Україна
Донецький окружний адміністративний суд
06 січня 2026 року Справа№200/8258/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльність протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні
27 жовтня 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду, через підсистему ЄСІТС «Електронний Суд», надійшов позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ), в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 22.11.2017 по 12.09.2024 у розмірі шестимісячного середнього заробітку, що складає 53 409,48 гривень; стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 22.11.2017 по 12.09.2024 у розмірі шестимісячного середнього заробітку, що складає 53 409,48 гривень.
В обґрунтування зазначено, що у період з 10.05.2017 по 21.11.2017 ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді командира механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону у Військовій частині НОМЕР_1 . Під час звільнення не проведено повний розрахунок. На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.06.2023 у справі № 520/5347/23 здійснено розрахунок індексації грошового забезпечення за період з 10.05.2017 по 21.11.2017. 13.09.2024 здійснено виплату донарахованих сум. За результатом розгляду заяви від 19.07.2025 про виплату середнього заробітку за час розрахунку при звільненні військовою частиною надана відмова.
Вважає, що розрахунок середнього заробітку повинен здійснюватися з урахуванням вимог ст.117 КЗпП.
28 жовтня 2025 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху у зв'язку із несплатою судового збору та запропоновано позивача надати докази на підтвердження сплати судового збору за подання даного позову в розмірі 968,96 грн.
На підтвердження сплати судового збору у розмірі 968,96 грн надана квитанція від 01.11.2025.
06 листопада 2025 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем надано відзив у якому зазначено, що позивача невиплата відповідачем усіх сум належних позивачу при звільненні не носить свавільного характеру, а пов'язана із помилковим застосуванням норм законодавства. Просив відмовити у задоволені позовних вимог.
Позивачем надана відповідь на відзив, в якій зазначено, що виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні передбачена вимогами ст. 117 КЗпП, яка у період спірних правовідносин діяла у двох редакціях. До 19.07.2022 в редакції, що передбачала виплату «середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку», та після 19.07.2022 в редакції що передбачає обмеження цієї суми шістьма місяцями. Крім того, позивачем повідомлено про необхідність збільшення позовних вимог, а саме збільшення суми, яка вважає заборгованістю.
22 листопада 2025 року позивачем подана заява про збільшення позовних вимог в частині визначення суми середнього заробітку, яку позивач вважає належною до виплати. Так сума заборгованості, визначена позивачем, збільшена до 554 750,43 грн та складається із сум: за період з 21.11.2017 по 18.07.2022 - 501340,92 грн, за період з 19.07.2022 по 12.09.2024 (з урахуванням обмеження компенсації 6-місячним строком) - 53409,48 грн. Щодо строку звернення повідомлено, що про порушене право позивачу стало відомо в день отримання листа відповідача №26/1/5790 від 01.08.2025, адже саме в ньому відповідач вказує, що на його думку відсутні підстави для виплати позивачу його середнього заробітку.
05 січня 2026 року ухвалою суду заяву від 22.11.2025 про збільшення позовних вимог повернуто заявнику без розгляду.
Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до ч. 5ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив таке.
ОСОБА_1 з 08.05.2017 зарахований до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення наказом командира Військової частини польова пошта НОМЕР_4 від 10.05.2017 №100. Згідно цього наказу молодший лейтенант ОСОБА_1 , який прибув для проходження служби із ІНФОРМАЦІЯ_1 вважається таким, що з 10.05.2017 справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків.
ОСОБА_1 наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 21.11.2017 №105 вважається таким, що здав справи та посаду та вибув до нового місця служби АДРЕСА_2 . Цим наказом, його з 21.11.2017 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.06.2023 по справі №520/5347/23 визнано протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 10.05.2017 по 21.11.2017, застосовуючи базовий місяць - квітень 2017 року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 10.05.2017 по 21.11.2017 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року.
Згідно платіжної інструкції від 12.09.2024 №689 перерахунок коштів у розмірі 23624,64 грн на виконання рішення суду по справі №520/5347/23 здійснено 13.09.2024.
На звернення позивача щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні Військовою частиною НОМЕР_1 надана відповідь від 01.08.2025 №26/1/5790 в якій зазначено, що таке зобов'язання рішенням суду по справі №520/5347/23 на військову частину не покладено.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати середнього заробітку за час розрахунку при звільненні позивач звернувся до суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною четвертою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) передбачено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №2232-Х11 (в редакції чинній станом на час прийняття наказу від 21.11.2017 №105) звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:
- у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби або під час дії воєнного стану визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;
- у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби з виключенням з військового обліку.
Частиною дев'ятою статті 26 Закону №2232-Х11 визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону №2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положенням про проходження військової служби громадянами України.
Порядок звільнення з військової служби визначено розділом XII Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення).
Згідно з пунктом 233 розділу XII Положення (у редакції, чинній на момент видання наказу від 21.11.2017 №105) військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) військовий комісаріат, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Відповідно до пункту 242 розділу XII Положення після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.
При звільненні з військової служби на військовослужбовця оформлюється службова характеристика, в якій відповідний командир (начальник) в обов'язковому порядку надає висновок щодо доцільності проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України на визначених ним посадах. Ця характеристика додається до особової справи військовослужбовця.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України (у редакції, чинній на момент виключення позивача зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення та вибуття до нового місця служби) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Частиною першою статті 117 КЗпП України (у редакції, чинній на момент виключення позивача зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення та вибуття до нового місця служби) визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.
Частиною другою статті 117 КЗпП України (у редакції, чинній на момент виключення позивача зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення та вибуття до нового місця служби) передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-IX (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19 липня 2022 року, статтю 117 КЗпП України викладено в такій редакції:
«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».
При цьому пунктом 40 розділу I Положення встановлено, що у разі переміщення по службі військовослужбовця з однієї військової частини до іншої для дальшого проходження військової служби дія контракту про проходження військової служби не припиняється. Окремі умови контракту за новим місцем служби можуть бути переглянуті та засвідчені підписами сторін контракту.
Відповідно до пункту 110 розділу IV Положення переміщення військовослужбовців здійснюється в разі, коли звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних посадових осіб.
Переміщення осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу за наявності обґрунтованих підстав з урахуванням висновків атестування, рекомендацій їх безпосередніх і прямих начальників на підставі клопотань командирів (начальників), які порушили питання про переміщення, здійснюється:
між з'єднаннями, військовими частинами, оперативними командуваннями - наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні види Збройних Сил України, з'єднання, військові частини та оперативні командування;
між видами Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані начальникам структурних підрозділів Генерального штабу Збройних Сил України, - наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України;
між військовими частинами, які підпорядковані керівникам структурних підрозділів Міністерства оборони України, - наказом відповідного заступника Міністра оборони України.
За правилами пункту 109 розділу IV Положення вибуття до нового місця служби військовослужбовця здійснюється після надходження витягу з наказу відповідного командира (начальника) військової частини про призначення, в тому числі доведеного технічними засобами передачі документованої інформації. Виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини має відбутися після здавання посади, але не пізніше ніж через місяць від дня одержання військовою частиною зазначеного витягу з наказу або іншого письмового повідомлення про переміщення по службі військовослужбовця.
Спірні правовідносини у цій справі виникли щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 22 листопада 2017 року по 12 вересня 2024 року.
Вимоги позивача мотивовані тим, що на момент виключення зі списків особового складу (21 листопада 2017 року) відповідач не здійснив належний розрахунок, зокрема не виплатив індексацію грошового забезпечення. Вказані суми були виплачені лише 13 вересня 2024 року, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року по справі 520/5347/23. Тому у нього виникло право на виплату йому середнього заробітку за період затримки з 22 листопада 2017 року по 12 вересня 2024 року на підставі частини першої статті 117 КЗпП України.
Питання наявності підстав для застосування відповідальності за затримку розрахунку саме при звільнення працівника передбаченої ст.ст.116, 117 КЗпП у випадку виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з подальшим вибуттям до нового місця служби вже було предметом розгляду у справі № 400/8927/23, в якій Верховний Суд у постанові від 26 червня 2025 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/128436676) висловив правову позицію про те, що норма статті 117 КЗпП України не може бути застосована до таких правовідносин.
Суд зауважив, що межі дії диспозиції частини першої статті 117 КЗпП України визначені її гіпотезою, яка указує на умови, за наявності яких уступає в дію правило про виплату середнього заробітку за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.
Обставини, з настанням яких необхідно здійснювати це правило, пов'язані з фактами звільнення працівника та невиплатою йому з вини власника або уповноваженого ним органу належних сум у день звільнення.
В цьому контексті, Верховний Суд підкреслив, що виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини саме по собі не свідчить про закінчення проходження ним військової служби. Таке виключення може бути зумовлене переведенням до іншої частини, зміною місця проходження служби або іншим адміністративним переміщенням. Натомість лише виключення зі списків особового складу військової частини у зв'язку із звільненням у запас чи відставку, смертю, визнанням безвісно відсутнім чи оголошенням померлим підтверджує закінчення проходження військової служби.
Повертаючись до обставин справи, що розглядається, суд зауважує, що на момент виключення із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 військова служба позивача не була завершена, він не був звільнений з військової служби, а продовжував виконувати свої службові обов'язки на новому місці служби, про що свідчить витяг із послужного списку.
Отже, у випадку ОСОБА_1 стаття 117 КЗпП України є незастосовною до спірних правовідносин.
Таким чином, в обсязі установлених обставин справи у системному зв'язку з відповідним правовим регулюванням спірних правовідносин, а також з урахуванням правової позиції викладеної Верховним Судом в постанові від 26 червня 2025 року по справі № 400/8927/23, суд дійшов висновку про відсутність підстав для виплати Військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України за період з 22 листопада 2017 року по 12 вересня 2024 року.
Враховуючи те, що у задоволені позовних вимог відмовлено розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст.7,9,139,241-246,250,255,262,295 КАС України, суд
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльність протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Кошкош