06 січня 2026 року м. Дніпросправа № 280/4090/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),
суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року (суддя Прасов О.О.) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Запорізької обласної державної адміністрації, Департаменту інфраструктури та промисловості Запорізької обласної державної адміністрації
про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить: визнати бездіяльність Запорізької обласної державної адміністрації, Департаменту інфраструктури та промисловості Запорізької обласної державної адміністрації протиправною; зобов'язати відповідачів внести повні дані до електронної трудової книжки позивача за період роботи з 30.06.2021 моменту незаконного звільнення до 19.06.2024 фактичного поновлення на посаді, та подати всі дані для правильного обліку його трудового та страхового стажу до Пенсійного фонду України, Державної податкової служби України, з метою приведення у відповідність відомостей, що не приймаються через електронний кабінет платника податків та для приведення у відповідність Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; стягнути з відповідачів на користь позивача завдану моральну шкоду у розмірі 600 000,00 грн.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року позов задоволено частково. Зобов'язано Департамент інфраструктури та промисловості Запорізької обласної державної адміністрації з урахуванням викладеного у листі Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради від 18.11.2024 за № 01-25/01/2245 вжити заходи щодо внесення повних даних до електронної трудової книжки ОСОБА_1 за період з 01.07.2021 до 18.06.2024 та подачі всіх даних для правильного обліку її трудового та страхового стажу до Пенсійного фонду України, Державної податкової служби України, з метою приведення у відповідність відомостей та Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. В іншій частині позовної заяви відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить його в цій частині скасувати та стягнути з відповідачів завдану моральну шкоду на користь позивача. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Також просить задовольнити клопотання про проведення психологічної експертизи.
У відзивах на апеляційну скаргу відповідачі просять відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
Щодо заявленого клопотання про проведення психологічної експертизи, останнє не могло бути вирішено судом до початку розгляду справи по суті, оскільки це клопотання безпосередньо пов'язано з предметом спору та способом доказування окремих обставин справи, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції не постановив окремий процесуальний документ під час вирішення питання про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду.
Дослідивши зміст клопотання під час розгляду справи, колегія суддів встановила, що останнє заявлено з метою підтвердження або спростування експертним шляхом завданої позивачці моральної шкоди.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що за приписами статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, висновками експертів.
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами, визначеними у статті 79 КАС України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
З огляду на наведені норми права, суд апеляційної інстанції зазначає, що у разі, якщо позивач вважала, що позовна вимога про стягнення моральної шкоди підлягає доведенню висновком експерта, остання могла звернутися до подачі позову щодо проведення експертизи з цього питання.
Доказів неможливості проведення психологічної експертизи за власною ініціативою позивачем до суду не надано.
Крім того суд апеляційної інстанції зазначає, що клопотання не містить обґрунтованих доводів, що без проведення психологічної експертизи неможливо вирішити спір щодо стягнення з відповідачів моральної шкоди.
Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для призначення психологічної експертизи за клопотання позивача.
Перевіряючи правильність рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, колегія суддів зазначає, що стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Приписами статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У постанові від 27.11.2019 у справі № 750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.
Колегія суддів зазначає, що позивач як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі наводить обставини, які спричинили їй моральні страждання, як то тривале невиконання судового рішення про поновленні на роботі, втрата стабільного доходу, втрата соціальних зв'язків, тощо.
Натомість суд апеляційної інстанції звертає увагу, що предметом спору в цій справі є протиправна бездіяльність Запорізької обласної державної адміністрації, Департаменту інфраструктури та промисловості Запорізької обласної щодо внесення повних даних до електронної трудової книжки позивача за період роботи з 30.06.2021 до 19.06.2024, тоді як доводи позивача зводяться до обставин, які пов'язані з незаконним звільнення та тривалим невиконання судового рішення щодо поновлення на роботі.
При цьому колегія суддів враховує, що в результаті розгляду справи суд першої інстанції не встановив протиправну бездіяльність з боку відповідачів, констатувавши, що останні вчиняли дії з метою внесення повних даних до електронної трудової книжки позивача, що стало підставою для відмови у задоволенні таких позовних вимог.
Рішення суду першої інстанції в цій частині позивачем не оскаржується.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем переконливо не доведено, що саме через відсутність інформації про облік трудової діяльності ОСОБА_1 за період з 01.07.2021 по 18.06.2024 в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач зазнала моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги такий висновок не спростовують.
Враховуючи сукупність наведених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року в адміністративній справі № 280/4090/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з 06 січня 2026 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України.
Повна постанова складена 06 січня 2026 року.
Головуючий - суддя О.В. Головко
суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров