Справа №359/13324/25
2 січня 2026 року суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Борець Є.О., вирішуючи питання про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання житлового будинку спільною сумісною власністю, а також визнання права власності на частку в об'єктах нерухомого майна,
встановив:
В листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом та просить: визнати житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю позивача та ОСОБА_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку у вказаному житловому будинку та на 1/2 частку у земельній ділянці площею 0,0996 га з кадастровим номером 3210400000:08:006:0225, що знаходиться за тією ж адресою.
Відповідно до ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Згідно з п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.2, ч.4 ст.10 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є верховенство права. Цей принцип полягає в тому, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Як роз'яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п.1 ст.6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд кон-кретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.
Зі змісту позову пред'явленого ОСОБА_1 вбачається, що позивач просить визнати за ним право власності на об'єкти нерухомого майна, що знаходиться в м.Березань. Тому згідно з ч.1 ст.30 ЦПК України позов з такими вимогами підлягає подачі до суду виключно за місцезнаходженням нерухомого майна.
З огляду на це суддя вважає, що цивільну справу належить передати на розгляд Березанському міському суду Київської області.
Керуючись п.1 ч.1 ст.258, ст.260 ЦПК України, суддя
ухвалив:
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання житлового будинку спільною сумісною власністю, а також визнання права власності на частку в об'єктах нерухомого майна передати на розгляд Березанському міському суду Київської області.
Ухвала судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складення судового рішення.
Ухвала судді набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя
Бориспільського міськрайонного суду Є.О. Борець