08 січня 2026 року м. Житомир справа № 240/8400/25
категорія 106030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду з вказаним позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач), у якому, з урахуванням уточнюючої позовної заяви, просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки передбаченої ст. 47 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2011 по 19.12.2024;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки передбаченої ст. 47 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2011 по 19.12.2024, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки передбаченої ст. 47 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2011 по 19.12.2024 по день фактичної виплати грошової компенсації.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що має право на відпустку, передбачену ст.47 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", проте відповідач при звільненні з військової служби не провів нарахування та виплату грошової компенсації за невикористану відпустку за період з 01.01.2011 по 19.12.2024.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
До суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що діяв правомірно та відповідно до чинного законодавста, оскільки згідно п. 19 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", надання військовослужбовцям відпусток під час дії особливого періоду та воєнного стану в Україні - припиняється. А тому, додаткова відпустка передбачена пунктом 4 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою №702 за службу у період з 01.01.2011 по 19.12.2024 позивачу не надавалась.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Позивач проходив військову службу у відповідача та має статус громадянина, який потерпів від чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням 3 категорії серії НОМЕР_2 .
У зв'язку з тим, що позивачем не отримано грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, передбаченої ст. 47 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою.
Однак, відповідач у відповіді на заяву відмовив у такій виплаті.
Вважаючи, такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни врегульовано Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною 4 статті 10-1 Закону №2011-XII встановлено, що військовослужбовцям, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.
Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.
Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2012 р. №702 "Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах" (далі - Постанова №702) затверджено перелік місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, проходження військової служби (крім військовослужбовців строкової служби) в яких дає право на щорічну додаткову відпустку. Відповідно до пункту 6 додатку 1 входять військові частини (підрозділи органів Держприкордонслужби), що дислоковані в населених пунктах, визначених у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 р. №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію Законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Максимальна тривалість щорічної додаткової відпустки в такій місцевості становить 3 календарні дні.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач проходив військову службу з 15.07.2011 по 25.10.2012, з 25.10.2012 по 22.07.2016 на посаді старшого техніка відділення логістики відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " 1 категорії (тип Б) в/ч НОМЕР_1 ; з 13.04.2018 по 08.08.2018 по 08.08.2018 - на посаді інспектора прикордонної служби 1 категорії третього відді лення інспекторів прикордонної служби відділу прикордон ної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " 1 категорії (тип Б) Житомирського при кордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_3 ; з 08.08.2018 по 03.2020 - на посаді відповідального виконавця (з м.д. АДРЕСА_1 ) режимно - секретного відділу оперативно - розшукового управління ІНФОРМАЦІЯ_3 ; з 03.2020 по 19.12.2024 - відповідального виконавця прикордонного оперативно - розшукового відділу (з м.д. АДРЕСА_1 ) головного оперативно - розшукового відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 - з місцем дислокації АДРЕСА_1 .
Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 та розпорядженням №17 від 12.01.1993 - місто Овруч, Коростенського (Овруцького) району, Житомирської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Статтею 47 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" закріплено, що працівники, які працюють (перебувають у відрядженні) на територіях радіоактивного забруднення, надається щорічна відпустка тривалістю пропорційно відпрацьованому на цих територіях часу:
- у зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення - 44 календарні дні. Загальна тривалість відпустки не повинна перевищувати 56 календарних днів;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - 37 календарних днів. Загальна тривалість відпустки не повинна перевищувати 49 календарних днів;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 календарних днів. Загальна тривалість відпустки не повинна перевищувати 42 календарних днів.
Зазначені відпустки надаються без урахування додаткової відпустки, передбаченої законодавством України.
В усіх випадках тривалість щорічної відпустки не повинна бути меншою за передбачену законодавством України для будь-якої категорії працівників. За працівниками, які отримують відпустку більшої тривалості, ніж передбачено цим Законом, її тривалість зберігається.
Так, Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Розділ VII Закону, в якому міститься стаття 47, регулює правовідносини, пов'язані з особливостями регулювання праці громадян, які працюють на територіях радіоактивного забруднення.
Указаний розділ Закону оперує такими поняттями як "громадяни, які працюють у зоні відчуження" (ст. 39), "військовослужбовці, військовозобов'язані, вільнонаймані, які несуть службу на територіях радіоактивного забруднення" (ст. 40), "працівники, які перебувають у відрядженні на територіях радіоактивного забруднення" (ст. 41), "працівники, зайняті спеціальною переробкою, утилізацією, дослідженням сировини і матеріалів з підвищеною внаслідок Чорнобильської катастрофи радіоактивністю, а також контролем, ремонтом і спеціальною обробкою радіоактивно забруднених технічних засобів" (ст. 43).
Водночас, на відміну від норм статей 39-43, які визначають порядок оплати праці кожної окремої категорії з перелічених вище осіб, приписи статті 47 з огляду на формулювання її назви "Щорічні відпустки працівникам, які працюють (перебувають у відрядженні) на територіях радіоактивного забруднення", вказують на те, що положення останньої поширюються на всіх громадян, які працюють (перебувають у відрядженні) на територіях радіоактивного забруднення, у тому числі й на осіб, які проходять військову службу.
Отже, наведений вище нормативно-правовий акт свідчить про те, що норми Закону, як спеціального нормативного акту, який створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, встановлюють додаткові соціальні гарантії для працівників, що виконують роботи на радіоактивно забруднених територіях, також осіб, які на таких територіях проходять службу. Крім іншого, як уже було наголошено вище, за частиною 2 статті 47 Закону зазначені відпустки надаються без урахування додаткової відпустки, передбаченої законодавством України.
У постанові від 13.02.2019, що прийнята Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, зроблено висновок про те, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що за умови існування можливості неоднозначного тлумачення положень до спірних правовідносин підлягають норми спеціального Закону, які визначають особливості трудової діяльності на радіоактивно забруднених територіях.
Окрім того, згідно з частиною восьмою статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
Статтею 4 Закону України "Про відпустки" від 05.11.1996 року №504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Відповідно до пункту 17 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені пунктами 1, 6, 8 (у частині надання одноразової відпустки при народженні дитини, передбаченої статтею 191 Закону України "Про відпустки"), 9, 10 і 12 цієї статті. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених пунктом 1 цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки, передбачені пунктами 9 і 10 цієї статті, військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більше 10 календарних днів.
Згідно з пунктом 18 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток припиняється, крім відпустки військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами; відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та в разі якщо дитина потребує домашнього догляду - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку (якщо обоє батьків є військовослужбовцями, - одному з них за їх рішенням); відпустки для лікування у зв'язку з хворобою або для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової відпуски. Однак Законом №2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової відпустки, право на яку позивач набула за період проходження нею військової служби в зоні радіоактивного забруднення.
Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пунктом 8 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ, статтями 8 та 16-2 Закону України "Про відпустки" від 05 листопада 1996 року №504/96-ВР.
Крім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 (далі - Наказ №260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у зразковій справі №620/4218/18.
З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як працівнику, який працював на територіях радіоактивного забруднення, за період з 15.07.2011 по 22.07.2016, з 22.06.2017 по 14.09.2017, з 13.04.2018 по 08.08.2018, з 08.08.2018 по 03.2020, з 03.2020 по 19.12.2024 виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби та, на думку суду, належним способом захисту порушеного права буде саме зобов'язання відповідача здійснити відповідні нарахування та виплату такої грошової компенсації.
В іншій частині вимог слід відмовити, оскільки матеріалами справи доведено, що в період з 14.09.2017 по 31.01.2028 та з 31.01.2018 по 08.08.2018 позивач проходив військову службу поза межами зон радіоактивно забруднених територій.
Стосовно вимоги про виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація), суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст.2 Закону №2050-III, компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Тобто, лише у разі затримки на один і більше календарний місяць виплата уже нарахованих доходів обчислюються компенсаційні суми в розумінні Закону № 2050-III.
Суд враховує, що відповідно до вимог п.5 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів. у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
За приписами п.8 цього ж Порядку відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
В зв'язку з цим, позовні вимоги позивача в цій частині є передчасними, оскільки такі спірні відносини між сторонами ще не виникли з причини не проведення відповідачем перерахунку розміру грошової компенсації за невикористані дні відпусток, а також відсутня відмова в нарахуванні та виплаті відповідної компенсації.
Суд враховує, що приписами правових норм Порядку виплати щомісячної грошової компнсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. №44, визначені умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доході фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями.
Відповідно до вимог п.4 цього Порядку виплата такої грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення (п.5 цього ж Порядку).
Тобто, виплаті такої компенсації передує механізм нарахування та утримання такого податку з доходів вказаних осіб.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про передчасність заявленої позовної вимоги в цій частині, а тому задовольняє адміністративний позов частково.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не спростовано належними та допустимими доказами допущення протиправної бездіяльності щодо здійснення нарахування та виплати позивачу як постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки.
Натомість, позивачем доведено та надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
За таких обставин, враховуючи висновки Верховного Суду у зразкових справах, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Позивач звільнений від сплати судового збору, а матеріали справи не містять в собі доказів понесення сторонами інших судових витрат, з огляду на що відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки передбаченої ст. 47 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки, передбаченої ст. 47 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 15.07.2011 по 22.07.2016, з 22.06.2017 по 14.09.2017, з 13.04.2018 по 08.08.2018, з 08.08.2018 по 03.2020, з 03.2020 по 19.12.2024, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова
08.01.26