08 січня 2026 року м. Житомир справа № 560/12515/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неповного нарахування та невиплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.08.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити додаткову винагороду за липень-вересень 2023р. згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.08.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
В обґрунтування позову вказує, що відповідач не виплати йому за липень-вересень 2023 року додаткової винагороди в сумі по 100000 грн щомісячно. Як зазначено у довідці №1172 від 18.07.2024 відповідач здійснив нарахування та виплату згідно постанови №168 не в повному обсязі, відповідачем не включено до виплати день поранення, час переміщення між лікарняними закладами, перебування відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії(лікарсько-експертної) комісії.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представник Військової частини НОМЕР_2 подав до суду заяву про вступ у справу як представника, в якій, серед іншого, просив залучити Військову частину НОМЕР_2 співвідповідачем у справі №560/12515/25 за позовом ОСОБА_1 .
Ухвалою суду у задоволенні клопотання про залучення співвідповідача відмовлено.
ОСОБА_1 подав до суду клопотання про залучення до участі в справі №560/12515/24 в якості співвідповідача Військову частину НОМЕР_2 .
У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що протягом визначеного позивачем спірного періоду: липень - вересень 2023 року, відповідач в повному обсязі нарахував та виплатив йому додаткову винагороду у розмірі збільшеному до 100 000 грн. за всі дні перебування на стаціонарному лікуванні після поранення. Питання наявності (відсутності) підстав для нарахування та виплати позивачеві додаткової винагороди за період перебування у відпустці для лікування після поранення вирішувалося Відповідачем також саме на підставі довідки ВЛК Військової частини НОМЕР_3 від 08.08.2023 № 809, якою отримане Позивачем поранення не було пов'язано із захистом Батьківщини (обов'язкова умова для виплати) та було кваліфіковане, як легке, тоді як підставою для виплати є перебування у відпустці саме після тяжкого поранення.
Ухвалою суду залучено Військову частину НОМЕР_2 до участі у справі №560/12515/24, як співвідповідача.
У відповідності до положень ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 проходи службу у Військовій частині НОМЕР_1 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 13 листопада 2023 року №177-РС, позивача було звільнено з військової служби у запас.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.11.2023 №342 позивача було виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 08.08.2023 №790/В про обставини поранення солдат ОСОБА_1 14.07.2023 в районі н.п. Часів Яр, Бахмутський район, Донецької області, в результаті ворожого обстрілу отримав: наскрізне осколкове поранення правої пахвово-лопаткової ділянки. Стан легкий. За обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під чпс захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу Військової частини НОМЕР_1 в районі АДРЕСА_1 .
В період з 27.07.2023 по 30.07.2023 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» з діагнозом ВОНП (від 14.07.2023) в/З правого плеча (пахвова ділянка), правого надпліччя зі значним дефектом м'яких тканин, що підтверджується виписним епікризом із медичної карти стаціонарного хворого №6742/7027.
В період з 30.07.2023 по 08.08.2023 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у в/ч № НОМЕР_4 з діагнозом довгозаживляючі рани правого плеча внаслідок вогнепального осколкового навскрізного поранення правого плеча (14.07.2023) ліковано оперативно (15.07., 16.07.2023) з тимчасовим порушенням функцій, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №2353.
З довідки військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_3 від 08.08.2023 №809 слідує, що поранення, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби. Згідно наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007 травма кваліфікується як легка. На підставі ст.81 графи ІІ Розкладу хвороб потребує відпустки за станом здоров'я на 30(тридцять) календарних днів.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 09.08.2023 №234 ОСОБА_2 вибув 09.08.2023 у відпустку за станом здоров'я на 30 діб з 09 серпня 2023 року по 07 вересня 2023 року.
В довідці гарнізонної військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_5 від 15.09.2023 №7866 вказано, що згідно наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007 поранення кваліфікується як легке. Поранення , ТАК, пов'язане з проходженням військової служби.
В період з 16.09.2023 по 30.09.2023 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у медичному реабілітаційному центрі «Миргород» з діагнозом стан після операції (14.07.2023) ПХО ран (15.07.2023) повторна хірургічна обробка ран (16.07.2023), вторинна хірургічна обробка ран з приводу вогнепального осколкового наскрізного поранення верхньої третини правого плеча у вигляді незміцнілих рубців, що підтверджується випискою №1793 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого.
В довідці гарнізонної військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_5 від 20.10.2023 №8756 вказано, що згідно наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007 поранення кваліфікується як важке. Поранення, травма, ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини.
03.05.2023 позивач звернувся до Відповідача із листом щодо надання відомостей про здійсненні останнім виплати, з чого вони складаються і в якій сумі.
Відповідач надав відповідь 18.07.2024 року у листі №1173, згідно якої:
- виплата в розмірі 186 798,38 грн складається з виплат за період лікування (з 16.07.2023-31.07.2023-51 612,90 грн; з 01.08.2023-08.08.2023 - 25 806,45 грн; з 16.09.2023- 30.09.2023 - 50 000,00 грн) та додаткової винагороди за період участі в бойових діях за період з 01.10.2023-08.10.2023 - 25806,45 грн.; з 21.10.2023- 31.10.2023 -35 483,87 грн.
- виплата в розмірі 60 000,00 грн складається з додаткової винагороди за період участі в бойових діях за період 01.11.2023-18.11.2023.
Позивач не погоджується з тим, що йому не було нараховано та виплачено додаткову винагороду за перебування на лікуванні через поранення, отримане під час виконання обов'язків військової служби під час бойових дій по захисту Батьківщини, що встановлено у довідці про обставини травми, тому звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-ХІІ).
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260).
Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку №260 грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України прийняв постанову №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - постанова №168).
Пунктом 1 постанови №168 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України №43 від 20.01.2023, яка набрала чинності 21.01.2023) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), розмір додаткової винагороди може бути збільшений відповідно до умов та розмірів, визначених Міністерством оборони, але не більше ніж до 50000 гривень.
Пунктом 2-1 постанови №168 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України №43 від 20.01.2023) установлено, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень.
Пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов'язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану" № 3161-IX від 28.06.2023, установлено, що в період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, зокрема, військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення, а також військовослужбовцям, які захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон), безвісно відсутні, інтерновані в нейтральні держави або є заручниками, щомісячно виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень на умовах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України;
Наказом Міністерства оборони України № 44 від 25.01.2023 Порядок № 260 доповнено розділом XXXIV "Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану".
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів:
- командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини;
- керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
У період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.
Керівниками військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки".
З аналізу наведених норм Постанови № 168, Порядку № 260 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати винагороди за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: поранення (контузія, травма, каліцтво), пов'язані із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. При цьому, Постанова № 168 та Порядок № 260 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується винагорода.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди у такому випадку є довідка командира військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини, що видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, за формою, наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008 (далі - Положення № 402).
Підставою для виплати додаткової винагороди за час перебування у відпустці є медичний висновок (постанова) військово-лікарської комісії, який надається одночасно з наданням рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, згідно з яким поранення є важким.
Визначення ступеня тяжкості поранення здійснюється відповідно до Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я від 04.07.2007 № 370, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.08.2007 за № 902/14169.
Відповідно до статті 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається начальником медичної служби військової частини, як правило, після проведення відповідного розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва).
У разі якщо обстановка не дозволяє надати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) до направлення військовослужбовця, який одержав травму (поранення, контузію, каліцтво), на лікування поза розташуванням військової частини, така довідка направляється до закладу охорони здоров'я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У разі якщо травма (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовця спричинена діями противника, відповідне розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва) не проводиться. Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається протягом п'яти днів та у такий самий строк направляється до закладу охорони здоров'я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 21.7, 21.24 глави 21 розділу II Положення № 402 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок, у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЛК копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров'я Збройних Сил України).
Прийняття ВЛК постанов про встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва) без наявності документів, передбачених пунктом 21.7 та абзацом першим пункту 21.8 цієї глави, забороняється.
Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), що видається військовослужбовцю або призваному на збори військовозобов'язаному, резервісту (Акт про нещасний випадок, зберігається в історії хвороби або у справах ВЛК, яка прийняла постанову про причинний зв'язок поранення (контузії, травми, каліцтва).
Пунктами 6.11, 6.15, 6.35 глави 6 розділу II Положення № 402 передбачено, що постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров'я приймається після закінчення стаціонарного лікування в разі, коли для повного відновлення функції і працездатності необхідний термін - не менше 30 календарних днів. Постанова про потребу у відпустці за станом здоров'я оформлюється довідкою ВЛК, яка підлягає контролю штатною ВЛК (без затвердження).
Відпустка за станом здоров'я надається військовослужбовцю командиром військової частини (закладу), де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК.
У воєнний час лікування військовослужбовців має бути закінчене у військовому лікувальному закладі (солдатів, матросів, сержантів і старшин - у батальйонах (командах) видужуючих). У виняткових випадках військовослужбовцям може бути надана відпустка за станом здоров'я на 30 календарних днів.
Згідно з пунктом 22.12 глави 22 розділу II Положення № 402 постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у звільненні від службових обов'язків або у відпустці за станом здоров'я повинна бути реалізована негайно.
Суд зауважує, що норми Постанови № 168, Порядку № 260 визначають підставою для виплати додаткової винагороди за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я отримання одних із таких чотирьох проявів негативного впливу на організм військовослужбовця:
- поранення;
- контузія;
- травма;
- каліцтво.
Розглядаючи позовні вимоги по суті, суд повинен встановити, чи мав позивач право на отримання спірної додаткової винагороди у визначені ним періоди, та чи була бездіяльність відповідача щодо її невиплати протиправною.
Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що для отримання виплати за час лікування або відпустки необхідна сукупність умов: по-перше, поранення має бути пов'язане із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини травми (Додаток 5 до Положення № 402); по-друге, для отримання виплати за час відпустки, поранення має бути визнано тяжким на підставі висновку військово-лікарської комісії (ВЛК).
Суд встановив, що позивач надав вичерпний та повний пакет документів, який беззаперечно підтверджує його право на виплату. Причинний зв'язок поранення із захистом Батьківщини підтверджено довідкою про обставини травми №790/В від 08.08.2023, наявність тяжкого ступеня поранення підтверджено довідкою гарнізонної військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_5 від 20.10.2023 №8756.
Таким чином, суд констатує, що позивач має право на отримання 100000 гривень за всі періоди перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок цього поранення та за всі періоди відпустки, наданої для лікування після цього тяжкого поранення.
Як встановлено судом, військовою частиною виплачено додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ від 28.02.2022 №168 за період перебування на стаціонарному лікуванні з 16.07.2023 по 31.07.2023, з 01.08.2023 по 08.08.2023, з 16.09.2023 по 30.09.2023, що підтверджується листом Військової частини НОМЕР_1 від 18.07.2024 №1173.
В свою чергу, вимоги щодо нарахування та виплати додаткової винагороди, включаючи час переміщення від одного лікарняного закладу до іншого, суд вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на відсутність доказів переміщення позивача між лікарняними закладами у спірний період.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, протиправно не вчиняв дій щодо своєчасного та повного нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 № 168, у розмірі 100000 гривень за період перебування позивача у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії з 09.08.2023 по 07.09.2023.
У разі встановлення протиправної бездіяльності з боку відповідача належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання вчинити дії, які не було вчинено.
Також суд враховує інформацію, надану представником Військової частини НОМЕР_2 , згідно з якою Військова частина НОМЕР_1 протягом усього часу свого існування була структурним підрозділом Військової частини НОМЕР_2 (з серпня 2023 року, до цього моменту ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та не мала повноважень для здійснення самопредставництва у судах та інших державних органах. Таке представництво за Військову частину НОМЕР_1 здійснюють та здійснювали спеціально уповноважені військові посадові особи Військової частини НОМЕР_2 (управління бригади), яких визначено наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (від 25 грудня 2023 року №107) у порядку, що встановлений Інструкцією з організації претензійної та позовної роботи, самопредставництва, представництва інтересів у судах і виконання рішень судів у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30 грудня 2016 року №744 (у чинній редакції).
Військова частина НОМЕР_1 ніколи не була розпорядником бюджетних коштів, не мала власного фінансового господарства, власного військового майна, будь-яких рахунків у будь-яких установах та з моменту свого створення перебувала на повному (у т.ч. фінансовому) забезпеченні військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22 травня 2025 року № Д-321/65/дск "Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2025 році", директиви Командувача Сил територіальної оборони Збройних сил України від 22 травня 2025 року № Д-22/ДСК "Про проведення додаткових організаційних заходів у Силах територіальної оборони Збройних Сил України в 2025 році" Військову частину НОМЕР_1 розформовано.
За таких обставин, суд, керуючись принципом верховенства права, передбаченим статтею 8 Конституції України, а також статтею 5 КАС України, яка визначає, що суд при вирішенні адміністративної справи зобов'язаний обрати ефективний спосіб захисту порушених прав, свобод та інтересів особи від протиправних дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень, дійшов висновку про необхідність саме зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити спірну додаткову винагороду ОСОБА_1 .
Щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
При цьому позивач вказує, що остаточний розрахунок з позивачем відповідач не здійснив на момент подачі позову, тому звертається до суду із позовом про стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
За загальним правилом застосування законодавства пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
Такої позиції дотримується і Верховний Суд у постановах від 16.04.2020 у справі №822/3307/17, від 27.08.2020 у справі №804/871/16.
Відповідно до ст. 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
За приписами ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ст. 117 КЗпП України).
За висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17.
Оскільки, ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні
Суд звертає увагу на те, що стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є можливим за наявності двох умов, а саме: - факту невиплати належних працівникові сум при звільненні; - факту проведення з працівником остаточного розрахунку.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 13 травня 2020 року у справі №810/451/17, при заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з роботодавця середнього заробітку обов'язковому визначенню підлягають розмір спірного середнього заробітку та час затримки розрахунку.
Конституційний Суд України в рішенні від 22.02.2012 № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст.233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями ст.ст.117, 237 КЗпП України, вказав на те, що згідно зі ст.47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
За висновком Конституційного Суду України невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Виплата в розмірі 49910,45 грн, що складається з грошового забезпечення за період 01.11.2023-21.11.2023 - 14930,48 грн, компенсація за невикористану основну відпустку за 2023 рік - 21329,25 грн, вихідна допомога за 2023 рік - 13650 грн, яка зазначена в грошовому атестаті , виданому в/ч НОМЕР_1 №290 від 21.11.2023 не здійснена.
Доказів проведення вказаної виплати на час розгляду справи матеріали справи не містять.
Відповідачем нарахування і виплата додаткової винагороди у розмірі 100000 грн., з розрахунку на місяць, пропорційно часу перебування у відпустці за станом здоров'я, на виконання цього рішення не здійснені, а тому позовні вимоги про нарахування і виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку є передчасними.
Таким чином, на момент розгляду цієї справи спір щодо нарахування і виплату позивачу середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку - відсутній.
Відтак, у цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
У зв'язку з відсутністю документально підтверджених судових витрат питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ), Військової частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 № 168, у розмірі 100000 гривень щомісячно, у зв'язку з пораненням (травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за період з 09.08.2023 по 07.09.2023.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 № 168, у розмірі 100000,00 гривень пропорційно дням перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за період з 09.08.2023 по 07.09.2023.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.С. Токарева
08.01.26