Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
23 грудня 2010 р. № 2-а- 4208/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Старосєльцевої О.В.
за участю:
секретаря судового засідання Чубукіної М.В.
представника позивача - Дяків А.Б.;
представника відповідача - Нос В.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом
Приватного підприємства "DIQ"
до Харківської митниці, Харківської обласної митниці
про визнання недійсною картки відмови ,
Позивач, Приватне підприємство "DIQ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд визнати недійсною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні або пропуску товарів і транспортних засобів через митний контроль України № 800000012/0/000050 митної декларації № 800000012/0/110886 від 11.02.2010 року.
В обгрунтування позовних вимог зазначив наступне.
У 2006р. між Приватним підприємством "DIQ" резидентом України і фірмою нерезидентом «Terumo Europe N.V.», Бельгія, було укладено контракт № МТД-3/06 від 20.03.2006г. на поставку пристосувань, які використовуються в медицині: пробірки (лабораторні пластикові для забору та зберігання біологічного матеріалу Venosafe в асортименті. Відповідно, з якими фірма нерезидент продала, а позивач купив і справив митне оформлення виробів медичного призначення в передбаченому чинним законодавством України порядку за ВМД № 800000012/0/110886 від 11.02.2010р. 13.02.2010р. Харківською митницею була винесена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 800000012/0/000050. Позивач вважає, що відмова Харківської митниці у прийнятті ВМД № 800000012/0/110886 від 11.02.2010г. є незаконною, а картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України є недійсною.
В судовому засіданні позивач підтримав позов у повному обсязі, просив його задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні просив суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, оскільки вважає його безпідставним, не обґрунтованим, незаконним і таким що не підлягає задоволенню. Харківська митниця при проведенні митного контролю та митного оформлення виробів медичного призначення за вказаними вантажними деклараціями та складанні оскаржуваної картки відмови діяла на підставі вимог чинного законодавства України.
Ухвалою суду від 04.102010р. залучено до участі у справі Харківську обласну митницю як другого відповідача.
Суд вислухавши сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що у 2006р. між Приватним підприємством "DIQ" резидентом України і фірмою нерезидентом Europe N.V.», Бельгія, було укладено контракт № МТД-3/06 від 20.03.2006г. №М/ТД-3/06 на поставку пристосувань, які використовуються в медицині: пробірки (лабораторні пластикові для забору та зберігання біологічного матеріалу Venosafe в асортименті.
Відповідно, з якими фірма нерезидент продала, а позивач купив і справив митне оформлення виробів медичного призначення за ВМД № 800000012/0/110886 від 11.02.2010р.
13.02.2010р. Харківською митницею була винесена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 800000012/0/000050.
У зазначеній картці відмови, зазначено, що товари не підлягають митному оформленню у зв"язку:
1. з невідповідністю текстового опису товарів № 1 (системи вакуумного забору крові, не комплектні). Пробірки ( контейнери) "VENOSAFE" та № 4 (Холдери), які вказані в ВМД з текстовим опису, який дає право на отримання пільги у відповідності до Закону України "Про податок на додану вартість", п.п.5.1.7, п.5.1., ст.5 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2003 р. № 1949;
2. неможливістю внесення змін до ВМД в графу 36,47 товару № 1та № 4 на підставі ст. 90 Митного кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. № 574, наказу ДМСУ від 20.04.2005р.
Також у картці відмови зазначено, що митна декларація може бути прийнята Харківською митницею у разі правильного заповнення декларантом графи 36 (преференція) та графи 47 (нарахування платіжів).
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.2. ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок здійснення митних процедур та оформлення, переміщення через митний кордон України товарів, митне регулювання та справляння податків, зборів регулюється Митним кодексом України. Згідно ст.86 Митного кодексу України встановлено, що митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, або уповноваженим ним органом. Митним органом митна декларація приймається, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додані всі необхідні документи. Відповідно наказу Держмитслужби України № 314 "Про затвердження Порядку митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації" від 20.04.2005р. встановлено, що працівники митної служби здійснюють вичерпний перелік дій щодо прийняття ВМД до оформлення та здійснення митного контролю. При цьому у пункті 17 розділу 3 "Здійснення митних процедур" вказано, що при митному контролі здійснюється перевірка правильності класифікації та кодування товарів згідно з поданими документами.
Згідно ст.313 МК України митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств та громадян.
Таким чином, митний орган зобов'язаний перевірити правильність класифікації товару, а відповідно і визначати суму мита, збору, податку на додану вартість до сплати. Відповідно ст.17 Закону України "Про єдиний митний тариф" від 05.02.1992р. за № 2097-ХП мито нараховується митним органом України відповідно до цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації.
Відповідно до п.п.5.1.7 п.5.1 ст.5 Закону України “Про ПДВ” звільняються від оподаткування операції з поставки зареєстрованих та допущених до застосування в Україні лікарських засобів та виробів медичного призначення за переліком, що щорічно визначається Кабінетом Міністрів України до 1 вересня року, попереднього звітному. Якщо у такий строк перелік не встановлено, діє перелік минулого року.
Пунктом 2 постанови КМУ від 17.12.2003р. № 1949 “Про перелік лікарських засобів та виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість” затверджено Перелік виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість.
Позивач в порядку п.п. 5.1. п. 5 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації затвердженої Наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 №307 визначив в графі 31 ВМД № 800000012/0/110886 від 11.02.2010р опис товару „Пробірки лабораторні пластикові....", а графі 33 ВМД код УКТЗЕД 3926909100.
Відповідно до переліку виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2003 №1949 вказаний код УКТЗЕД 3926909100 відповідає товарній позиції: „Контейнери для зберігання та транспортування крові, лікарських засобів, біологічних рідин."
Однак, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію від 31.03.2006 №5207/2006, наданого позивачем, найменування переміщуваних виробів медичного призначення: „пробірки лабораторні пластикові для транспортування та зберігання біологічного матеріалу «Venosafe».
Крім того, відповідно до технічної документації по вказаному товару основним і первинним призначенням зазначеного товару є забір крові, а вторинним - зберігання та транспортування.
Зазначене прямо вказує на не відповідність описової частини визначеної Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2003 №1949 для коду УКТЗЕД 3926909100, до виробів медичного призначення, що переміщувалися позивачем через митний кордон України.
Викладене вказує на відсутність документально підтверджених підстава для заповнення графи 36 ВМД з проставленням коду „202" тобто звільнення від оподаткування ПДВ в порядку Постановою Міністрів України від 17.12.2003 №1949.
Порушення порядку заповнення графи 36 ВМД автоматично вказує на неправильне заповнення графи 47 ВМД з проставленням коду платежу „06" (умовно нарахована сума податку).
Відповідно до ст. 90 Митного кодексу України з дозволу митного органу відомості, зазначені у митній декларації, можуть бути змінені чи доповнені, а подана митна декларація відкликана.
Зміна, доповнення чи відкликання можуть бути здійснені лише до моменту прийняття митним органом митної декларації до митного оформлення.
Зміна, доповнення та відкликання митної декларації після її прийняття митним органом до митного оформлення не допускаються. Внесення до митної декларації змін чи доповнень, які мають істотне значення для застосування процедур митного контролю щодо товарів і транспортних засобів або впливають на умови оподаткування товарів чи застосування до них заходів нетарифного регулювання, здійснюється шляхом подання митному органу нової митної декларації, якщо це дозволяється відповідно до цього Кодексу.
Викладене свідчить про те, що ВМД заповнюється декларантом, а до митного органу подається заповнена декларація із зазначенням пільг та преференцій, при цьому жодним чином співробітники митниці не мають змоги вплинути на процес заповнення декларації. Посадові особи митних органів не мають права заповнювати митну декларацію, змінювати чи доповнювати відомості, зазначені в митній декларації, за винятком внесення до неї відомостей, що належать до компетенції митних органів.
Суд вважає необгрунтованим посилання позивача на Свідоцтво про державну реєстрацію вказаного товару як на підставу правомірності зазначення в ВМД коду про звільнення від оподаткування ПДВ в порядку Постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2003 №1949. з наступних підстав.
Відповідно до Листа Держмитслужби від 30.12.2008 №11/2-15/14384-ЕП одним із підтверджень державної реєстрації виробів медичного призначення є свідоцтво про їх державну реєстрацію, яке у відповідності до Порядку державної реєстрації виробів медичного призначення в Україні, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 26.09.2000 №229, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.01.2001 за №35/5226, видаєтеся для можливості реалізації та використання виробів медичного призначення на території України, а не для їх класифікації згідно з УКТЗЕД.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах Харківською митницею правомірно видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, при її виданні відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивачем не доведено суду правомірності позовних вимог.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Оскільки судом не встановлено факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, то в задоволенні позовних вимог належить відмовити.
Також, суд зазначає, що відповідно до п.5 ч.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справ, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.
Наказом Державної митної служби України від 25.02.10 № 161 ліквідовано з 01.06.2010 Харківську митницю. Згідно п.п.21.п.1 наказу Державної митної служби України від 01.03.10 № 181 на Харківську обласну митницю покладено обов"язки і наділено її правами з усіх питань, що стосуються узгодження та погашення податкових зобов"язань та податкових боргів, прийнятих нею відповідно до пункту 1 цього наказу, у тому числі з питань представництва у судових органах у разі оскарження таких податкових зобов"язань та податкових боргів.
На підставі вищенаведеного суд дійшов до висновку, що провадження у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "DIQ" до Харківської митниці, Харківської обласної митниці про визнання недійсною картки відмови, в частині позовних вимог до Харківської митниці необхідно закрити.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 94, 160, 161, п. 4 ч. 2 ст. 162, ст.ст. 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Закрити провадження у справі за позовом Приватного підприємства "DIQ" до Харківської митниці, Харківської обласної митниці про визнання недійсною картки відмови в частині позовних вимог до Харківської митниці.
2. У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "DIQ" до Харківської митниці, Харківської обласної митниці про визнання недійсною картки відмови відмовити у повному обсязі.
3. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
4. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
5. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
6. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 22.12.2010 року.
< Сума задоволення > < Текст >
Суддя Старосєльцева О.В.