ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.01.2026Справа № 910/12928/25
Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/12928/25.
За позовом Фізичної особи-підприємця Самофал Марини Вікторівни ( АДРЕСА_1 )
До Фізичної особи-підприємця Гусар Катерини Юріївни ( АДРЕСА_2 )
про стягнення 185 600, 00 грн
Фізична особа-підприємець Самофал Марина Вікторівна звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Гусар Катерини Юріївни про стягнення 185 600, 00 грн попередньої оплати за не поставлений товар, що оплачений відповідною платіжною інструкцією від 06.06.2025 №29 згідно виставленого рахунку-фактури №06.17 від 06.06.2025.
21.10.2025 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи №910/12928/25 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Зобов'язано позивача надати суду договір про надання правничої допомоги №б/н від 11.07.2024, на підставі якого видано ордер серії АІ №1898761 - впродовж п'яти днів з моменту отримання ухвали.
23.10.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 21.10.2025.
Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
І. Фактичні обставини, встановлені судом.
06.06.2025 Фізична особа-підприємець Гусар Катерина Юріївна, як постачальник (надалі - відповідач; ФОП Гусар К. Ю.) виставила Фізичній особі-підприємцю Самофал Марини Вікторівни, як покупцю (надалі - позивач; ФОП Самофал М. В.) рахунок-фактури №06.17 на суму 285600, 00 грн, в якому зазначене наступне найменування товару, кількість та ціна:
- комплекс виносної антени AVENGER Booster 2.4G/5.2G/5.8G з 2-ма кабелями RG-8 NTYPE-QMA, 20м та зарядним пристроєм - 2 шт. - 148 000, 00 грн;
- комплекс Alientech для пультів RCN1, PRO, SMART антена + кабель 20 м + перехідник - 4 шт. - 100 000, 00 грн;
- комплекс із 2-х коаксіальних кабелів RG-8 по 20 метрів для Avenger - 4 шт. - 18 800, 00 грн;
- комплекс із 2-х коаксіальних кабелів RG-8 по 20 метрів для Alientech - 4 шт. - 18 800, 00 грн.
06.06.2025 ФОП Самофал М. В. оплатила рахунок №06.17 від 06.06.2025, що підтверджується платіжною інструкцією №29.
11.06.2025 ФОП Гусар К. Ю. направила засобами поштового зв'язку (ТОВ «Нова Пошта») товар позивачу за поштовою накладною №59001394326844.
Позивач стверджує, що отримавши товар за поштовою накладною №59001394326844 він виявив, що відповідач поставив шість із восьми узгоджених кабелів та іншої номенклатури, у зв'язку з чим позивач відмовився від товару та повернув його відповідачу.
В подальшому позивач сформував лист вих.№29-06/1 від 29.06.2025 щодо повернення сплачених коштів за рахунком-фактури №06.17 від 06.06.2025.
30.06.2025 відповідач частково повернув позивачу сплачені кошти у розмірі 100 000, 00 грн.
01.07.2025 представник позивача (адвокат) направив засобами поштового зв'язку на адресу місцезнаходження відповідача лист від 30.06.2025, в якому вимагав сплатити заборгованість.
Проте іншу частину грошових коштів у розмірі 185 600, 00 грн відповідач позивачу не повернув, тому вказані обставини спонукали позивача звернутися до суду з даним позовом.
II. Предмет позову.
Предметом позову у справі є матеріально-правова вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 185 600, 00 грн.
III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.
Позивач оплатив виставлений відповідачем рахунок на поставку товару в повному обсязі, проте відповідач поставив інший товар від якого позивач відмовився, а відповідач повернув лише частину грошових коштів позивачу, які були сплачені у якості передплати.
IV. Обґрунтування вирішення спору за наявними матеріалами справи.
Суд констатує, що відповідач в силу приписів частини 6, 7 статті 6, пункту 2 частини 6, частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 17, 37, 42 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомуційної системи, затверджено рішенням Вищої ради правосуддя № 1845/0/15-21 від 17.08.2021 та згідно пункту 41 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 по справі №459/3660/21 належним чином повідомлений про розгляд даної справи та можливість подати відзив на позовну заяву, що підтверджується повідомлення про доставку процесуального документу, а саме ухвали від 21.10.2025 (про відкриття провадження у справі) до електронного кабінету Фізичної особи-підприємця Гусар Катерини Юріївни (відповідач), яке міститься в матеріалах справи.
Так, ухвалу від 21.10.2025 відповідач отримав 21.10.2025 о 21:40.
Тому, в силу приписів абзацу 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України вважається, що відповідач отримав ухвалу суду від 21.10.2025 - 22.10.2025.
Однак, правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.
Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/12928/25, втім відзив або заяву про продовження/поновлення строку для його подання до суду не подав впродовж розумного строку, а відтак, відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву, з огляду на що суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
V. Оцінка доказів судом та висновки суду.
З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:
- чи підтверджується факт існування між сторонами договірних зобов'язань та в якій формі вони були узгоджені?
- чи підтверджується факт здійснення позивачем оплати?
- чи є обраний позивачем спосіб захисту порушеного права ефективним, а відтак чи підлягають позовні вимоги задоволенню?
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають повному задоволенню з наступних підстав.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина 1 стаття 639 Цивільного кодексу України).
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частина 2 стаття 638, частина 1 стаття 640, частина 1 стаття 641, частина 1-2 стаття 642 Цивільного кодексу України).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (частина 1 стаття 173 Господарського кодексу України; чинний на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність 28.08.2025).
Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України; чинний на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність 28.08.2025).
Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (частина 1 стаття 179 Господарського кодексу України; чинний на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність 28.08.2025).
Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (стаття 181 Господарського кодексу України; чинний на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність 28.08.2025).
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 2, 3 стаття 180 Господарського кодексу України; чинний на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність 28.08.2025).
Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу (частина 2 стаття 184 Господарського кодексу України; чинний на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність 28.08.2025).
Отже, законом передбачено можливість укладення договорів у спрощеному порядку, зокрема, через ділову переписку - шляхом обміну документами та у вигляді конклюдентних дій (прийняття замовлення до виконання). При цьому договори, укладені зазначеними способами, вважаються такими, що укладені в письмовій формі.
Як підтверджено матеріалами справи, відповідач виставив позивачу рахунок на оплату №06.17 від 06.06.2025 із зазначенням номенклатури товару на загальну суму 285 600, 00 грн, таким чином, здійснивши пропозицію позивачу укласти господарський договір.
Позивач в свою чергу здійснив попередню оплату у розмірі 285 600, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №29 від 06.06.2025. В призначенні платежу зазначено, що оплата здійснена за товар по рахунку-фактурі №06.17 від 06.06.2025. Таким чином, позивач вчинив дію, яка засвідчує його бажання укласти договір, і ця дія є прийняттям пропозиції.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, фактично є укладенням договору в спрощений спосіб. Таке оформлення договірних правовідносин сторонами відповідає приписам чинного законодавства України та за своєю правовою природою укладений сторонами правочин є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 1, 2 стаття 712 Цивільного кодексу України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 стаття 655 Цивільного кодексу України).
З огляду на фактичні обставини та вищезазначені приписи законодавства, судом встановлено, що між сторонами було укладено в спрощений спосіб договір поставки, шляхом надання відповідачем позивачу рахунку на оплату та здійснення останнім на користь відповідача попередньої оплати.
Отже, з моменту прийняття пропозиції (попередньої оплати) позивачем між сторонами укладено господарський договір поставки у спрощений спосіб і відповідно між сторонами виникли та існують зобов'язальні відносини.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина 1 стаття 662 Цивільного кодексу України).
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (пункт 1, 2 частина 1 стаття 664 Цивільного кодексу України).
В подальшому, як стверджує позивач та не заперечується відповідачем, останній 11.06.2025 направив засобами поштового зв'язку товар позивачу за поштовою накладною №59001394326844.
Однак, під час отримання товару, позивачем виявлено, що він не відповідає номенклатурі вказаній у рахунку-фактурі №06.17 від 06.06.2025, у зв'язку з чим позивач відмовився від товару та повернув його відповідача.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2 стаття 693 Цивільного кодексу України).
Отже, припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2019 у справі №909/524/18.
Суд звертає увагу, що положення частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, як і будь-які інші правові норми, що регулюють спірні правовідносини, не передбачають обов'язку покупця додатково погоджувати строк повернення суми попередньої оплати за товар, натомість саме недотримання строку поставки товару є підставою виникнення у покупця права вимагати у постачальника передання товару або повернення суми попередньої оплати.
В матеріалах справи наявний лист вих.№29-06/1 від 29.06.2025, в якому позивач просив відповідача повернути сплачені кошти за рахунком-фактури №06.17 від 06.06.2025.
Відповідач в свою чергу повернув частину грошових коштів у розмірі 100 000, 00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції №МАВ4374702 від 30.06.2025. В призначенні платежу зазначено: «часткове повернення помилково сплачених коштів, відповідно до листа 29-06/1 від 29.06.2025».
Представник позивача (адвокат), 01.07.2025 направив відповідачу лист від 30.06.2025, в якому вимагав сплатити іншу частину заборгованість.
Основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (стаття 129 Конституції України).
Суд зазначає, що статтею 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 вказаного кодексу.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 1-4 стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд констатує, що матеріали справи не містять та відповідачем, який належним чином повідомлений про розгляд даної справи, не надано належних та допустимих доказів, які могли підтвердити, що відповідач повернув позивачу грошові кошти у формі попередньої оплати (авансу) в повному обсязі, які позивач сплатив за товар обумовлений в рахунку-фактурі №06.17 від 06.06.2025, який не був поставлений відповідачем позивачу або докази, які могли підтвердити, що відповідач поставив позивачу обумовлений товар.
Відповідач не надав до суду будь-яких заперечень або пояснень щодо вищезазначених обставин.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на все вищезазначене, матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем належними і допустимими доказами, що станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем у вигляді не повернутої позивачу суми попередньої оплати (авансу) на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України становить 185 600, 00 грн, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
VI. Розподіл судових витрат.
(1) Щодо судового збору.
Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
За таких обставин, у зв'язку з повним задоволенням позовних вимог, суд покладає судовий збір за подання позовної заяви на відповідача.
(2) Щодо витрат на професійну правничу допомогу позивача.
Позивач на виконання вимог частини 1 статті 124 та пункту 9 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України в позовній заяві зазначив орієнтовані витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000, 00 грн.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на те, що дана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, а тому стадія судових дебатів не передбачається, суд констатує, що відповідачу необхідно було подати докази понесення витрат на професійну правничу допомогу або заяву, що такі докази будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду до моменту прийняття рішення.
В позовній заяві позивач заявив, що має намір подати докази понесення судових витрат на підставі частина 8 стаття 129 Господарського процесуального кодексу України протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду у справі.
Відтак, питання щодо розподілу витрат позивача за позовом на професійну правничу допомогу будуть вирішені судом, у випадку подання позивачем відповідних доказів в порядку статті 244 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Фізичної особи-підприємця Самофал Марини Вікторівни до Фізичної особи-підприємця Гусар Катерини Юріївни про стягнення 185 600, 00 грн - задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гусар Катерини Юріївни ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Самофал Марини Вікторівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) борг у розмірі 185 600 (сто вісімдесят п'ять тисяч шістсот) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г.П. Бондаренко - Легких