про залишення позовної заяви без руху
08 січня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/1/26
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Кармазина Т.М., розглянувши матеріали заяви
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до
Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Театральна, 6/7, ЄДРПОУ 43315529)
про визнання протиправними дій та скасування постанови, -
Представник заявника звернувся до суду зі скаргою, в якій просить:
- визнати дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Крикун Олени Миколаївни, щодо винесення постанови від 18 червня 2025 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 77749610 - неправомірними;
- скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Крикун Олени Миколаївни від 18 червня 2025 року про закінчення виконавчого провадження ВП №77749610.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Частиною 4 статті 161 КАС України встановлено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
З огляду на ч.2 ст.94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом.
Представником позивача до позовної заяви не додано документів на підтвердження реєстраційного номеру облікової картки платника податків та місця проживання позивача, зазначених у позовній заяві, а тому до суду необхідно надати копію реєстраційної картки фізичної особи - платника податку і копію паспорта чи іншого документа на підтвердження місця проживання позивача.
Частиною 1 статті 46 КАС України визначено, що сторонами в адміністративному процесу є позивач та відповідач.
Згідно з п.4 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Згідно ч.2 ст.159 КАС України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Так, заявником не дотримано вищезазначених норм, оскільки подана скарга, яка не відповідає формі.
Крім того, у скарзі зазначено два суб'єкта владних повноважень Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та Новгородківську селищну раду, як інші особи. При цьому, будь яких вимог до Новгородківської селищної ради заявником не спрямовано.
Таким чином, необхідно надати до суду позовну заяву щодо: зазначення процесуального статусу сторони, до якого подано позов у розумінні ч.1 ст.46 КАС України; позовних вимог щодо кожного з відповідачів та/або суб'єктного складу сторін, а також копію позовної заяви для відповідача (ів) та інших учасників справи, залежно від кількісного складу учасників справи.
Частиною 3 статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674-VI).
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно до п.3 ч.2 ст.4 даного Закону, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі-застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону № 3674-VI).
Законом України "Про Державний бюджет на 2025 рік" встановлено, що прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2025 року становить 3028,00 гривні.
Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
За правилами статті 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Позивачем подано позов, який містить дві вимоги немайнового характеру, оскаржуються дії та рішення.
Отже, за подання даної позовної заяви позивачу необхідно було сплатити судовий збір в сумі 2422,40 грн. (3028 грн х 0,4 х 2).
До матеріалів справи не долучено доказів на підтвердження сплати судового збору.
Згідно з ч.1 ст.8 Закону України “Про судовий збір» від 08.07.2011 р. №3674-VI враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною 2 статті 8 Закону України “Про судовий збір» встановлено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Таким чином, позивачу необхідно подати до суду належні докази сплати судового збору за подання даного позову до суду, або належні докази звільнення від сплати судового збору.
Згідно з ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.1, 2 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).
Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
В порушення вищенаведеної норми, заявником не вказано ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження.
Предметом оскарження заявника є законність постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №77749610 від 18.06.2025.
Представник заявника скаргу до суду подав 31.12.2025 року з пропуском десятиденного строку, установленим частиною 2 статті 287 КАС України.
В позовній заяві представник заявника вказує, що оскаржувану постанову державного виконавця отримано 23.12.2025 при ознайомленні із матеріалами виконавчого провадження, позаяк іншим способом стягувачу вона не була вручена. Враховуючи зазначене, просить суд поновити позивачу строк для звернення до суду з цим позовом.
Водночас представник заявника не надає доказів, що саме 23.12.2025 року знайомилися із матеріалами виконавчого провадження.
В даному випадку суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди зобов'язані застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справах “Стаббігс та інші проти Великобританії» та “Девеер проти Бельгії» Європейський суд з прав людини (далі-ЄСПЛ) дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
ЄСПЛ у справах “Салов проти України», п. 93, “Сутяжник» проти Росії», п. 38) наголошує, що відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи. Зокрема, під правовим пуризмом у практиці ЄСПЛ розуміється невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.
Так, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Крім того, ЄСПЛ звертає увагу на те, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду та інші визначені строки для здійснення процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Однак, для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.
У своїх рішеннях ЄСПЛ принцип правової визначеності трактує у світлі дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи “Рябих проти Росії», п. п. 51, 52, “Брумареску проти Румунії», п. 61).
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Враховуючи викладене, суд звертає увагу на те, що дотримання строку звернення до суду, не є формальним ставленням суду до учасників справи. Ігнорування або неправильне застосування строків звернення до суду, призведе до порушення принципу правової визначеності та, відповідно не забезпечення судом належного відправлення правосуддя.
Так, представником позивача не надано відповідних доказів та письмових пояснень із зазначенням об'єктивних та непереборних причин пропуску строку звернення до суду.
Таким чином, умовою для поновлення строку звернення до суду особи є наявність доведеного факту неможливості такої особи дізнатись про порушення своїх прав та інтересів або неможливість звернення до суду у визначені строки.
З огляду на викладене, позивачу необхідно надати суду заяву про поновлення пропущеного строку із зазначенням обставин, які унеможливлювали звернення до суду у встановлений ч.2 ст.287 КАС України строк та наданням відповідних доказів.
Суддя, ознайомившись з матеріалами позовної заяви, встановив, що вона підлягає залишенню без руху, оскільки подана без додержання вимог, встановлених ст.ст.160, 161 КАС України.
Керуючись ст.ст.122, 160, 161, 169, 171, 243, 248, 256, 287 КАС України, суддя, -
Заяву ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними дій та скасування постанови - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у разі неусунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, остання буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Копію ухвали невідкладно надіслати позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили у порядку, передбаченому ст.256 КАС України та окремому оскарженню не підлягає.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА