ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
08 січня 2026 року Справа № 686/1649/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Саврій В.А. , суддя Крейбух О.Г.
секретар судового засідання Кушнірук Р.В.
учасники провадження у справі у судове засідання не з'явилися.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" (вх4617/25 від 24.10.2025) на рішення Господарського суду Хмельницької області, ухваленого 07.10.25р. у м.Хмельницькому, у справі № 686/1649/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт"
до Виконавчого комітету Хмельницької міської ради
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Лабчука Романа Михайловича, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
про визнання протиправним та скасування в частині рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 27.06.2024р. №1081
1. Процесуальне рішення, яке оскаржується у суді апеляційної інстанції.
1.1. Предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.10.2025 у справі №686/1649/25.
1.2. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 07.10.2025 у справі №686/1649/25 відмовлено у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" до Виконавчого комітету Хмельницької міської ради про визнання протиправним та скасування в частині рішення Виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 27.06.2024р. № 1081; за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Лабчука Романа Михайловича, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
2.1. Оскаржуючи рішення виконкому Хмельницької міської ради позивач зазначає, що останнє є протиправним, оскільки відповідач не врахував, що арештована квартира не є єдиним житлом дитини, а у власності його батьків є інше житло. Відмова відповідача - перешкоджає виконанню рішення суду та позбавляє стягувача права на отримання присуджених коштів. Подання цього позову спрямовано на поновлення порушених, на думку позивача, його речових прав на нерухоме майно, як стягувача у виконавчому провадженні для задоволення грошових вимог, у рамках виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення Хмельницького міськрайонного суду від 05.12.2012 про стягнення боргу солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором № 014/02-07/7-8983 від 20.12. 2006 в розмірі 31072,80 доларів США та судовий збір.
2.2. Судом встановлено, що 12.02.2013 Хмельницьким міськрайонним судом було видано виконавчий лист № 2218/20109/2012 щодо стягнення з ОСОБА_1 коштів. 12.05.2020 ухвалою Хмельницького міськрайонного суду замінено стягувача АТ "Райффайзен Банк Аваль" на ТОВ "ФК "Форінт" за виконавчим листом. 26.08.2021 постановою приватного виконавця Лабчука Р.М. відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 з виконання вищевказаного виконавчого листа про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 . В рамках виконавчого провадження було виявлено, що боржниці ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину на праві власності належить трикімнатна квартира АДРЕСА_1 . 04.05.2023 постановою приватного виконавця проведено опис та арешт даної квартири.
2.3. У ході виконавчого провадження було встановлено, що в арештованій квартирі зареєстрована неповнолітня дитина ОСОБА_6 , 2010 року народження, приватним виконавцем було скеровано відповідний запит до відповідача (який виконує функції органів опіки та піклування) для надання дозволу на реалізацію квартири № 80 з а відповідною адресою).
2.4. З метою недопущення звуження обсягу прав дитини, виконавчим комітетом Хмельницької міської ради рішенням від 27.06.2024 № 1081 відмовлено приватному виконавцю у надані дозволу на примусову реалізацію квартири АДРЕСА_1 , у якій зареєстровано місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_6 , 2010 року народження, який має право на користування цим житлом відповідно до закону, що і стало підставою для подання ТОВ "ФК Форінт" даного позову до суду.
2.5. В матеріалах справи наявні копії рішень від 08.12.2020р., 12.03.2009р., 17.02.2021р., листа від 10.03.2025р., інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.03.2024р.
2.6. Разом з тим, у матеріалах справи відсутнє рішення суду про визнання малолітньої дитини - ОСОБА_6 таким, що втратив право на користування квартирою АДРЕСА_1 , в якій зареєстровано місце проживання названої особи, за якою зберігається право на користування цим майном. Також відсутнє і рішення суду про звернення стягнення саме на квартиру.
2.6.1. При цьому, відповідно до п. 30 розділу VІІІ "Інструкції з організації примусового виконання рішень", затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.
2.7. Крім того, під час вирішення спору судом також враховано, що відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Разом з тим, зважаючи на те, що чинною постановою Хмельницького апеляційного суду від 10.07.2025 у справі № 686/1649/25 провадження у даній справі закрито з тієї підстави, що справа підлягає розгляду в порядку господарського, а не цивільного судочинства, дана справа розглядається Господарським судом Хмельницької області (якому вона передана чинною ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області 22.07.2025).
2.8. Позивач зазначив, що подання цього позову спрямовано на поновлення порушених, на думку позивача, його речових прав на нерухоме майно, як стягувача у виконавчому провадження для задоволення грошових вимог, у рамках виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення Хмельницького міськрайонного суду від 05.12.2012 про стягнення боргу з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Однак, в матеріалах справи відсутні докази, які би підтверджували наявність тих чи інших прав позивача на відповідне нерухоме майно.
2.9. Судом взято до уваги, що намагання позивача звернути стягнення на житло (право на проживання в якому належить, зокрема, малолітній дитині) з метою примусового виконання рішення суду від 05.12.2012 (у цивільній справі про стягнення з фізичних осіб боргу за договором про надання споживчого кредиту) не засвідчує наявності порушених прав позивача як суб'єкта господарювання та безпосередніх господарських відносин між позивачем та виконавчим комітетом міської ради, яким з метою недопущення звуження обсягу прав дитини відмовлено у наданні приватному виконавцю дозволу на примусову реалізацію вказаної вище квартири.
2.10. Крім того, позивач, який вважає, що у відповідача були відсутні повноваження розглядати подання приватного виконавця щодо надання чи відмови у наданні такого дозволу, не був позбавлений оскаржити відповідні дії виконавця (щодо внесення виконавчому комітету Хмельницької ради відповідного подання) в порядку, визначеному ЦПК України. В даному випадку позивачем не доведено порушення його прав, як і не доведено, що оскаржуване рішення виконавчого комітету міської ради прийнято всупереч вимогам законодавства України.
3. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; короткий зміст вимог апеляційної скарги.
3.1. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт", 24.10.2025 через систему "Електронний суд", звернулось до апеляційного суду з апеляційною скаргою (вх4617/25 від 24.10.2025), в якій просить: рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.10.2025 скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити, визнати протиправним та скасувати Рішення Виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 27.06.2024 №1081 про відмову у наданні дозволу на примусову реалізацію квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , у якій зареєстровано місце проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Судові витрати покласти на Відповідача.
3.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є неправомірним та незаконним, оскільки суд не з'ясував обставин, що мають значення для справи, викладені судом рішенні висновки, не відповідають встановленим обставинам справи, а також судом порушені норми матеріального та процесуального права. Рішення підлягає скасуванню, із постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
3.3. Апелянт щодо повноважень відповідача зазначає, що на розгляд питання надання дозволу/відмови за зверненням приватного або державного виконавця виходячи із обставин цієї справи. Суд не врахував доводи позивача про відсутність у відповідача повноважень на прийняття оскаржуваного рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 27.06.2024 № 1081 про відмову у наданні дозволу на примусову реалізацію квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , у якій зареєстровано місце проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
3.4. В якості доказів позивачем були наведені чисельні норми чинного законодавства України, судової практики, а також надані до суду копії внутрішніх нормативних актів відповідача, які регулюють питання надання органом опіки та піклування дозволу на відчуження нерухомого майна, право власності або право користування яких має неповнолітня дитина. Дійсно, відповідач наділений правами надавати відповідний дозвіл або відмову у вчиненні правочину щодо відчуження нерухомого майна, право власності або право користування яких має неповнолітня дитина, але тільки за умов, коли відчуженню підлягає нерухоме майно, право власності на яке належить дитині, або право власності належить батьками дитини, або особі, яка їх замінює, а дитина має право користування таким майно. Інших випадків, коли орган опіки та піклування розглядає такі звернення, чинне законодавство України не містить, що підтверджується правовими позиціями Верховного Суду (наведені далі по тексту скарги).
3.5. Позивач акцентував увагу суду, що виконком міської ради має право розглядати питання надання дозволу на відчуження нерухомого майна, право власності або право користування яких мають неповнолітні діти, тільки за умови, якщо нерухоме майно (в даній справі - квартира), належить дитині або батькам такої дитини. Таким чином, першою обставиною, яку мав встановити суд було чи є власник квартири по відношенню до дитини матір'ю або особою, яка її замінює. Матеріали справи містять докази, що батьками неповнолітньої дитини є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Зазначені особи (батьки) не є власниками квартири щодо якої передбачено примусову реалізацію. Власником квартири є інша особа - ОСОБА_1 , що також підтверджується матеріалами справи.
3.6. В даному випадку, суд в мотивувальній частині обмежився тільки переліком норм матеріального права без належної оцінки всіх доводів та мотивів позивача та без оцінки всіх наданих доказів - посилається на чисельні нормативно-правові акти, на які також посилався безпосередньо позивач. На думку позивача, норми матеріального права (нормативно-правові акти) які наводить суд доводять обставину відсутності у виконавчого комітету міської ради повноважень на прийняття оскаржуваного позивачем рішення, але на протилежну думку суду - навпаки підтверджують наявність таких повноважень ( виходячи із результату розгляду справи).
3.7. Суд, порушив та неправильно застосував норми матеріального права до обставин цієї справи - частину 3 статті 17, частину 3 статті 18 Закону України "Про охорону дитинства", статтю 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей", статтю 177 Сімейного кодексу України, та залишив поза увагою постанову КМУ від 24.09.2008 №866, якою затверджений "Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини" оскільки, прийшов до висновку, що відповідач діяв в рамках наданих повноважень. Однак, судом помилково не враховано, що власниця квартири - ОСОБА_1 не є матір'ю неповнолітньої дитини, та не є особою, яка її замінює, про що вказував позивач та надав відповідні докази. Проте, в оскаржуваному рішенні суду зазначені обставини, які безпосередньо впливають на оцінку наявності чи відсутності повноважень у відповідача на прийняття оскаржуваного рішення, взагалі не знайшли свого відображення. Судом не зазначено, чому цей аргумент відхиляється та не береться до уваги, як такий що безпосередньо впливає на законність та правомірність судового рішення. Це призвело до порушення судом норм процесуального права, а саме ст. 86 ГПК України в частині оцінки наданих позивачем доказів. Суд залишив поза увагою цю важливу обставину, яка має значення для вирішення справи, а саме, що ОСОБА_1 не є матір'ю неповнолітньої дитини, та не є особою, яка її замінює. За умови повного та всебічного дослідження судом доказів того, хто є власником квартири, та чи є власник квартири матір'ю дитини (особою, яка її замінює) очевидним є те, що вищевказані норми матеріального права знайшли б своє правильне застосування в оскаржуваному рішенні суду.
3.8. На підтвердження відсутності у відповідача необхідних повноважень позивачем було надано до суду внутрішні нормативні документи Хмельницької міської ради, Служби у справах дітей та Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Хмельницької міської ради, які також не містять повноважень ні зазначених структурних підрозділів, ні Відповідача розглядати звернення органів примусового виконання рішень судів з питань надання дозволу на примусову реалізації житла, право користування яким має дитина, котрій власник житла не є ні батьком, ні матір'ю.
3.9. Разом із поясненнями позивача до суду були скеровані Регламент роботи Хмельницької міської ради, а також відповіді Хмельницької міської ради та від Служби у справах дітей із яких вбачається, що при прийнятті Відповідачем оскаржуваного Рішення, яким відмовлено у наданні дозволу на примусову реалізації квартири. Судом не враховано системне тлумачення норм матеріального права, щодо якого сформована стала правова позиція Верховного Суду - постанова від 08.11.2023 у справі № 405/1188/22, постанова Верховного Суду від 20.03.2025 у справі № 205/5211/22, постанови Верховного Суду від 24.09.2024 у справі № 534/552/20, від 06.05.2019 у справі № 639/5828/15-ц, від 06.11.2019 у справі № 346/432/16-ц, від 19.06.2019 у справі № 695/2714/15-ц, від 08.06.2021 у справі № 607/8145/18.
3.10. Таким чином, у даній справі, суд не встановив, що власником арештованої квартири є особа - яка не є матір'ю дитині 2010 року народження, або особою яка її замінює. Суд не здійснив оцінку вищевказаних норм матеріального права через призму наявності чи відсутності у відповідача відповідних повноважень контролю за відчуженням арештованої квартири В даному контексті підставою для скасування рішення суду є нез'ясування судом обставин, що маються значення для справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.
3.11. Щодо відсутності порушених прав дитини сама по собі реєстрація місця проживання неповнолітньої дитини у квартирі, яка підлягає примусовій реалізації, не є свідченням того, що права цієї дитини порушені. Проте, суд, виходячи виключно норм матеріального права, а також приписів Конституції України та Житлового Кодексу України, прийшов до висновку, про порушення примусовою реалізацією прав дитини. Суд не врахував доводи позивача про те, що батькам на праві власності належить інше житло. Мати неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 зареєстрована у квартирі АДРЕСА_3 , яка належить їй на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу частки, та на підставі свідоцтва про прийняття спадщини частки від 26.10.2021. Охоронні функції держави щодо забезпечення контролю за збереженням майна дитини та її прав на житло через створені органи опіки та піклування обмежують випадками, на які вище посилався Позивач (орган опіки та піклування повноважний контролювати не будь-яке відчуження житла, а у чітко встановлених чинним законодавством правовідносинах).
3.12. Щодо оскарження дій приватного виконавця суд зазначає, що якщо позивач вважає, що у відповідача були відсутні повноваження розглядати подання приватного виконавця щодо надання чи відмови у наданні такого дозволу, то позивач не був позбавлений оскаржити відповідні дії виконавця - позивач не погоджується, із таким висновком суду, оскільки відповідно до п. 30 розділу VІІІ "Інструкції з організації примусового виконання рішень" від 02.04.2012, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в раз відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом частини першої статті 37 Закону.
3.13. Скаржник, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2021 в справі №755/12052/19, вважає, що відповідач, встановивши, що у нього відсутні повноваження на розгляд подання приватного виконавця Лабчука Р.М., повинен був повідомити про це приватного виконавця Лабчука Р.М. із зазначенням причин, а саме належності квартири особі - ОСОБА_1 , яка не є матір'ю неповнолітній дитині - ОСОБА_6 , або особою, що її замінює. Після чого у приватного виконавця з'являється можливість звернутись до суду із заявою про надання дозволу на реалізацію квартири, право користування якою належить в тому числі, неповнолітній дитині, проте власниця квартири не є матір'ю дитини.
3.14. Щодо наявності порушеного права позивача, останній в даному аспекті наводить приклад вирішення судом спорів про визнання недійсними правочинів з ознак фраудаторності (зловживання боржником правом), у яких інтерес кредитора полягає у поверненні у власність боржника майна, для звернення стягнення на це майно та виконання рішення суду.
3.15. Що стосується цієї конкретної справи, то оскаржуване рішення виконкому порушує права позивача, оскільки є перешкодою для подальшого виконання рішення суду про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 за рахунок арештованої квартири. У додаткових поясненнях до суду позивач зазначав, що відповідно до постанови Хмельницького апеляційного суду від 10.07.2025 спір у частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення міської ради від 27.06.2024 №1081 є спором про стверджуване порушення цивільного права та законного інтересу позивача як приватної юридичної особи з боку юридичної особи органу місцевого самоврядування, зокрема щодо права позивача на задоволення своїх вимог щодо погашення заборгованості за кредитом шляхом реалізації нерухомого майна боржника у вигляді квартири, право на користування якою має неповнолітня особа. Постанова суду від 10.07.2025 набула законної сили в день її проголошення та констатувала той факт, що оскаржуване рішення порушує права позивача - ТОВ "ФК "Форінт" як приватної юридичної особи з боку юридичної особи органу місцевого самоврядування, зокрема щодо права позивача на задоволення своїх вимог щодо погашення заборгованості за кредитом.
3.16. Отримання позивачем, як стягувачем, грошових коштів від примусової реалізації арештованої квартири на виконання Рішення суду від 05.12.2012, яким стягнуто борг з ОСОБА_1 , безпосередньо впливає на діяльність ТОВ ФК "Форінт" в частині недоотримання прибутку, а також на можливість надання фінансових послуг відповідно до мети створення товариства. Позивач мав правомірні очікування, що в результаті виконання рішення суду про стягнення боргу за рахунок арештованої квартири, отримає, як сторона виконавчого провадження, кошти, якими може розпорядитись відповідно до статутної мети для отримання прибутку та забезпечення подальшої діяльності товариства. Оскаржуване рішення відповідача безпосередньо впливає на економічну діяльність позивача та позбавляє позивача права на отримання грошових коштів та відповідно й прибутку за результатами їх отримання та подальшого використання. Викладений судом першої інстанції висновок, що позивачем не доведено порушення його прав, не відповідають встановленим обставинам справи в частині того, що судом встановлено, що позивач є кредитором відносно ОСОБА_1 та зацікавлений у виконанні рішення суду у справі №218/20109/2012.
4. Відзив на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи.
4.1. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.10.2025 у справі №686/1649/25.
4.1.1. Розгляд апеляційної скарги призначено на 05.01.2026 о 10:00 год.
4.2. Відповідач та треті особи не скористалися правом подачі відзиву/пояснень на апеляційну скаргу позивача.
4.3. 04.01.2026 апелянт - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" через систему "Електронний суд" подало апеляційного господарського суду клопотання по справі (вх.48/26 від 05.01.2026).
4.3.1. В клопотанні апелянт просить проводити судове засідання, що призначено на 05.01.2026 о 10.00 год. за відсутності представника апелянта (позивача).
4.3.2. Вимоги апеляційної скарги ТОВ "Фінансова компанія "Форінт" підтримує та просить апеляційну скаргу задовольнити. Принагідно звертає увагу апеляційного суду, що судом першої інстанції залишено поза увагою доводи ТОВ "Фінансова компанія "Форінт" про те, що повноваження щодо розгляду питання надання дозволу на реалізацію квартири у випадку, якщо квартира належить особі, яка не є батьком/матір'ю дитини, котра має право користування житлом, або особою яка їх замінює, у відповідача - відсутні. Дозвіл органу опіки та піклування чинним законодавством не вимагається, що підтверджено сталими правовими позиціями Верховного Суду, перелік яких наведений в тексті апеляційної скарги, та нормами чинного законодавства України
4.4. Відповідач та треті особи не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання 05.01.2026, причини не явки суду не повідомили.
4.5. Оскільки явка представників сторін у судове засідання згідно ухвали суду від 07.11.2025 апеляційним судом обов'язковою не визнавалася, враховуючи клопотання апелянта про розгляд апеляційної скарги за відсутності представника позивача, колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги по суті, згідно вимог ст.269 ГПК України, за наявними у матеріалах справи доказами, без участі представників сторін.
4.6. До початку розгляду даної апеляційної скарги по суті, ні під час її розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.
5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).
6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги.
6.1. Під час розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.10.2025 у справі №686/1649/25 Північно-західний апеляційний господарський суд застосував:
6.1.1. Норми матеріального права:
Конституція України;
Цивільний кодекс України (далі по тексту постанови також - ЦК України);
Закон України "Про місцеве самоврядування в України";
Закон України "Про охорону дитинства";
Закон України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей";
Сімейний кодекс України (далі по тексту постанови також - СК України);
Житловий кодекс України (далі по тексту постанови також - ЖК України);
"Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866;
Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012;
Закон України "Про судовий збір".
6.1.2. Норми процесуального права:
Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України).
6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).
7. Розгляд апеляційної скарги по суті. Обставини справи.
7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.
7.2. Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 05 грудня 2012 року позовні вимоги Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" були задоволено; стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 014/02-07/7-8983 від 20 грудня 2006 року в розмірі 31072,80 доларів США та судовий збір.
7.2.1. 12 лютого 2013 року Хмельницьким міськрайонним судом було видано виконавчий лист № 2218/20109/2012 щодо стягнення з ОСОБА_1 коштів.
7.2.2. 13 травня 2020 року ухвалою Хмельницького міськрайонного суду замінено стягувача Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" за виконавчим листом.
7.2.3. 26 серпня 2021 року постановою приватного виконавця Лабчука Р.М. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з виконання вищевказаного виконавчого листа про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 .
7.3. З матеріалів справи слідує, що в рамках виконавчого провадження було виявлено, що боржниці ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину на праві власності належить трикімнатна квартира АДРЕСА_1 .
7.3.1. 04 травня 2023 року постановою приватного виконавця проведено опис та арешт даної квартири.
7.3.2. Оскільки, у ході виконавчого провадження було встановлено, що в арештованій квартирі зареєстрована неповнолітня дитина ОСОБА_6 2010 року народження, приватним виконавцем було скеровано відповідний запит до відповідача (який виконує функції органів опіки та піклування) для надання дозволу на реалізацію квартири АДРЕСА_1 .
7.4. Рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 27.06.2024 №1081, з метою недопущення звуження обсягу прав дитини, відмовлено у надані дозволу на примусову реалізацію квартири АДРЕСА_1 .
7.5. В матеріалах справи також наявні копії рішень: від 08.12.2020 "Про Затвердження Регламенту Хмельницької міської ради восьмого скликання" (а.с. 143-157,т.2); від 12.03.2009 "Про створення комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Хмельницької міської ради, затвердження положення про неї та її склад" (а.с. 158,т.2); від 17.02.2021 "Про затвердження про службу у справах дітей Хмельницької міської ради у новій редакції" (а.с. 159-161, т.2), листа від 28.08.2025р. (а.с. 182, т.2) інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.03.2024р. (а.с. 26-27, т.2) тощо.
7.6. Наведені обставини, стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" до суду з позовом про визнання протиправним та скасування вищевказаного рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 27.06.2024 №1081 в частині відмови у надані дозволу на примусову реалізацію квартири АДРЕСА_1 .
7.7. 20.01.2025 до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" до Виконавчого комітету Хмельницької міської ради, за участю третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Лабчука Романа Михайловича, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 27.06.2024р. № 1081 в частині відмови у наданні дозволу на примусову реалізацію квартири АДРЕСА_1 .
7.7.1. У позовній заяві позивач просить суд задовольнити позовні вимоги до виконавчого комітету Хмельницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 27.06.2024р. № 1081 в частині відмови у наданні дозволу на примусову реалізацію квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , в якій зареєстровано місце проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
7.7.2. В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, зазначає, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 05 грудня 2012 року позовні вимоги АТ "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступник - ТОВ "Фінансова компанія "Форінт") були задоволені, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в сумі 31072,80 доларів США та судовий збір.
На виконання вказаного рішення було відкрито виконавче провадження та виявлено, що боржниці ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , виконавцем було проведено опис та арешт вказаної квартири. Також було встановлено, що в арештованій квартирі зареєстрована малолітня дитина ОСОБА_6 , 2010 року народження, в результаті чого приватним виконавцем було скеровано відповідний запит до виконавчого комітету Хмельницької міської ради для надання дозволу на реалізацію квартири.
7.7.3. Однак, рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 27.06.2024 №1081 відмовлено у надані дозволу на примусову реалізацію спірної квартири по причині наявності права користування квартирою у неповнолітньої дитини - ОСОБА_6 , 2010 року народження. Позивач вважає, що у відповідача були відсутні повноваження розглядати подання приватного виконавця щодо надання чи відмови у наданні такого дозволу.
7.7.4. Позивач вважає рішення міської ради протиправним, оскільки відповідач не врахував, що арештована квартира не є єдиним житлом дитини, а у власності його батьків є інше житло. Вважає, що відмова відповідача перешкоджає виконанню рішення суду та позбавляє стягувача права на отримання присуджених коштів. Як зазначив позивач, подання цього позову спрямовано на поновлення порушених, на думку позивача, його речових прав на нерухоме майно, як стягувача у виконавчому провадженні для задоволення грошових вимог, у рамках виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення Хмельницького міськрайонного суду від 05.12.2012 про стягнення боргу з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
7.8. Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень відповідач, зокрема, зазначає, що рішення суду про звернення стягнення саме на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності боржниці ОСОБА_1 , на користь позивача немає, ТОВ "Фінансова компанія "Форінт" не є належним позивачем, оскільки рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 27.06.2024 р. № 1081 відмовлено приватному виконавцю, а тому для оскарження рішення до суду мали б право звернутись приватний виконавець Лабчук Р.М. або ОСОБА_1 або законні представники ОСОБА_6 .
7.8.1. Також відповідачем зазначено, що держава через органи опіки і піклування здійснює заходи щодо захисту прав та інтересів дітей, зокрема і при вчинення правочинів, які призведуть до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини, та у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина. Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження обставин, за яких відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів, та який би підтверджував необхідність визнання протиправним рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 27.06.2024 №1091 та його скасування. Вважає, що позовні вимоги не є обґрунтованими і не повинні бути задоволені судом.
7.9. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03.04.2025 у справі № 686/1649/25 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" до Виконавчого комітету Хмельницької міської ради (за участю третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Лабчука Романа Михайловича, ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3 ) про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 27.06.2024 № 1081 в частині відмови у наданні дозволу на примусову реалізацію квартири №80 по вул. Львівське шосе, 43/1 в м. Хмельницькому залишено без задоволення.
7.10. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 10.07.2025 у справі № 686/1649/25 апеляційну скаргу ТОВ "Фінансова компанія "Форінт" задоволено частково.
7.10.1. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03.04.202. скасовано, провадження у даній справі закрито.
7.11. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області 22.07.2025 заяву ТОВ "Фінансова компанія "Форінт" про направлення справи за встановленою юрисдикцією задоволено, справу №686/1649/25 передано до Господарського суду Хмельницької області.
7.12. 30.07.2025 матеріали справи №686/1649/25 надійшли до Господарського суду Хмельницької області.
7.13. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 04.08.2025 справу № 686/1649/25 прийнято до провадження. Постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження. Призначено підготовче засідання.
7.14. Ухвалою від 09.09.2025 судом закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.10.2025.
7.15. За результатами розгляду даного спору, 07.10.2025 Господарським судом Хмельницької області ухвалено оскаржуване рішення (пункт 1.1. - 1.2. цієї постанови) із підстав, наведених у пунктах 2.1.- 2.10 даної постанови.
8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарги, відхилення доводів апелянта.
8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 07.10.2025 - без змін, виходячи з наступного.
8.2. Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, інтересів держави.
8.3. Частиною 2 статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
8.3.1. Згідно частин 1, 3 вказаної норми право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
8.4. Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
8.5. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів (стаття 16 ЦК України).
8.5.1 При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.
8.5.2. Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
8.5.3 Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
8.6. Нормами Господарського процесуального кодексу України встановлений обов'язок для особи, яка звернулась до суду доказування і подання доказів та визначені критерії належності та допустимості доказів.
8.7. Відповідно до частини 1 статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
8.8. Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
8.9. Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права. При цьому, обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але і бути ефективним засобом захисту, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
8.10. Отже, виходячи із приписів статті 4 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
8.11. Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.
8.12. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
8.12.1. При цьому, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу.
8.13. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.
8.13.1. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
8.14. Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
8.15. Згідно змісту позовної заяви позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 27.06.2024р. № 1081 в частині відмови у наданні дозволу на примусову реалізацію квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , в якій зареєстровано місце проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
8.16. Визначення предмета спору є правом позивача (постанова ВПВС від 17.04.18 у справі № 523/9076/16-ц).
8.17. Під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем (постанови ВПВС від 17.04.18 у справі № 523/9076/16-ц, від 13.03.19 у справі №916/3245/17).
8.18. Виходячи із підстав та предмету поданого ТОВ "Фінансова компанія "Форінт" позову про визнання протиправним та скасування в частині рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 27.06.2024 №1081, останній, на думку позивача, спрямований на поновлення порушених його речових прав на нерухоме майно, як стягувача у виконавчому провадження для задоволення грошових вимог, у рамках виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення Хмельницького міськрайонного суду від 05.12.2012 про стягнення боргу з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
8.19. Як уже зазначалося статтею 16 ЦК України встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.
8.20. Так, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
8.21. Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
8.22. Згідно статті 24 Закону України Закон України "Про місцеве самоврядування в України" правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону. Правовий статус місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, а також в Автономній Республіці Крим визначається Конституцією України та цим Законом з особливостями, передбаченими законами про міста Київ і Севастополь. Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
8.23. Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
8.24. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
8.25. За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
8.26. В контексті спірних правовідносин, виходячи з того, що оскаржуване рішення Виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 27.06.2024 №1081, яким відмовлено приватному виконавцю у надані дозволу на примусову реалізацію квартири АДРЕСА_1 , у якій зареєстровано місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_6 , 2010 року народження, який має право на користування цим житлом відповідно до закону, прийнято органом місцевого самоврядування з метою недопущення звуження обсягу прав дитини, слід зазначити наступне.
8.27. Оспорюване рішення про відмову приватному виконавцю у надані дозволу на примусову реалізацію квартири, у якій зареєстровано місце проживання малолітньої дитини було прийнято Виконавчим комітетом Хмельницької міської ради 27.06.2024, за результатами розгляду звернення приватного виконавця від 08.05.2024.
8.27.1. Таким чином, на час прийняття оспорюваного рішення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - мав статус малолітньої дитини.
8.28. Згідно статей 11, 18 Закону України "Про охорону дитинства" сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Діти члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
8.29. Право кожної дитини на житло є конституційним правом, згідно статті 47 Конституції України.
8.30. Відповідно до частин 3, 4 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
8.31. Частиною 3 статті 17 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти правочини щодо нерухомого майна, право власності на яке належить дитині, а у випадках, визначених законом. - також щодо нерухомого майна, право користування яким належить дитині, відмовлятися від належних дитині майнових прав, зобов'язуватися від імені дитини порукою чи видавати письмові зобов'язання.
8.32. Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України "Про охорону дитинства" органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.
8.33. За статтею 71 Житлового кодексу України - при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
8.34. Відповідно до статті 156 Житлового кодексу України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу (до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство).
8.35. Згідно статей 160, 161 вказаного Кодексу - члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, користуються нарівні з наймачем усіма правами; наймач вправі вселити в займане ним жиле приміщення у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб за письмовою згодою власника будинку (квартири) і всіх членів сім'ї, які проживають з наймачем. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення відповідно до цієї статті як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування приміщенням.
8.36. Статтею 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" визначається, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.
8.37. Відповідно до статті 177 Сімейного кодексу України дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло. Органи опіки та піклування можуть відмовити у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини з одночасним зверненням до нотаріуса щодо накладення заборони відчуження такого майна лише у випадках, якщо ними встановлено, що вчинення правочину призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини.
8.38. За пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держава через органи опіки і піклування здійснює заходи щодо захисту прав та інтересів дитини.
8.39. Так, рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 27.06.2024 № 1081, з метою недопущення звуження обсягу прав дитини, відмовлено Приватному виконавцю виконавчого округу Хмельницької області Лабчуку Роману Михайловичу у надані дозволу на примусову реалізацію квартири АДРЕСА_1 , у якій зареєстровано місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_6 , 2010 року народження, який має право на користування цим житлом відповідно до закону (незалежно від того, чи є у власності його батьків інше майно).
8.39.1. При цьому, у матеріалах справи відсутнє рішення суду про визнання малолітньої дитини - ОСОБА_6 таким, що втратив право на користування квартирою АДРЕСА_1 , в якій зареєстровано місце проживання названої особи, за якою зберігається право на користування цим майном.
8.39.2. Відсутнє і рішення суду про звернення стягнення саме на цю квартиру.
8.40. Також у даному випадку враховується, У пункті 30 розділу VІІІ "Інструкції з організації примусового виконання рішень", затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 передбачено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.
8.41. Так, юридичні особи згідно частини 2 статті 4 ГПК України мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
8.42. Позивачем наголошувалося, що подання цього позову спрямовано на поновлення порушених його речових прав на нерухоме майно, як стягувача у виконавчому провадження для задоволення грошових вимог, у рамках виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення Хмельницького міськрайонного суду від 05 грудня 2012 року про стягнення боргу з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
8.43. Згідно постанови Хмельницького апеляційного суду від 10.07.2025 у справі № 686/1649/25 та ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області 22.07.2025 справа розглядається в порядку господарського, а не цивільного судочинства.
8.44. Господарськими судами за результатами дослідження та перевірки всіх матеріалів справи не встановлено будь яких доказів, які би підтверджували наявність тих чи інших прав позивача на відповідне нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .
8.45. Разом з тим, намагання позивача звернути стягнення на житло (право на проживання в якому належить, зокрема, малолітній дитині) з метою примусового виконання рішення суду від 05 грудня 2012 року (у цивільній справі про стягнення з фізичних осіб боргу за договором про надання споживчого кредиту) не засвідчує наявності порушених прав позивача як суб'єкта господарювання та безпосередніх господарських відносин між позивачем та виконавчим комітетом Хмельницької ради, яким з метою недопущення звуження обсягу прав дитини згідно норм чинного законодавства - відмовлено у наданні приватному виконавцю дозволу на примусову реалізацію вказаної вище квартири.
8.46. Також виходячи із доводів та обґрунтувань позивача - щодо відсутності у відповідача повноважень розглядати подання приватного виконавця про надання чи відмову у наданні такого дозволу, господарські суди звертають увагу позивача на те, що в даному випадку позивач (апелянт) не був позбавлений оскаржити відповідні дії виконавця (щодо внесення виконавчому комітету Хмельницької ради відповідного подання) в порядку, визначеному ЦПК України.
8.46.1 Або ж оскаржити дії приватного виконавця, що стосуються здійснення виконавчого провадження НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 .
8.47. Так, позивач - ТОВ Фінансова компанія "Форінт" - у позовній заяві та у доводах апеляційної скарги зазначає наступне - батькам малолітньої дитини ОСОБА_6 на праві власності належить інше житло. Мати неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 зареєстрована у квартирі АДРЕСА_3 , яка належить їй на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу частки, та на підставі свідоцтва про прийняття спадщини частки від 26.10.2021.
8.47.1. Апеляційний суд зазначає, що усі наведені аргументи (інформація) мають бути адресовані Приватному виконавцю, Службі у справах дітей, Комісії з питань захисту прав дитини відповідного упровадженого органу - органам державної влади, на які покладено охоронні функції держави щодо забезпечення контролю за збереженням майна дитини та її прав на житло.
8.47.2. Виходячи з предмету і підстав даного позову наведене не є предметом розгляду в суді першої та апеляційної інстанцій.
8.47.3. Як уже зазначалося, частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
8.47.4. Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді неправомірних рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
8.47.5. Господарськими судами за результатами розгляду даного спору встановлено, що рішення Виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 27.06.2024 №1081 про відмову у наданні дозволу на примусову реалізацію квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , у якій зареєстровано місце проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є цілком правомірними, обґрунтованими та таким, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства.
8.47.6. Відповідачем - Виконавчим комітетом Хмельницької міської ради прийнято спірне рішення в межах наданих йому повноважень та у відповідний спосіб згідно Конституції та Законів України, а також нормативно-правових актів Верховної Ради України.
8.47.7. Тому доводи апелянта - що суд першої інстанції не врахував доводи позивача про те, що батькам малолітньої дитини на праві власності належить інше житло - є безпідставними.
8.47.8. Беручи до уваги характер спірних правовідносин, позивачем не доведено порушення його прав, як і не доведено, що оскаржуване рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради прийнято всупереч вимогам законодавства України.
8.47.9. Розгляд заявлених позовних вимог не впливає на законність спірного рішення виконавчого комітету що, у свою чергу, унеможливлює захист права позивача, яке він вважає порушеним, саме в обраний ним спосіб.
8.48. Спростовуючи доводи позивача (апелянта) апеляційний суд звертає увагу на те, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення відповідача №1081 не забезпечує реального захисту порушеного права позивача, тобто в будь-якому випадку не призведе до поновлення прав позивача, які він вважає порушеними внаслідок прийняття спірного рішення.
8.49. Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
8.50. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
8.51. Згідно частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
8.52. Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
8.53. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
8.54. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
8.55. Враховуючи вищевикладене, встановлені господарськими судами обставини даного спору, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" до Виконавчого комітету Хмельницької міської ради про визнання протиправним та скасування в частині рішення Виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 27.06.2024р. № 1081; за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Лабчука Романа Михайловича; ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не підлягають до задоволення.
8.55.1. Заявлені позивачем позовні вимоги є необґрунтованим та не доведеними.
8.55.2. Висновок суду першої інстанції про відмову у позові судом апеляційної інстанції визнається правомірним.
8.56. Скаржник/позивач не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.
8.57. Оскаржуване рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.10.2025 ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
8.58. З урахуванням наведеного, усі зазначені доводи апеляційної скарги на рішення Господарського суду Хмельницької області у даній справі не спростовують висновку суду першої інстанції при ухвалені оскаржуваного рішення та не можуть бути підставою для його скасування або зміни.
8.59. За таких обставин апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.10.2025 у справі №686/1649/25 - без змін.
9. Повноваження суду апеляційної інстанції.
9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
9.2. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі є необґрунтованими, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
9.3. У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
10. Розподіл судових витрат.
10.1. Як вбачається із матеріалів справи, за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.10.2025 у справі №686/1649/25 апелянтом сплачено судовий збір у розмірі 3633,60 грн, згідно платіжного документа від 23.10.2025.
10.2. Судовий збір сплачений в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір".
10.3. За змістом статті 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги здійснюється розподіл судових витрат.
10.4. Оскільки апелянту відмовлено у задоволенні апеляційної скарги, в силу приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" від 24.10.25р. залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Хмельницької області від 07 жовтня 2025 року у справі №686/1649/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №686/1649/25 повернути Господарському суду Хмельницької області.
Повна постанова складена "08" січня 2026 р.
Головуючий суддя Юрчук М.І.
Суддя Саврій В.А.
Суддя Крейбух О.Г.