08 січня 2026 року ЛуцькСправа № 140/14766/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом керівника Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області до Затурцівської сільської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
Керівник Володимирської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області (далі - Інспекція) звернувся до суду із позовом до Затурцівської сільської ради, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Затурцівської сільської ради щодо невжиття заходів з організації проведення робіт з винесення меж гідрологічного заказника місцевого значення “Луга-Свинорейка» та закріплення їх в натурі (на місцевості) та зобов'язати Затурцівську сільську раду відповідно до вимог чинного законодавства забезпечити організацію проведення робіт із винесення меж гідрологічного заказника місцевого значення “Луга-Свинорейка», площею 90 га, який знаходиться на території Затурцівської ОТГ.
В обґрунтування позову зазначено, що гідрологічний заказник місцевого значення “Луга-Свинорейка» входить до складу природно-заповідного фонду України, однак межі його території в натурі (на місцевості) не встановлені, відомості про них не внесені до Державного земельного кадастру, що унеможливлює належну охорону та збереження об'єкта природно-заповідного фонду.
Прокурор вказує, що з 2018 року, після реорганізації сільських рад, Затурцівська сільська рада є правонаступником прав та обов'язків щодо відповідної частини заказника площею 90 га, однак упродовж тривалого часу жодних заходів, спрямованих на встановлення його меж та забезпечення режиму охорони, не вживала, чим допустила протиправну бездіяльність.
У позовній заяві також наголошується, що відповідно до вимог Закону України “Про природно-заповідний фонд України» та Закону України “Про землеустрій» встановлення меж територій природно-заповідного фонду є обов'язковою передумовою забезпечення режиму охорони таких територій, а органи місцевого самоврядування зобов'язані організовувати та фінансувати відповідні землевпорядні роботи.
Крім того, прокурор зазначає, що Державна екологічна інспекція у Волинській області, як орган державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, не вжила належних заходів судового реагування щодо усунення допущених порушень, у зв'язку з чим прокурор, керуючись статтею 23 Закону України “Про прокуратуру» та статтею 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), звернувся до суду в інтересах держави.
На думку прокурора, бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із винесення меж гідрологічного заказника місцевого значення “Луга-Свинорейка» та їх закріплення у натурі (на місцевості) є протиправною, а тому існують правові підстави для її визнання протиправною та зобов'язання відповідача вчинити відповідні дії з метою реального захисту інтересів держави.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідачем подано письмові пояснення, в яких зазначено, що після відкриття провадження у справі Затурцівською сільською радою прийнято рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж гідрологічного заказника місцевого значення “Луга-Свинорейка», а також укладено договір з фізичною особою-підприємцем на виготовлення відповідної документації. При цьому відповідач вказує, що на даний час роботи перебувають у процесі виконання.
Перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.
Відповідно до рішення Волинської обласної ради народних депутатів двадцять першого скликання від 20.12.1993 №16/6 “Про віднесення цінних природних об'єктів і територій до природно-заповідного фонду області» з метою збереження природних умов цінних лісоболотних, лучних угідь і водних джерел, різноманіття видів рослинного і тваринного світу і їх біологічного генофонду такі території віднесено до цінних природних об'єктів і територій природно-заповідного фонду з утворенням на їх базі заказників і пам'яток природи місцевого значення (додатки 1, 2 до рішення).
Згідно додатку 1 до вказаного рішення “Перелік цінних природних об'єктів і територій області, на базі яких утворюються заказники місцевого значення» під порядковим номером 7 вказано гідрологічний заказник місцевого значення “Луга-Свинорейка».
Інформацію про вказаний заказник також надано Управлінням екології та природних ресурсів Волинської обласної державної адміністрації на запит прокуратури від 02.10.2024 №50-2399вих-24 (лист від 16.10.2024 №1864/1.15/2-24).
Відповідно до п. 3 Положення про гідрологічний заказник місцевого значення “Луга- Свинорейка», затвердженого начальником Держуправління Мінприроди України по Волинській області у 1994 році (далі - Положення) гідрологічний заказник місцевого значення “Луга-Свинорейка» входить в склад природно-заповідного фонду України.
Відповідно до пункту 2 Положення, загальна площа заказника - 880 гектарів.
Також розділом 11 Положення визначено перелік видів діяльності, здійснення яких на території заказника заборонено.
Згідно з п. 5 Положення, границі гідрологічного заказника місцевого значення “Луга-Свинорейка» переносяться в натуру з встановленням гранично-господарських стовпів, типових охоронних знаків і наносяться на планово-картографічні матеріали землекористування.
Комплексною характеристикою лукоболотного масиву, що входить у водоохоронну зону річки “Луга-Свинорейка», встановлено, що даний масив має велике значення як регулятор водного балансу, включає цінні рослини і фауністичні угрупування.
Уся заплава є місцем розмноження і мешкання більше 100 видів диких тварин, птахів та плазунів.
Даний природний комплекс включає різні заплавні екосистеми, має науково- пізнавальне, гідрологічне, рекреаційне і господарське значення.
Відповідно до рішення Волинської обласної ради від 02.02.2017 №10/49 “Про збереження і розвиток природно-заповідного фонду області», площа гідрологічного заказника місцевого значення “Луга-Свинорейка» становить 880 га, що співпадає з сумою площ по охоронним зобов'язанням, що видавались відповідним органам.
Так, відповідно до охоронного зобов'язання №127 Замличівській сільській раді видано охоронне зобов'язання на площу 220 га, Локачинській селищній раді - 70 га, Марковичівській сільській раді - 130 га, Козлівській сільській раді - 90 га, Дорогиничівській сільській раді - 180 га, Крухиничівській сільській раді - 100 га, Шельвівській сільській раді - 90 га.
У відповідності до рішення №18/14 від 05.01.2018 “Про реорганізацію Зубильненської та Шельвівської сільських рад», Затурцівська сільська рада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків всіх приєднаних сільських рад.
Шельвівська сільська рада входить до складу Затурцівської ОТГ.
Отже, на території Локачинської ОТГ знаходиться частина гідрологічного заказника місцевого значення “Луга-Свинорейка» площею 790 га, на території Затурцівської ОТГ знаходиться частина гідрологічного заказника місцевого значення “Луга-Свинорейка» площею 90 га.
Як слідує із листа Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 15.04.2025 №10-3-0.2210-1472/2-25, відомості про межі території даного заказника у встановленому законодавством порядку не внесені до Державного земельного кадастру.
Управління екології і природних ресурсів Волинської обласної державної адміністрації повідомило окружну прокуратуру листом від 25.04.2025 №704/1.15/2-25 про те, що інформація щодо виготовлення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж гідрологічного заказника місцевого значення “Луга-Свинорейка» до Управління не надходила.
Затурцівська сільська рада у листі від 18.11.2025 вих. №1100/01-15 повідомила, що на даний час проєкт землеустрою організації і встановлення меж території гідрологічного заказника місцевого значення “Луга-Свинорейка» відсутній, а рішення щодо збереження і охорони вказаного об'єкту природно-заповідного фонду не приймались Затурцівською сільською радою. На даний час сільською радою був укладений договір на виконання робіт щодо встановлення меж території вищевказаного об'єкта.
Так, окружною прокуратурою 03.10.2024 №50-2408вих-24 скеровувався запит до Державної екологічної інспекції у Волинській області щодо надання переліку територій та об'єктів ПЗФ, а також про виявлені порушення.
Листом від 17.10.2024 №5-5/2565 Державна екологічна інспекція у Волинській області повідомила окружну прокуратуру про проведені перевірки та їх результати.
Окрім цього, окружною прокуратурою скеровувався запит до Інспекції від 28.10.2025 №50/1-2162вих-25 щодо надання інформації стосовно встановлення підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді відносно виявлених Державною екологічною інспекцією у Волинській області порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища Затурцівською сільською радою на території гідрологічних заказників місцевого значення.
Інспекція листом від 04.11.2025 №5-5/2948 повідомила, що питання здійснення заходів державного нагляду (контролю) в частині наявності проєктів землеустрою щодо встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду, винесення їх в натуру, до повноважень Інспекції у Волинській області не відноситься. Відповідно, в Інспекції відсутні підстави для звернень з позовними заявами до суду з метою визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання користувачів земель природно-заповідного фонду виготовити землевпорядну документацію та встановити межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Вказані обставини зумовили звернення прокурора до суду з цим позовом.
Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Право на звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачене статтями 2, 23 Закону України від 14.10.2014 №1697-VІІ “Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VІІ) та статтею 53 КАС України.
Так, згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 23 цього Закону представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
При вирішенні справи суд бере до уваги, що інтереси держави є оціночним поняттям, а тому прокурор в кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Державний інтерес знаходить свій вияв у підтримці такого стану суспільних відносин, який би повною мірою відповідав конституційним засадам правового регулювання та забезпечував баланс інтересів усіх членів суспільства в їх взаємовідносинах між собою та державою.
У пункті 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органу виконавчої влади.
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
За приписами статей 13, 14 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, основним національним багатством і перебуває під особливою охороною держави.
Частиною першою статті 4 Закону України 25.06.1991 №1264-XII “Про охорону навколишнього природного середовища» (далі - Закон №1264-XII) визначено, що природні ресурси України є власністю Українського народу.
Згідно зі статтею 5 Закону №1264-XII державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Особливій державній охороні підлягають території та об'єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об'єкти, визначені відповідно до законодавства України.
Отже, державний та суспільний інтерес полягає у необхідності неухильного дотримання вимог законодавства в галузі охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, насамперед, задля збереження національного природного надбання країни.
Статтею 20-2 Закону №1264-XII передбачено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема: організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства: про використання та охорону земель; про природно-заповідний фонд; надання обов'язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, інформування дозвільних органів про надані приписи суб'єктам господарювання, що здійснюють діяльність на підставі дозволів у сфері охорони навколишнього природного середовища, та здійснення контролю за їх виконанням; вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275, Державна екологічна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Відповідно до пункту 1 розділу І, пункту 11 розділу ІІ Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Державної екологічної інспекції України, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 №230 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2020 року за №350/34633), Державна екологічна інспекція відповідної області (далі - Інспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується. До функцій Інспекції належить вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступ позивачем та відповідачем у судах.
Підпунктом 15 пункту 2 розділу II Положення про Державну екологічну інспекцію у Волинській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 №28, визначено, що Державна екологічна інспекція у Волинській області здійснює нагляд за додержанням законодавства про охорону і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Також пунктом 6 Положення №28 передбачено можливість Інспекції на звернення до суду із позовом щодо визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб.
Як вбачається із матеріалів справи, прокурор листом від 26.11.2025 №50-2077вих-25 повідомив Інспекцію про пред'явлення позову до суду в інтересах держави в особі Інспекції до Затурцівської сільської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання Затурцівську сільську раду відповідно до вимог чинного законодавства забезпечити організацію проведення робіт із винесення меж гідрологічного заказника місцевого значення “Луга-Свинорейка» площею 90 га, який знаходиться на території Затурцівської ОТГ. Одночасно роз'яснено, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень до суду.
Інспекція не подала до суду заперечень проти її представництва прокурором в інтересах держави.
Надаючи оцінку доводам прокурора по суті спору, суд зазначає, що відповідно до статтей1, 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
За приписами статті 19 ЗК України землі України за цільовим призначенням поділяються на категорії, в тому числі землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.
У статті 79 ЗК України вказано, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Згідно з частиною першою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Відповідно до частини сьомої статті 79-1 ЗК України винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування, а відповідно до частини восьмої цієї ж статті ЗК України у разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.
Статтею 43 ЗК України визначено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Статтею 44 ЗК України передбачено, що до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).
Відповідно до статті 45 ЗК України землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.
Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об'єктів визначені Законом України від 16.06.1992 №2456-XII “Про природно-заповідний фонд України» (далі - Закон №2456-XII).
Відповідно до статті 3 Закону №2456-XII до природно-заповідного фонду України належать: природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища.
Згідно із статтею 7 Закону №2456-XII землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. На землях територій та об'єктів природно-заповідного фонду, які створюються в зоні відчуження та зоні безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, забороняється будь-яка діяльність, що не забезпечує режим радіаційної безпеки.
Межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
У ч. 3 ст. 26 Закону №2456-XII вказано, що власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.
Згідно зі статтею 8 Закону №2456-XII збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування.
Частиною п'ятою статті 53, статтею 60 Закону №2456-XII визначено, що території та об'єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов'язання. Охорона територій та об'єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають. Органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об'єктів природно-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.
Таким чином за змістом вказаних норм власники або користувачі земельних ділянок, оголошених об'єктами природно-заповітного фонду, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження. У свою чергу, забезпечення режиму охорони та збереження об'єктів природно-заповітного фонду здійснюється, зокрема, шляхом встановлення меж території такого об'єкту в натурі відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Закон України від 22.05.2003 №858-IV “Про землеустрій» (далі Закон №858-IV) визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.
У цьому Законі наведені нижче основні терміни вживаються в такому значенні: проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку (стаття 1).
Відповідно до підпункту “в» частини першої статті 2 Закону №858-IV землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.
У статті 20 Закону №858-IV обумовлено, що землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути).
Підставою для здійснення землеустрою відповідно до статті 22 Закону №858-IV є рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою, укладені договори між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою, судові рішення.
Статтею 25 Закону №858-IV визначено, що одним із видів документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів.
Відповідно до статті 26 Закону №858-IV замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.
Статтею 30 Закону №858-IV та пунктом 3 частини третьої статті 186 ЗК України проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення зобов'язано погоджувати з структурним підрозділом відповідної обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення).
Статтею 47 Закону №858-IV передбачено, що проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів розробляються з метою: а) збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; б) створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму; в) створення приміських зелених зон, збереження і використання об'єктів культурної спадщини; г) проведення науково-дослідних робіт; ґ) встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг; д) визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.
Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів включають: а) завдання на складання проекту землеустрою; б) пояснювальну записку; в) характеристику території із встановленням режиму використання земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів; ґ) матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування; д) витяг з графічної частини відповідної містобудівної документації з позначеними межами водоохоронної зони, прибережної захисної смуги, пляжної зони (за наявності); е) інформацію про перспективний стан використання та охорони земель у межах адміністративно-територіальної одиниці, яка є складовою схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель відповідної адміністративно-територіальної одиниці (за наявності); є) план організації території з відображенням угідь, землевласників і землекористувачів, у тому числі земельних ділянок, щодо яких встановлені обмеження у використанні; ж) план меж земельних ділянок, що включаються до території природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів без їх вилучення у землевласників та землекористувачів; з) креслення перенесення в натуру (на місцевість) меж території оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення та земель водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів; и) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж території оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів у натурі (на місцевості).
Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.
Відомості про межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, межі обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів вносяться до Державного земельного кадастру.
Аналізуючи наведені правові норми, слід прийти до висновку, що природоохоронне законодавство України передбачає ідентифікацію територій природно-заповідного фонду, в тому числі шляхом встановлення в натурі їх меж, для чого в обов'язковому порядку розробляються проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду. Наведене убезпечує від використання землі на території природно-заповідного фонду не за цільовим призначенням та запобігає її протиправному привласненню.
Відповідно до пункту 34 та пункту 37 частини 1 статті 26 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР “Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин; прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні.
Отже, до повноважень землекористувачів належить прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; здійснення землеустрою, що включає в себе, зокрема, встановлення і закріплення на місцевості територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення.
Судом встановлено, що відповідно до рішення Волинської обласної ради від 02.02.2017 №10/49 “Про збереження і розвиток природно-заповідного фонду області», площа гідрологічного заказника місцевого значення “Луга-Свинорейка» становить 880 га, що співпадає з сумою площ по охоронним зобов'язанням, що видавались відповідним органам.
Так, відповідно до охоронного зобов'язання №127 Замличівській сільській раді видано охоронне зобов'язання на площу 220 га, Локачинській селищній раді - 70 га, Марковичівській сільській раді - 130 га, Козлівській сільській раді - 90 га, Дорогиничівській сільській раді - 180 га, Крухиничівській сільській раді - 100 га, Шельвівській сільській раді - 90 га.
У відповідності до рішення №18/14 від 05.01.2018 “Про реорганізацію Зубильненської та Шельвівської сільських рад», Затурцівська сільська рада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків всіх приєднаних сільських рад.
Шельвівська сільська рада входить до складу Затурцівської ОТГ.
Отже, на території Затурцівської ОТГ знаходиться частина гідрологічного заказника місцевого значення “Луга-Свинорейка» площею 90 га.
З наведеного слідує, що Затурцівська сільська рада як землевласник має обов'язок вчинити дії, спрямовані на забезпечення проведення робіт з винесення меж об'єкту природно-заповідного фонду - гідрологічного заказника місцевого значення “Луга-Свинорейка», площею 90 га, в межах землеволодіння Затурцівської сільської ради та закріплення їх в натурі (на місцевості).
Натомість межі гідрологічного заказника місцевого значення “Луга-Свинорейка», площею 90 га, в межах землеволодіння Затурцівської сільської ради, в натурі (на місцевості) не встановлені, правовстановлюючі документи на земельну ділянку комунальної власності Затурцівської сільської ради під гідрологічним заказником відсутні.
Отже, з моменту набуття Затурцівською сільською радою статусу правонаступника у 2018 році та до моменту звернення прокурора до суду відповідачем не було вжито жодних заходів щодо замовлення проєкту землеустрою з організації і встановлення меж гідрологічного заказника місцевого значення “Луга-Свинорейка», площею 90 га, а також не забезпечено внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.
Разом з тим, після звернення прокурора до суду з цим позовом Затурцівською сільською радою прийнято рішення від 05.12.2025 №81/14 “Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно- заповідного фонду - гідрологічний заказник місцевого значення “Луга-Свинорейка».
Також між Затурцівською сільською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір від 12.12.2025 №94 щодо виготовлення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів, гідрологічного заказника місцевого значення “Луга-Свинорейка», площею 90 га, на території Затурцівської сільської ради, внесення відомостей про обмеження до Державного земельного кадастру та закріплення межовими знаками поворотних точок меж гідрологічного заказника місцевого значення “Луга-Свинорейка».
Факт вчинення відповідачем окремих дій після відкриття провадження у справі, а саме прийняття рішення ради та укладення договору на виготовлення проєкту землеустрою, не спростовує наявності протиправної бездіяльності на момент звернення до суду, оскільки такі дії вчинено під час судового розгляду та не свідчать про належне і своєчасне виконання покладених на відповідача законом обов'язків.
Суд також враховує, що на час розгляду справи роботи зі встановлення меж гідрологічного заказника у натурі (на місцевості) не завершені, а отже порушення інтересів держави не усунуто.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Затурцівської сільської ради щодо невжиття заходів з організації проведення робіт з винесення меж гідрологічного заказника місцевого значення “Луга-Свинорейка», площею 90 га, який знаходиться на території Затурцівської об'єднаної сільської територіальної громади, та закріплення їх в натурі (на місцевості).
Зобов'язати Затурцівську сільську раду вчинити дії щодо забезпечення організації проведення робіт із винесення меж гідрологічного заказника місцевого значення “Луга-Свинорейка», площею 90 га, який знаходиться на території Затурцівської об'єднаної сільської територіальної громади, та закріплення їх в натурі (на місцевості) відповідно до вимог чинного законодавства України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Прокурор: керівник Володимирської окружної прокуратури (44700, Волинська область, Володимирський район, місто Володимир, вулиця Драгоманова, будинок 31).
Позивач: Державна екологічна інспекція у Волинській області (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Степана Бандери, будинок 20; код ЄДРПОУ 38009738).
Відповідач: Затурцівська сільська рада (45523, Волинська область, Володимирський район, село Затурці, вулиця Липинського, будинок 66; код ЄДРПОУ 04332087).
Суддя Н. В. Стецик