8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про залишення позовної заяви без руху
"07" січня 2026 р. м ХарківСправа № 922/20/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жигалкіна І.П.
розглянувши матеріали
позовної заявиТовариства з обмеженою відповідальністю «Негабарит-Сервіс», Волинська обл., Ковельський р-н, смт. Люблинець
до Товариства з обмеженою відповідальністю "С-ТРАНС АВТО", Харківська обл., Лозівський р-н, місто Златопіль (Первомайський)
про стягнення 579 651,33 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю «Негабарит-Сервіс» (надалі - Позивач) 02 січня 2026 року звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "С-ТРАНС АВТО" (надалі - Відповідач) загальної суми у розмірі 579 651,33 грн (де: заборгованість за отриманий товар у сумі 573 818,81 грн, інфляційні втрати у розмірі 2 295,28 грн, три відсотки річних у розмірі 3 537,24 грн), а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6 955,82 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 12000,00 грн (орієнтовно).
В обґрунтування позову Позивач посилається на неналежне виконання зобов'язання Відповідачем за договором купівлі-продажу №1509-25 від 15.09.2025 в частині вчасної оплати решти у розмірі 50% за поставлений товар.
Суд, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху, з огляду на наступне.
Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" та від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Отже, доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Господарським процесуальним кодексом України.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Згідно ч. 2 ст. 164 ГПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно ч. 2 ст. 80 ГПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Водночас, у позовній заяві Позивач зазначає, що на адресу Відповідача було направлено Договір купівлі-продажу №1509-25 від 15.09.2025. Проте доказу відправлення зазначеного договору до позовної заяви не долучено.
Отже виникає необхідність в поданні до господарського суду документального доказу на підтвердження відправлення Договору купівлі-продажу №1509-25 від 15.09.2025 Відповідачу, про яке зазначив Позивач у позовній заяві.
Крім того, Позивач у позовній заяві зазначає, що Відповідач підписаний примірник Договору - не повернув, однак прийняв його умови, здійснивши часткову передоплату згідно платіжної інструкції №278 від 17.09.2025 у сумі 573 818,80 грн та наголошує, що здійснення Відповідачем часткової передоплати із посиланням на рахунок/договір та подальше прийняття товару за видатковою накладною свідчить про повний та безумовний акцепт (прийняття пропозиції) умов Договору в розумінні ст. 642 ЦК України. Проте надана Позивачем платіжна інструкція №278 від 17.09.2025 не є належним доказом в розумінні вимог до відповідного доказу.
Отже виникає необхідність в поданні до суду належного документального доказу сплати Відповідачем Позивачу передоплати 50% в розмірі 573 818,80 грн (завірена банківська виписка тощо).
Позивач до позовної заяви надає товарно-транспортну накладну № Р904 від 18.09.2025 на суму 1 200 000,00 грн на підтвердження фактичної поставки товару. Проте сума товарно-транспортної накладної № Р904 від 18.09.2025 відрізняється від суми видаткової накладної № 23 від 18.09.2025, а також взагалі не містить посилання на супровідні документи, які підтверджують відношення даного перевезення до спірної поставки товару.
Отже виникає необхідність в поданні до суду пояснень Позивача з приводу товарно-транспортної накладної № Р904 від 18.09.2025.
Крім того, Позивач у позовній заяві Позивач зазначає, що додатковим та беззаперечним підтвердженням визнання Відповідачем господарської операції та суми боргу є факт реєстрації Позивачем податкової накладної №2 від 18.09.2025 в Єдиному реєстрі податкових накладних та додає на підтвердження копію зазначеної податкової накладної на суму 573 818,81 грн з ПДВ.
Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до підпунктів «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 ПКУ розташоване на митній території України.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (пункт 187.1 статті 187 ПК України).
Пунктами 201.1 і 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПК України термін. Обов'язковими реквізитами, які повинні бути зазначені у податковій накладній, зокрема, є опис (номенклатура) товарів/послуг, їх кількість та обсяг.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 ПК України).
Враховуючи викладене, відповідно до норм ПК України податкова накладна складається на дату виникнення податкових зобов'язань (дату першої події) окремо на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Дані, зазначені у такій податковій накладній (зокрема, номенклатура товарів/послуг, кількість, обсяг), мають відповідати первинним документам, складеним за операцією.
Отже виникає необхідність у подані до суду податкової накладної, складеної на дату виникнення податкових зобов'язань (дату першої події), а саме на дату 17.09.2025 передоплати 50% рахунку в розмірі 573 818,80 грн з ПДВ або письмових пояснень Позивача на підтвердження обставини фактичної сплати 50% рахунку про яку зазначає Позивач у позовній заяві.
Також Позивачем у позовній заяві зазначено, що 09.12.2025 Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію з проханням погасити заборгованість та надав до позовної заяви копію претензії на суму 573 818,81 грн. Проте Позивачем не надано документальних доказів направлення даної претензії Відповідачу.
Отже виникає необхідність у подані до суду документальних доказів направлення претензії від 09.12.2025 на суму 573 818,81 грн Відповідачу на підтвердження обставини, на яку посилається Позивач у позовній заяві.
У відповідності до пунктів 1, 2 статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Господарським процесуальним кодексом України.
За вказаних обставин та підстав позовна заява підлягає залишенню без руху, із встановленням Позивачу строку для усунення недоліків, про які вказано у цій ухвалі.
Суд звертає увагу Позивача на те, що відповідно до частини 3 статі 174 ГПК України позовна заява вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 162, 164, 172, 174, 232-236 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Негабарит-Сервіс» (вх. № 20/26 від 02.01.2026) - залишити без руху.
Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю «Негабарит-Сервіс» строк на усунення недоліків позовної заяви не пізніше 5 (п'ятого) дня з дня отримання цієї ухвали (з урахування поштового перебігу у разі подання засобами поштового зв'язку) для подання до Господарського суду Харківської області:
- документального доказу на підтвердження відправлення Договору купівлі-продажу №1509-25 від 15.09.2025 Відповідачу, про яке зазначив Позивач у позовній заяві;
- належного документального доказу сплати Відповідачем Позивачу передоплати 50% в розмірі 573 818,80 грн (завірена банківська виписка тощо);
- письмових пояснень Позивача з приводу товарно-транспортної накладної № Р904 від 18.09.2025;
- податкової накладної, складеної на дату виникнення податкових зобов'язань (дату першої події), а саме на дату 17.09.2025 передоплати 50% рахунку в розмірі 573 818,80 грн з ПДВ або письмових пояснень Позивача на підтвердження обставини фактичної сплати 50% рахунку про яку зазначає Позивач у позовній заяві;
- документальних доказів направлення претензії від 09.12.2025 на суму 573 818,81 грн Відповідачу на підтвердження обставини, на яку посилається Позивач у позовній заяві.
Роз'яснити, що у випадку невиконання позивачем вимог суду про усунення недоліків заяви у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із заявою.
Також суд наголошує на необхідності дотримання сторонами вимог частини 6 статті 6 ГПК України в частині обов'язкової реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, та можливості ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами, а також зазначає про процесуальні наслідки, передбачені ГПК України, невчинення відповідних дій щодо реєстрації електронного кабінету.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Ухвалу підписано 07.01.2026.
СуддяІ.П. Жигалкін