Справа № 715/4459/25
Провадження № 2-а/715/6/26
08 січня 2026 року селище Глибока
Глибоцький районний суд Чернівецької області
у складі головуючого судді Цуренка В.А.
секретар судового засідання Оршевська С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
В позовній заяві вказує, що 11.02.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 .
У вказаній постанові зазначено, що зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення № 1/138 від 29.01.2025 встановлено, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов'язаним, не з'явився 14.01.2025 о 09:00 до ІНФОРМАЦІЯ_2 за електронною повісткою №1614474, сформованою за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та направленої засобами поштового зв'язку у відповідності до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №560.
Електронна повістка була надіслана засобами поштового зв'язку на адресу АДРЕСА_1 та повернута з проставленням відмітки посадовою особою Укрпошти «відсутність особи за адресою місця проживання» 09.01.2025 року, тобто ОСОБА_1 , належним чином оповіщений 09.01.2025 про його прибуття 14.01.2025 на 09:00 до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказаною постановою начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 наклав на нього - громадянина ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.
Вважає, що вказана постанова винесена без достатніх на це підстав, є незаконною і підлягає скасуванню та справа про адміністративне правопорушення відносно нього - ОСОБА_1 підлягає закриттю.
Враховуючи вище викладене, просить суд ухвалити рішення, яким:
1. Поновити - ОСОБА_1 строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення № 487 від 11.02.2025 року.
2. Витребувати з ІНФОРМАЦІЯ_1 адміністративні матеріали на підставі, яких було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення № 487 від 11.02.2025 року відносно громадянина ОСОБА_1 .
3. Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення № 487 від 11.02.2025 року, якою на - громадянина ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.
4. Справу про адміністративне правопорушення стосовно - ОСОБА_1 провадженням закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП - за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, однак направив до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує повністю і просить суд позов задовольнити в повному обсязі, а справу розглянути за його відсутності.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 в судове засідання не з'явився, направив до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що позов не обґрунтований та безпідставний, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Ухвалою суду від 24 грудня 2025 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено до розгляду на 02 січня 2026 року, а також витребувано матеріали адміністративної справи на підставі, яких було винесено оскаржувану постанову.
31 грудня 2025 року до суду за допомогою підсистеми «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на вказаний позов, у якому просить суд відмовити в задоволенні позову за безпідставністю та розглянути справу без участі представника відповідача, а також додано копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
В подальшому розгляд справи було відкладено на 08 січня 2026 року з метою забезпечення прав сторін у справі.
На підставі с. 6 ст. 162 КАС України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 11.02.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення відносно - громадянина ОСОБА_1 .
У вказаній постанові зазначено, що зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення № 1/138 від 29.01.2025 встановлено, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов'язаним, не з'явився 14.01.2025 о 09:00 до ІНФОРМАЦІЯ_2 за електронною повісткою №1614474, сформованою за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та направленої засобами поштового зв'язку у відповідності до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №560.
Електронна повістка була надіслана засобами поштового зв'язку на адресу АДРЕСА_1 та повернута з проставленням відмітки посадовою особою Укрпошти «відсутність особи за адресою місця проживання» 09.01.2025 року, тобто ОСОБА_1 , належним чином оповіщений 09.01.2025 про його прибуття 14.01.2025 на 09:00 до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказаною постановою начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 наклав на - громадянина ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.
Так, статтею 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення доведеності вини.
Ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності (стаття 7 КУпАП).
За змістом ст. ст. 254, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом у якому фіксується сутність вчиненого правопорушення і лише який є підставою для подальшого провадження справи у суді. Для протоколу про адміністративне правопорушення передбачена як спеціальна його форма, так і вимоги, які регламентують його зміст, а саме: викладення об'єктивної сторони вчиненого адміністративного правопорушення із зазначенням усіх складових, які утворюють об'єктивну сторону цього правопорушення, в тому числі часу, місця і способу вчинення адміністративного правопорушення; зазначення обставин, які дають можливість характеризувати суб'єктивну сторону правопорушення, із зазначенням усіх її складових, необхідних для розгляду справи даних, зокрема щодо особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків; фіксуються вчиненні процесуальні дії, у тому числі і ті, які гарантують забезпечення процесуальних прав особи, яка притягається до відповідальності.
Згідно зі статтею 252 цього Кодексу орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За приписами статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення.
Стаття 9 КУпАП вказує на те, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Суб'єктивною стороною адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, є вина у формі прямого умислу. Тобто, особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
Однак, на час винесення постанови від 11.02.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 винуватість останнього належними та допустимими доказами підтверджена не була.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як вбачається зі змісту ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно із вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що ОСОБА_1 не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, а до оскаржуваної станови не долучено доказів про належне повідомлення ОСОБА_1 про час і місце розгляду справи.
Наказом №3 від 01.01.2024 року Міністерства Оборони України «Про затвердження Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення» передбачено, зокрема абзацом 1, 2 та 4 і 5 пунктами 10 розділу ІІ вказаної Інструкції, передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повідомляється про дату, місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три доби до дня розгляду справи.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повідомляється про місце і час розгляду справи при підписанні протоколу (у разі його складення) або окремим повідомленням про розгляд справи (додаток 8), яке вручається особі особисто під підпис або надсилається (в тому числі централізовано) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення на адресу місця проживання (перебування), зазначену особою під час уточнення облікових (персональних) даних, або на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання.
У разі оформлення повідомлення про розгляд справи на бланку керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки засвідчує його особистим підписом та скріплює гербовою печаткою.
В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів.
Відповідачем не було дотримано вимог даної Інструкції та не здійснено належного повідомленням про розгляд справи, як того вимагає дана інструкція.
Більш того, відповідачем до відзиву долучено копії справи №487 про адміністративне правопорушення відносно - ОСОБА_1 .
Одним з документів, є протокол №1/138 від 29 січня 2025 року.
Наказом №3 від 01.01.2024 року Міністерства Оборони України «Про затвердження Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення» передбачено, зокрема у абзаці 3 та 4 пункту 2 розділу II, що «Не допускаються закреслення чи виправлення записів, що вносяться до протоколу, а також унесення додаткових записів після того, як протокол підписано особою, щодо якої він складений. У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляється прочерк.»
На час винесення постанови від 11.02.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 винуватість останнього належними та допустимими доказами підтверджена не була.
Так, згідно відомостей з підсистеми Міністерства Оборони України - «Резерв +», - ОСОБА_1 , уточнив дані - 28.11.2024 року, пройшов ВЛК - 09.12.2024 року за результатами якої був визнаний «придатним», та перебуває у статусі «військовозобов'язаного», що підтверджує ту обставину, що у другому відділі ІНФОРМАЦІЯ_2 були наявні відомості про підставу для відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією, зокрема п.3 ч.1 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що також відображається у його військово-обліковому документі.
Крім того, ОСОБА_1 постійно зареєстрований та фактично проживає в АДРЕСА_2 і будь-яких повісток або повідомлень про необхідність його прибуття до органів ТЦК та СП не приходило та йому не вручалися.
Суду не надано доказів і обґрунтувань з якою метою була сформована оспорювана повістка (уточнення даних), оскільки дані ОСОБА_1 оновлено та пройдено ВЛК раніше, ніж було сформовано та надіслано відповідну повістку.
Після набрання чинності змінами до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, особа вважається належним чином повідомленою про необхідність явки до ТЦК, якщо повістка про виклик згенерована в електронному вигляді, підписана кваліфікованим підписом керівника ТЦК, направлена рекомендованим листом з описом вкладення за адресою, повідомленою військовозобов'язаним під час оновлення облікових даних, однак не була отримана військовозобов'язаним, про що працівниками Укрпошти проставлено відповідну відмітку: «відмова отримати поштове відправлення» чи «відсутність адресата за адресою».
Змінами, внесеними постановою уряду від 08 жовтня 2024р. №1147 до Правил надання послуг поштового зв'язку передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). Рекомендовані листи з позначками «Повістка ТЦК», «Вручити особисто» підлягають врученню особисто адресатам.
Відповідно до абз. 2, 4 пункту 82 Правил надання послуг поштового зв'язку передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК.
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК необхідна сукупність обставин: 1) направлення судової повістки за адресою, повідомленою військовозобов'язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов'язаного, та 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.
У конкретній справі судова повістка безпосередньо - ОСОБА_1 вручена не була, втім, як зазначено в постанові «працівниками пошти проставлено відмітку «відсутність адресата за вказаною адресою», однак матеріали справи не містять відомостей про дану відмітку.
Також докази повідомлення - ОСОБА_1 , за наявним номером телефону та/або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК» в матеріалах справи відсутні.
Відповідач не надав жодних доказів фактичного вручення ОСОБА_1 повістки, належного повідомлення про обов'язковість явки та наслідки її невиконання, що є визначальним для встановлення обставин справи та правомірності накладення адміністративного стягнення.
Окрім того, позивач вказує, що ним завчасно було оновлено дані, зокрема актуальний номер мобільного телефону ( НОМЕР_1 ), однак жодних повідомлень, викликів чи сповіщень не надходило, конверт на адресу його проживання не був доставлений, більш того, якби на конверті був номер телефону отримувача, він б міг дізнатись про наявність даного поштового відправлення, однак матеріали справи не містять відомостей, ані про конверт і його реквізити, а ні про наявність чи відсутність його номеру мобільного телефону, що унеможливлює належне повідомлення про очікування на нього поштового відправлення. Таким чином, фактичне оповіщення не відбулося, а формальне відправлення поштою не може вважатися належним доказом отримання повістки.
Вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату, Верховний Суд у Постановах від 6.03.2018 у справі № 522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі № 591/2794/17, від 6.02.2020 № 05/7145/16-а та від 21.05.2020 у справі № 286/4145/15-а дійшов такого висновку:
«Факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням установленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу».
Процедурні порушення, зокрема, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи. У п. 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 (заява №7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Таким чином, факт умисного вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, є недоведеним, а оскаржувана постанова відповідачем прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування.
Відповідно до ст. 280 КУпАП - орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Докази винуватості ОСОБА_1 , співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_2 взагалі у оскаржуваній постанові не зазначені, окрім зазначення номера повістки та дати надсилання.
У відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На обов'язок доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у Постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Враховуючи, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (більш кримінальна), а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинуватості особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 285 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.
Відповідно до ст. 77 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Оскаржувана постанова про притягнення - ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності винесена протиправно та підлягає скасуванню, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУПАП.
Згідно п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу адміністративного правопорушення. Наявність складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22.12.2010 № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
За встановлених обставин постанова від 11.02.2025 винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 відносно - ОСОБА_1 за відсутністю належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Таким чином, оскаржувана постанова прийнята не у спосіб, який передбачений нормами КУпАП, та необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для визнання її протиправною та скасування із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП - за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Враховуючи, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (більш кримінальна), а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинуватості особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.
Судом встановлено, що у даному випадку протокол про адміністративне правопорушення складався передчасно.
Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 3 від 01.01.2024 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 року за № 36/41381 (далі - Інструкція).
Законодавцем імперативно визначено чітку та послідовну процедуру розгляду справ про адміністративне правопорушення, порушення якої є підставою для визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними, а відтак й для скасування його рішення про притягнення до відповідальності.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в Постанові від 18 липня 2020 року у справі №216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У п. 44 рішення по справі «Корнєв та Карпенко проти України» від 30 вересня 2010 року Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення органом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
На підставі наведеного, суд вважає, що відповідачем неправомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Згідно вимог ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, досліджені в судовому засіданні докази, норми законодавства України, суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови № 487 від 11 лютого 2025 року.
Керуючись ст.ст. 6-10, 19, 20, 70, 90, 241-246, 250 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати постанову № 487 від 11 лютого 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Глибоцький районний суд Чернівецької області протягом 10-ти днів з дня його проголошення.
Суддя