Справа № 643/14136/25
Провадження № 2/643/1097/26
07.01.2026 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого Поліщук Т.В.,
за участю секретаря судового засідання Костенюк А.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ТОВ «Діджи Фінанс» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій прохає стягнути на його користь заборгованість за кредитним договором № 200524816 від 09.05.2016 в розмірі 31710 грн. 13 коп., судові витрати у розмірі 2422 грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 7000 грн. 00 коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 09.05.2016 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 200524816. Відповідно до умов кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 11250 грн 00 коп., з встановленим строком користування з 09.05.2016 по 09.05.2021, а відповідач зобов'язався повернути отримані кошти у встановлений у кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
20.07.2020 ТОВ «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський» на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020.
23.05.2016 згідно з рішенням Правління НБУ України №14/БТ ПАТ "Банк Михайлівський" віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №812 розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації. Фактично управління банком перейшло до Фонду. Фонд має право передати право грошової вимоги до позичальника (боржника) за кредитним договором іншому банку на підставі договору про відступлений права вимоги. При цьому згода відповідного боржника (позичальника) на укладення такого договору не вимагається.
Банк, правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов'язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушив умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та в визначений строк.
Станом на 07.08.2025 загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 24232 грн 43 коп., з яких: 8194 грн 92 коп. - заборгованість за кредитом; 16037 грн 51 коп. - заборгованість за відсотками.
Заборгованість за кредитним договором № 200524816 від 09.05.2016 розрахована станом на дату укладання до договору факторингу №7_БМ від 20.07.2020, укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс», зафіксована у додатку до договору-реєстрі кредитних договорів та становить 24232 грн. 43 коп., з яких: 8194 грн. 92 коп. - заборгованість за кредитом; 16037 грн. 51 коп. - заборгованість за відсотками.
В тому числі нараховано суму збитків з урахуванням 3% річних - 2178 грн 93 коп., а також сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань -5298 грн. 77 коп., отже загальна сума заборгованості складає 31710 грн. 13 коп.
Наказом Тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Михайлівський» від 30.05.2016 № 37 затверджено результати проведеної перевірки, наведені в акті про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності від 30.05.2016 № 1, згідно з якими встановлено нікчемність укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» і ТОВ «ФК «Плеяда» договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, за умовами якого останній зобов'язався передати грошові кошти у розпорядження ПАТ «Банк Михайлівський», а банк зобов'язався відступити на користь ТОВ «ФК «Плеяда» право вимоги до третіх осіб (боржників), яке у подальшому ТОВ «ФК «Плеяда» відступило на користь ТОВ «ФК «Фагор» за договором факторингу від 20.05.2016 № 1.
Постановою від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16 визначено зокрема: - застосувати наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, а саме: зобов'язати ТОВ «ФК «Плеяда» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 № № 1, 2; - зобов'язати ТОВ «ФК «Фагор» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016 № № 1, 2.
Оригінали документів, а саме кредитних договорів, щодо яких право вимоги відступлено на підставі договору від 20.07.2020 не були передані ТОВ «Діджи Фінанс». Так, на примусове виконання вищезазначеної постанови суду за заявами ТОВ «Діджи Фінанс» від 12.08.2021 приватним виконавцем відкрито ВП НОМЕР_4 щодо ТОВ «ФК «Плеяда» та від 12.08.2021 приватним виконавцем відкрито ВП НОМЕР_3 щодо ТОВ «ФК «Фагор». На початку 2023 року оригінали вищезазначених документів були отримані ТОВ «Діджи Фінанс». У зв'язку з чим було пропущено строк звернення до суду.
За викладеного позивач прохає стягнути з відповідача на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 200524816 від 09.05.2016 у розмірі 31710 грн. 13 коп. та понесені судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Ухвалою суду від 29.08.2025 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. У наданий в ухвалі час, від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
24.10.2025 від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Самардіної А.О. надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача прохає відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на невідповідність розміру заборгованості, яку зазначає позивач. Відповідач визнає, що має заборгованість перед позивачем, але розмір даної заборгованості є меншим за вказаний у позові, оскільки 29.06.2016 та 25.07.2016 відповідачем було перераховано в рахунок погашення заборгованості до ПАТ «Банк Михайлівський» два платежі у розмірі по 900 грн. Таким чином, відповідач сплатив 1800 грн. 00 коп.
Відповідач офіційно звертався до ПАТ «Банк Михайлівський» щодо погашення та отримання реквізитів для дострокового погашення заборгованості, але відповідь так і не отримав. Вважає, що позивачем пропущений передбачений ЦК України строк позовної давності, так як відповідно до кредитного договору строк завершення договору 5 років, та спливає у березні 2021 року. Таким чином строк позовної давності у три роки на момент звернення до суду у 2025 році сплив.
Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 09.05.2016 ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «Банк Михайлівський» із заявою (оферта) № 200524816, в якій прохав надати йому кредит на таких умовах: максимальний кредитний ліміт 50000 грн., кредитний ліміт 11250 грн., при цьому встановлений розмір за рішенням Банку може бути змінений, про що клієнт буде повідомлений шляхом направлення смс-повідомлення або в порядку, передбаченому умовами по картках. На дату укладення договору про картку доступний розмір кредитного ліміту для безпосереднього використання клієнтом становить 11040 грн. Максимальна ставка по ліміту 58,8% річних. Реальна процентна ставка по кредиту 90,19%. Заява підписана ОСОБА_1 власноруч (а.с.44).
09.05.2016 ОСОБА_1 заповнив та підписав анкету № 2780292, в якій зазначені особисті дані відповідача (зворотній бік а.с.44).
Відповідно до довідки про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту «Прибуткова картка «Кредитка (не іменна)/зарплатна», сума кредиту до 50 000 грн, строк кредиту 12 місяців, тип процентної ставки фіксований, процентна ставка за кредитом 58,8% нараховуються на залишок заборгованості (зворотній бік а.с. 46).
До матеріалів справи долучені Тарифи по продукту «Прибуткова картка + Кредитка/Зарплатна», в яких зазначені загальні умови надання кредиту в рамках карткового продукту, з якими ОСОБА_1 ознайомлений 09.05.2016, про що свідчить його підпис (а.с.48).
Також, 09.05.2016 ОСОБА_1 підписано договір добровільного страхування життя держателів платіжних карток ПАТ «Банк Михайлівський» № NSK200524816 (а.с. 47).
Відповідно до розписки про отримання платіжної картки ОСОБА_1 09.05.2016 отримав платіжну картку НОМЕР_1 (а.с.49).
Умови договору відповідач не виконував, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість на загальну суму 31710 грн. 13 коп., з яких: 8194 грн.92 коп. - заборгованість за кредитом; 16037 грн. 51 коп. - заборгованість за відсотками; 2178 грн. 93 коп. - сума збитків з урахуванням 3% річних; 5298 грн. 77 коп. - сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань за період з 25.02.2019 по 23.02.2022.
20.07.2020 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладений договір № 7_БМ про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ПАТ «Банк Михайлівський» відступає новому кредитору ТОВ «Діджи Фінанс» належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб, зазначених у Додатку № 1 до цього договору, надалі за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, за кредитними договорами.
Відповідно до наданої копії платіжного доручення № 25 від 09.07.2020 ТОВ «Діджи Фінанс» сплатило ПАТ «Банк Михайлівський» грошові кошти у сумі 5307 308,39 грн. (а.с.14).
Згідно з Реєстром договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, що є Додатком № 1 до договору № 7_БМ про відступлення прав вимоги від 20.07.2020, до нового кредитора ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги за кредитним договором № 200524816 від 09.05.2016 з ОСОБА_1 на суму 24232 грн. 43 коп.
Згідно постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16 позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за кредитним договором № 200524816 від 09.05.2016 (а.с. 15-37).
Нормою ч. 4 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Згідно із ст. 638 цього Кодексу, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно із ст. ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями ст. 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд дійшов до висновку, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором, утворилась заборгованість, право грошової вимоги на яку перейшло до позивача.
Представник відповідача зазначає, що відповідачем в рахунок погашення заборгованості сплачено 1800 грн. 00 коп.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримав від ПАТ «Банк Михайлівський» кредитні кошти в розмірі 11040 грн. 00 коп., разом з тим позивач прохає стягнути заборгованість за кредитом в розмірі 8194 грн. 92 коп., а тому позивачем при розрахунку заборгованості враховано сплату відповідачем коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
Щодо застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Початок перебігу строку позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Вказаний Закон набрав чинності 02.04.2020.
У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Подібний висновок висловлено у постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22), 19 квітня 2023 року у справі № 199/782/21 (провадження № 61-1323св23), 31 травня 2023 року у справі № 938/632/20 (провадження № 61-16716св21).
Отже, у разі закінчення строку, який припадає на період дії карантину, такий строк продовжується до закінчення дії карантину.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022, дію якого неодноразово продовжено.
За приписами пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
З огляду на викладене, на час дії встановленого карантину та воєнного стану, строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України, не спливає та на момент звернення позивача з позовом, в разі існування підстав для застосування позовної давності, даний строк має бути застосований лише до 02.04.2017, оскільки Закон №540-IХ від 30.03.2020 набув чинності 02.04.2020.
У даних спірних правовідносинах позовна давність щодо вимог про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, який був укладений 09.05.2016 строком на 5 років, тобто до 09.05.2021, в силу пунктів 12,19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України на момент подання позову не спливла.
Позовні вимоги заявлено в межах строку позовної давності з урахуванням його продовження на час карантину та воєнного стану.
Таким чином, судом встановлені підстави для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача суму заборгованість в розмірі 31710 грн. 13 коп.
Щодо вимоги про стягнення 7000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвокат має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
З матеріалів справи встановлено, що 15.02.2024 між ТОВ «Діджи Фінанс» в особі директора Романенка М.Е. та адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» в особі керуючого Міньковської А.В. укладено договір № 26 про надання правової допомоги (а.с.61-63).
15.02.2024 між ТОВ «Діджи Фінанс» в особі директора Романенка М.Е. та адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» в особі керуючого Міньковської А.В. укладено додаткову угоду до Договору № 26 про надання правової допомоги від 15.02.2024 (а.с.42).
Обсяг правової допомоги визначено у детальному описі робіт, акті про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги на суму 7000 грн. 00 коп. (а.с. 59-60).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу, взявши до уваги умови договору про надання правової допомоги, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, підтверджених належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що визначений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у сумі 7000 грн. 00 коп. є завищеним, витрати у зазначеній сумі не можна визнати належно обґрунтованими та необхідними в контексті обставин цієї справи.
Враховуючи викладені обставини, складність справи, необхідність надання адвокатом позивача послуг під час розгляду справи в суді та їх характер, дослідивши докази на підтвердження витрат позивача на правничу допомогу, а також з метою дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов'язаність цих витрат із розглядом справи, суд дійшов висновку, що необхідний фактичний обсяг правової допомоги у цій справі є меншим, ніж зазначено у детальному описі робіт (надання послуг), виконаних адвокатом Міньковською А.В., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості, а тому такий обсяг виконаних робіт підлягає зменшенню та стягненню з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, понесених у цій справі у сумі 4000 грн. 00 коп.
При зверненні до суду позивач поніс судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 грн. 40 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовнихвимог, оскільки позов задоволено повністю, тому з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 2422 грн. 40 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247 ч.2, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», ЄДРПОУ: 42649746, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, заборгованість за кредитним договором № 200524816 від 09.05.2016 у розмірі 31710 (тридцять одна тисяча сімсот десять) грн. 13 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», ЄДРПОУ: 42649746, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та на правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп., а всього 6422 (шість тисяч чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ: 42649746, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Т.В. Поліщук