29.12.2025м. СумиСправа № 920/1387/25
Господарський суд Сумської області у складі судді Короленко В.Л., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №920/1387/25
за позовом Акціонерного товариства "Укрнафта" (провул. Несторівський, буд. 3-5, м. Київ, 04053; код за ЄДРПОУ 00135390),
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідроелектросистеми" (проспект Курський (проспект Перемоги), буд. 26/2, м. Суми, 04020; код за ЄДРПОУ 34933213),
про стягнення 26676,00 грн
установив:
01.10.2025 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 26676,00 грн (двадцять шість тисяч шістсот сімдесят шість грн 00 коп.) штрафу по договору про закупівлю №13/1870-МТР від 22.05.2024 року та здійснити розподіл понесених судових витрат.
01.10.2025 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №920/1387/25 призначено судді Котельницькій В.Л.
02.10.2025 за електронним запитом суду сформований витяг з ЄДРПОУ, за яким відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гідроелектросистеми" (код за ЄДРПОУ 34933213), зареєстрований як юридична особа з місцезнаходженням: проспект Курський (проспект Перемоги), буд. 26/2, м. Суми, 04020.
Ухвалою від 02.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/1387/25; постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; установлено сторонам строки для надання заяв по суті справи.
Відповідно до інформації з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» та із системи «Електронний суд» позивач має зареєстрований електронний кабінет в системі «Електронний суд».
На виконання абз. 1 ч. 7 ст. 6 ГПК України копія ухвали від 02.10.2025 про відкриття провадження у справі №920/1387/25 надіслана позивачу відповідно до вимог ч.ч. 6-7 ст.6 ГПК України до його електронного кабінету.
Копія ухвали від 02.10.2025 про відкриття провадження у справі №920/1387/25, надіслана відповідачу на його поштову адресу, була отримана останнім 06.10.2025.
27.10.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх №5117), в якому відповідач зазначив, що позивачем повністю проігноровано той факт, що відповідач неодноразово звертався з проханням продовжити строк поставки у зв'язку з виникненням документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили затримку виготовлення товару. Так, 30 серпня 2024 року відповідачем було направлено лист позивачу з зазначенням об'єктивних обставин, які заважали вчасному виконанню замовлення (дані обставини не діяли на момент заключення договору, але з'явились майже одразу після підписання). Додатково було надано документальне підтвердження таких обставин - лист від Сумського державного університету, яким повідомлено, що університет не може вчасно виконати замовлення відповідача, у зв'язку з введенням графіків погодинних відключень, постійними додатковими аварійними відключеннями електричної енергії. Отримавши відмову в продовженні термінів поставки, відповідач запропонував розірвати договір, але, як зазначає відповідач, позивачем було зазначено про значну потребу в фільтроелементах Г 60- 6204 та відсутністю інших виробників даного товару, та повідомлено, що штрафні санкції застосовано не буде. Відповідач зазначає, що навіть враховуючи, що собівартість фільтроелементів значно виросла в ціні, та виконання даного замовлення було значно ускладнено відключеннями світла, та атаками РФ (було знищено одну з партій товару), відповідач все ж таки, розуміючи незамінність даного товару та його значущість для позивача, виконав замовлення.
Відзив прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.
28.10.2025 відповідно до наказу голови Господарського суду Сумської області №16 від 28.10.2025 «Про внесення змін до облікових документів Вікторії Котельницької », в зв'язку зі зміною прізвища суддею Вікторією Котельницькою, змінено прізвище «Котельницька» на « Короленко ».
Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.
Між Акціонерним товариством «Укрнафта» (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГІДРОЕЛЕКТРОСИСТЕМИ» (далі - постачальник, відповідач) укладений договір про закупівлю №13/1870-МТР від 22.05.2024, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупцеві у погоджені сторонами строки фільтроелементи відповідно до коду ДК 021:2015:42910000-8 Апарати для дистилювання, фільтрування чи ректифікації (фільтроелементи), а покупець - прийняти та оплатити товар.
Номенклатура, кількість, ціна, строк та умови поставки товару, інформація про технічні якісні та кількісні характеристики, умови, гарантії, місце поставки товару, визначені у специфікації до даного договору, що є додатком №1 до цього договору та є його невідною частиною (п. 2.1 договору).
Відповідно до додатку №1 до договору постачальник зобов'язувався поставити товар в асортименті та кількості на загальну вартість 266760,00 грн.
Пунктом 4.2 договору встановлено, що розрахунок за весь товар здійснюється протягом 30 календарних днів з дати підписання уповноваженими представниками строків відповідної видаткової накладної та акту приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень) по кожній партії товару.
Пунктом 5.4. договору визначено, що датою поставки товару та моментом отримання покупцем товару від постачальника вважається дата підписання сторонами відповідних видаткових накладних та акту приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття всіх зауважень).
Відповідно до додатку №1 до договору строк поставки встановлюється від 80-90 календарних днів з дати підписання договору. Відтак, поставка другої партії товару мала бути здійснена у строк до 22.08.2024.
Відповідно до п. 5.4 договору датою поставки товару та момент отримання покупцем товару від постачальника вважається дата підписання сторонами відповідних видаткових накладних та акту приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття всіх зауважень).
Згідно з п. 6.1. договору при недотриманні постачальником строків поставки, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 5% від суми, визначеної у пункті 3.2. договору - за прострочення до 30 днів та 10% від суми, визначеної у пункті 3.2. договору - за прострочення 30 днів і більше.
Сторони домовилися, що позовна давність за цим договором стосовно стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлюється тривалістю в три роки (п. 9.3 договору).
За видатковими накладними від 17.02.2025 за №12, від 07.04.2025 за №42 та №43 відповідач поставив позивачу товар (фільтроелементи Г60-6204) на загальну суму 266760,00грн.
Враховуючи, що товар у строки, визначені сторонами у додатку №1 до договору, не був поставлений відповідачем, про що свідчить листування між сторонами (листи від 30.08.2024 року №21/08; від 05.09.2024 року №01/01/13/10/28/02-02/01/8023; від 25.09.2024 року №01/01/13/10/28/02-02/01/8661; від 07.11.2024 року), позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити штраф у розмірі 26676,00 грн., що еквівалентно 10% вартості непоставленого товару в строк.
Позивачем було направлено відповідачу вимогу листом від 29.04.2025 року №01/01/13/10/28/02-02/01/5570 про сплату штрафу.
Однак, у встановлені строки, відповідач оплату штрафних санкцій не здійснив, що стало підставою звернення позивача до суду з відповідним позовом про стягнення штрафу.
Розрахунок штрафних санкцій (за прострочення строку постачання товару), здійсненого позивач, є наступним:
А х 5% = В, де
А- вартість непоставленого вчасно товару;
В- розмір штрафних санкцій.
266 760,00 грн х 10% = 26676,00 грн.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Враховуючи правову природу укладеного між сторонами спору договору, між позивачем та відповідачем виникли взаємні права та обов'язки щодо поставки товару.
За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною першою статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі- продажу.
Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено факт прострочення поставки товару, більше ніж 30 днів.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.
Згідно з ч. 1 ст. 547 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
В силу приписів ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку штрафу, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем умов договору в частині своєчасної поставки товару, враховуючи, що розрахунок здійснений позивачем арифметично вірно, вимоги позивача щодо стягнення 26676,00 грн штрафу суд визнає правомірними, обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Разом з тим, ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено право суду зменшити розмір стягуваних санкцій, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Таким чином, розмір штрафних санкцій (неустойки: штрафу та/або пені) може бути зменшений за рішенням господарського суду. При цьому, норми статті 551 ЦК України не містять положень, які б ставили можливість суду використати право на зменшення заявлених до стягнення з боржника штрафних санкцій в залежність від наявності відповідного клопотання з цього приводу сторони у справі. Тобто суд може реалізувати своє право та прийняти рішення про зменшення розміру неустойки за власною ініціативою.
Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.11.2020 у справі № 927/184/13-г.
Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Загальновідомим та нормативно врегульованим є питання щодо існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на час розгляду справи не скасований.
Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс - мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 року відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для об'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов'язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Суд приймає до уваги обставини, які стали підставою для порушення відповідачем строку поставки товару за договором, що викладені в його листуванні з позивачем, а також приймає до уваги стратегічну необхідність для позивача своєчасної поставки товару за договором, вважає, що зменшення розміру штрафу є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін, враховуючи відсутність зі сторони позивача зауважень щодо якості поставленого товару.
З огляду на викладене, а також встановлені у цій справі обставини, оскільки зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши матеріали справи, враховуючи співмірність негативних наслідків для відповідача з інтересом позивача, зменшує розмір штрафу на 90 %: з 26676,00 грн до 2667,60 грн.
Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.
Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд дійшов висновку, що відповідно до матеріалів справи позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову щодо стягнення з відповідача 26676,00 грн штрафу. Водночас, з урахуванням наведених вище обставин зі зменшення неустойки, суд задовольняє позовні вимоги в межах стягнення 2667,60 грн штрафу. В іншому суд відмовляє.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2422,40 грн судового збору сплаченого за подання позову за платіжною інструкцією від 28.07.2025 №69277УГ25.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).
Згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 2422,40 грн судового збору.
Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідроелектросистеми" (проспект Курський (проспект Перемоги), буд. 26/2, м. Суми, 04020; код за ЄДРПОУ 34933213) на користь Акціонерного товариства "Укрнафта" (провул. Несторівський, буд. 3-5, м. Київ, 04053; код за ЄДРПОУ 00135390) 2667,60 грн (дві тисячі шістсот шістдесят сім грн 60 коп.) штрафу, а також 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40и коп.) судового збору.
3. В іншому відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повний текст рішення складено та підписано 05.01.2026.
СуддяВ.Л. Короленко