз після окупації. Він зателефонував і попросив зустрітися. Сказав, що він звільняється з посади завгоспа Старобільської райради, віддав заяву та повідомив, що він розглядає можливість працювати на такій же посаді при окупаційній владі. У той же день він був звільнений за власним бажанням. Вони з ОСОБА_5 були обрані депутатами 8 скликання Старобільської районної ради від різних партій. Спочатку була можливість виїхати з окупованої території через Харківську область, а потім - через рф. Вважає, що ОСОБА_5 міг виїхати, так як це зробили тисячі громадян України. Йому не відомі мотиви, чому він пішов на співпрацю. Також йому не відомо протягом трьох років про примус щодо будь-яких громадян. Публікації з ОСОБА_5 були у загальному доступі, у тому числі йому надавали фото з публікацій наради в малому залі Старобільської районної ради., де він стояв за трибуною і виступає, а друге фото - він сидить на нараді серед інших осіб. Функції ОСОБА_5 при окупаційній владі йому не відомі. Невідомо, чи він працює на даний час.
Відповідаючи на питання суду свідок ОСОБА_8 , пояснив, що на публікаціях він впізнав ОСОБА_5 і жодних сумнівів не було. Також на фотозображеннях були прапори країни-агресора - російської федерації.
Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснила, що до повномасштабного вторгнення вона проживала на території України - у Старобільському районі і працювала у відділі фінансів Старобільської міської ради. У травні 2022 року вона виїхала з окупованої території до Києва. Ще перебуваючи на окупованій території, їй стало відомо про створення окупаційної адміністрації Старобільського району. Вони створили офіційні сторінки про їхню діяльність і там вона побачила засідання, де був і ОСОБА_5 . Він виступав за трибуною з прапорами рф, і у цій статті було вказано, що він займає посаду начальника адміністративно-господарського відділу.
Відповідаючи на питання прокурора свідок ОСОБА_9 , пояснила, що після окупації вона з ОСОБА_5 не зустрічалась. Були різні варіанти, щоб виїхати з окупації. Вона виїхала через рф, Європу і повернулась до України. Можливість виїхати була, але все залежало від бажання людини. Їй пропозицій від окупаційної влади не надходило. Про погрози не чула також. Це все добровільно було: хто не хотів працювати на окупантів, той виїжджав, або залишався, але не співпрацював. Про конкретні функції ОСОБА_5 їй невідомо, але з публікацій було видно, що він зайняв керівну посаду і допомагає окупаційній владі. Вона брала участю у впізнанні ОСОБА_5 . На фото була будівля Старобільської РДА, що розташована за адресою: м.Старобільськ, вул. Центральна,35.
Відповідаючи на питання суду свідок ОСОБА_9 , пояснила, що у неї не було сумнівів, що на фото ОСОБА_5 , бо знала його, адже він працював у Старобільській РДА на адміністративно-господарській посаді та у них були робочі місця у одній будівлі.
Обвинувачений ОСОБА_5 являється громадянином України, що підтверджується листом УДМС України в Кіровоградській області від 12.07.2023 року, обліковою карткою, згідно із якою ОСОБА_5 отримав 29.11.1999 року паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , а також копією паспорта громадянина України.
Також суд бере до уваги, що відсутні відомості щодо короткостроковості співпраці ОСОБА_5 із окупаційної владою та останній, за наявності такого бажання, міг би знайти можливість припинити її, покинути окуповану територію Луганської області, втім нею не скористався до даного часу.
Крім того, ОСОБА_5 не тільки зайняв керівну посаду у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, але й неодноразово брав участь у заходах за участю засобів масової інформації окупаційної влади, що також спростовує вимушеність його дій.
Згідно із показаннями свідків, допитаних у судовому засіданні, вони мали можливість покинути окуповану територію та безперешкодно скористалися нею: і у березні 2022 року, і у травні 2022 року, і у червні 2022 року, і, навіть, у квітні 2023 року. Також відсутні докази, що будь-яка особа, яка не виявила бажання зайняти посаду при окупаційній владі, була до цього примушена. Відсутні підстави ґрунтовно припускати, що саме у ОСОБА_5 окупаційна адміністрація була зацікавлена настільки, аби примушувати її зайняти керівну посаду у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території.
Таким чином, суд вважає за необхідне зазначити, що жодний із досліджених судом доказів та жодна з обставин, які ним підтверджуються, не вказує на те, що ОСОБА_5 вчинив інкриміноване діяння не добровільно.
Будь-яких інших доказів у ході судового розгляду стороною захисту, яка була вільна у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначений КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив необхідні умови для реалізації процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.
Одночасно слід зазначити, що суд не покладає в обґрунтування даного вироку в якості доказів вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, інші матеріали та процесуальні документи, що надані стороною обвинувачення, оскільки за своїм змістом вказані документи не містять ознак доказів, що мають значення для вирішення кримінального провадження, а лише засвідчують відповідність окремих проведених слідчих та процесуальних дій вимогам закону та належними процесуальними особами.
Кваліфікація дій обвинуваченого за законом України про кримінальну відповідальність
Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_5 , що виразились у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, суд кваліфікує за ч.5 ст.111-1 КК України. Вказане діяння, згідно із ст.12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
Призначення покарання
Таким чином, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч.1 ст.337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, допитавши свідків та дослідивши безпосередньо в судовому засіданні письмові докази у їх сукупності, надавши їм належну правову оцінку, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, враховуючи, що показання свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , дані ними безпосередньо в судовому засіданні, є послідовними, відповідають іншим обставинам справи та підтверджуються дослідженими письмовими доказами, які, на думку суду, є належними та допустимими, не викликають сумнівів у їх достовірності, оскільки підстав ставити їх під сумнів у суду немає, суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_5 у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
При обранні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, характер діянь, форму й ступінь вини, мотиви вчинення кримінальних правопорушень і дані про особу винного, який раніше не судимий.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , передбачених ст.66 КК України, судом не встановлено.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , суд визнає вчинення злочину з використанням умов воєнного стану, що передбачено п.11 ч.1 ст.67 КК України.
Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Таким чином, зважаючи на той факт, що обвинувачений ОСОБА_5 , як громадянин України, вчинив особливо тяжкий злочин проти основ національної безпеки України в період встановленого в Україні воєнного стану, то суд, враховуючи особу обвинуваченого, підвищену суспільну небезпечність даного злочину, його тяжкість, наявність обставини, що обтяжує покарання та відсутність пом'якшуючих покарання обставин, вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства та призначає покарання в межах санкції ч.7 ст.111-1 КК України у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади щодо виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків в органах державної влади та місцевого самоврядування, органах державного управління та контролю, установах, підприємствах та організаціях державної чи комунальної власності та з конфіскацією усього належного йому на праві приватної власності майна.
За глибоким переконанням суду, саме така міра покарання є законною, обґрунтованою, справедливою, необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення як ним, так і іншими особами кримінальних правопорушень.
Інші питання, що вирішуються судом
Витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Враховуючи, що відносно ОСОБА_5 обирався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, але не був застосований, то підстав для його продовження немає.
Заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна застосовувалися відповідно до ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 17.11.2023 року, яка підлягає скасуванню.
Керуючись ст. 368, 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на десять років з позбавленням права обіймати посади щодо виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків в органах державної влади та місцевого самоврядування, органах державного управління та контролю, установах, підприємствах та організаціях державної чи комунальної власності строком на 15 років з конфіскацією майна.
Строк відбуття обвинуваченим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , основного покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання: з моменту фактичного затримання.
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 17.11.2023 року.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку після проголошення негайно вручити захиснику та прокурору.
Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно із положеннями статті 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті судової влади.
Суддя ОСОБА_1