Справа №359/7738/25
Провадження №2/359/3329/2025
15.12.2025 р. м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Чирки С.С.,
при секретарі судового засівання Кривохижі О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
У червні 2025 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що 28.10.2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1464-7758. За цим договором ТОВ «Укр Кредит Фінанс» зобов'язався надати кредит у розмірі 7000 гривень, а ОСОБА_1 зобов'язалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами. Занижена процентної ставки 1,0% та застосовується протягом перших 180 днів, 0,75% застосовується понад 181 днів. Строк кредитування визначений у 365 днів. ТОВ «Укр Кредит Фінанс» належним чином виконав свої зобов'язання. Відповідач, в свою чергу, зобов'язання за договором належним чином не виконує.
Тому станом на 07 травня 2025 року у нього виникла заборгованість у розмірі 21 069 гривень 00 копійок. Проте відповідач відмовляється добровільно сплатити заборгованість. Тому ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 60 951 гривень 67 копійки та сплачений судовий збір.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 липня 2025 року було відкрито провадження у цивільній справі та вирішено розгляд цивільної справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 09 грудня 2025 року, вирішено проводити заочний розгляд справи.
Сторони у справі у судове засідання не з'явилися, про день час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Представник позивача подав заяву у якій просив проводити розгляд справи без його участі.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 28 жовтня 2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1464-7758. Відповідно до умов даного кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 7 000,00 грн.; строк кредитування - 365 днів; стандартна процентна ставка - 1,00% в день до 180; пільгова процентна ставка 0,75% понад 181 день; комісія за видачу кредиту 15%.
З листа АТ ПриватБанк вбачається перерахування суми кредиту в розмірі 7 000 грн. на платіжну карту відповідача за договором №1464-7758 від 28.10.2024.
Згідно з положеннями частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Судом встановлено, що кредитний договір №1464-7758 від 28.10.2024 укладений сторонами шляхом обміну електронними повідомленнями, а саме прийняття позичальником пропозиції кредитора про укладення кредитного договору (оферти).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII.
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Верховний Суд, зокрема, у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 зазначає, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що кредитний договір №1464-7758 від 28.10.2024 був підписаний відповідачем відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», тим самим він акцептував пропозицію позивача та уклав кредитний договір шляхом введення одноразового ідентифікатора на сайті ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», який отримав на свій мобільний телефон.
Отже, між сторонами було укладено письмовий правочин за допомогою електронного засобу зв'язку; договір підписаний його сторонами з використанням одноразового ідентифікатора, який став законною підставою на вчинення передбачених цими документами дій. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії задля виникнення, припинення або зміни цивільних прав та обов'язків.
Доказів визнання кредитного договору недійсними суду не надано, як і не надано доказів на спростування факту його підписання відповідачем.
Згідно із ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст.1047 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
З розрахунку заборгованості за кредитним договором №1464-7758 від 28.10.2024 року слідує, що сума заборгованості за тілом кредиту складає 7000,00 грн., проценти 12529,00 грн., комісія за надання кредиту 1050,00 грн. та 490,00 грн. штрафу.
З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов'язання за вищезазначеним договором не виконав, у передбачений в договорі строк кошти не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за основним зобов'язанням, яка складається із суми тіла кредиту у розмірі 7000,00 грн. та нарахованих відсотків у розмірі 12529,00 грн.
Відповідач ухиляється від добровільного погашення боргу за кредитним договором. Тому суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь позивача належить примусово стягнути заборгованість у розмірі 19 529 гривень 00 копійок.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача комісії у розмірі 1050,00 грн., суд зазначає,
Відповідно до ч. ч. 1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Отже, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» фактично встановлено сплату комісії, не зазначивши за які саме послуги ця комісія сплачується позичальником. Жодних доказів вчинення будь-яких дій, за які позикодавцем нараховувалася комісія, позивачем не надано.
Разом із тим, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено безоплатність надання позикодавцем певних послуг, до яких можна віднести видачу кредиту та його супровід.
Отже, умови договору про нарахування позивачем комісії при видачі кредиту є нікчемними, а відтак, у задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача комісії належить відмовити.
В той же час, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за пенею (штрафами), на суму 490,00 грн., в силу п.6 Розділу IV Прикінцеві та Перехідні положення Закону України "Про споживче кредитування", п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, задоволенню не підлягають.
Зважаючи на викладене, в цій частині позовних вимог належить відмовити.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З платіжної інструкції №73043 від 23 червня 2025 року вбачається, що при пред'явленні позову до суду ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» сплатило судовий збір у розмірі 2422,40 гривень. Позов задоволений частково. Тому, з ОСОБА_2 на користь позивача слід примусово стягнути витрати на оплату судового збору у розмірі 2245,33 гривень, пропорційно розміру задоволених позовних вимог 92,69%.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст.12,13,76-82,89,141,223,263,265ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» ,ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 26,офіс 407, м.Київ, заборгованість за кредитним договором в розмірі 19529 грн. та витрати на оплату судового збору в розмірі 2245,33грн.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 22 грудня 2025 року.
Суддя Чирка С.С.