08.01.2026 Суддя Ритов Я. М.
Справа № 644/131/26
Провадження № 2-о/644/70/26
08 січня 2026 року м. Харків
Суддя Індустріального районного суду міста Харкова Ритов Я.М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа - Управління соціального захисту населення Індустріального району Харківської міської ради, про визнання особи безвісно відсутньою,
встановив:
07.01.2026 року ОСОБА_1 звернулась до Індустріального районного суду м. Харкова з заявою про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований в АДРЕСА_1 , безвісно відсутнім з 24.04.2022 року, оголошення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований в АДРЕСА_1 , проживав за адресою: АДРЕСА_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вивчивши матеріали заяви приходжу до наступного висновку.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях "Голдер проти Великої Британії" від 21.02.75 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований Цивільним процесуальним кодексом України. Подання заяви має відбуватись з дотриманням певних умов.
Згідно ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Згідно ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Згідно роз'яснень, викладених в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 від 31.03.95 року "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ст. 137 ЦПК, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ст. 274 ЦПК. Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя відповідно до ст. 139 ЦПК постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.
Враховуючи тотожність відповідних норм ЦПК України, які регулювали питання щодо форми та змісту заяви про встановлення фактів, що мають юридичне значення, станом на час прийняття Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.95 року, та регулюють вказані питання станом на даний час, суд вважає за можливе врахувати вказані вище роз'яснення Верховного Суду України під час вирішення питання про можливість відкриття провадження в даній цивільній справі.
Таким чином, виходячи з положень ч. 3 ст. 294 ЦПК України, а також роз'яснень, викладених в Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.95 року, заява про встановлення факту, що має юридичне значення, повинна відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ст.ст. 175, 177 ЦПК, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ст.294,318 ЦПК України. Недотримання заявником вказаних вимог унеможливлює відкриття провадження у справі та є підставою для залишення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, без руху.
Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований Цивільним процесуальним кодексом України. Подання позовної заяви має відбуватись з дотриманням певних умов.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 43 Цивільного кодексу України, фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померло. Згідно ч. 3, ч 4 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
В силу вимог ч. 1 ст. 305 ЦПК України, заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.
Частиною 1 статті 29 Цивільного кодексу України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Згідно вимоги ч. 1 ст. 306 ЦПК України, у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі встановлено, що заява не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177, 305, 306 ЦПК України.
В заяві відсутні чітко викладені обставини, що саме підтверджує безвісну відсутність фізичної особи; не вказано свідків, які можуть підтвердити ці обставини, не вказані відомості про останнє місце роботи ОСОБА_2 , не зазначені точні відомості про те, де саме знаходилось останнє відоме місце проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме - за адресою його зареєстрованого місця проживання або за адресою будинку, куди він їздив, що важливо для встановлення правильної підсудності справи, не надано витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, про яке йдеться в заяві.
Статтею 306 ЦПК України встановлено, що у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
При цьому, безвісна відсутність - це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування). При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місцезнаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер.
Відповідно до ст.ст. 43-44, 47 ЦК України, підстави та правові наслідки визнання фізичної особи безвісти відсутньою та померлою не є тотожними.
Підставами для визнання фізичної особи безвісно відсутньою є сукупність юридичних фактів, тобто юридичний склад, до якого включаються: відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання; відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості; сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної або з дня, визначеного відповідно до частини другої статті 43 ЦК України; наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою.
У заяві не конкретизовано для якої саме мети необхідно заявнику визнати особу безвісно відсутньою, зазначено лише про врегулювання правових відносин та в подальшому оформлення прав на спадкування. Якщо заявниці визнання фізичної особи безвісти відсутньою необхідно для врегулювання ще якихось правових питань, окрім спадкування, про це також необхідно зазначити в заяві.
Також, заявнику слід зазначити в заяві останні відомі засоби зв'язку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема, останні відомі номери телефонів. Також, необхідно зазначити всіх осіб, які можуть мати можливу зацікавленість в оформлені спадкових прав. В заяві не зазначені підстави залучення як зацікавленої особи Управління соціального захисту населення Індустріального району Харківської міської ради,
Також, слід зазначити, що у заяві не наведені факти, що посвідчують неможливість встановлення місцеперебування особи, не вказані інші родичі чи співробітники, які можуть дати свідчення про місце перебування фізичної особи.
Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов'язок на суд перевірити виконання заявником цих вимог на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.
Предметом доказування в даній справі є:
- безвісна відсутність громадянина;
- наявність правової зацікавленості особи, що подає заяву про визнання громадянина безвісно відсутнім;
- вживання заявником заходів до розшуку особи;
- неможливість встановлення місця знаходження даної особи;
- наявність обставин, що загрожували смертю фізичної особи, яка пропала безвісті;
- наявність обставин, що дають підставу припустити її загибель від певного нещасного випадку;
- існування обставин, що дають підставу вважати, що особа може умисно ховатися: знаходитися в розшуку, не бажає виплачувати аліменти або виконувати інші рішення суду тощо;
- відсутність спору про право.
Вказані обставини заявником наведені не були.
Крім того, в заяві не зазначені організації, до яких необхідно робити запити за останнім місцем проживання відсутньої (житлово-експлуатаційні організації, органи реєстрації місця проживання осіб або органи місцевого самоврядування) і за останнім місцем роботи про наявність відомостей, що перешкоджає здійснити суду належну підготовку до розгляду справи по суті, що передбачено ст. 307 ЦПК України.
Виходячи із аналогії закону, у разі виявлення недоліків заяви, поданої в порядку окремого провадження, вважаю, що слід застосувати положення частин 1, 2 ст. 185 ЦПК України, якими передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись ч. ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Управління соціального захисту населення Індустріального району Харківської міської ради, про визнання особи безвісно відсутньою - залишити без руху.
Надати заявнику строк 5 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків.
Роз'яснити заявнику, що в разі якщо у вказаний строк недоліки заяви не будуть усунуті, заява вважається неподаною і повертається заявнику.
Копію ухвали надіслати заявнику.
Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя Я.М. Ритов