08 січня 2026 року Київ № 320/31707/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Айті Бізнес Солюшн» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Айті Бізнес Солюшн» (ТОВ «Айті Бізнес Солюшн», позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (ГУ ДПС у м. Києві, відповідач).
Просили визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 13.06.2024 № 00538020702.
Відповідно до ухвали від 09.07.2024 (суддя Донець В.А.) судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Згідно із частиною першою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України справа, розгляд якої розпочато одним суддею, повинна бути розглянута цим самим суддею, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи.
У силу вимог частини дев'ятої статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.
На підставі розпорядження в.о. керівника апарату Київського окружного адміністративного суду було проведено повторний автоматизований розподіл вказаної справи з підстав, зазначених у ньому.
Внаслідок повторного автоматизованого розподілу матеріали справи були передані для розгляду судді Скрипці І.М.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 справу прийнято до провадження судді Скрипки І.М., призначено справу до розгляду одноособово суддею Скрипкою І.М. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що пеня за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті в сфері зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) є одним із різновидів пені у розумінні приписів підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України №2755-VI (ПК України, Податковий кодекс), а тому її нарахування у спірних правовідносинах суперечить положенням абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» ПК України.
До суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого у задоволенні позову просили відмовити. Зазначили, що у ході перевірки позивача встановлено факти порушення частини другої статті 13 Закону № 2473-VIII та пункту 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №5 (Положення №5), в частині несвоєчасного надходження валютних коштів в розмірі 118961,6 доларів США (еквів. 4350259,17 грн) за контрактом від 28.07.2021 № 28072021 з компанією «IBEST OU TALLINN» (ESTONIA). Вказали, що позивачем не надано: висновки центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, на подовження термінів розрахунків по контракту від 28.07.2021 № 2807202; довідки уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічних договорів (контрактів) або третьої країни відповідно до умов контракту щодо виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин по контракту від 28.07.2021 № 2807202; документи, які свідчать про прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовних заяв резидента про стягнення з нерезидентів заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентами строку, передбаченого зовнішньоекономічним контрактом від 28.07.2021 № 2807202.
Позивач надіслав відповідь на відзив, де знову наголошував на тому, що пеня за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті є одним із різновидів пені у розумінні підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу. Просив врахувати правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 15.02.2024 у справі №420/1538/23.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Айті Бізнес Солюшн» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічними контрактами від 28.07.2021 №28072021 з компанією IBEST OU TALLINN (ESTONIA), від 17.02.2022 №170227 з компанiєю Shenzhen HTFunare Co. Lad (Китай) за період з 28.07.2021 по 22.02.2024.
За результатами перевірки складено акт від 29.02.2014 №17327/26-15-07-02-02-81-75467396, у якому зафіксовано порушення ТОВ «Айті Бізнес Солюшн» вимог частини другої статті 13 Закону № 2473-VIII та пункту 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №5 (Положення №5), у частині несвоєчасного надходження валютних коштів в розмірі 118 961, 60 доларів США (еквівалент 4350259,17 грн) за контрактом від 28.07.2021 №28072021 з компанією «IBEST OU TALLINN» (ESTONIA).
На підставі вказаного висновку перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 29.03.2024 №00249580702, яким за вказане порушення нараховано пеню за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД у загальній сумі 436 142,60 грн.
Назване податкове повідомлення-рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку, шляхом подання скарги до ДПС України.
Рішенням ДПС України від 11.06.2024 №17409/6/99-00-06-01-03-06 скаргу позивача задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.03.2024 №00249580702 у частині нарахування пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД на суму 252 084,92 грн, в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
На підставі рішенням ДПС України від 11.06.2024 №17409/6/99-00-06-01-03-06 ГУ ДПС у м. Києві прийняте податкове повідомлення-рішення від 13.06.2024 №00538020702, яким за вказане порушення ТОВ «Айті Бізнес Солюшн» нараховано пеню за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД у загальній сумі 184 137,68 грн.
Саме таке повідомлення-рішення є предметом оскарження у цій справі.
Згідно із розрахунком до податкового повідомлення-рішення від 13.06.2024 №00538020702, відповідачем нараховано ТОВ «Айті Бізнес Солюшн» пеню за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД за період з 11.12.2022 по 27.01.2023 у загальній сумі 184 137,68 грн за порушення граничних строків розрахунків за експортними операціями по контракту від 28.07.2021 № 28072021, укладеному з фірмою нерезидентом «BEST OU TALLINN (ESTONIA)», а саме:
- на суму 17 165, 00 доларів США. Граничний строк оплати 10.12.2022. Валютна виручка надійшла на рахунок 17.01.2023 у сумі 17 165,00 доларів США. Кількість днів протермінування становить 38 днів. Сума пені - 71 557,80 грн;
- на суму 54 660,00 доларів США. Граничний строк оплати 03.01.2023. Валютна виручка надійшла на рахунок 17.01.2023 у сумі 54 660,00 доларів США. Кількість днів протермінування становить 14 днів. Сума пені - 83 951,27 грн;
- на суму 26 095,80 доларів США. Граничний строк оплати 17.01.2023. Валютна виручка надійшла на рахунок 27.01.2023 у сумі 26 095,50 доларів США, кількість днів протермінування становить 10 днів. Сума пені - 28 628,61 грн.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого.
Спірними питаннями у цій справі є:
- нарахування пені за порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), тобто чи розповсюджується заборона нараховувати пеню, передбачена абзацом 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, на правовідносини щодо нарахування пені за порушення граничних строків розрахунків згідно статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції»;
- розповсюдження приписів підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (набрав чинності з 07.03.2022) щодо зупинення перебігу строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, на граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
При цьому, позивач не заперечує вказані факти допущення протермінування строків надходження валютної виручки за контрактом від 28.07.2021 № 28072021, а також не вказує на помилковість чи необґрунтованість проведених відповідачем розрахунків пені.
Щодо нарахування пені за порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), суд вважає за необхідне зазначити наступне.
За змістом преамбули Закону №2473-VIII, такий є спеціальним законом, який визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.
Статтею 13 вказаного Закону врегульовано особливості встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, зокрема, частиною першою цієї статті встановлено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Згідно із частиною другою статті 13 Закону №2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
Частиною п'ятою статті 13 Закону №2473-VIII встановлена відповідальність за порушення встановлених строків розрахунків, а саме - порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Таким чином, за порушення граничних строків розрахунків, що встановлюються Національним банком України, передбачено відповідальність у вигляді пені.
За приписами статті 11 Закону №2473-VIII валютний нагляд в Україні здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду.
Органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п'ятою цієї статті.
При цьому, підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України унормовано, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.
За змістом підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення, у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Отже, контролюючий (податковий) орган здійснює контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті та у разі встановлення порушень таких строків нараховує пеню у визначених розмірах.
Однак, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що хоча положеннями Закону №2473-VIII не врегульовано процедуру прийняття рішення про нарахування пені, як виду адміністративно - господарської санкції за порушення строків проведення розрахунків в іноземній валюті, а такий порядок унормований положеннями ПК України, то це не свідчить про те, що правовідносини у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду стають частиною законодавства щодо справляння податків і зборів та на них розповсюджуються всі положення ПК України. Тобто, Закон №2473-VIII та ПК України регулюють різні сфери державної політики.
За таких обставин, підстави для ототожнення пені, яка застосовується у податкових правовідносинах, із пенею, яка застосовується у сфері валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду за порушення строків надходження валютної виручки за операціями з експорту та імпорту товарів, відповідальність за яке встановлено статтею 13 Закону № 2473-VIII, - відсутні.
Отже, спірні правовідносини є специфічними та врегульовані спеціальним Законом №2473-VIII, і саме норми вказаного Закону підлягають застосуванню, зокрема і в питанні нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті.
Так, дійсно, відповідно до абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» ПК України протягом дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню, проте така застосовна у сфері справляння податків і зборів та не підлягає застосуванню у сфері регулювання валютних правовідносин.
Разом із тим, зміни до положень Закону №2473-VIII здійснюються виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Однак, до Закону № 2473-VIII не вносились норми, які б дозволяли не застосовувати пеню (звільняли від застосування пені) за порушення строку розрахунків в іноземній валюті у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити про те, що маючи на меті звільнити суб'єктів господарювання, які вчинили правопорушення, у вигляді порушення строків розрахунків від відповідальності у вигляді пені законодавцем були б внесені відповідні зміни саме до Закону №2473-VIII.
Так, Законом України №2260-IX від 12.05.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» статтю 16 Закону №2473-VIII доповнено пунктом 13 такого змісту: « 13. Відповідальність, передбачена частиною п'ятою статті 13 цього Закону, не застосовується до резидентів - суб'єктів господарювання, що вчинили відповідне правопорушення, якщо імпортні операції не можуть бути завершені внаслідок дії постанови Кабінету Міністрів України «Про застосування заборони ввезення товарів з Російської Федерації» від 9 квітня 2022 року № 426».
Тобто, у разі якби законодавець мав на меті звільнити суб'єктів господарювання від відповідальності шляхом ненарахування (незастосування) пені під час дії карантину (COVID- 19), відповідні зміни (чи обмеження в застосуванні) були б внесені саме до Закону №2473-VIII, проте таких змін внесено не було.
Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку про те, що пеня, передбачена частиною п'ятою статті 13 Закону №2473-VIII, за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), застосовується на загальних підставах і на таку не поширюються положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» ПК України.
Отже, на думку суду, посилання позивача на те, що дія положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, який передбачає не нарахування пені протягом дії карантину, розповсюджується і на пеню за порушення строків розрахунків, що передбачена частиною п'ятою Закону №2473-VIII, є помилковим.
У позовній заяві і відповіді на відзив товариство позивача послалося на постанову Верховного Суду у справі №420/1538/23. Так, у названій постанові Верховний Суд дійсно констатував, що пеня, нарахована за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті, з 01.01.2021 (дата набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 № 466-IX в частині підпункту 14.1.162) є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, та, відповідно, на неї розповсюджується дія положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, який передбачає, що з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.
Разом із тим, у подальшому Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23.07.2024 у справі №240/25642/22 вважала за необхідне відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №420/1538/23, від 28.03.2024 у справі №380/17879/22, від 13.05.2024 у справі № 420/11208/23.
Вказали, що на переконання Судової палати те, що з 01.01.2021 пеня, нарахована за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України не відповідає дійсності. Дія положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, щодо розповсюдження мораторію на нарахування пені протягом дії карантину, стосується пені, яка нараховується у податкових правовідносинах (у сфері справляння податків і зборів).
Судова палата зазначила і те, що спірні правовідносини є специфічними та врегульовані спеціальним Законом України «Про валюту і валютні операції», і саме норми вказаного Закону підлягають застосуванню, зокрема і в питанні нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті.
Звернула увагу, що у разі якби законодавець мав на меті звільнити суб'єктів господарювання від відповідальності шляхом не нарахування (не застосування) пені під час дії карантину (COVID- 19), відповідні зміни (чи обмеження в застосуванні) були б внесені саме до Закону України «Про валюту і валютні операції», проте таких змін внесено не було.
Резюмувала, що дія положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, який передбачає не нарахування пені протягом дії карантину, розповсюджується і на пеню за порушення строків розрахунків, що передбачена частиною п'ятою Закону України «Про валюту і валютні операції», є помилковим; пеня, що передбачена частиною п'ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), застосовується на загальних підставах і на таку не поширюються положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Також підсумовано, що положення підпункту 69.9 пункту 69 підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, яким зупинено перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не розповсюджуються на строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, що врегульовано законодавством у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду.
Вказано і те, що з огляду на те, що пеня, як міра відповідальності, яка нараховується за порушення граничних строків розрахунків, врегульована спеціальним Законом, відповідно на таку (пеню) не розповсюджуються і положення підпункту 129.9.7 пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України, за аналогією з положеннями абзацу11 пункту 52-1 та підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, про що зазначалось вище.
Подібні правові висновки викладалися Верховним Судом і у подальшому, зокрема, у постановах від 01.04.2025 у справі №400/15321/23, від 15.07.2025 у справі №520/22756/24, від 2512.2025 у справі №320/13672/24.
Стосовно розповсюдження приписів підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України (набрав чинності з 07.03.2022) щодо зупинення перебігу строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, на граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Дійсно, Законом України №2118-IX від 03.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктом 69.
За нормами підпункту 69.9 пункту 69 ПК України для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Проте, як вже було зазначено, питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно Законом України «Про валюту і валютні операції». Зміна положень цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього Закону. У разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону (стаття 3).
Відповідних змін до Закону №2473-VIII в частині зупинення перебігу строків не вносилось.
Не зупинялись відповідні строки і нормативними документами Національного банку України, який відповідно до частини першої статті 13 Закону №2473-VIII встановлює граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
З огляду на специфічність спірних правовідносин (строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів), які врегульовано окремим спеціальним нормативно - правовим актом - Законом №2473-VIII, та врегульовують конкретну визначену його предметом групу правовідносин, відмінну від податкових правовідносин, положення підпункту 69.9 пункту 69 підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, яким зупинено перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не розповсюджуються на строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
За наведеного, суд констатує, що положення підпункту 69.9 пункту 69 підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, яким зупинено перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не розповсюджуються на строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, що врегульовано законодавством у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду.
Такі висновки суду відповідають позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 23.07.2024 у справі №240/25642/22.
Також суд зазначає наступне.
За змістом частини шостої статті 13 Закон України «Про валюту і валютні операції» у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв'язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п'ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.
Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).
Статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Тобто, сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який видано Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами для резидентів, або уповноваженою організацією (органом) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту) є підставою для подовження законодавчо встановлених термінів (строків) розрахунків на період дії форс-мажорних обставин та підставою для не нарахування пені на період дії форс-мажорних обставин.
Отже, введення воєнного стану в Україні не можна розцінювати як форс-мажорну обставину для неперерахування контрагентом - нерезидентом компанією «IBEST OU TALLINN» (ESTONIA) на рахунки позивача коштів за поставлений товар в межах зовнішньоекономічних контрактів.
При цьому, позивач не надав ні контролюючому органу, ні суду копії документів уповноважених установ, які б могли підтвердити настання випадків, які можливо віднести до обставин непереборної сили - форс-мажору, що зумовили неможливість виконання своїх обов'язків за контрактом нерезидентом компанією «IBEST OU TALLINN» (ESTONIA).
За нормами частини четвертої статті 13 Закону № 2473-VIII, за окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку.
Згідно із частиною сьомою статті 13 Закону № 2473-VIII у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.
У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за такими документами строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.
Суд зазначає, що позивачем не надано висновки центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, щодо подовження термінів розрахунків по контракту від 28.07.2021 №2807202, а також документи, які свідчать про прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовних заяв резидента про стягнення з нерезидентів заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентами строку, передбаченого зовнішньоекономічним контрактом від 28.07.2021 №2807202.
З урахуванням наведеного у сукупності, суд резюмує правомірність нарахування позивачу пені на підставі податкового повідомлення-рішення від 13.06.2024 №00538020702, а тому не знаходить підстав для визнання протиправним та скасування такого рішення.
Таким чином, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем під час розгляду справи, то враховуючи відмову у задоволенні позову, суд констатує, що судові витрати позивача по сплаті судового збору не підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.