Справа № 211/4380/25
Провадження № 2/211/237/26
08 січня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Рагозіної С.О.,
за участю секретаря судового засідання Мариненко Е.П., Андрійченко А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача - адвоката Мартинової Наталії Юріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - орган опіки та піклування виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Інгулецької районної в місті ради про позбавлення батьківських прав,
представник позивача - адвоката Мартинова Н.Ю. звернулась до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - орган опіки та піклування виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Інгулецької районної в місті ради про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обгрунтування позовних вимог зазначила, що З 2012 року по 2015 рік ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у подружніх відносинах, без офіційної реєстрації шлюбу.
ІНФОРМАЦІЯ_2 від спільного життя у сторін народилась донька - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданого Інгулецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області.
Восени 2015 року, через відсутність взаєморозуміння, різні погляди на вирішення сімейних проблем, ігнорування налагодження сімейних відносин, сторони розстались.
Відповідач разом з донькою зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , однак тривалий час не проживали за даною адресою. ОСОБА_2 повністю обмежила спілкування Позивача з донькою, про місце їх знаходження не повідомляла.
В грудні 2021 року, мати Відповідача - ОСОБА_4 (мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) повідомила Позивача, що ОСОБА_2 залишила ОСОБА_3 у неї та вже тривалий час не з'являється, у ОСОБА_6 погіршився стан здоров'я, у зв'язку з чим остання більше не може доглядати за дитиною. Позивач, який був необізнаний про таку ситуацію, одразу забрав доньку жити до себе за адресою: АДРЕСА_2 .
У зв'язку з зазначеним, в січні 2022 року Позивач звернувся до ЦНАП «Віза» з заявою щодо визначення місця проживання малолітньої доньки з одним із батьків. На підставі заяви Позивача, Службою у справах дітей виконкому Інгулецької районної у місті ради ініційовано проведення оцінки потреб батьків з метою встановлення здатності матері, батька виконувати обов'язки щодо виховання дитини та догляду за нею.
Згідно висновку оцінки потреб сім'ї, складеного під час перевірки, що проводилась з 18.01.2022 року по 24.01.2022 року, ОСОБА_1 разом з донькою ОСОБА_3 та співмешканкою ОСОБА_7 мешкають в двокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . Умови проживання задовільні, у дитини є окрема кімната, облаштована місцем для сну, навчання та проведення вільного дозвілля. Дитина з грудня місяця проживає з батьком, оскільки мати залишила дівчинку з бабусею, яка за станом здоров'я не може доглядати за ОСОБА_3 . Дівчинка забезпечена усім необхідним для свого віку.
Згідно листа Криворізького міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді №31/01-08 від 27.01.2022 року, фахівцем із соціальної роботи було здійснено відвідування сім'ї ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 та було з'ясовано, що за вищевказаною адресою проживає ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є бабусею малолітньої ОСОБА_3 . Зі слів ОСОБА_6 , її донька ОСОБА_2 та онука ОСОБА_3 зареєстровані за дано
адресою, але тривалий час разом з нею не проживають. Жінка повідомила, що її донька ОСОБА_2 постійно змінює місце проживання, місце проживання/знаходження їй невідоме. В телефонному режимі ОСОБА_2 повідомила, що проживає за адресою: АДРЕСА_3 , однак за цією адресою фахівцю із соціальної роботи ніхто не відчинив. До КМЦСССДМ ОСОБА_2 не з'явилась.
02.02.2022 року Виконавчим комітетом Інгулецької районної у місті ради прийнято рішення №37 про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 з одним з батьків, а саме: вважати доцільним визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 .
З початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, Позивач з родиною виїхав за кордон, та проживає з донькою на даний час у Німеччині (адреса: АДРЕСА_5).
Згідно характеристики ОСОБА_3 , учениці 6-А класу Криворізької гімназії №82 КМР від 13.03.2025 року №91, родина здобувачки освіти мешкає за адресою: АДРЕСА_2 (юридично). Фактично дитина разом з батьком з літа 2022 року проживає у Німеччині.
Мати не мешкає з родиною. Місце її перебування невідоме, вона ніколи не зверталась до освітнього закладу з питань своєї доньки. Дану інформацію класний керівник отримала від батька дівчинки в телефонній розмові. Класний керівник ОСОБА_10 взяла клас, де навчалась дитина, з вересня 2023 року. На той час дитина вже проживала з батьком за кордоном.
Жосан ОСОБА_3 навчається в освітньому закладі з четвертого класу. Перебуває на дистанційному навчанні, так як знаходиться за кордоном в Німеччині та навчається там. У молодшій школі зарекомендувала себе як спокійна, врівноважена дитина. Правила поведінки виконувала завжди, не мала порушень дисципліни, реагувала на зауваження дорослих, вчителів, директора гімназії, не перемовлялася з вчителями.
Спілкувалась з обмеженою кількістю учнів, але підтримувала товариські стосунки, вміла відстояти свою думку. Дитина онлайн уроки не відвідує, але зрізове контрольне тестування за семестр та рік виконує завжди. Навчається на середньому рівні.
На даний час класний керівник підтримує зв'язок лише з батьком ОСОБА_1 . Він завжди реагує на рекомендації, прохання та зауваження, як з боку класного керівника, так і з боку вчителів предметників. Забезпечує вчасне виконання зрізових контрольних робіт дитиною та надсилає їх до освітнього закладу. Батько проявляє зацікавленість в тому, щоб його дитину могли якісно оцінити.
З матір'ю дитини класний керівник ніколи зв'язку не мала, і не володіє інформацією про те, яку участь вона приймає у вихованні дитини.
Отже, з 2021 року і по теперішній час Відповідач не піклується ні про фізичний, ні про духовний розвиток дитини, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі та житті, не цікавиться станом її здоров'я, не спілкується та не відвідує дитину, що в свою чергу свідчить про те, що Відповідач самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків.
Відповідач, покладених законом на батьків обов'язків, не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або взагалі іншої участі у вихованні та утриманні доньки, у зв'язку з чим, Позивач змушений звернутися до суду з вимогою про позбавлення Відповідача батьківських прав.
Ухвалою суду від 14 травня 2025 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження та призначене підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 09 червня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті. Встановлено загальний порядок з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та загальний порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються.
В ході розгляду справи представник позивача адвокат Мартинова Н.Ю. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві та просили їх задовольнити. В подальшому до суду надала заяву про розгляд справи без її участі.
Відповідач ОСОБА_2 до суду не з'явилась, про день та час розгляду справи повідомлялась належним чином, відзиву на позов не надала.
Представник третьої особи Служби у справах дітей Виконкому Довгинцівської районної в місті ради Маркова С.А., при винесенні рішення поклалась на розсуд суду.
Представник третьої особи Служби у справах дітей Виконкому Інгулецької районної в місті ради Щукіна А. до суду надали заяву про розгляд справи без участі їхнього представника.
Також були допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які кожен окремо, пояснили, що мати дитини покинула її з бабусею.
Вислухавши учасників процесу, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, суд дійшов таких висновків.
Вирішуючи даний позов, суд згідно зі ст. 3 Конвенції про права дитини, ухваленої Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989, ратифікованої Постановою ВРУ від 27.02.1991, приділяє першочергову увагу якнайкращому забезпеченню інтересів дітей.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.
В січні 2022 року Позивач звернувся до ЦНАП «Віза» з заявою щодо визначення місця проживання малолітньої доньки з одним із батьків. На підставі заяви Позивача, Службою у справах дітей виконкому Інгулецької районної у місті ради ініційовано проведення оцінки потреб батьків з метою встановлення здатності матері, батька виконувати обов'язки щодо виховання дитини та догляду за нею.
Згідно висновку оцінки потреб сім'ї, складеного під час перевірки, що проводилась з 18.01.2022 року по 24.01.2022 року, ОСОБА_1 разом з донькою ОСОБА_3 та співмешканкою ОСОБА_7 мешкають в двокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . Умови проживання задовільні, у дитини є окрема кімната, облаштована місцем для сну, навчання та проведення вільного дозвілля. Дитина з грудня місяця проживає з батьком, оскільки мати залишила дівчинку з бабусею, яка за станом здоров'я не може доглядати за ОСОБА_3 . Дівчинка забезпечена усім необхідним для свого віку.
Згідно листа Криворізького міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді №31/01-08 від 27.01.2022 року, фахівцем із соціальної роботи було здійснено відвідування сім'ї ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 та було з'ясовано, що за вищевказаною адресою проживає ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є бабусею малолітньої ОСОБА_3 . Зі слів ОСОБА_6 , її донька ОСОБА_2 та онука ОСОБА_3 зареєстровані за даною адресою, але тривалий час разом з нею не проживають. Жінка повідомила, що її донька ОСОБА_2 постійно змінює місце проживання, місце проживання/знаходження їй невідоме. В телефонному режимі ОСОБА_2 повідомила, що проживає за адресою: АДРЕСА_3 , однак за цією адресою фахівцю із соціальної роботи ніхто не відчинив. До КМЦСССДМ ОСОБА_2 не з'явилась.
02.02.2022 року Виконавчим комітетом Інгулецької районної у місті ради прийнято рішення №37 про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 з одним з батьків, а саме: вважати доцільним визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 .
З початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, Позивач з родиною виїхав за кордон, та проживає з донькою на даний час у Німеччині (адреса: АДРЕСА_5).
Згідно характеристики ОСОБА_3 , учениці 6-А класу Криворізької гімназії №82 КМР від 13.03.2025 року №91, родина здобувачки освіти мешкає за адресою: АДРЕСА_2 (юридично). Фактично дитина разом з батьком з літа 2022 року проживає у Німеччині.
Мати не мешкає з родиною. Місце її перебування невідоме, вона ніколи не зверталась до освітнього закладу з питань своєї доньки. Дану інформацію класний керівник отримала від батька дівчинки в телефонній розмові. Класний керівник ОСОБА_10 взяла клас, де навчалась дитина, з вересня 2023 року. На той час дитина вже проживала з батьком за кордоном.
Жосан ОСОБА_3 навчається в освітньому закладі з четвертого класу. Перебуває на дистанційному навчанні, так як знаходиться за кордоном в Німеччині та навчається там. У молодшій школі зарекомендувала себе як спокійна, врівноважена дитина. Правила поведінки виконувала завжди, не мала порушень дисципліни, реагувала на зауваження дорослих, вчителів, директора гімназії, не перемовлялася з вчителями.
Спілкувалась з обмеженою кількістю учнів, але підтримувала товариські стосунки, вміла відстояти свою думку. Дитина онлайн уроки не відвідує, але зрізове контрольне тестування за семестр та рік виконує завжди. Навчається на середньому рівні.
На даний час класний керівник підтримує зв'язок лише з батьком ОСОБА_1 . Він завжди реагує на рекомендації, прохання та зауваження, як з боку класного керівника, так і з боку вчителів предметників. Забезпечує вчасне виконання зрізових контрольних робіт дитиною та надсилає їх до освітнього закладу. Батько проявляє зацікавленість в тому, щоб його дитину могли якісно оцінити.
З матір'ю дитини класний керівник ніколи зв'язку не мала, і не володіє інформацією про те, яку участь вона приймає у вихованні дитини.
Згідно висновку органу опіки та піклування Довгинцівської районної в місті ради щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , виконком Довгинцівської районної в місті ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно малолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У частинах п'ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв'язку (постанови Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21 (провадження № 61-5203св23), від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22 (провадження № 61-10115св23), від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20 (провадження № 61-1544св21), від 26 липня 2021 року у справі № 638/15336/18(провадження № 61-13690св20).
Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованоюПостановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII(далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частини першої статті 155СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Частиною першою статті 164СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.
При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.
Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19).
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідачки від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача (постановаВерховного Суду від 29 травня 2020 року у справі № 739/2159/18).
Так, у якості доказів на підтвердження факту свідомого ухилення відповідача від покладених на неї законом батьківських обов'язків, позивача надає лише характеристику з місця навчання про відсутність матері в житті дитини, рішення Інгулецького виконкому щодо визначення місця проживання дитини з батьком, що не може бути належним та допустимим доказом для застосування крайнього заходу до відповідача у вигляді позбавлення батьківських прав.
Стосовно показів свідків, суд відноситься критично, оскільки вони допитувалися зі сторони позивача.
Суд також звертає увагу на постанову Верховного Суду від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, в якій зроблено висновок про неможливість батьків відмовитися від дитини. Суд указав, що відповідно до частин 2, 3 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Тому заяви відповідачки, в яких вона відмовлялася від батьківських прав на дитину та визнавала позов про позбавлення її батьківських прав, не можуть слугувати підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини.
При цьому позивачем не зазначено мету звернення до суду та підстави для необхідності застосування до відповідачки такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, з огляду на реалізацію нею прав дитини щодо навчання, лікування, тощо, що підтверджується письмовими матеріалами справи та спростовує її доводи в цій частині.
Суд також звертає увагу, що фактично цей спір щодо позбавлення батьківських прав був ініційований батьком дитини, з яким дитина фактично проживає і продовжує проживати. З урахуванням наведеного, суд виходить з того, що позивачем не доведено, що на час звернення до суду батька з позовом про позбавлення відповідачки батьківських прав, порушені права позивача та між сторонами існує спір з приводу дитини: відповідач не подала до суду відзив на позовну заяву, не звернулася до суду із зустрічним позовом, не вимагала і не вимагає повернення дитини. Позивачем не надано належних та допустимих доказів винної поведінки відповідачки щодо умисного ухилення від виконання батьківських обов'язків, як і не доведено, що інтереси дитини потребують позбавлення матері батьківських прав щодо неї з урахуванням тривалого проживання дитини з батьком. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові 10 липня 2024 року у справі № 127/16211/23 (провадження № 61-1964 св 24) та 05 червня 2024 року у справі № 202/3044/23 (провадження № 61-3887 св 24).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22).
У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - слід вирішувати у контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.
Суд також зауважує, що міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на виховання дитини. Навпаки, міжнародні договори та національне законодавство гарантують батькам реалізацію принципу рівності щодо виховання дитини.
Надавши правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, судом не встановлено підстав для застосування до відповідачки такого крайнього й виключного заходу впливу, як позбавлення її батьківських прав відносного її малолітньої доньки .
Відповідно до статті 78ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина першастатті 81 ЦПКкраїни).
У статті 89 ЦПК України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батьків, так і для дитини ст. 166 Сімейного кодексу України.
Ураховуючи, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, оскільки збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду та кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (статті 12,13 ЦПК України), суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог за недоведеністю.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з відмовою у задоволенні вимог, судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 19, 150, 155, 164, 165, 166 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 142, 200, 206, 247, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні позову представника позивача - адвоката Мартинової Наталії Юріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - орган опіки та піклування виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Інгулецької районної в місті ради про позбавлення батьківських прав.
Судові витрати залишити за позивачем.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: С. О. Рагозіна