вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"24" листопада 2025 р. м. Київ Справа № 911/1260/25
Господарський суд Київської області в складі
головуючого судді Христенко О.О.
за участю секретаря Отапчук В.В.
розглянувши справу № 911/1260/25
за позовом Комунального підприємства з утриманням та експлуатації житлового
фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимус Констракшн», м. Біла Церква Київської області
про стягнення 163 692,43 грн
за участю представників:
від позивача: Авласенко Ю.А., адвокат, довіреність № 056/02-477 від 21.03.2025
від відповідача: не з'явився
У квітні 2025 року Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (далі - позивач, КП "Спецжитлофонд") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимус Констракшн" (далі - відповідач, ТОВ "Максимус Констракшн") про стягнення 163 692,43 грн, з яких: 156 770,84 грн заборгованість, 5 389,37 грн інфляційні нарахування та 1 532, 22 грн 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором підряду на виконання будівельних робіт № 2022-3-Т від 06.01.2022 в частині своєчасної та в повному обсязі компенсації витрат за спожиту електричну енергію на об'єкті будівництва.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.04.2025 відкрито провадження у справі № 911/1260/25 та призначено її розгляд за привалами загального позовного провадження в підготовчому засіданні на 14.05.2025.
07.05.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 6168/25), в якому відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зокрема заперечуючи проти позову, відповідач зазначає про те, що на наданих позивачем рахунках-розшифровках та актах приймання-передавання товарної продукції відсутні фізичні підписи сторін, проте як електронний підпис Велікова Михайла, на думку відповідача - не перевірено. Окремо, відповідач зауважував про наявність в матеріалах справи актів, які взагалі не підписані замовником.
Також, відповідача зазначає, що долучені до позовної заяви, в доказ компенсації позивачем витрат за спожиту електричну енергію, платіжні доручення не відповідають встановленій Інструкцією формі платіжного доручення та не містить відмітки одержано банком (дата), відмітки проведено банком, підпису та печатки банку.
Разом з цим, відповідач зазначав про те, що Договір на виконання будівельних робіт № 2022-3-Т від 06.01.2022, укладений між позивачем та відповідачем, є розірваним на підставі повідомлення позивача від 16.08.2023.
Ухвалою суду від 14.05.2025 підготовче засідання було відкладено на 25.06.2025.
17.05.2025 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. № 3226/25), в якій позивач не погоджуючись із доводами відповідача зазначає про те, що умовами укладеного між сторонами договору погоджено, що він діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором, в цьому випадку, це повна оплата вартості використаної електричної енергії на об'єкті будівництва. Натомість, позивач відзначає, що ним була здійсненна компенсація витрат за спожиту електричну енергію на об'єкті будівництва, про що були надані відповідачу відповідні докази, зокрема, повідомлення про приєднання, акти приймання-передавання товарної продукції, рахунки-розшифровки та платіжні інструкції про оплату позивачем електроенергії.
29.05.2025 через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення (вх. № 3605/25) на відповідь на відзив на позовну заяву, які зводяться до того, що позивачем не надано доказів наявності чи відсутності у відповідача заборгованості перед позивачем.
Ухвалою суду від 25.06.2025 закрито підготовче провадження у справі № 911/1260/25 та призначено її до розгляду по суті на 20.08.2025.
Ухвалою суду від 20.08.2025 розгляд справи по суті був відкладений на 08.10.2025.
В судовому засіданні 08.10.2025 судом було оголошено перерву з розгляду справи по суті на 12.11.2025.
12.11.2025 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшло клопотання позивача №056/02-1744 від 11.11.2025 (вх. № суду 6909/25) про приєднання доказів до матеріалів справи, зокрема, платіжні інструкції з відмітками банку.
Представник відповідача заперечував проти долучення до матеріалів справи зазначених доказів з підстав недотримання позивачем строків для їх надання.
Натомість суд відхилив доводи відповідача, зазначивши що такі докази вже наявні в матеріалах справи, а отже не вважаються поданими з порушенням норм Господарського процесуального кодексу України.
Присутнім в судових засіданнях представником позивача були підтримані позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив на позовну заяву.
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог вважаючи їх необґрунтованими, доказово не доведеними, а отже в задоволенні таких слід відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву.
В судовому засіданні 12.11.2025, закінчивши стадію судових дебатів та у відповідності до ст. 219 ГПК України, суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення повідомивши час його проголошення 24.11.2025 об 11:00, про що постановлено ухвалу суду від 12.11.2025.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області -
Між Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Максимус Констракшн" (генпідрядник, відповідач) укладено Договір підряду на виконання будівельних робіт № 2022-3-Т від 06.01.2022 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого замовник доручає, а генпідрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору, виконання будівельних робіт по завершенню реконструкції будинку на бульварі Кольцова, 24-а у Святошинському районі м. Києва (коригування) (інші завершальні будівельні роботи, код CPV за ДК 021:2015-45450000-6) (далі - роботи), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити належним чином виконані роботи, в порядку та на умовах, передбачених цим договором.
Об'єктом будівництва є: «Реконструкція будинку на бульварі Кольцова, 24-а у Святошинському районі (п. 1.2 договору).
Договірна ціна цього договору є динамічною та визначається на основі приблизного кошторису (договірна ціна - додаток № 2), що є невід'ємною частиною цього договору і становить 214 896 209,95 грн (разом із ПДВ) (п. 3.1 договору).
Умовами п. 7.4.5 договору визначено, що генпідрядник зобов'язався здійснювати оплату за спожиту електроенергію та воду в процесі виконання будівельно-монтажних робіт відповідно до показань лічильників та згідно з чинними тарифами на підставі відповідних актів.
У пункті 20.6 договору зазначено, що замовник є платником податку на прибуток на загальних умовах.
Для забезпечення об'єкта будівництва електричною енергією, КП «Спецжитлофонд» підписало заяву-приєднання до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії для потреб об'єкта за адресою: бульвар Кольцова, 24-а у Святошинському районі, на підставі чого підприємство було приєднано до умов договору, що регулює організаційні та технічні особливості розподілу електричної енергії, про що наявне повідомлення ПрАТ «ДТЕК Київські Регіональні Електромережі» № 3/01/21/4202 від 02.02.2022 про приєднання до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за період з лютого 2022 по квітень 2023 року були складені акти щодо компенсації витрат по електричній енергії, зокрема, № 2138 від 31.03.2022 на суму 7 061,20 грн, № 8063 від 17.11.2022 на суму 10 852,49 грн, № 9841 від 30.12.2022 на суму 19 186,63 грн, № 513 від 01.02.2023 на суму 40 141,08 грн, № 1360 від 31.03.2023 на суму 70 444,78 грн, № 1934 від 28.04.2023 на суму 9 084,66 грн.
Однак акти за період з лютого 2022 по квітень 2023 року на загальну суму 156 770,84 грн, не були підписані відповідачем.
Факт споживання електроенергії по вказаному об'єкту будівництва також підтверджується рахунками-розшифровками, а саме: № 45591011/2/1 від 01.03.2022 (за лютий 2022), № 45591011/3/1 від 01.04.2022 (за березень 2022 ), № 45591011/4/1 від 01.05.2022 (за квітень 2022), № 45591011/5/1 від 01.06.2022 (за травень 2022), № 45591011/6/1 від 01.07.2022 (за червень 2022), № 45591011/7/1 від 01.08.2022 (за липень 2022), № 45591011/8/1 від 01.09.2022 (за серпень 2022), № 45591011/9/1 від 01.10.2022 (за вересень 2022), № 45591011/10/1 від 01.11.2022 (за жовтень 2022), № 45591011/11/1 від 01.12.2022 (за листопад 2022), № 45591011/12/1 від 01.01.2023 (за грудень 2022), № 45591011/1/1 від 01.02.2023 (за січень 2023), № 45591011/2/1 від 01.03.2023 (за лютий 2023), № 45591011/3/1 від 01.04.2023 (за березень 2023), № 45591011/4/1 від 01.05.2023 (за квітень 2023).
Крім того, матеріали справи містять акти прийняття передавання товарної продукції за період з лютого 2022 по квітень 2023, підписані між ТОВ «Київські енергетичні послуги» та Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд".
З огляду на викладене загальна сума спожитої електричної енергії за період з лютого 2022 по квітень 2023 становить 156 770,84 грн.
Вартість спожитої електроенергії по вказаному об'єкту будівництва, за спірний період була сплачена позивачем на користь ТОВ "Київські енергетичні послуги", що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними інструкціями № 6976 від 23.12.2022 на суму 9 452,30 грн, № 6561 від 28.11.2022 на суму 10 852,49 грн, № 6976 від 23.12.2022 на суму 9 452,30 грн, № 376 від 27.01.2023 на суму 9 750,37 грн, № 651 від 28.02.2023 на суму 40 141,08 грн, № 748 від 28.03.2023 на суму 8 931,31 грн, № 1560 від 28.04.2023 на суму 9 698,81 грн, № 533 від 17.02.2022 на суму62 456,40 грн, № 6447 від 21.10.2022 на суму 8 710,44 грн, № 1635 від 26.05.2023 на суму 9 084,66 грн.
Суд зауважує, що згадані платіжні інструкції мають відмітку банку, що спростовує заперечення відповідача щодо неналежного їх оформлення.
Також, матеріалами справи підтверджується, що позивач згідно з листом № 056/02-2042 від 19.11.2024 направляв на адресу відповідача акти щодо компенсації витрат по електричній енергії та розрахунки-розшифровки за спірний період. Отримання листа, разом з додатками підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Однак, як зазначає позивач відповідач зобов'язань в частині своєчасної та в повному обсязі компенсації витрат за спожиту електричну енергію на об'єкті будівництва не виконав, що стало підставою для звернення позивача із відповідним позовом.
Предметом спору є стягнення з відповідача понесених позивачем витрат за спожиту електроенергію в розмірі 156 770,84 грн заборгованість, 5 389,37 грн інфляційні нарахування та 1 532, 22 грн 3 % річних.
Статтею 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з пунктом 7.4.5 договору відповідач зобов'язався здійснювати оплату за спожиту електроенергію в процесі виконання будівельно-монтажних робіт відповідно до показань лічильників та згідно з чинними тарифами на підставі відповідних актів.
Зі змісту вказаного пункту договору підряду випливає, що вартість спожитої у процесі будівництва об'єкту електроенергії покладається саме на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються види договорів, передбачених вказаною статтею, зокрема про постачання електричної енергії споживачу.
Отже, для того, щоб самостійно сплачувати вартість спожитої електричної енергії, відповідачу необхідно було б укласти відповідний договір.
Однак матеріали справи не містять доказів укладення між відповідачем та постачальником електричної енергії відповідного договору.
Враховуючи, що відповідачем не було укладено індивідуального договору про постачання електричної енергії, останній зобов'язаний компенсувати позивачу вартість сплаченої електричної енергії, за договором укладеним позивачем, шляхом підписання заяви-приєднання (повідомлення № 3/01/21/4202 від 02.02.2022) до Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі електричної енергії за особовим рахунком № 45590011.)
Як встановлено судом позивачем було складено та направлено відповідачу акти наданих послуг щодо компенсації витрат по електричній енергії № 2138 від 31.03.2022 на суму 7 061,20 грн, № 8063 від 17.11.2022 на суму 10 852,49 грн, № 9841 від 30.12.2022 на суму 19 186,63 грн, № 513 від 01.02.2023 на суму 40 141,08 грн, № 1360 від 31.03.2023 на суму 70 444,78 грн, № 1934 від 28.04.2023 на суму 9 084,66 грн.
Втім які не були підписані зі сторони відповідача.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Згідно з частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З наведеного вище вбачається, що норми Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" регулюють відносини організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Вказані норми передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати певні реквізити.
В той же час, визначальною ознакою господарської операції є те, що за наслідком її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже окрім обставин оформлення первинних документів, значення має наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, тощо).
У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити дану обставину іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19.
Суд зауважує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з "достатність доказів" на нову - "вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес новий стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19).
Таким чином, не зважаючи на відсутність у матеріалах справи належним чином оформлених (підписаних зі сторони відповідача) актів надання послуг щодо компенсації вартості спожитої електричної енергії, факт її споживання та оплати позивачем підтверджується рахунками-розшифровками, в яких зазначені діючі тарифи, найменування та адреса точки обліку, а також платіжними інструкціями, копії яких містяться в матеріалах даної справи.
У той же час, відповідачем не надано жодних доказів на спростування споживання електричної енергії в обсязі та за цінами, вказаними позивачем.
Щодо тверджень відповідача розірвання Договору № 2022-3-Т від 06.01.2022 на підставі повідомлення позивача від 16.08.2023, суд відзначає наступне.
ТОВ «Максимус Констракшн» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» з вимогами, зокрема, визнати недійсним односторонній правочин Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (ЄДРПОУ: 31454734) по розірванню Договору підряду № 2022-3-Т на виконання робіт від 06.01.2022 року, викладений у повідомленні щодо розірвання Договору підряду № 2022-3-Т на виконання будівельних робіт від 06.01.2022 року; визнати Договір підряду № 2022-3-Т на виконання будівельних робіт від 06.01.2022 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Максимус Констракшн" (ЄДРПОУ: 31201909) та Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (ЄДРПОУ: 31454734) розірваним з 09.05.2023 року.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.04.2025 у справі № 910/14149/25, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2025 в позові було відмовлено повністю.
При цьому, судами було встановлено, що враховуючи умови договору та беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивачем порушено умови договору щодо своєчасного виконання робіт згідно з Календарним графіком, а отже відповідач, розриваючи Договір з 07.09.2023 року, діяв правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства України та умов договору.
Натомість суд відзначає, що відповідно до умов п. 18.1 Договору № 2022-3-Т від 06.01.2022, договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2023, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Суд звертає увагу, що таке формулювання умов договору свідчить про те, що договір діє не лише до певної дати (якщо вона вказана), а продовжується до моменту, коли всі умови, передбачені угодою, будуть повністю виконані обома сторонами, забезпечуючи надійність та безперервність дії договору до його фактичного завершення, незалежно від виходу за межі первісно визначеного строку. При цьому, строк виконання зобов'язань може бути довшим за строк дії договору, проте фраза «але до повного виконання зобов'язань» гарантує, що договір залишається чинним до моменту, в цьому випадку, виконання грошових зобов'язань.
З огляду на вищезазначене, суд погоджується з доводами позивача, що загальна вартість електричної енергії, яка підлягає компенсації останньому за період з лютого 2022 по квітень 2023 року становить 156 770,84 грн. та яка підлягає стягненню з відповідача.
Також, у зв'язку із неналежним виконанням ТОВ «Максимус Констракшн» своїх зобов'язань за договором щодо компенсації вартості електричної енергії, позивач просить суд стягнути з відповідача 5 389,37 грн інфляційних нарахувань та 1 532, 22 грн 3 % річних, нарахованих за період з 30.11.2024 по 28.03.2025 (після отримання відповідачем листа позивача з актами про компенсації витрат на електричну енергію).
Згідно із ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 904/4334/22.
На підставі вказаних норм права, суд перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань, встановивши, що він є арифметично правильним, дійшов висновку про задоволення вимог позивач про стягнення 5 389,37 грн інфляційних нарахувань та 1 532, 22 грн 3 % річних.
Відповідно до частин першої, другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.
Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається судом на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимус Констракшн» (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Храпачанська, 70, код ЄДРПОУ 31201909) на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34, код ЄДРПОУ 31454734) 156 770 (сто п'ятдесят шість тисяч сімсот сімдесят) грн. 84 коп заборгованості, 5 389 (п'ять тисяч триста вісімдесят дев'ять) грн. 37 коп інфляційних нарахувань, 1 532 (одну тисячу п'ятсот тридцять дві) грн. 22 коп 3 % річних та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп судового збору.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано - 06.01.2026
Суддя О.О. Христенко