ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.12.2025Справа № 910/9986/25
Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження
справу № 910/9986/25
за позовом Акціонерного товариства "КРИСТАЛБАНК"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАНБУД";
2) ОСОБА_1 ;
про стягнення 16 224 529,03 грн,
За участю представників сторін:
від позивача: Гарвасюк В.Ю.;
від відповідачів: не з'явилися.
Акціонерне товариство "КРИСТАЛБАНК" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАНБУД"; 2) ОСОБА_1 про солідарне стягнення 16 224 529,03 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1, як боржником, та відповідачем-2, як поручителем, взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором №ВКЛ/2021/30-13 від 16.07.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2025 відкрито провадження у справі № 910/9986/25, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 25.09.2024.
25.09.2025 до Господарського суду міста Києва через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача та заява про збільшення розміру позовних вимог.
Представники сторін у підготовче засідання 25.09.2025 не з'явилися.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2025 відкладено підготовче засідання у справі на 30.10.2025.
29.10.2025 до Господарського суду міста Києва через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про повернення зайве сплаченої при зверненні до суду суми судового збору в розмірі 44 806,86 грн.
Присутній у підготовчому засіданні 30.10.2025 представник позивача просив прийняти до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог та призначити справу до розгляду по суті.
Представники відповідачів у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, будь-яких пояснень або клопотань суду не подавали.
Суд, дослідивши заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, дійшов висновку про її прийняття, оскільки заява подана позивачем з дотриманням вимог ст. 46 ГПК України та в установлений законом строк.
Відтак, позовні вимоги підлягають розгляду в межах нової ціни позову - 16 546 756,55 грн.
Ураховуючи відсутність у підготовчому засіданні 30.10.2025 будь-яких інших заяв і клопотань представників сторін, суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 27.11.2025, яка занесена до протоколу судового засідання від 30.10.2025.
27.11.2025 до Господарського суду міста Києва через систему "Електронний суд" від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з хворобою директора.
У судовому засіданні 27.11.2025 представник позивача підтримав вимоги і заперечив щодо відкладення розгляду справи.
Представники відповідачів у судове засідання не з'явилися.
Суд, розглянувши клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи, задовольнив його з огляду на приписи статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, у випадку першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2025 відкладено судове засідання у справі на 11.12.2025.
11.12.2025 до Господарського суду міста Києва через систему "Електронний суд" від відповідача-1 повторно надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з хворобою директора.
Присутній у судовому засіданні 11.12.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог і заперечив щодо відкладення розгляду справи.
Представники відповідачів у судове засідання не з'явилися.
Що стосується клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:
1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;
2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки;
3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;
4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
Згідно з ч.ч.1, 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Одночасно, застосовуючи відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Подане відповідачем-1 клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з хворобою директора, задоволенню не підлягає, оскільки це повторна неявка учасника справи в судове засідання. При цьому, чинне законодавство не обмежує кола осіб, які можуть здійснювати представництво юридичної особи в суді.
Приймаючи до уваги, що позивач та відповідач-1 були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка в судове засідання представника відповідача-1 не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Щодо повідомлення відповідача-2 про розгляд справи, суд вважає зазначити наступне.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з відомостями Єдиного державного демографічного реєстру підтверджено адресу реєстрації ОСОБА_1: АДРЕСА_1 .
За приписами ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Водночас, ухвали суду від 18.08.2025, 25.09.2025, 30.10.2025, 27.11.2025, які направлялись на дійсну адресу реєстрації ОСОБА_1, були повернуті підприємством зв'язку на адресу суду із відмітками «за закінчення терміну зберігання».
Відповідно до п.п. 91, 117, 116 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді смс-повідомлення за номером мобільного телефону, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а у разі відсутності номера мобільного телефону - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланку повідомлення встановленого зразка.
Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.
У разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення "EMS" - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.
При цьому, відповідно до п. 99-1 вказаних Правил рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка". Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", працівник поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Таким чином, факт не звернення відповідача-2 для отримання листів до підприємства зв'язку протягом місяця та повернення останніх на адресу суду за закінченням терміну зберігання, застосовуючи принцип аналогії закону, свідчить про те, що відповідач-2 відсутній за вказаною адресою, тому суд вважає судові рішення врученими в порядку ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, суд зазначає, що жодної іншої адреси або адреси електронної пошти відповідача-3 суду не повідомлено.
При цьому, судом також ураховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.
Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи наведе, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у справі № 910/9986/25, розміщеними у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
З огляду на вищевикладене суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою встановлення місцезнаходження відповідача-2 та повідомлення його про розгляд справи судом.
Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статтями 165, частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 18.08.2025 відповідачі мали подати відзиви на позовну заяву.
Як свідчать матеріали справи, відповідачі не скористалися наданими їм процесуальним правом, передбаченим частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України.
Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідачів на час розгляду справи до суду також не надходило.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У свою чергу, суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Наразі, від відповідачів станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 165 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.
З огляду на вищевикладене, оскільки відповідачі не скористався наданими їм процесуальними правами, зокрема, відповідачами не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті у строки, визначені ст. 178 ГПК України, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.
У судовому засіданні 11.12.2025, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
16.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАНБУД» (за договором - Позичальник) та Акціонерним товариством «КРИСТАЛБАНК» (за договором - Банк) було укладено Кредитний договір №ВКЛ/2021/30-13 (надалі - Кредитний договір), відповідно до умов п. 1.1. якого Банк відкриє Позичальнику відновлювальну кредитну лінію (далі кредит або кредитна лінія) з загальним лімітом в сумі 15 000 000,00 гривень, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в межах строку кредитування, встановленого в п. 1.3 цього договору, в розмірі 17% річних, сплатити комісійну винагороду за надання (управління) кредитом, проценти, нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України, у розмірі, передбаченому п. 6.9 цього Договору.
У п. 1.3.Кредитного договору сторони визначили, що кредитна лінія відкривається з 16 липня 2021 р. по 15 липня 2024 р. (включно). Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в строки (терміни), зазначені в графіку зменшення ліміту кредитування (Додаток № 1 до Договору), який є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору, цей кредит забезпечується: іпотекою приміщення в літері «Н», загальною площею - 2517,5 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 та належить Позичальнику (п. 2.1.1.); порукою фізичної особи ОСОБА_2 (п. 2.1.2.).
Відповідно до п. 3.1. Кредитного договору, кредитні кошти надаються Банком Позичальнику окремими траншами шляхом перерахування на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «КРИСТАЛБАНК». Надання Банком кредитних коштів здійснюється за умови отримання Банком у строк, не менше як за один банківський день до дати видачі коштів в межах суми, визначеної в п. 1.1. Договору, за попередньої письмової заяви Позичальника.
Згідно з п.3.2. Кредитного договору, погашення кредиту Позичальник здійснює на рахунок № НОМЕР_2 в АТ «КРИСТАЛБАНК». Якщо останній день для сплати чергового (планового) платежу по кредиту припадає на вихідний або святковий день, то сплата чергового платежу по кредиту здійснюється у перший день за таким або святковим днем. У разі ненадходження платежів від Позичальника у встановлені цим Договором строки, суми непогашених у строк платежів визнаються простроченими та наступного банківського дня перераховуються на рахунки простроченої заборгованості.
Пунктом 3.3. Кредитного договору визначено, що нарахування процентів за користування кредитом по Договору здійснюється на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами, виходячи з процентної ставки у розмірі визначеному п. 1.1. договору. При розрахунку процентів використовується метод «факт/факт», виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році. Проценти за користування кредитом нараховуються Банком щомісячно, в дату, визначену Банком, але не пізніше останнього робочого дня місяця. Нарахування процентів здійснюється за період з дати надання кредиту по останній календарний день місяця, в якому надано Кредит, включно, та надалі за період з 01 числа поточного місяця по останній календарний день поточного місяця включно, а при погашенні кредиту - по день, що передує дню погашення кредиту.
Відповідно до п. 3.4. Кредитного договору проценти за користування кредитом сплачуються Позичальником щомісяця, не пізніше 20-го числа кожного місяця, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п. 1.3. цього Договору, в день повного погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового погашення заборгованості по кредиту на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «КРИСТАЛБАНК».
У п. 5.2.2. Кредитного договору визначено, що Позичальник зобов'язується своєчасно сплачувати плату за кредит на умовах і в порядку, передбачених цим договором, а також суми передбаченої цим договором неустойки.
Згідно з пунктом 5.3.4. Кредитного договору Банк, має право вимагати від позичальника (незалежно від настання строку погашення кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або процентами за користування ним, та/або суму неустойки, передбачених цим Договором, у разі настання будь-якого або всіх наступних випадків, зокрема, у випадку невиконання або неналежне виконання Позичальником будь-яких умов та/або зобов'язань та/або у разі настання випадків, передбачених цих Договором (в тому числі, але не виключно, у випадку, якщо Позичальник використав кредит (транш) не за цільовим призначенням, якщо Позичальник/Майновий поручитель порушив умови страхування предмету застави/іпотеки, встановлені цим Договором та/або Договорами про забезпечення, Позичальник не виконав у строк свої зобов'язання по поверненню кредиту (траншу) та/або сплаті процентів за користування кредитом та/ або по сплаті комісійної винагороди та/або інші зобов'язання по сплаті грошових коштів, передбачених цим Договором.
Як убачається з матеріалів справи, сторони також підписали Додаток № 1 до Кредитного договору № ВКЛ/2021/30-13 від 16.07.2021 - Графік зменшення ліміту кредитування.
Крім того, 16.07.2021 сторонами було укладено Договір про внесення змін № 1 до Кредитного договору № ВКЛ/2021/30-13 від 16.07.2021, яким внесено зміни у п.2.1.2. Кредитного договору та визначено, що договір забезпечується порукою фізичної особи - ОСОБА_1 .
04.07.2023 сторони уклали Договір про внесення змін № 2 до Кредитного договору № ВКЛ/2021/30-13 від 16.07.2021, яким серед іншого внесли наступні зміни:
- п.1.1 Кредитного договору та виклали його у наступній редакції: « 1.1. Банк відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію (далі кредит або кредитна лінія) з загальним лімітом в сумі 15 000 000,00 гривень, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплати проценти за користування кредитом в межах строку кредитування, встановленого в п. 1.3 цього договору, в розмірі 20% річних, сплатити комісійну винагороду за надання (управління) кредитом, проценти, нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі, передбаченому п. 6.9 цього Договору»;
- п. 1.3. Кредитного договору та виклали його у наступній редакції: «Строк кредитування: 1.3.1. Кредитна лінія відкривається 16.07.2021 по 28.06.2026р. включно»;
- сторони домовилися викласти Графік зменшення ліміту кредитування, викладений у Додатку № 1 до Договору, у новій редакції;
- п. 3.4. Кредитного договору та виклали його у наступній редакції: «Проценти за користування кредитом сплачуються Позичальником щомісяця, не пізніше 28-го числа кожного місяця, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п. 1.3. цього Договору, в день повного погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового погашення заборгованості по кредиту на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «КРИСТАЛБАНК», код Банку 339050»;
- доповнили Кредитний договір п. 3.4.1., відповідно до якого Позичальник сплачує нараховані та несплачені проценти за період з березня 2022 року по червень 2023 року: щомісячно не пізніше 28-го числа, починаючи з липня 2023 року по листопад 2024 року в сумі не менше 165 000,00 гривень, а в грудні 2024 року залишок заборгованості по прострочених процентах;
- виклали абзац 1 пункту 3.6. Розділу 3 «Умови кредитування» Договору у новій редакції, а саме: « 3.6. За користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені цим Договором (прострочена заборгованість), процентна ставка встановлюється в розмірі 30% річних».
В забезпечення виконання умов Кредитного договору між Банком, ОСОБА_1 (далі - Поручитель) та ТОВ «ВАНБУД», було укладено Договір поруки № П/2021/176-13 від 16.11.2021 (далі - Договір поруки).
Відповідно п. 1.1. Договору поруки, Поручитель зобов'язується перед Кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання Позичальником зобов'язання за Кредитним договором ВКЛ №2021/30-13 від 16.07.2021р., а також договорами про внесення змін та доповнень до нього, що укладені або можуть бути укладені в майбутньому (в тому числі, але не виключно, стосовно збільшення розміру процентів за користування кредитом, збільшення строку повернення кредиту, збільшення розміру (суми) кредиту.
Згідно п.1.2. Договору поруки, у випадку порушення Позичальником взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором, Поручитель і Позичальник несуть солідарну відповідальність (є солідарними боржниками) перед Кредитором у повному обсязі зобов'язань Позичальника за кредитним договором, включаючи, але не виключно, повернення кредиту, сплату нарахованих процентів за користування кредитом, сплату процентів за понадтермінове користування кредитом, комісійної винагороди, неустойки, інших платежів та відшкодування збитків, пов'язаних з порушенням виконання зобов'язань Позичальником.
У відповідності до п. 2.1 Договору поруки, у випадку порушення Позичальником зобов'язань за кредитним договором, Кредитор має право звернутися до Поручителя з письмовою вимогою виконати Зобов'язання за Кредитним договором, у повному обсязі чи частково.
Відповідно до п. 2.3. Договору поруки, вимоги Кредитора, які випливають з Кредитного договору, підлягають задоволенню Поручителем не пізніше 5-ти банківських днів з дати відправлення Кредитором Поручителю Вимоги Кредитора або з дати вручення вимоги.
Згідно п. 4.2 Договору поруки, за порушення Поручителем строку задоволення (виконання) вимог кредитора, які випливають з Кредитного договору, зазначеного (строку) в п. 2.3. цього Договору, Поручитель сплачує на користь Кредитора пеню, що обчислюється від суми простроченого платежу, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, за весь період прострочення. Пеня нараховується Кредитором та сплачується Поручителем до повного виконання зобов'язань за цим Договором.
Як свідчать додані до справи докази, відповідно до заяв ТОВ «ВАНБУД» Банк виконав взяті на себе зобов'язання та надав відповідачу кредитні кошти у загальному розмірі 15 000 000,00 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи меморіальними ордерами.
У свою чергу, Позичальник свої зобов'язання за Кредитним договором в частині повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами належним чином не виконував, у зв'язку з чим 06.11.2024 позивач надіслав на адреси ТОВ «ВАНБУД» та поручителя - ОСОБА_1 , Вимогу за вих.№ 858 від 06.11.2024 про усунення порушень за договором, у якій Банк вимагав погасити прострочену заборгованість за Кредитним договором.
Відповідачі вказану вимогу залишили без відповіді та задоволення, що стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що позичальником (відповідачем-1) порушено умови Кредитного договору, оскільки не здійснено повного погашення кредиту згідно за встановленим графіком, у зв'язку з чим станом на 19.09.2025
заборгованість позичальника за Кредитним договором становить 16 546 756,55 грн у тому числі: 6 173 000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 5 828 328,35 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 4 373 703,80 грн - заборгованість по простроченим процентам, 171 724,40 грн - заборгованість по строковим процентам, нарахованим за користування кредитом.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем-1 своїх зобов'язань за Кредитним договором щодо повернення кредитних коштів і сплати процентів, ураховуючи, що зобов'язання відповідача-1 були забезпечені порукою відповідача-2, просить суд солідарно стягнути з відповідачів вказану заборгованість.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Так, згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.
Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно зі ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Стаття 554 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як було установлено судом, Банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі, перерахувавши на рахунок відповідача-1 кредитні кошти відповідно до наданих останнім заявок на отримання траншів на загальну суму 15 000 000,00 грн, що підтверджується долученими до справи меморіальними ордерами за період 19.07.2021 по 24.09.2021 та виписками з особового рахунку позичальника.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що станом на 19.09.2025 відповідачем залишається неповернутою заборгованість за Кредитним договором по тілу кредиту у загальному розмірі 12 001 328,35 грн.
З наведеного слідує, що позичальником допущено порушення виконання зобов'язання за Кредитним договором в частині повного та своєчасного повернення кредитних коштів, що підтверджується розрахунком заборгованості, доданими до справи.
За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За положеннями частин 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
За таких обставин, обов'язок доведення факту повноти та своєчасності повернення кредитних коштів покладено законом на позичальника.
При цьому, відповідачами не спростовано факту наявності заявленої позивачем до солідарного стягнення заборгованості та її розміру, як і не подано до суду доказів повернення залишку неповернутих кредитних коштів та нарахованих процентів.
Отже, вимога про стягнення солідарно з відповідачів суми заборгованості по тілу кредиту у розмірі 12 001 328,35 грн (6 173 000,00 грн. - заборгованості за кредитом та 5 828 328,35 грн - простроченої заборгованості за кредитом) є обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи, у зв'язку з чим підлягає задоволенню.
Разом з тим, приймаючи до уваги умови пунктів 1.1., 3.4., 3.6. Кредитного договору, якими передбачено обов'язок позичальника сплачувати проценти за користування кредитом, суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем заборгованості по процентам за користування кредитними коштами.
У той же час, суд приймає до уваги відсутність в матеріалах справи доказів належного виконання відповідачами зобов'язань у названій частині, а також відсутність доказів, якими б спростовувався заявлений позивачем розмір заборгованості по процентам.
Отже, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості по, суд дійшов висновку про їх правильність та наявність підстав для задоволення заявлених Банком вимог про стягнення з відповідачів солідарно процентів у розмірі 4 373 703,80 грн - заборгованості по простроченим процентам та 171 724,40 грн - заборгованості по строковим процентам, нарахованим за користування кредитом.
Ураховуючи встановлені судом обставини, з урахуванням приписів статей 541, 543 та 1054 Цивільного кодексу України, з огляду на укладення між Акціонерним товариством "КРИСТАЛБАНК" та ОСОБА_1 договору поруки в забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 за Кредитним договором, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для солідарного стягнення із відповідачів заборгованості по кредиту та заборгованості по процентам у загальній сумі 16 546 756,55 грн.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Стандарт доказування "вірогідність доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша).
Згідно із ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, з урахуванням стандарту вірогідності доказів та принципу змагальності у господарському процесі, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та як наслідок їх задоволення.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів.
Крім того, згідно з абз. 3 п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року N 7, у разі коли позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
Судом також ураховано, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Так як позивачем було подано позовну заяву у даній справі в електронній формі, розмір судового збору, що підлягає сплаті, підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8 та становить 198 561,08 грн, виходячи з ціни позову 16 546 756,55 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Як убачається з платіжної інструкції № 86725 від 06.08.2025, позивачем було сплачено судовий збір у загальному розмірі 243 367,94 грн, тобто внесено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом, у зв'язку з чим на користь позивача підлягає поверненню судовий збір у розмірі 44 806,86 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАНБУД" (вул. Бориспільська, 9, м. Київ, 02099; код ЄДРПОУ 25405583) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства "КРИСТАЛБАНК" (узвіз Кудрявський, 2, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 39544699) 6 173 000,00 грн. - заборгованості за кредитом; 5 828 328 грн 35 коп. - простроченої заборгованості за кредитом; 4 373 703 грн 80 коп. - заборгованості по простроченим процентам, 171 724 грн 40 коп. - заборгованості по строковим процентам, нарахованим за користування кредитом.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАНБУД" (вул. Бориспільська, 9, м. Київ, 02099; код ЄДРПОУ 25405583) на користь Акціонерного товариства "КРИСТАЛБАНК" (узвіз Кудрявський, 2, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 39544699) витрати по сплаті судового збору в розмірі 99 280 грн 54 коп.
4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства "КРИСТАЛБАНК" (узвіз Кудрявський, 2, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 39544699) витрати по сплаті судового збору в розмірі 99 280 грн 54 коп.
5. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
6. Повернути на підставі даного рішення з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства "КРИСТАЛБАНК" (узвіз Кудрявський, 2, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 39544699) судовий збір у розмірі 44 806 грн 86 коп., сплачений на підставі платіжної інструкції № 86725 від 06.08.2025.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано: 07.01.2026
Суддя А.І. Привалов