про відмову у заміні сторони у виконавчому провадженні
07 січня 2026 року м. Житомир справа № 240/6636/22
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13.09.2022 року у справі № 240/6636/22 позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задоволено:
- визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у проведенні ОСОБА_2 перерахунку з 01.04.2019 його пенсії з урахуванням складових, встановлених довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.12.2021 за особовою справою ХЗ28417 (вих. №7066 від 23.12.2021) про грошове забезпечення для перерахунку пенсії;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 з 01.04.2019 його пенсії з урахуванням усіх складових грошового забезпечення відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.12.2021 за особовою справою ХЗ28417 (вих. №7066 від 23.12.2021) про грошове забезпечення для перерахунку пенсії, з урахуванням проведених виплат.
22.04.2024 року видано виконавчий лист № 18871 2024 р.
17.12.2025 року до суду надійшла заява від ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження у справі 240/6636/22 - ОСОБА_2 на його правонаступника - ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи заяву, ОСОБА_1 повідомив, що його батько- ОСОБА_2 , який був позивачем у справі №240/6636/22, помер, а тому з врахуванням, що відомості про інших спадкоємців відсутні, він має право на недоотримані пенсійні виплати батька. Просить задовольнити заяву та видати виконавчий лист для відкриття виконавчого провадження, зазначивши, що батько помер до видачі виконавчого листа.
На підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 надав копії свідоцтва про своє народження серії НОМЕР_1 від 20.09.1957 року; свідоцтва про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 від 17.03.2025 року; свідоцтва від 16.09.2025 року про право на спадщину.
Від пенсійного органу письмові пояснення або заперечення на подану заяву не надходили.
Відповідно до частини 2 статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, які звернулися з поданням (заявою), та учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
В судове засідання, призначене на 07.01.2025 року о 09:15 заявник або його представник, а також представник пенсійного органу не прибули. Їх неприбуття не перешкоджає судовому розгляду заяви ОСОБА_1 за поданими доказами в письмовому провадженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених в основу заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні її правонаступником, суд зазначає таке.
З наданої до поданої ОСОБА_1 заяви копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 20.09.1957 року вбачається, що заявник є сином ОСОБА_2 , позивача у справі № 240/6636/22.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 17.03.2025 року (актовий запис № 222).
16.09.2025 року приватним нотаріусом Мукомелі Михайлу Григоровичу видано свідоцтво про право на спадщину за законом (спадкова справа № 10/2025), відповідно до якого ОСОБА_1 є власником квартири загальною площею 73,2 кв.м.за адресою: АДРЕСА_1 .
Вважаючи, що ст.ст. 1216, 1218, 1219, 1227 Цивільного кодексу України надають спадкоємцю право на нараховані, але не одержані за життя суми пенсії, заявник звернувся до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому документі.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, а також доводам заяви, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Згідно із частинами 1 та 4 статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Отже, процесуальним правонаступництвом є заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірних правовідносин, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки сторони або третьої особи.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду заміна сторони у відносинах, щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво) можлива на будь-якій стадії адміністративного процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того, чи виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред'явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.
Проте, стаття 379 КАС України розмежовує заміну сторони виконавчого провадження після відкриття виконавчого провадження та заміну боржника у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження, оскільки це відбувається на різних стадіях виконання рішення.
Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон України від 09 квітня 1992 року "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ).
За змістом частини першої статті 61 Закону № 2262-ХІІ суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте, батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Пунктом 3 "Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Правління пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 (далі - Порядок № 3-1), передбачено, що заява про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім'ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.
Стаття 61 Закону № 2262-ХІІ узгоджується із положеннями ЦК України.
Нормами статей 1216, 1218 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Таким чином, Закон № 2262-ХІІ визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті.
У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок. Зокрема, відповідно до частини третьої статті 61 Закону № 2262-ХІІ зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Лише у разі відсутності у померлого пенсіонера з числа військовослужбовців (інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ) членів сім'ї, які належать до кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або членів сім'ї, які проживали разом із ним на день його смерті, або у випадку, коли вказані особи у межах визначених законом строку не звернулися за отриманням сум пенсії, які належали померлому пенсіонерові, правовідносини пов'язані з отриманням цих сум пенсії, що підлягали виплаті такому пенсіонерові за його життя, стають спадковими.
Відтак, вимоги зобов'язального характеру, заявлені позивачем у цій справі, нерозривно пов'язані з особою спадкодавця і не допускають правонаступництва, а тому заміна стягувача, у цьому випадку, не є належним способом захисту прав заявника.
Своєю чергою, відмова пенсійного органу у виплаті заявнику таких сум може бути підставою для звернення останнього до суду із позовом за захистом своїх прав.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.05.2023 у справі №520/926/21, від 16.05.2023 у справі № 420/288/21, від 27.09.2023 у справі №420/16546/21, від 13.02.2024 у справі № 240/17105/21, від 15.02.2024 у справі №420/25417/21, від 11.04.2024 у справі № 280/737/19, від 03.07.2024 року у справі №420/8083/20, 22.01.2025 року у справі № 280/1079/21 та інших.
У постанові Верховного Суду від 15 грудня 2023 року у справі № 805/2628/18-а сформовано такий правовий висновок:
« 57. «…» тільки у змагальному судовому процесі, суд відповідної юрисдикції має можливість, зокрема, встановити, необхідні для вирішення спору щодо виплати неодоотриманої за життя суми пенсії, фактичні обставини, зокрема:
- поточну суму заборгованості органу пенсійного фонду, яка виникла, зокрема, у зв'язку з невиконанням рішення суду за життя пенсіонера, шляхом витребування у органу пенсійного фонду відповідної довідки із зазначенням конкретної суми, яка залишилася невиплаченою;
- статус позивача у справі щодо стягнення недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (член сім'ї/особа, що перебувала на утриманні померлого пенсіонера/спадкоємець);
- наявність інших осіб з аналогічним статусом, які також претендують/мають право на отримання недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера;
- дату звернення позивача із заявою до пенсійного фонду про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера;
- подання позивачем всіх необхідних документів, передбачених Порядками № 22-1, № 3-1 (в залежності від положень, за якими призначалася пенсія особі, яка померла);
- процедури, за якої у особи виникло відповідне право (суд має встановити, в якому порядку особа звернулася за недоотриманою пенсією у зв'язку зі смертю пенсіонера як член сім'ї, який проживав разом із пенсіонером на день його смерті/особа, яка перебувала на його утриманні або як спадкоємець).»
З огляду на вищенаведені висновки, враховуючи відповідне законодавче регулювання та судову практику, що склалася при вирішенні спірних правовідносин аналогічного характеру, а також приймаючи до уваги необхідність дотримання критерію ефективності у правовідносинах щодо захисту осіб, що наділені правом отримання нарахованих, але неодержаних за життя пенсіонера сум пенсії, вказане процесуальне питання не може бути вирішене за правилами статті 379 КАС України, тобто з використанням інституту процесуального правонаступництва або заміни сторони у виконавчому провадженні.
Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постановах від 28 листопада 2023 року у справі № 420/244/20 та від 14 березня 2024 року у справі № 420/3331/21.
Таким чином, суд дійшов висновку, що наведене є підставою для відмови у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні.
Заява розглянута з урахуванням перебування судді на лікарняному з 15.12.2025 по 19.12.2025 року та у відпустці з 24.12.2025 по 25.12.2025 року.
Керуючись статтями 243, 248, 256, 379 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Н.М. Майстренко