07 січня 2026 року
м. Черкаси
Справа № 694/1157/25
Провадження № 22-ц/821/25/26
категорія: 304090000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М.,
секретаря - Дмитренко В. В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Акцент Банк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Акцент Банк» - адвоката Омельченка Євгена Володимировича на заочне рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 04 серпня 2025 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
28.04.2025 АТ «Акцент-Банк» (далі за текстом Банк, АТ «А-Банк») звернулося до Звенигородського районного суду Черкаської області суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 11.09.2024, будучи клієнтом Банку, ОСОБА_1 уклав з АТ «А-Банк» договір № ABH0CT155101726060658771 щодо надання кредиту в розмірі 75 000,00 грн, строком на 24 місяців - до 10.09.2026 зі сплатою процентів у розмірі 85,00 щорічно та комісії в розмірі 0,00 грн.
Станом на 27.04.2025 заборгованість відповідача за кредитним договором становить 108 737,62 грн та складається з: 73 674,85 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 32 543,39 грн - загальний залишок заборгованості за процентами, 2 519,38 грн - загальний залишок заборгованості за пенею.
З огляду на викладене, Товариство просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № ABH0CT155101726060658771 від 11.09.2024 у розмірі 108 737,62 грн, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 422,40 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 04.08.2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № ABH0CT155101726060658771 від 11.09.2024 у розмірі 106 218, 24 грн, а також витрати по сплаті судового збору у сумі 2 373, 95 грн.
В іншій частині позовних вимог АТ «Акцент-Банк» відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 не виконав належним чином зобов'язання щодо погашення заборгованості за спірним кредитним договором в обумовлені договором строки, а тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 106 218, 24 грн.
Щодо стягнення пені суд першої інстанції зазначив, що пеня за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за кредитним договором нарахована у період дії в Україні воєнного стану, а тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 2 519,38 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
15 вересня 2025 року, не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, представник АТ «Акцент-Банк» - адвокат Омельченко Є. В. подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати заочне рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 04.08.2025 в частині відмовлених позовних вимог та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Судові витрати просить покласти на відповідача.
Вважає, що судове рішення в оскаржуваній частині є таким, що постановлене з порушенням матеріальних норм права та підлягає скасуванню. Судом відмовлено в стягненні пені за кредитним договором, однак це не відповідає діючому законодавству.
При відмові у стягненні пені суд послався на п. 18 Прикінцевих та перехідних положеннях ЦК України, однак ЦК України в даному питанні є не спеціальною, а загальною нормою законодавства, тому і не підлягає застосуванню. Оскільки спеціальною нормою є Закон України «Про споживче кредитування».
Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень неустойка не застосовується до кредитів, що були укладені до 24 січня 2024 року, оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року + 30 днів, тобто до 23.01.2024, а з 24 січня вже заборона відсутня.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
З матеріалів справи вбачається, що 04.09.2024 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» (а.с. 5).
11.09.2024 ОСОБА_1 підписав із АТ «А-Банк» заяву про надання послуги «Швидка готівка» № ABH0CT155101726060658771 від 11.09.2024, відповідно якої погоджено суму кредиту 75 000,00 грн, строком на 24 місяці з 11.09.2024 по 10.09.2026 включно, процентна ставка на рік 85%, проценти за користування кредитом сплачуються у складі щомісячного платежу (а.с. 6 зворотній бік - 7).
11.09.2024 ОСОБА_1 за допомогою накладення електронного підпису підписав паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка», відповідно до умов якого, кредит надано на придбання товару/здійснення платежу/оплата послуг (а.с. 6).
Відповідно до п. 6 паспорту споживчого кредиту «Швидка готівка» пеня нараховується у розмірі 0,07% (не менше 1 грн) від суми простроченої заборгованості за кредитом за кожен день прострочки, але пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за яким сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.
Факт перерахування кредитних коштів ОСОБА_1 підтверджується меморіальним ордером № TR.39549151.47915.65455 від 11.09.2024, відповідно до якого було здійснено переказ на суму 75 000,00 грн (а.с. 8).
Відповідно до виписки по кредиту та розрахунку заборгованості за договором № ABH0CT155101726060658771 від 11.09.2024 станом на 27.04.2025 сума боргу становить 108 737,62 грн, яка складається з: 63 953,37 грн - заборгованість за тілом кредиту; 9 721,48 грн - заборгованість за тілом кредиту (прострочена), 32 543,39 грн - заборгованість за процентами, 2 420,32 грн - заборгованість за процентами на поточну заборгованість, 30 123,07 грн заборгованість за процентами на прострочену заборгованість, 2 519,38 грн заборгованість за пенею (а.с. 8, 9).
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Учасники справи про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, проте в судове засідання не зявились.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає в повній мірі.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, норми якої в силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Із положень ст. 546 ЦК України слідує, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Із положень ст. 610 ЦК України слідує, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, а у разі прострочення виконання зобов'язання сплатити пеню, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
Встановивши, що ОСОБА_1 не виконує належним чином зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованості за кредитним договором від 11.09.2024 в розмірі 106 218,24 грн, що складається з тіла кредиту та процентів.
Заочне рішення в частині стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 106 218,24 грн не є предметом апеляційного оскарження.
В частині стягнення пені суд першої інстанції прийшов до висновку, що пеня за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за кредитним договором нарахована у період дії в Україні воєнного стану, а тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 2 519,38 грн.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правомірно керувався тим, що позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» у частині стягнення з відповідача на користь позивача пені не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
Відповідно до Закону України від 15.03.2022 №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, за яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу, включаючи дату постановлення оскаржуваного судового рішення.
За змістом ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.
Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 362/2159/15-ц, законодавець встановив пріоритет ЦК України у договірних відносинах. Лише у випадку відсутності регулювання на рівні ЦК України застосовується законодавство про захист прав споживачів.
З системного аналізу приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» і п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який застосував суд першої інстанції, відхиляючи відповідні позовні вимоги, вбачається, що відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв'язку з іншими обставинами, а саме прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
З викладеного вище слідує, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь АТ «Акцент-Банк» 2 519,38 грн пені.
На підставі наявних у справі доказів, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог законності та обґрунтованості при ухваленні судового рішення, а доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду не впливають.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки рішення суду першої інстанції в оскаржуваній Банком частині ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України відсутні.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги АТ «Акцент-Банк» на заочне рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 04.08.2025 в оскаржуваній частині, судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Акцент Банк» - адвоката Омельченка Євгена Володимировичазалишити без задоволення.
Заочне рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 04 серпня 2025 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Текст постанови складено 07 січня 2026 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. В. Карпенко
О. М. Новіков