справа №380/5949/25
з питань застосування заходів процесуального примусу
07 січня 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Хоми О.П.,
з участю секретаря судового засідання Тварковської Я. А.,
з участю представників: позивача Касандяка В.В., відповідача-1 Камінської Ю.І,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові клопотання представника позивача про вжиття заходів процесуального примусу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Касандяк Володимир Васильович, звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач-1, ГУ ПФУ у Львівській області), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач-2, в/ч НОМЕР_1 ), в якому просить:
- надати судовий захист правам, свободам та інтересам позивача у взаємовідносинах з ГУ ПФУ у Львівській області шляхом визнання протиправним рішення відповідача, що породило його протиправну бездіяльність, та зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 15.05.2024 та провести її виплату у встановленому законом порядку і строки;
- надати судовий захист правам, свободам та інтересам позивача у взаємовідносинах з в/ч НОМЕР_1 шляхом визнання протиправним рішення відповідача, що породило його протиправну бездіяльність, та зобов'язання відповідача невідкладно направити до ГУ ПФУ у Львівській області документи з персональними даними ОСОБА_1 , розробником, володільцем та розпорядником яких є військова частина, та які є необхідними для призначення пенсії за вислугу років.
Представник позивача 05.09.2025 (вх. № 71625) подав клопотання про вжиття заходів процесуального примусу до відповідача-2, в якому просив:
- визнати зловживанням процесуальними правами поведінку відпвоідача-2, що полягає в ухиленні від виконання процесуального обов'язку сповістити Головне управління Національної гвардії України про відкриття провадження у адміністративній справі № 380/5949/25 і подати до адміністративного суду заяву про залучення цього суб'єкта владних повноважень до участі у вказаній адміністративній справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору;
- постановити ухвалу про застосування заходів процесуального примусу до відповідача-2 у формі штрафу у розмірі трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- в ухвалі про застосування процесуального примусу для відповідача-2 встановити розумний (не більше 5-ти днів) строк для належного виконання процесуальних обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 50 КАС України;
- ухвалу суду, що постановлена за результатом судового розгляду даного клопотання позивача, викласти окремим документом.
В обґрунтування клопотання зазначив, що відповідач-2 допустив незаконну бездіяльність щодо виконання процесуальних обов'язків, передбачених частиною 1 статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Вказує, що відповідач-2 у додаткових письмових поясненнях від 29.04.2025 поінформував, що у Національній гвардії України уповноваженим структурним підрозділом з підготовки та подання документів, необхідних для призначення пенсії, до територіальних органів Пенсійного фонду України є фінансове управління Головного управління Національної гвардії України. З огляду на це, представник позивача вважає, що в результаті ухвалення судового рішення про задоволення адміністративного позову у справі № 380/15296/25, відповідач-2 може набути право щодо фінансового управління Головного управління Національної гвардії України. Відсутність сповіщення відповідачем-2 фінансового управління Головного управління Національної гвардії України про відкриття провадження у справі № 380/5949/25, як і відсутність заяви про його залучення як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, представник позивача розцінює як ухилення від виконання процесуального обов'язку і зловживання процесуальними правами.
Представник позивача в судовому засіданні вказане клопотання підтримав.
Представник позивача 05.09.2025 (вх. № 71626) подав клопотання про вжиття заходів процесуального примусу до відповідача-1, в якому просив:
- визнати зловживанням процесуальними правами процесуальну поведінку відповідача-1, що полягає в ухиленні від виконання процесуального обов'язку, у встановленому ч. 2 ст. 78 КАС України порядку, заявити про відмову від раніше задекларованих перед судом обставин, що вказують на мету і мотиви поведінки відповдіача-1 у правовідносинах, що належать до предмету спору у справі № 380/5949/25, та, відповідно, подати до адміністративного суду письмові пояснення (у формі заяви по суті справи) щодо поважності причин відмови відповідача-1 від визнання обставин, про які ідеться у відзиві;
- постановити ухвалу про застосування заходів процесуального примусу до відповдіача-1 у формі штрафу у розмірі трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- в ухвалі про застосування процесуального примусу, встановити відповідачу-1 розумний (тобто, не більше 5-ти днів) строк для належного виконання відповідачем-1 у справі № 380/5949/25 процесуальних обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 78 КАС України;
- ухвалу суду, що постановлена за результатом судового розгляду даного клопотання позивача, викласти окремим документом.
В обґрунтування клопотання зазначив, що відповідач-1 допустив незаконну бездіяльність щодо виконання процесуальних обов'язків, передбачених частиною 2 статті 78 КАС України. Вважає, що із змісту відзиву, причина, з якої відповідач-1 відмовив позивачеві у призначені пенсії за вислугу років, полягає у ненадходженні від структурного підрозділу за останнім місцем служби ОСОБА_1 до відповідача-1 документів, необхідних для призначення йому пенсії за вислугу років. Згідно з позицією позивача, мета, якої намагався досягти відповідач-1 у спірних правовідносинах, полягала у одержанні документів, необхідних для призначення пенсії ОСОБА_1 , а мотивами, які спонукали відповідача-1 утриматися від призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, була необхідність виконати обов'язок з перевірки достовірності персональних даних, що наведені ОСОБА_1 у його заяві від 31.01.2025 про призначення пенсії за вислугу років. На думку представника позивача, відповідач-1 у судовому засіданні, що відбувалось 28.08.2025 змінив свою позицію щодо мети і мотивів своєї поведінки у спірних правовідносинах з ОСОБА_1 . Власне трактування позивачем відмови відповідача-1 від визнання обставин, які були покладені в основу правової позиції у спірних правовідносинах, як і відсутність письмових пояснень відповідача-1 щодо поважності причин відмови від визнання обставин, представник позивача розцінює як ухилення від виконання процесуального обов'язку і зловживання процесуальними правами.
В судовому засіданні представник позивача підтримав, представник відповідача-1- заперечив щодо такого.
Відповідач-1 18.09.2024 (вх. №16678ел) подав заперечення на клопотання про вжиття заходів процесуального примусу до відповідача-1.
Суд, заслухавши думку сторін, при вирішенні поданих клопотань, керується таким.
Частиною п'ятою статті 243 КАС України визначено ухвали, які викладаються окремим документом та зазначено, що окрім визначених в ній, окремим документом можуть викладатися також ухвали з інших питань, які вирішуються під час судового розгляду.
Відповідно до частини сьомої статті 243 КАС України ухвали, постановлені судом без оформлення окремого документа, зазначаються у протоколі судового засідання. Суд може оформити такі ухвали окремим документом після закінчення судового засідання.
Згідно з частиною першою статті 42 КАС України, учасниками справи є сторони, треті особи.
Відповідно до частин першої-третьої статті 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (частина друга статті 44 КАС України).
Частиною третьою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають право, серед іншого, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
Неприпустимість зловживання процесуальними правами закріплена статтею 45 КАС України, частиною першої якої визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною другою статті 45 КАС України передбачено, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) узгодження умов примирення, спрямованих на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Відповідно до частини четвертої статті 45 КАС України суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Статтею 144 КАС України визначено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення шляхом постановлення ухвали (частини друга-третя статті 145 КАС України).
Одним із заходів процесуального примусу є штраф (пункт 5 частини першої статті 145 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 149 КАС України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб'єктом владних повноважень; 4) використання під час процедури врегулювання спору за участю судді портативних, аудіотехнічних пристроїв, а також здійснення фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису.
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави стверджувати, що лише у визначених частиною другою статті 45 та частиною першою статті 149 цього Кодексу випадках, дії учасника справи можна кваліфікувати як зловживання процесуальними правами.
Крім цього суд зауважує, що застосування заходів процесуального примусу є правом, а не обов'язком суду.
Даючи оцінку поведінці учасників справи, яка зумовила звернення представника позивача із клопотаннями від 05.09.2025 вх. № 71625 та 05.09.2025 вх. № 71626, суд дійшов висновку, що така підпадає під визначене пунктом 3 частини 3 статті 44 КАС України право надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань.
Аргументи представника позивача зводяться до оцінки змісту поданих письмових пояснень, доводів і заяв, а не, як він вважає, вчиненої бездіяльності.
Суд звертає увагу, що підставою для визнання зловживанням процесуальними правами дій або бездіяльності відповідачів має бути визначена КАС України мета - перешкоджання судочинству.
Натомість суд не вбачає в діях відповідачів такої мети.
Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 90 КАС України жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Реалізація представниками відповідача наданих їм КАС України прав та добросовісне користування ними не є зловживанням процесуальними правами в розумінні частини другої статті 45 КАС України.
Відсутність факту зловживання відповідачами процесуальними правами, унеможливлює застосування до них заходів процесуального примусу, тому суд висновує про безпідставність клопотань представника позивача від 05.09.2025 вх. № 71625 та від 05.09.2025 вх. № 71626, у задоволенні яких слід відмовити повністю.
Керуючись ст. ст. 9, 44, 45, 144, 145, 149, 243, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні клопотань представника позивача від 05.09.2025 вх. № 71625 та від 05.09.2025 вх. № 71626 про вжиття заходів процесуального примусу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, - відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала в апеляційному порядку окремо не оскаржується, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги за наслідками розгляду справи по суті.
Ухвала виготовлена 07 січня 2026 року.
Суддя Хома О. П.