06 січня 2026 рокусправа № 380/17545/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м.Львові, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001; код ЄДРПОУ 14035769), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо неврахування при здійснення перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці його суддівського стажу, який визначений рішенням Вищої ради правосуддя від 14.01.2025 №24/0/15-25 як 22 роки 4 місяці 8 днів;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити зарахувати до суддівського стажу ОСОБА_1 строк проходження строкової військової служби з 31.10.1982 по 10.10.1984 та строк перебування на посаді помічника судді Радехівського районного суду Львівської області з 01.10.2003 по 03.09.2007 та здійснити перерахунок призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із суддівського стажу, що визначений рішенням Вищої ради правосуддя від 14.01.2025 №24/0/15-25 як 22 роки 4 місяці 8 днів, починаючи з 21.01.2025, з виплатою недоотриманих сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач протиправно не зарахував до стажу його роботи, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, строкову військову служба та період, визначений ч. 2 ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус судді» (якою передбачено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, - три роки). Звертає увагу, що такий стаж підтверджений рішенням Вищої ради правосуддя від 14.01.2025 №24/0/15-25 та не може самостійно зменшуватися відповідачем.
Ухвалою судді від 01.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 22.10.2025 допущено заміну відповідачів у цій справі - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Андрея Митрополита, 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ 13814885), Кам'янка-Бузьке об'єднане управління Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. І. Сирко, 4а, м. Кам'янка - Бузька, Львівська область, 80400; код ЄДРПОУ 40376594), на належного - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001; код ЄДРПОУ 14035769).
06.11.2025 на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що ОСОБА_1 з 25.04.2012 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області, як одержувач пенсії за віком призначеної відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058 - IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 17.01.2025 позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України зі заявою про перехід на інший вид пенсії. Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Згідно заяви від 17.01.2025 за № 236 «про перехід на інший вид пенсії», а саме на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці призначеного відповідно до Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
Головне управління зазначає, що на момент призначення щомісячного довічного грошового утримання судді позивачу чітко визначено перелік робіт на посадах, які зараховуються до стажу роботи на посаді судді.
Відповідно до статті 137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Частиною 2 статті 137 Закону №1402-VIII, якою доповнено статтю 137 на підставі Закону України від 12.07.2018 №2509-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», який набрав чинності 05.08.2018, до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж роботи (професійної діяльності), вимоги щодо якого визначено законом та надає право для призначення на посаду судді. Частиною 3 статті 142 та абзацом 2 пункту 25 розділу ХІІ Закону №1402-VIII, стаж роботи судді, що визначений відповідно до статті 137 Закону №1402-VIII, дає право судді подати заяву про відставку.
Вважає, що застосування норм статті 137 Закону №1402-VIII при обчисленні збільшення відсотка грошового утримання суддів у відставці не передбачено. Таким чином, у Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області відсутні правові підстави для зарахування позивачу до стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: з 31.10.1982 по 10.10.1984 - проходження строкової військової служби та періоду з 01.10.2003 по 03.09.2007 - робота на посаді помічника голови Радехівського районного суду Львівської області.
З урахуванням наведеного, просить відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 з 25.04.2012 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області, як одержувач пенсії за віком призначеної відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058 - IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Вищої ради правосуддя від 14.01.2025 №24/о/15-25 позивач звільнений з посади судді Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Вказаним вище Рішенням від 29.05.2025 №1149/о/15-25 встановлено, що до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає право на відставку, підлягають зарахуванню:
- стаж роботи безпосередньо на посаді судді - 17 років 4 місяці 29 днів;
- період проходження строкової військової служби - 1 рік 11 місяців 9 днів;
- стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, - 3 роки.
Загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , який дає йому право на відставку, становить 22 роки 4 місяці 8 днів.
На підставі зазначеного Рішення наказом від 16.01.2025 №6/К голови Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області позивача виключено зі штату Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області.
17.01.2025 позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України зі заявою про перехід на інший вид пенсії.
Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, що сторонами не заперечується.
Згідно заяви від 17.01.2025 ОСОБА_1 з 16.01.2025 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» у розмірі 50% суми суддівської винагороди.
При цьому, як слідує з розрахунку стажу, здійсненого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області, до стажу роботи позивача на посаді судді для обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідачем зараховано лише стаж роботи ОСОБА_1 безпосередньо на посаді судді - 17 років 4 місяці 29 днів.
Позивач не погоджується з такими діями відповідача та зазначає, що його загальний стаж роботи судді, який дає право на відставку, становить 22 роки 4 місяці 8 днів, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
За приписами п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України, матеріальне та соціально-побутове забезпечення, у тому числі й суддівська винагорода, є елементами статусу судді. Забезпечення суддів у відставці визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів», яким запроваджено особливий порядок обчислення розміру щомісячного довічного утримання суддів.
Закон України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VІІІ (далі - Закон №1402-VIII) визначає основні засади державної політики у сфері організації судової влади та здійснення правосуддя, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Частиною 1 статті 116 Закону №1402-VIII передбачено, що суддя, який має стаж роботі на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно з частиною 1 статті 137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Водночас, відповідно до абзацу 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
При цьому, будь-яких обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.
Вказані норми кореспондують зі статтею 22 Конституції України, відповідно до якої при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Зазначена позиція щодо визначення стажу роботи судді також відповідає нормам Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21.12.2016 № 1798-VІІІ, яким доповнено пункт 34 розділу 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» абзацом четвертим наступного змісту: «Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим законом зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)».
До набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI), а на момент призначення позивача на посаду судді діяв Закон України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-ХІІ (далі - № 2862-ХІІ).
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-ХІІ (далі - Закон № 2862-ХІІ) кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Суд звертає увагу на те, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Як вже йшлося вище, Рішенням Вищої ради правосуддя від 14.01.2025 №24/о/15-25 встановлено, що до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає право на відставку, підлягають зарахуванню:
- стаж роботи безпосередньо на посаді судді - 17 років 4 місяці 29 днів;
- період проходження строкової військової служби - 1 рік 11 місяців 9 днів;
- стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, - 3 роки.
Загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , який дає йому право на відставку, становить 22 роки 4 місяці 8 днів.
Суд зазначає, що рішення Вищої ради правосуддя про звільнення ОСОБА_1 з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку від 14.01.2025 №24/о/15-25 не оскаржено та не скасовано, а тому підстави для не зарахування зазначеного вище стажу відсутні.
Верховним Судом неодноразово висловлювалася позиція щодо обрахунку стажу судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, зокрема, у постановах від 9 листопада 2018 року справі №243/4794/17, від 11 грудня 2018 року у справі №522/5168/17, від 30 січня 2020 року у справі №592/3694/17, від 08.09.2022 у справі №380/10696/21 Суд зазначив, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Відтак, суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що застосування норм статті 137 Закону №1402-VIII при обчисленні збільшення відсотка грошового утримання суддів у відставці не передбачено.
Частиною 2 ст. 137 Закону №1402-VIII встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Системний аналіз наведених норм доводить, що положення ст. 137 та абз. 4 п. 34 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402 передбачають, що з моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесені зміни до ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддям додатково до стажу роботи на посаді судді підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 30.05.2019 у справі № 9901/805/18 зазначено, що внесені до ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зміни дозволяють зараховувати стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення особи на посаду судді.
Частиною 1 ст. 7 Закону № 2862-XII (у редакцій, чинній на час призначення позивача на посаду судді) передбачено, що на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Таким чином, до стажу роботи на посаді судді, що дає позивачу право на відставку та одержання довічного грошового утримання, підлягають зарахуванню 3 роки роботи в галузі права, вимога щодо якого визначалася законом та який надавав право для призначення на посаду судді.
Щодо позовної вимоги про зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду проходження строкової військової служби - 1 рік 11 місяців 9 днів, то потрібно зазначити таке.
Згідно з абз. 2 ст. 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
В подальшому, після втрати чинності ст.1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» в березні 2008 року, питання врахування інших (крім роботи на посаді судді) періодів діяльності до стажу роботи, що дає право на відставку, було врегульовано нормами Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».
Відповідно до п. 3-1 цієї Постанови до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Зазначена постанова Кабінету Міністрів України (№ 865-2005-п) втратила чинність 01 січня 2012 року.
Таким чином, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI та на день призначення позивача на посаду судді, було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років календарного періоду проходження строкової військової служби.
Отже, з огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що до стажу роботи позивача, що дає право на отримання довічного грошового утримання, як судді у відставці, має бути зараховано календарний період проходження строкової військової служби 1 рік 11 місяців 9 днів. Відтак, позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
Вказані висновки узгоджуються з позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 30.03.2023 у справі № 280/2167/21, від 08.03.2018 у справі №308/6953/17, від 19.06.2018 у справі №243/4458/17, від 05.12.2019 у справі №592/2737/17, від 31.03.2021 у справі №235/7316/16-а, від 13.02.2020 у справі №592/5433/17, від 12.05.2020 у справі №303/1504/17-а.
Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Виходячи з меж позовних вимог та обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо неврахування при здійснення перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, його суддівського стажу, який визначений рішенням Вищої ради правосуддя від 14.01.2025 №24/0/15-25 як 22 роки 4 місяці 8 днів та зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 16.01.2025 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із суддівського стажу, що визначений рішенням Вищої ради правосуддя від 14.01.2025 №24/0/15-25 як 22 роки 4 місяці 8 днів, зарахувавши при цьому до його суддівського стажу додатково період проходження строкової військової служби - 1 рік 11 місяців 9 днів, а також стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 3 роки, з урахуванням виплачених сум.
Водночас, щодо позовних вимог про зарахування до суддівського стажу ОСОБА_1 всього строку перебування на посаді помічника судді Радехівського районного суду Львівської області з 01.10.2003 по 03.09.2007, то такий стаж підлягає зарахуванню лише в межах трьохрічного строку, адже інакше суперечитиме частині 2 статті 137 Закону №1402-VIII та рішенню Вищої ради правосуддя від 14.01.2025 №24/0/15-25. Відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову.
Щодо судового збору, то відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовується позивачу в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо неврахування при здійснення перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, його суддівського стажу, який визначений рішенням Вищої ради правосуддя від 14.01.2025 №24/0/15-25 як 22 роки 4 місяці 8 днів.
Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001; код ЄДРПОУ 14035769) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з 16.01.2025 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із суддівського стажу, що визначений рішенням Вищої ради правосуддя від 14.01.2025 №24/0/15-25 як 22 роки 4 місяці 8 днів, зарахувавши при цьому до його суддівського стажу період проходження строкової військової служби - 1 рік 11 місяців 9 днів, а також стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 3 роки, з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001; код ЄДРПОУ 14035769) сплачений судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяБратичак Уляна Володимирівна