06 січня 2026 року Справа № 460/2992/25 пров. № А/857/22555/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРІНФОРМТРЕЙД» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРІНФОРМТРЕЙД» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 1 травня 2025 року (суддя Комшелюк Т.О., м.Рівне, повний текст складено 1 травня 2025 року), -
У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРІНФОРМТРЕЙД» звернулося до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області (далі Уктртрансбезпека, Відділ відповідно), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про застування адміністративно-господарського штрафу № 124128 від 04.02.2025 про стягнення з позивача на користь Держави 17000 грн (далі Постанова).
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 1 травня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
В доводах апеляційної скарги вказує, що представником сервісного центру МВС було роз'яснено позивачу, що 19.12.2024 державні реєстри України зазнали наймасштабнішої зовнішньої кібератаки за останній час. Кібератака негативно вплинула на роботу багатьох систем і отримати свідоцтво поки що неможливо; отримати можна тільки після повного відновлення роботи реєстрів; на питання: чи можна використовувати старі - повідомили що можна, що на час військового стану, у 2022 році саме так й виходили з положення. Державні реєстри остаточно були відновлені лише 20.01.2025, тому позивач фізично не мав можливості отримати свідоцтва про допущення транспортних засобів до перевезення небезпечних вантажів, і в тому нема його провини.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає судове рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на судове рішення, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не заперечується перевезення 03.01.2025 небезпечного вантажу без свідоцтва про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів. Водночас, навіть у разі неотримання позивачем вказаного свідоцтва не з його вини, позивач не був позбавлений права утриматися під перевезення таких вантажів до моменту отримання цього свідоцтва, враховуючи невеликий проміжок часу, коли не працював сервісний центр.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що відповідачем встановлено порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі Закон № 2344-III), відповідальність, за які передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-III, а саме: відсутність свідоцтва про допущення транспортного засобу до перевезення небезпечних вантажів, що зафіксовано в акті від 03.01.2025 № АР 070118.
04.02.2025 оскаржуваною Постановою на позивача накладено адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн за відсутність документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону № 2344-III, відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-III.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень визначено Законом № 2344-III.
Відповідно до статті 2 Закону № 2344-III нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, організації безпеки руху тощо, є обов'язковими для власників транспорту.
Згідно з статтею 18 Закону № 2344-III, з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані:
організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;
здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;
забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;
здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Відповідно до вимог статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Статтею 48 Закону № 2344-ІІІ передбачено перелік обов'язкових документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.
Так, частиною першою - другою статті 48 Закону № 2344-ІІІ визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Згідно з частиною третьою статті 48 Закону № 2344-ІІІ у разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є:
для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг;
для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.
Відповідно до статті 49 Закону № 2344-ІІІ, водій транспортного засобу зобов'язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Абзацом третім частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону застосовується штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За змістом статті 1 Закону №2344-ІІІ небезпечний вантаж - речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності і тара з-під них, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань, залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину, віднесено до одного з класів небезпечних речовин;
Перевезення небезпечних вантажів регулюється Законом України «Про приєднання України до Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ)» (далі № 1511-ІІІ) та Законом України «Про перевезення небезпечних вантажів» (далі Закон № 1644-ІІІ).
У розумінні Закону № 1644-ІІІ небезпечний вантаж - речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину віднесено до одного з класів небезпечних речовин.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону № 1644-ІІІ перевізник небезпечних вантажів зобов'язаний, зокрема, забезпечувати перевезення небезпечних вантажів у встановленому порядку визначеними транспортними засобами; у разі дорожнього перевезення розробити та погодити з органами Національної поліції маршрути і режими перевезення небезпечних вантажів; забезпечити своєчасний огляд транспортних засобів територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, та отримання відповідного свідоцтва про допуск до перевезення небезпечного вантажу; під час перевезення не відхилятися від узгодженого маршруту, додержуватися безпечних умов руху та постійно контролювати стан транспортного засобу і вантажу.
Згідно з статтею 20 Закону № 1644-ІІІ перевезення небезпечних вантажів допускається за наявності відповідно оформлених перевізних документів, перелік і порядок подання яких визначається нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту.
На виконання вимог вказаного закону Міністерством внутрішніх справ України затверджено наказом від 04.08.2018 № 656 «Правила дорожнього перевезення небезпечних вантажів» (далі Правила перевезення) та «Правила видачі та оформлення свідоцтв про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів» (далі Правила).
Зазначені нормативні документи визначають основні вимоги до забезпечення безпеки перевезень небезпечних вантажів автомобільними дорогами та розроблені так, щоб не створювати перешкод для перевезення небезпечних вантажів в кількостях, що не становлять серйозної небезпеки для інших учасників дорожнього руху і навколишнього середовища.
За положеннями пунктів 1-3 розділу ІІ Правил відповідність конструкції спеціалізованих транспортних засобів для перевезення небезпечних вантажів вимогам ДОПНВ підтверджується шляхом видачі свідоцтва про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів (далі Свідоцтво), зразок якого наведено в додатку 2 до Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 04 серпня 2018 року № 656, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 11 вересня 2018 року за № 1041/32493 (далі Правила дорожнього перевезення небезпечних вантажів), або шляхом продовження його строку дії відповідно до підрозділу 9.1.2.3 ДОПНВ.
Свідоцтво видається (продовжується) на всі транспортні засоби EX/II, EX/III, FL, AT, MEMU категорій N та O, які успішно пройшли обов'язковий технічний контроль, придатні до перевезення небезпечних вантажів та відповідають вимогам частини 9 ДОПНВ, які застосовуються до відповідного типу транспортних засобів з урахуванням перехідних положень, визначених у главі 1.6 та підрозділі 9.2.1.1 ДОПНВ.
Свідоцтво видається або продовжується регіональним сервісним центром Головного сервісного центру МВС або територіальним сервісним центром регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС (далі - СЦ) за результатами перевірки відповідності конструкції, маркування та спеціального обладнання транспортного засобу вимогам ДОПНВ та цього Порядку.
Таким чином, перевізників, які здійснюють перевезення небезпечних вантажів, поширюється обов'язок наявності відповідного свідоцтва про допущення транспортних засобів до перевезення небезпечних вантажів.
У свою чергу, за відсутності документів, зокрема, в даному випадку свідоцтва про допущення транспортних засобів до перевезення небезпечних вантажів, застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Непред'явлення такого документа під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.
Сторонами не заперечується, що транспортним засобом марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_1 , а перевізником виступає позивач, 03.01.2025 перевозився небезпечний вантаж «Дизельне пальне», без чинного свідоцтва про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів.
В апеляційній скарзі позивач зазначив про неможливість своєчасного отримання відповідного свідоцтва з причин, що не залежали від його волі, зокрема, у зв'язку з наймасштабнішою зовнішньою кібератакою Державних реєстрів 19.12.2024.
Разом з тим, жодних належних і допустимих доказів на підтвердження звернення до сервісних центрів Міністерства внутрішніх справ України, припинення або обмеження їх роботи у вказаний період, отримання офіційних відповідей матеріали справи не містять.
Крім того, як убачається з матеріалів справи, строк дії свідоцтва про допущення транспортного засобу до перевезення небезпечних вантажів закінчився 22.11.2024. Відтак, слід зауважити, що у позивача був достатній проміжок часу для завчасного звернення до уповноваженого органу з метою оформлення нового свідоцтва до моменту виникнення обставин, на які він посилається.
Водночас, тимчасова неможливість отримати свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення небезпечних вантажів не є підставою для звільнення від відповідальності, передбаченою абзацом третім частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ.
Як правильно зауважено судом першої інстанції, позивач, усвідомлюючи відсутність чинного свідоцтва про допущення транспортного засобу до перевезення небезпечних вантажів, не був позбавлений можливості утриматися від здійснення відповідних перевезень до моменту належного оформлення дозвільних документів.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про правомірність оскаржуваної Постанови у зв'язку з доведеністю факту вчиненого позивачем порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ.
Наведені ж в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують і не містять вагомих та обґрунтованих аргументів, які б давали підстави стверджувати про інше.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зважаючи на те, що доводів щодо (не)правомірності проведення рейдової перевірки, а також зауважень до змісту оскаржуваної Постанови апеляційна скарга позивача не містить, зазначені питання не є предметом перегляду в суді апеляційної інстанції з огляду на межі, визначені статтею 308 КАС.
Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Суд першої інстанції в повній мірі встановив фактичні обставини справи, надав об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених як позивачем так і відповідачем, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в апеляційній скарзі щодо цього не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРІНФОРМТРЕЙД» залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 1 травня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Суддя В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
Т. В. Онишкевич