8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"08" січня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/3817/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Трофімова І.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" (02002, м. Київ, вул. А.Аболмасова, 5, група приміщень 57, оф. 7)
до Фізичної особи-підприємця Радченка Вадима Геннадійовича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 12'000 грн
без виклику учасників справи
Громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав" звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Радченка Вадима Геннадійовича, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 6000 грн та суму штрафу у розмірі 6000 грн, за неналежне виконання договору №КБР-39/05/23-Н про надання дозволу на використання об'єктів суміжних прав та виплату винагороди за використання об'єктів суміжних прав.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати, а саме 3028 грн сплаченого судового збору.
Ухвалою суду від 03.11.2025 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.11.2025, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.
17.11.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. 26619), в якому останній проти позову заперечує у повному обсязі та вказує на те, що позивач не направляв рахунків-фактур та актів нарахування роялті на адресу відповідача. Крім того, відповідач зазначає, що позовна заява не містить жодних доказів звернення позивача до відповідача щодо наявної заборгованості та вимоги її погашення. Також відповідачем не знайдено інформації щодо наявної акредитації позивача y сфері розширеного колективного управління.
21.11.2025 позивач надав до суду відповідь на відзив (вх. 27097), в якій заперечує проти доводів відповідача викладених у відзиві та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Положеннями частини 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини.
01.05.2023 між Громадською спілкою "Українська ліга авторських і суміжних прав" (далі - Позивач) та Фізичною особою-підприємцем Радченком Вадимом Геннадійовичем (далі - Відповідач) укладено Договір №№КБР-39/05/23-Н про надання дозволу на використання об'єктів суміжних прав та виплату винагороди за використання об'єктів суміжних прав (далі - Договір).
Відповідно до п. 2.1. Договору користувач здійснює (на Території) використання в комерційній діяльності Об'єктів суміжних прав шляхом їх публічного виконання, а Суміжна Організація надає стосовно Території Користувачу на умовах, визначених цим Договором, дозвіл (невиключну ліцензію) на публічне виконання Об'єктів суміжних прав. Користувач, в свою чергу, зобов'язується виплатити Винагороду (Роялті) Суміжній Організації на розрахунковий рахунок останньої, узгоджену Сторонами у відповідних додатках до цього Договору, Відповідний загальний щомісячний платіж, що є складовою частиною Винагороди (Роялті) має перераховуватись не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який він здійснюється.
Пунктом 2.2. Договору визначено, що якщо Користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то Користувач повинен буде сплатити Суміжній Організації штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки Суміжна Організація набуває право на дострокове отримання Винагороди (Роялті) за Строк в повному обсязі.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє 1 (один) рік, а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань - до їх повного виконання (п.4.1. Договору).
Відповідно до п. 4.2. Договору у випадку якщо жодна із Сторін не повідомить письмово іншу Сторону про припинення дії цієї Ліцензійної угоди виключно протягом місяця до настання дати закінчення її строку, дія цієї Ліцензійної угоди вважається подовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу, коли протягом місяця до завершення строку дії цієї Ліцензійної угоди не буде належного повідомлення про припинення. Належним повідомленням про припинення зі сторони Користувача є лист здоланим до нього Актам припинення використання об'єкті суміжних прав, що має бути підписаний уповноваженими представниками Сторін. Повідомлення про припинення дії цієї Ліцензійної угоди має бути надіслане засобами поштового зв'язку (цінним листом), при цьому належним доказом направлення повідомлення є чек відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних у цій Ліцензійній угоді поштових реквізитів Сторони на адресу якої направлено листа, а також опис вкладення з відтиском (печаткою) поштового відділу, який посвідчує відправлення зазначеного вище повідомлення. Якщо жодна із сторін не повідомляє іншу сторону про припинення дії цього Договору протягом місяця до завершення строку дії цієї Ліцензійної угоди (через що Ліцензійна угода продовжить свою дію на той самий строк), то виплата платежів проводиться з урахуванням офіційного річного рівня інфляції (тобто загальна сума платежу на кожен наступний рік збільшується шляхом множення на офіційний індекс інфляції попереднього року і т.д.). Положення про збільшення розміру платежів (винагороди) через річний рівень інфляції є обов'язковим для виконання без підписання сторонами будь-яких додаткових угод, воно діє з першого дня коли Договір було автоматично продовжено. Якщо за тих чи інших причин Користувач сплачував винагороду (роялті) без врахування рівня інфляції, то він повинен доплатити відповідну суму тоді, коли до цього звернеться Суміжна Організація.
Пунктами 2,3 Додатку №1 до Договору сторонами погоджено наступний розмір щомісячного платежу за використання Об'єктив суміжних прав:
400,00 грн (чотириста грн 00 коп.), а на період військового стану, введеного Указом Президента України: 200,00 (двісті грн 00 коп.).
Винагорода (Роялті) не може бути меншою ніж встановлено законодавством. Розмір платежів визначений відповідно до інформації, що була надана Користувачем.
Відповідно до п.3 Додатку №1 до Договору щомісячний платіж за використання Об'єктів суміжних прав перераховується Користувачем на розрахунковий рахунок Суміжної Організації відповідно до умов Ліцензійної угоди. Він сплачується не пізніше ніж за п'ять днів до початку місяця за який він здійснюється. Перший платіж здійснюється не пізніше 5 днів з моменту укладання Ліцензійної угоди.
Позивачем в позовній заяві зазначено, що загалом Відповідачем було сплачено 1200 грн за Договором.
Таким чином, за твердженнями позивача, дата сплати щомісячного платежу за використання Об'єктів суміжних прав, який не було здійснено, настала 27.10.2023.
Отже, на думку позивача, оскільки, Користувач прострочив платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, відповідно до п.2.2. Договору, "...Суміжна Організація набуває право на дострокове отримання Винагороди (Роялті) за Строк в Повному обсязі".
Від Відповідача не надходило належного повідомлення про припинення договору у строк, передбачений Договором. Отже договір було пролонговано на 1 (один) рік з травня 2024 року по травень 2025 року, а також договір було пролонговано на 1 (один) рік з травня 2025 року по травень 2026 року.
Дата оплати платежу щодо другого року дії Договору, яка є автоматично пролонгованою, настала 26.04.2024.
Дата оплати платежу щодо третього року дії Договору, яка є автоматично пролонгованою, настала 26.04.2025.
За розрахунками Позивача, Відповідач має заборгованість за 30 місяців дії Договору, а загальна заборгованість станом на момент 20.10.2025 складає 6000 грн.
Крім того, у зв'язку із порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивачем відповідно до п. 2.2 Договору нараховано відповідачу штраф 100 % від розміру простроченого платежу у розмірі 6000 грн.
Такі обставини, на думку Позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений Договір з додатками за своєю правовою природою є ліцензійним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.
Частинами 3-6 статті 1109 ЦК України встановлено, що у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.
Згідно з ч.1 ст.1110 ЦК України ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об'єкт права інтелектуальної власності.
При цьому, суд зазначає, що особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва - авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права охороняються положеннями Закону України "Про авторське право і суміжні права".
Як передбачено статтею 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Відповідно до частин четвертої і п'ятої статті 32 Закону за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах, при цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.
Відповідно до ч.3, ч.5 ст. 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.
На основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Як вже було встановлено судом вище, між Позивачем, як суміжною організацією, та Відповідачем, як користувачем, укладено Договір №КБР-39/05/23-Н про надання дозволу на використання об'єктів суміжних прав та виплату винагороди за використання об'єктів суміжних прав.
Матеріали справи не містять доказів повідомлення Відповідачем Позивача про припинення дії ліцензійного договору, а отже, доводи Позивача в частині продовження строку дії Договору на 1 (один) рік з травня 2024 року по травень 2025 року, а також з травня 2025 року по травень 2026 року, суд вважає правомірними та обґрунтованими.
Таким чином, станом на час розгляду справи Договір є чинним та діє до 01.05.2026, доказів протилежного Відповідачем до суду не подано.
Що стосується суми основного боргу суд зазначає, що пунктом 2.1. Договору сторони визначили, що суміжна організація надає право (невиключну ліцензію) користувачу здійснювати (на території) використання в комерційній діяльності об'єктів суміжних прав шляхом їх публічного виконання. Користувач, в свою чергу, зобов'язується виплатити винагороду (Роялті) Суміжній організації на розрахунковий рахунок останньої, узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього Договору. Відповідний загальний щомісячний платіж, що є складовою частиною винагороди (роялті) має перераховуватись не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який він здійснюється.
Пунктами 2,3 Додатку №1 до Договору сторонами погоджено наступний розмір щомісячного платежу за використання Об'єктив суміжних прав: 400 грн (чотириста грн 00 коп.), а на період військового стану, введеного Указом Президента України: 200 (двісті грн 00 коп.).
Винагорода (Роялті) не може бути меншою ніж встановлено законодавством. Розмір платежів визначений відповідно до інформації, що була надана Користувачем.
Відповідно до розділу 1 Договору "Визначення термінів" строк - строк використання "Об'єктів суміжних прав", на який наданий дозвіл (невиключна ліцензія), що відповідає строку цієї ліцензійної угоди, визначеному у п. 4.1. цієї Ліцензійної угоди, а у випадку коли строк зазначений у п. 4.1. закінчився, але ця ліцензійна угода залишилась чинною - строк визначений на підставі п. 4.2. цієї ліцензійної угоди.
Винагорода (Роялті) - це загальна винагорода, яка повинна бути сплачена користувачем суміжній організації (стосовно строку) за використання об'єктів суміжних прав на умовах цієї ліцензійної угоди.
Щодо суми основного боргу (винагороди) та строку його оплати.
З матеріалів справи вбачається, що за перший рік дії Договору (з листопада 2023 року по квітень 2024 року) Відповідач повинен був сплатити на користь Позивача 1200 грн (по 200 грн за кожен місяць, з урахуванням оплати в розмірі 1200 грн за попередній період.
Оскільки судом встановлено, що Договір є чинним (строк його дії є продовженим), у Відповідача не припинявся обов'язок зі сплати винагороди (роялті) у строки та розмірі, визначені Договором.
За другий рік дії Договору (з травня 2024 року по квітень 2025 року) Відповідач повинен був сплатити на користь Позивача 2400 грн (по 200 грн за кожен місяць).
За третій рік дії Договору (з травня 2025 року по квітень 2026 року) Відповідач повинен був сплатити на користь Позивача 2400 грн (по 200 грн за кожен місяць).
Відповідно до п.2.1. Договору та п.3 Додатку №1 до Договору щомісячний платіж за використання Об'єктів суміжних прав перераховується Користувачем на розрахунковий рахунок Суміжної Організації відповідно до умов Ліцензійної угоди, не пізніше ніж за п'ять днів до початку місяця, за який він здійснюється.
Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Позов подано до суду 27.10.2025.
Однак, згідно з п.2.2. Договору якщо Користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то Суміжна Організація набуває право на дострокове отримання Винагороди (Роялті) за Строк в повному обсязі.
Враховуючи прострочення Відповідачем щомісячних платежів, починаючи з оплати за листопад 2023 року (з 27.10.2023) більш ніж на 4 місяця, це надає право Позивачу на стягнення з Відповідача винагороди за весь період дії Договору, на підставі п.2.2. Договору.
Таким чином, загальна заборгованість Відповідача складає 6000 грн, та строк оплати цієї суми є таким, що настав, з урахуванням п.2.2. Договору.
За приписами статей 525-526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Наявність заборгованості у розмірі 6000 грн та настання строку виконання обов'язку щодо сплати не спростовані Відповідачем.
Матеріали справи не містять доказів сплати Відповідачем на користь Позивача 6000 грн.
Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача суми винагороди (роялті) у розмірі 6000 грн є правомірними та обґрунтованими, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, та не спростовані відповідачем, отже, підлягають задоволенню.
Щодо посилань Відповідача на ненадходження рахунків-фактур та актів нарахування роялті на його адресу, суд зазначає, що за умовами Договору виникнення у Відповідача обов'язку що сплати Винагороди (Роялті) жодним чином не пов'язано з фактом відправки Позивачем рахунків та/або актів на адресу Відповідача, оскільки останній має перераховувати Винагороду (Роялті) не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який він здійснює використання.
Крім того, згідно з п. 4.6 Договору Суміжна організація може надсилати Користувачу рахунок-фактура та акт нарахування роялті в електронній формі підписаний із використанням електронного цифрового підпису за допомогою системи електронного документообігу.
Суд установив, що раніше Відповідачем вже сплачувались рахунки на суму 1200 грн за Договором КБР-39/05/23-Н. Таким чином, Відповідач мав всі необхідні реквізити для оплати заборгованості за використання Відповідачем в комерційній діяльності об'єктів суміжних прав шляхом їх публічного виконання за Договором КБР-39/05/23-Н.
Крім того, від Відповідача не надходило на адресу Позивача жодних усних або письмових повідомлень про те, що він не отримав необхідних документів та у зв'язку з цим не може сплатити борг за Договором.
Щодо посилання відповідача, що позовна заява не містить жодних доказів звернення Позивача до Відповідача щодо наявної заборгованості та вимоги її погашення, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ГПК України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії або позову.
Згідно зі ст. 124 Конституції України делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Частина 8 Конституції України гарантує звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції, яка має найвищу юридичну силу та норми якої мають пряму дію.
У рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. у справі № 1-2/2002 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) вказано, що обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Право на судовий захист не позбавляє суб'єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб'єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту їхніх прав. Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору.
Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.
З урахуванням викладеного, Конституційний Суд України дійшов висновку, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Ураховуючи викладене, посилання Відповідача на недотримання Позивачем порядку досудового врегулювання спору є необґрунтованими.
Щодо тверджень Відповідача, що ним не знайдено інформації щодо наявної акредитації Позивача y сфері розширеного колективного управління, суд зазначає наступне.
Громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав є організацією колективного управління, зареєстрованою в Міністерстві економіки України і внесеною до Реєстру організацій колективного управління, що підтверджується Витягом з реєстру організацій колективного управління, який міститься у додатках до позову.
Організації колективного управління, внесені до Реєстру організацій колективного управління, мають право здійснювати добровільне колективне управління на підставі наданих їм правовласниками майнових прав.
З огляду на викладене суд відхиляє всі заперечення Відповідача, які викладені в його відзиві.
Щодо вимоги про стягнення 6000 грн штрафу суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з п.2.2. Договору якщо Користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то Користувач повинен буде сплатити Суміжній Організації штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки Суміжна Організація набуває право на дострокове отримання Винагороди (Роялті) за Строк в повному обсязі.
Як встановлено судом, Позивач набув право на дострокове отримання Винагороди (Роялті) за весь строк дії Договору в повному обсязі в розмірі 6000 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 6000 грн - 100% від розміру простроченого платежу згідно з п.2.2. Договору.
Суд не погоджується з нарахуванням штрафу в зазначеній сумі, з огляду на наступне.
Пунктом 2.2. Договору встановлено відповідальність у вигляді штрафу саме від розміру простроченого платежу.
Позивачем направлено позов до суду 25.10.2025, що підтверджується поштовим штрихкодом.
При цьому в позовній заяві зазначено, що розрахунок здійснено до 20.10.2025.
Відповідно до п.2.1. Договору користувач зобов'язується виплатити Винагороду (Роялті) Суміжній Організації на розрахунковий рахунок останньої, узгоджену Сторонами у відповідних додатках до цього Договору, Відповідний загальний щомісячний платіж, що є складовою частиною Винагороди (Роялті) має перераховуватись не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який він здійснюється.
Таким чином, простроченими платежами Винагороди (Роялті), на час звернення Позивача до суду з позовом, з урахуванням п.2.1. договору, є період з листопада 2023 року по жовтень 2025 року включно (24 місяці).
В той же час отримання Винагороди (Роялті) з травня 2025 по квітень 2026 є достроковим правом позивача на підставі п.2.2. Договору, однак, не є простроченим платежем на час подання позову.
Отже, сума винагороди (Роялті), яка стягується з Відповідача за період з листопада 2025 по квітень 2026 року на час подання позову до суду не є простроченою. Позивач відповідно до п.2.2. Договору набув лише право на дострокове отримання Винагороди (Роялті) за Строк в повному обсязі.
Таким чином, простроченими платежами Винагороди (Роялті) в розумінні п.2.2 Договору, є платежі за період з листопада 2023 по жовтень 2025 та саме на цю заборгованість відповідно нараховується штраф у розмірі 100% від розміру простроченого платежу.
Таким чином, здійснивши перерахунок штрафу, відповідно до умов договору та з урахуванням вірного періоду (з листопада 2023 року по жовтень 2025 року), суд встановив, що розрахунок Позивача є невірним, отже, сума штрафу, яка підлягає до стягнення, становить 4800 грн.
В частині стягнення 1200 грн штрафу суд відмовляє, у зв'язку з безпідставністю нарахування.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд визнає позовні вимоги правомірними, обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами та не спростованими відповідачем.
Однак, з урахуванням відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 1200 грн штрафу, позов підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судового збору суд керується положеннями п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, враховуючи часткову відмову в позові, судовий збір в розмірі 2725,20 грн покладається на Відповідача, решта покладається на Позивача, у зв'язку з частковою відмовою в позові.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19,124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 76-80, 86, 129, 238, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Радченка Вадима Геннадійовича ( АДРЕСА_1 ; РНКОПП: НОМЕР_1 ) на користь Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" (02002, м. Київ, вул. А.Аболмасова, 5, група приміщень 57, оф. 7; код ЄДРПОУ: 42502769) заборгованість за договором №КБР-39/05/23-Н від 01.05.2023 року у розмірі 10800 грн, з яких: 6000 грн - сума основного боргу; 4800 грн - штраф, а також 2725,20 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Учасники справи:
Позивач - Громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав" (02002, м. Київ, вул. А.Аболмасова, 5, група приміщень 57, оф. 7, код ЄДРПОУ 42502769).
Відповідач - Фізична особа-підприємець Радченко Вадим Геннадійович ( АДРЕСА_1 ; РНКОПП: НОМЕР_1 ).
СуддяІ.В. Трофімов