08 січня 2026 року м. Харків Справа № 917/1561/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Слободін М.М.,
розглянувши в порядку спрощеного (без повідомлення учасників справи) провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангардком" (вх. №2254 П/1) на рішення ухвалене Господарським судом Полтавської області у складі судді Кльопова І.Г. 07.10.2025 у справі №917/1561/25
за позовом Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель державної прикордонної служби України, м.Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангардком", с.Окіп, Лубенський район, Полтавська область,
про стягнення грошових коштів,
Головний центр капітального будівництва, реконструкції та закупівель державної прикордонної служби України звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністі "Авангардком" про стягнення 12274,41грн пені за порушення строків виконання зобов'язань за договором про закупівлю м'яса птиці замороженого №22-25 від 11.02.2025.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що ТОВ "Авангардком" виконало умови договору щодо поставки м'яса, а більшість порушень строку поставки не перебільшувала 1-4 дні.
Оскільки зобов'язання відповідача носять майновий характер, що виражається у вигляді поставки позивачу товару, тобто відповідач не несе перед позивачем будь-яких грошових зобов'язань за договором, то стягнення з відповідача пені за прострочення поставки товару є безпідставним.
Крім того, у відзиві відповідач просить суд у разі задоволення позовних вимог зменшити суму неустойки.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 07.10.2025 у справі №917/1561/25 позов задоволено повністю.
Стягнуто з ТОВ "Авангардком" на користь Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель державної прикордонної служби України 12274,41грн пені, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40грн.
Ухвалюючи оскаржуване рішення суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується наявність складу господарського правопорушення щодо невиконання відповідачем поставки товару у встановлений договором строк, тому наявні підстави для застосування до відповідача міри відповідальності у вигляді штрафних санкцій.
Суд відхилив доводи відповідача про те, що пеня не може стягуватись у негрошових зобов'язаннях.
Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні будь-які посилання на наявність підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій та докази на їх підтвердження, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зазначеного клопотання.
27.10.2025 ТОВ "Авангардком" звернулось до Східного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" з апеляційною скаргою, в якій просить суд:
1.Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Авангардком" на рішення Господарського суду Полтавської області від 07.10.2025 у справі № 917/1561/25.
2. Скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 07.10.2025 у справі № 912/1561/25 та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України до ТОВ "Авангардком" про стягнення грошових коштів в сумі 12274,41 грн. за договором поставки № 22-25 від 11.02.2025.
3. В разі скасування рішення Господарського суду Полтавської області від 07.10.2025 у справі № 917/1561/25 в частині, винести постанову, якою зменшити суму штрафних санкцій враховуючи, що договір поставки № 22-25 від 11.02.2025 виконано в повному обсязі.
Апелянт вважає, що судом першої інстанції під час вирішення спору порушено норми процесуального права та не надано оцінки всім обставинам справи і наявним у ній доказам.
Скаржник зазначає, що позивачем не зазначено про збитки, які він поніс у зв'язку з несвоєчасним виконанням ТОВ "Авангардком" вищевказаних поставок та не надано доказів понесення таких збитків.
Також скаржник зазначає, що виконав умови договору щодо поставки м'яса, а більшість порушень строку поставки склала 1 - 4 дні.
За доводами апелянта, оскільки зобов'язання відповідача носять майновий характер, що виражається у вигляді поставки товару, тобто відповідач не несе перед позивачем будь-яких грошових зобов'язань за договором, то стягнення з відповідача пені за прострочення поставки товару є безпідставним.
Додатково апелянт звертає увагу, що відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
В обґрунтування підстав для зменшення розміру штрафних санкцій апелянт посилається на те, що ТОВ "Авангардком" виконало свої зобов'язання за договором №22-25 від 11.02.2025.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Східного апеляційного господарського суду від 27.10.2025 справу №917/1561/25 передано на розгляд суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1561/25.
Відкладено вирішення питань щодо руху апеляційної скарги ТОВ "Авангардком" на рішення Господарського суду Полтавської області від 07.10.2025 у справі №917/1561/25 до надходження матеріалів справи.
10.11.2025 справа №917/1561/25 надійшла до Східного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 апеляційну скаргу ТОВ "Авангардком" на рішення Господарського суду Полтавської області від 07.10.2025 у справі №917/1561/25 залишено без руху; встановлено апелянту строк впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме надати до Східного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у сумі 3633,60грн.
У строк, визначений судом (20.11.2025) скаржник надіслав до апеляційного суду заяву про усунення недоліків, до якої на виконання вимог ухвали суду від 10.11.2025 додано платіжну інструкцію АТ "Полтава банк" №1613 від 20.11.2025 на суму 3633,60грн.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Авангардком" на рішення Господарського суду Полтавської області від 07.10.2025 у справі №917/1561/25; установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; установлено строк до 15.12.2025 для подання заяв та клопотань; постановлено справу розглядати без повідомлення учасників справи.
24.11.2025 до Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Авангардком", а рішення Господарського суду Полтавської області від 07.10.2025 по справі № 917/1561/25 залишити без змін.
Позивач зазначає, що укладаючи договір, сторони добровільно та за взаємною згодою погодили усі істотні умови, включаючи ціну, строк виконання та розмір штрафних санкцій за порушення зобов'язань.
Відповідач, приймаючи на себе зобов'язання за договором, погодився з передбаченою ним відповідальністю за прострочення поставки товару та усвідомлював встановлені договорами строки, зазначені в пункті 8.3 договору, але свідомо їх порушив.
За поясненнями позивача, застосовані до відповідача штрафні санкції, які передбачені умовами договору, є мінімальними.
Загальна вартість по договору становить 4070766,00грн, водночас, нарахована позивачем сума пені та штрафу становить загальну суму 12 274,41грн, що в 331 разів менша від загальної суми договору, відтак обсяг відповідальності встановлений у пункті 8.3. договору на думку позивача є розумним, справедливим та співмірним.
Зауважує, що при зменшенні судом штрафних санкцій не буде дотримано принципів справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності, оскільки буде враховано лише інтереси останнього, що в свою чергу не відповідає правовим нормам та суті відповідальності, яку сторони спільно передбачили у договорі.
Також пояснює, що для позивача, який є державним органом та фінансується за рахунок державного бюджету України, договір не становить комерційний інтерес, а його предмет спрямований на виконання покладених на позивача повноважень - державної політики у сфері забезпечення військових частин Державної прикордонної служби України товарами (м'ясо птиці заморожене четвертини задня курчат-бройлерів), необхідними для виконання військовослужбовцями Державної прикордонної служби України завдань з оборони та захисту Батьківщини.
Також посилається на те, що при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов'язання презюмуються (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки (постанова Верховного суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).
Позивач зазначає, що скаржником не наведено жодних належних доказів, що могли б свідчити про наявність підстав для зменшення суми штрафних санкцій чи невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення.
Судом апеляційної інстанції було вжито всіх можливих заходів задля повідомлення учасників процесу про хід розгляду справи, витримано терміни, які суд вважає достатніми для можливості реалізації сторонами своїх процесуальних прав.
Клопотань від учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом) до суду апеляційної інстанції не надійшло.
Згідно ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Відповідно до частини 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що ціна позову у даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд апеляційної інстанції розглядає дану справу за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Східний апеляційний господарський суду встановив наступне.
11.02.2025 між Головним центром капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України (Головний центр, позивач, покупець) та ТОВ "Авангардком" (відповідач, постачальник) (далі спільно - Сторони) укладено договір № 22-25 про закупівлю м'яса птиці замороженого (лот 1) (далі - Договір).
Пунктом 1.1 Договору узгоджено, що Постачальник зобов'язується у 2025 році поставити Товароодержувачу м'ясо птиці заморожене четвертини задня курчат-бройлерів, код ДК 021:2015 - 15110000-2 "М'ясо", асортимент, кількість, ціна, інформація та технічна документація наведені в Специфікації (Додаток 1) та Технічному описі (Додаток 2) до цього Договору (далі-Товар), а Покупець - прийняти та оплатити такий Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором. При цьому, Товароодержувачем є уповноважена особа за місцем поставки Товару згідно із Специфікацією (Додаток 1).
Загальна вартість по Договору становить 4070766,00грн, у т.ч. ПДВ 20% 678461,00грн (пункт 3.1. Договору).
Термін дії Договору 31.12.2025 (пункт 12.1 Договору).
Згідно пункту 5.1. Договору, строк поставки товарів визначається листом - заявкою Покупця, але не пізніше 31.05.2025. Заявка направляється Постачальнику не пізніше 10 робочих днів від граничного терміну поставки шляхом передбаченим пунктом 13.2 Договору. На підтвердження отримання Заявки, Постачальник надсилає протягом одного календарного дня на електронну адресу Покупця лист-підтвердження про отримання такої Заявки. У разі відсутності листа-підтвердження у зазначений строк. Заявка вважається прийнятою Постачальником у повному обсязі та підлягає виконанню. Доказом, що свідчить про отримання Постачальником Заявки вважати лист-підтвердження про направлення заявки від адміністратора поштового домену @dpsu.gov.ua (провайдера) або документ, який підтверджує направлення паперового листа оператором поштового зв'язку (з додавання опису вкладення).
Відповідно до пункту 8.3. Договору, за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів Постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад тридцять днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі сім відсотків вартості товарів, поставку яких прострочено.
Відповідно до пунктів 6.2.1. та 6.2.2 Договорів, покупець має право вимагати від Постачальника поставки якісного товару в кількості і в строк, передбачений договорами, та виконання його обов'язків.
Відповідно до пункту 6.3.1 Договору, Постачальник зобов'язаний постачати Товар в кількості, строк та на умовах даного Договору.
В Специфікації (Додаток №1 до Договору) сторони визначили перелік Товароодержувачів (військових частин) та кількість товару (вага), яка має поставитись до кожного з них.
Листом № 06.1/1558-25-Вих від 12.02.2025 Головний центр повідомив ТОВ "Авангардком" про необхідність здійснення поставки у лютому 2025 року поставки м'яса птиці замороженого до військових частин (товароотримувачів), перелік яких зазначено в листі. Також зазначено кількість товару (вагу), яку необхідно поставити кожному Товароотримувачу.
Лист підписано електронним цифровим підписом та направлено на електронну адресу постачальника, узгоджену сторонами в п.13.3. Договору.
Листом № 06.1/2062-25-Вих від 24.02.2025 Головний центр повідомив ТОВ "Авангардком" про необхідність здійснення поставки до 20 березня 2025 року поставки м'яса птиці замороженого до військових частин (товароотримувачів), перелік яких зазначено в листі. Також зазначено кількість товару (вагу), яку необхідно поставити кожному Товароотримувачу.
Зазначений лист також підписано електронним цифровим підписом та направлено на електронну адресу постачальника, узгоджену сторонами в п.13.3. Договору.
У зв'язку з тим, що поставка товару до військових частин в лютому не відбулась, 03.03.2025 Головний центр направив на електронну адресу постачальника лист №06.1/2240-25-Вих, в якому зазначив, що останній згідно листа - заявки від 12.02.2025 повинен був поставити 17 000 кг м'яса птиці замороженого у лютому 2025 року, проте станом на 02.03.2025 постачальник товар не поставив.
Також звернув увагу на п.8.3. Договору, яким передбачено відповідальність за порушення строків поставки товару, а саме пеню в розмірі 0,1 % вартості товарів, поставку яких прострочено, за кожен день такого прострочення, та вимагав негайного виконання зобов'язань з поставки товару та надання Покупцю до 06.03.2025 гарантійного листа щодо спроможності виконати свої зобов'язання за договором з графіком постачання товару.
Товари, поставку яких відповідач мав здійснити до 20 березня 2025 року також були поставлені товароотримувачам з порушенням строку, а саме -22.03.2025, 24.03.2025 та 16.04.2025.
Листом від 21.03.2025 № 06.1/2933-25-Вих Головний центр зазначив, що останній згідно листа - заявки від 24.02.2025 повинен був поставити 21100 кг м'яса птиці замороженого до 20.03.2025, проте станом на 20.03.2025 постачальник товар не поставив.
Знову зауважив на положення п.8.3. Договору, яким передбачено відповідальність за порушення строків поставки товару, та вимагав негайного виконання зобов'язань з поставки товару з наданням Покупцю до 26.03.2025 гарантійного листа щодо спроможності виконати свої зобов'язання за договором з графіком постачання товару.
Однак, вказані листи залишено без реагування, матеріали справи не містять ані відповіді з обґрунтуваннями неможливості здійснити поставку в узгоджені строки, ані гарантійного листа з підтвердженням спроможності виконання зобов'язань з поставки.
Поставка товарів відбулась з порушенням строків, зазначених в заявках позивача.
Згідно листа-заявки Покупця від 12.02.2025 № 06.1/1558-25-Вих, Постачальник був зобов'язаний поставити 17 000 кг м'яса птиці замороженого у лютому 2025 року, з яких 17 000 кг було поставлено із порушенням строку:
- 2 000 кг м'яса птиці замороженого (до в/ч НОМЕР_1 ) - 05.03.2025 (акт приймання-передавання товар від 17.02.2025 №АД_0000035, видаткова накладна від 17.02.2025 № АД_0000035, платіжна інструкція від 07.03.2025 № 243);
- 1 500 кг м'яса птиці замороженого (до в/ч НОМЕР_2 ) - 03.03.2025 (акт приймання- передавання товар від 17.02.2025 №АД_0000036, видаткова накладна від 17.02.2025 № АД_0000036, платіжна інструкція від 17.03.2025 № 339);
- 2 000 кг м'яса птиці замороженого (до в/ч НОМЕР_3 ) - 21.03.2025 (акт приймання-передавання товар від 17.02.2025 №АД_0000037, видаткова накладна від 17.02.2025 № АД_0000037, платіжна інструкція від 04.04.2025 № 497);
- 5 000 кг м'яса птиці замороженого (до в/ч НОМЕР_4 ) - 03.03.2025 (акт приймання- передавання товар від 17.02.2025 №АД_0000038, видаткова накладна від 17.02.2025 № АД_0000038, платіжна інструкція від 12.03.2025 № 297);
- 2 000 кг м'яса птиці замороженого (до в/ч НОМЕР_5 ) - 05.03.2025 (акт приймання-передавання товар від 17.02.2025 №АД_0000039, видаткова накладна від 17.02.2025 № АД_0000039, платіжна інструкція від 20.03.2025 № 386);
- 1 500 кг м'яса птиці замороженого (до в/ч НОМЕР_6 ) - 26.03.2025 (акт приймання-передавання товар від 17.02.2025 №АД_0000040, видаткова накладна від 17.02.2025 № АД_0000040, платіжна інструкція від 26.03.2025 № 452);
- 3 000 кг м'яса птиці замороженого (до в/ч НОМЕР_7 ) - 04.03.2025 (акт приймання-передавання товар від 17.02.2025 №АД_0000041, видаткова накладна від 17.02.2025 № АД_0000041, платіжна інструкція від 11.03.2025 № 279).
Згідно листа-заявки Покупця від 24.02.2025 № 06.1/2062-25-Вих, Постачальник був зобов'язаний поставити 21 100 кг м'яса птиці замороженого до 20 березня 2025 року.
Частина товару, а саме з яких 7 900 кг було поставлено із порушенням строку:
- 3 600 кг м'яса птиці замороженого (до в/ч НОМЕР_8 ) - 16.04.2025 (акт приймання-передавання товар від 03.03.2025 №АД_0000088, видаткова накладна від 03.03.2025 № АД_0000088, платіжна інструкція від 25.04.2025 № 778);
- 2 000 кг м'яса птиці замороженого (до в/ч НОМЕР_5 ) - 24.03.2025 (акт приймання- передавання товар від 03.03.2025 №АД_0000094, видаткова накладна від 03.03.2025 № АД_0000094, платіжна інструкція від 26.03.2025 № 445);
- 2 300 кг м'яса птиці замороженого (до в/ч НОМЕР_9 ) - 22.03.2025 (акт приймання- передавання товар від 03.03.2025 №АД_0000097, видаткова накладна від 03.03.2025 №АД_0000097, платіжна інструкція від 25.03.2025 № 434).
12.06.2025 Головним центром на адресу Постачальника скеровано претензію № 06.1/5354-25-Вих з вимогою до 12.07.2025 сплатити пеню по Договору (за лютий 2025 року у розмірі 6531,13грн та за березень 2025 року у розмірі 5 753,28 грн), вимоги якої Постачальником не були виконані.
З урахуванням викладених обставин позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача 12274,41грн пені, яку на момент звернення до суду відповідачем не сплачено.
Оскаржуваним рішенням від 07.10.2025 позов задоволено повністю з мотивів, викладених вище у даній постанові.
Не погодившись з ухваленим рішенням ТОВ "Авангардком" звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, доводи якої зазначено вище.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Спір у справі стосується стягнення пені за несвоєчасну поставку товару за договором.
Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За загальним правилом, встановленим ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Суд першої інстанції цілком правомірно встановив, що відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаними Договором не поставив позивачу у встановлений строк товар.
Дана обставина відповідачем не заперечується та не спростовується.
Щодо доводів скаржника про неможливість стягнення пені за порушення негрошового зобов'язання суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України (який діяв на момент укладення договору та подання позову до суду) учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.
Статтею 611 ЦК України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з нормами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
І цивільним, і господарським законодавством допускається можливість забезпечувати виконання зобов'язань таким способом, як пеня.
Господарський кодекс України не містить поняття пені. Водночас, згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Разом з тим, господарським законодавством закріплено, що у випадку, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК).
Тлумачення вказаної норми дозволяє констатувати, що на основі норм господарського законодавства пеня може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов'язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій.
Як наслідок, враховуючи ч. 2 ст. 9 ЦК України та ч. 2 ст. 4 ГК України, що передбачають наявність спеціальних норм, регулюючих господарські відносини, суд вважає, що сторони не позбавлені права у господарському договорі забезпечувати пенею виконання будь-якого зобов'язання.
Крім того, відповідно до ч.3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Тлумачення положень ч. 3 ст. 549 ЦК України в аспекті меж свободи договору дає можливість зробити висновок, що сторони у договорі можуть забезпечити за допомогою пені виконання негрошового зобов'язання.
Водночас апеляційний суд зазначає, що пункт 8.3 договору, яким покладається відповідальність у вигляді сплати пені за прострочення поставки товару не оспорюються відповідачем, в зв'язку з чим в силу вимог статті 204 ЦК України презюмується правомірність вказаного правочину.
Враховуючи зазначене, доводи апелянта про те, що зобов'язання відповідача носять майновий характер, що виражається у вигляді поставки товару, тому стягнення з відповідача пені за прострочення поставки товару є неможливим, є безпідставними та спростовуються вищенаведеним.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність складу господарського правопорушення щодо невиконання відповідачем поставки товару у встановлений Договором строк, тому наявні підстави для застосування до відповідача міри відповідальності у вигляді штрафних санкцій.
Східний апеляційний господарський суд також погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість та арифметичну правильність розрахунку розміру пені, здійсненого позивачем щодо кожної окремої поставки товарів кожному окремому товароотримувачу. Відповідач контррозрахунку не надавав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку не висловлював.
Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасну поставку за договором №22-25 від 11.02.2025 у загальному розмірі 12274,41грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Проте відповідач взагалі не зазначав про існування обставин, настання яких унеможливило виконати зобов'язання за договором у втсановлені строки.
Доводи апелянта, що відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій та відповідна вимога апеляційної скарги зменшити суму штрафних санкцій враховуючи, що договір поставки № 22-25 від 11.02.2025 виконано в повному обсязі відхиляються судом враховуючи наступне.
В обґрунтування підстав для зменшення розміру штрафних санкцій апелянт посилається на те, що ТОВ "Авангардком" виконало свої зобов'язання за договором №22-25 від 11.02.2025, а більшість порушень строку поставки склала 1 - 4 дні.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Так, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є дискреційним правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Завдання неустойки - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Зменшення неустойки (зокрема пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однієї із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення неустойки спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
Застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості, водночас зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.
При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання; негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, під винятковістю слід розуміти такі обставини, які дозволяють суду при обов'язковому застосуванні штрафних санкцій, передбачених договором або законом, їх зменшити, а не в будь-якому випадку, в разі подання стороною у справі клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
Також слід зауважити, що штрафні санкції за своєю природою є засобами стимулювання боржника належним чином виконати свій обов'язок, а не покласти на нього додатковий, тому слід розуміти, що передбачені законом санкції будуть застосовані в разі порушення зобов'язань, а їх зменшення скоріше є виключенням.
При цьому, при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов'язання презюмуються (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки.
Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що в матеріалах справи відсутні будь-які посилання на наявність підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій та докази на їх підтвердження, а тому не вбачав підстав для задоволення означеного клопотання відповідача, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Крім того, відповідач не зазначив та не довів, що розмір стягуваної неустойки може дійсно суттєво вплинути на майновий стан відповідача.
Саме лише посилання відповідачем на поставку товарів із незначною затримкою не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення строків поставки товарів, передбачену в п.8.3 договору
У свою чергу, у зазначеній скаржником постанові Верховного Суду в співвідношенні з оскаржуваними судовими рішеннями не міститься протилежного правового висновку щодо застосування вказаних положень. Застосування судом положень щодо зменшення розміру заявлених штрафних санкцій у даній справі залежало виключно від встановлених і доведених обставин конкретної справи, а також оцінки наданих до суду доказів, що входило в предмет доказування та формувало фактично-доказову базу.
При цьому колегія вважає за необхідне звернути увагу на те, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.
У даній справі матеріали справи не містять доказів відповіді на листи позивача щодо виконання поставок товару в узгоджені строки, не надано також письмової гарантії, яку просив надати позивач після непоставлення товарів у встановлені строки; не повідомлено також заздалегідь до кінцевої дати поставки про неможливість її виконання із зазначенням дати, коли зобов'язання будуть виконані, беручи також до уваги те, що листи - заявки були направлені відповідачу більше ніж за 10 днів до дати поставки.
Відтак, відповідач, як суб'єкт господарської діяльності, яку здійснює на власний ризик, самостійно організовує роботу та приймає рішення, повинен був зважати на необхідність виконання зобов'язань по договору, а також усвідомлювати наслідки їх невиконання.
Інших доводів, якими відповідач обґрунтовує наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення, апеляційна скарга ТОВ "Авангардком" не містить. Текст апеляційної скарги по суті дублює відзив на позовну заяву та зводиться до незгоди з ухваленим рішенням.
Проте, незгода із рішенням суду попередньої інстанції не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Колегія суддів звертає увагу, що аргументи були почуті, враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справі "Хаджинастасиу проти Греції").
Доводи апеляційної скарги ТОВ "Авангардком" наведених висновків суду не спростовують.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, Східний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу ТОВ "Авангардком" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 07.10.2025 у справі №917/1561/25 - без змін.
Враховуючи, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.
Керуючись ст. 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ТОВ "Авангардком" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Полтавської області від 07.10.2025 у справі №917/1561/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя І.А. Шутенко
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя М.М. Слободін