ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову у забезпеченні позову
08.01.2026Справа № 910/16390/25
Суддя Господарського суду міста Києва Котков О.В., розглянувши
заявуФермерського господарства Скляр Сергія Вадимовича
прозабезпечення позову
у справі за позовною заявою Фермерського господарства Скляр Сергія Вадимовича (м. Миколаївська обл., смт. Ольшанське)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноторгова компанія "Агротем" (м. Київ)
про стягнення грошових коштів
До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Фермерське господарство Скляр Сергія Вадимовича (далі - ФГ Скляр С.В., позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноторгова компанія "Агротем" (далі - ТОВ "Зерноторгова компанія "Агротем", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 4 129 188,08 грн. за договором поставки № 251202-1 від 02.12.2025.
У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки № 251202-1 від 02.12.2025 в частині своєчасної оплати поставленого товару (сільськогосподарської продукції), внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.
Разом з позовом ФГ Скляр С.В. подало заяву про забезпечення позову, у якій просило накласти арешт на грошові кошти, які належать ТОВ «ЗК «Агротем», як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках, у тому числі на рахунку № НОМЕР_1 в АТ «Південний», а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після постановлення ухвали про забезпечення позову та належатимуть ТОВ «Зерноторгова компанія «Агротем», у межах суми позову 4 129 188,08 грн.
Заява про вжиття заходів забезпечення позову мотивована тим, що ТОВ «ЗК «Агротем» прострочив виконання зобов'язань з оплати поставленого товару. На думку заявника, у разі ненакладення арешту на кошти відповідача, останній може вчиняти дії щодо їх розпорядження (переведення або зняття), що унеможливить виконання рішення суду та захист прав позивача.
Розглянувши вказану заяву, перевіривши викладені заявником доводи та дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що заява про вжиття заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до статті 136 ГПК України забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову, як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу або третім особам (ст. 136, 137 ГПК України).
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно з п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна (сумою грошових коштів), на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Як встановлено судом, предметом позову ФГ Скляр С.В. є стягнення заборгованості у сумі 4 129 188,08 грн. за договором поставки № 251202-1 від 02.12.2025. Водночас, у якості підстав для забезпечення позову заявник також зазначає про неналежне виконання відповідачем свого обов'язку з оплати поставленого товару на вказану суму, що є предметом самого позову.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Разом з тим, пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" передбачено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Отже, звертаючись із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову, ФГ Скляр С.В. мало б довести належними та достатніми доказами, що грошові кошти ТОВ «ЗК «Агротем" можуть зникнути або зменшитись на момент виконання рішення в результаті об'єктивних причин (зокрема, у зв'язку із їх відсутністю для виконання зобов'язань за спірним договором, незадовільного фінансового стану виконавця, наявністю невиконаних безспірних зобов'язань, тощо) або суб'єктивних причин (вчинення відповідачем умисних дій, направлених на приховування або відчуження майна або вчинення інших дій з метою неповернення коштів заборгованості).
Разом з тим, подана позивачем заява ґрунтується лише на припущеннях щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення поданого позову, а відтак, і щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання такого рішення. Позивачем не підтверджена неплатоспроможність товариства, зокрема, не надано ніяких доказів наявності або відсутності коштів на рахунках відповідача, достатніх для задоволення вимог, або доказів, що відповідачем вчиняються дії для зменшення (приховування, переведення, зняття) наявних у нього коштів.
Самі лише твердження позивача, що відповідач не виконав у строк свого обов'язку та не оплатив поставлений товар, не можуть свідчити про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, про які просить позивач, оскільки такі обставини є безпосередньо предметом позову, а сам факт ухилення відповідача від виконання зобов'язань на час вирішення питання доцільності/недоцільності вжиття заходів забезпечення позову ще не встановлений та підлягає доведенню позивачем під час розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (п. 3 вказаної постанови).
Отже, оскільки заявник не довів наявність та не подав належних та допустимих доказів (у розумінні ст. 76, 77 ГПК України) тих обставин, із якими діюче законодавство пов'язує наявність підстав для застосування заходів щодо забезпечення позову, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, направлених на ускладнення виконання рішення, суд вважає заяву ФГ Скляр С.В. необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір за подання заяви про забезпечення позову, у разі відмови у її задоволенні, покладається на заявника.
На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити у задоволенні заяви Фермерського господарства Скляр Сергія Вадимовича про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з дня її підписання та з цього дня може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів до суду апеляційної інстанції.
Суддя Котков О.В.