Житомирський апеляційний суд
Справа №286/4190/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/836/25
Категорія ст.422 КПК Доповідач ОСОБА_2
18 грудня 2025 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у письмовому провадженні в м.Житомирі матеріали судового провадження №286/4190/25 в межах кримінального провадження №12025060500000394 від 22.11.2025 за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_5 , діючого в інтересах власника майна - підозрюваної ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Овруцького районного суду Житомирської області від 26.11.2025,
зазначеною ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ ВП №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_7 .
Накладено арешт на майно:
- легковий автомобіль марки «FORD ESCAPE», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вилучений 22.11.2025 під час проведення огляду місця події, який на праві приватної власності належить ОСОБА_6 , шляхом тимчасового позбавлення права на відчуження, розпорядження і користування майном та залишити на зберіганні на території ВЕІ № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області;
- мобільний телефон «iPhone 15 Pro Мах» з сім-картою « НОМЕР_2 », ІМЕІ1: НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_4 , вилучений 22.11.2025 під час проведення огляду місця події, належний ОСОБА_6 , шляхом тимчасового позбавлення права на відчуження, розпорядження і користування майном та залишити на зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів ВП № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області;
- грошові кошти у загальній сумі 1500 грн. (3 купюри номіналом по 500 грн.: 1.К33652949, 2.ГЛ1481343, 3.EC4905239), вилучені 22.11.2025 під час проведення огляду місця події, належні ОСОБА_6 , шляхом тимчасового позбавлення права на відчуження, розпорядження і користування майном та залишити при матеріалах кримінального провадження;
- мобільний телефон «iPhone 16 Pro» з сім-картою « НОМЕР_5 », ІМЕІ1: НОМЕР_6 , ІМЕІ2: НОМЕР_7 , вилучений 22.11.2025 під час проведення огляду місця події, належний ОСОБА_8 , шляхом тимчасового позбавлення права на відчуження, розпорядження і користування майном та залишити на зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів ВП № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області;
- мобільний телефон «Galaxy Z Flip 3» з сім-картою « НОМЕР_8 », ІМЕН: НОМЕР_9 , ІМЕІ2: НОМЕР_10 , вилучений 22.11.2025 під час проведення огляду місця події, належний ОСОБА_9 , шляхом тимчасового позбавлення права на відчуження, розпорядження і користування майном та залишити на зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів ВП № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області;
- мобільний телефон «Хіаоті Redmi 12С» з сім-картою « НОМЕР_11 », ІМЕІ1 НОМЕР_12 , ІМЕІ2: НОМЕР_13 , вилучений 22.11.2025 під час проведення огляду місця події, належний ОСОБА_10 , шляхом тимчасового позбавлення права на відчуження, розпорядження і користування майном та залишити на зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів ВП № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_5 просить скасувати вище зазначену ухвалу слідчого судді, як незаконну, постановивши нову ухвалу, якою скасувати арешт на майно, яке належить ОСОБА_6 а саме - легковий автомобіль марки «FORD ESCAPE», реєстраційний номер НОМЕР_1 , мобільний телефон «iPhone 15 Pro Мах» з сім-картою « НОМЕР_2 », ІМЕІ1: НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_4 , грошові кошти у загальній сумі 1500 гри. (3 купюри номіналом по 500 грн.: 1.К33652949, 2.ГЛ1481343, 3.EC4905239) та зобов'язати повернути майно власнику. При цьому, зазначає, що органом досудового розслідування належним чином не було встановлено кому належить транспортний засіб автомобіль марки «FORD ESCAPE», реєстраційний номер НОМЕР_1 та не долучено відповідних доказів. Вважає, що в розумінні вимог ст.132 КПК України слідчий не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які він послався у клопотанні про арешт майна, а слідчий суддя у відповідності до ст.94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.
Адвокатом ОСОБА_5 направлено на адресу апеляційного суду клопотання про проведення судового розгляду провадження без його участі та без участі підозрюваної ОСОБА_6 , з позицією в підтримку своїх апеляційних вимог.
В свою чергу, прокурор Овруцького відділу Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_11 направив до апеляційного суду письмову клопотання про проведення судового розгляду в письмовому провадженні, та із заперечувальною позицією відносно апеляційних доводів адвоката ОСОБА_5 .
Відповідно до ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами цього Кодексу або рішенням суду апеляційної інстанції є обов'язковою, апеляційний розгляд відкладається.
Виходячи з положень ч.4 ст.107, ст.406 КПК України апеляційний суд вважає за можливе розглянути вказане судове провадження в письмовому порядку.
Крім того, ухвала слідчого судді Овруцького районного суду Житомирської області від 26.11.2025 оскаржена адвокатом в частині накладання арешту на майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_6 , а тому законність цього рішення перевіряється судом апеляційної інстанції виключно в цій частині.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали судового провадження, а також ухвалу слідчого судді в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу №1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п.2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу №1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004 року).
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.94, ст.132, ст.173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатись в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведене, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно із п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Відповідно до ч.3 зазначеної статті, у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України вбачається, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
При цьому, підстави для накладення арешту з іншою метою, окрім тих, що закріплені в ч.2 ст.170 КПК України, чинний кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає.
Частиною 2 ст.173 КПК України передбачено перелік обставин, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про арешт майна, в тому числі, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу, врахуванню підлягає: 1) правова підстава для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Таким чином, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, відповідно до вимог ч.2 ст.173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна і можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні.
Крім того, згідно з нормами Глав 10 та 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.
Як встановлено судом апеляційної інстанції за результатами перевірки матеріалів провадження, ці вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею з достатньою повнотою не дотримано.
У відповідності до матеріалів судового провадження №286/4190/25, в провадженні СВ ВП №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області перебувають матеріали кримінального провадження №12025060500000394 від 22.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
Згідно змісту клопотання, 22 листопада 2025 року о 15 год. 41 хв. до ВП №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області надійшло повідомлення від працівників Державної прикордонної служби України про те, що 22.11.2025 близько 15 год. 30 хв. на автодорозі поблизу с.Ігнатпіль Овруцької територіальної громади Коростенського району Житомирської області, було зупинено автомобіль марки «FORD ESCAPE» д.н.з. « НОМЕР_1 » під керуванням ОСОБА_6 , яка перевозила ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які мали намір незаконно перетнути державний кордон України.
22.11.2025 в ході проведення огляду місця події на вільнодоступній ділянці місцевості (автомобільна дорога), сполученням «Коростень-Овруч», що за адресою: вул. Зарічна в с. Ігнатпіль Овруцької територіальної громади Коростенського району Житомирської області, було виявлено легковий автомобіль марки «FORD ESCAPE» реєстраційний номерний знак « НОМЕР_1 », під керуванням ОСОБА_6 , який в ході проведення огляду місця події було вилучено (опечатано пояснювальною біркою).
Також під час проведення огляду було виявлено та вилучено наступні речі та предмети, що мають вагоме значення для даного кримінального провадження, а саме:
- у ОСОБА_6 (водія):
1) легковий автомобіль марки «FORD» модель «ESCAPE» д.н.з. « НОМЕР_1 » (опечатано пояснювальною біркою);
2) мобільний телефон «iPhone 15 Pro Мах» з сім-картою « НОМЕР_2 », ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_4 (упакований до спец-пакету CRI1098854);
3) грошові кошти у загальній сумі 1500 грн. (З купюри номіналом по 500 грн., 1.К33652949, 2.ГЛ1481343, 3.EC4905239) (упаковано до спец-пакету CRI1098865);
- у ОСОБА_8 (пасажир):
1) мобільний телефон «iPhone 16 Pro» з сім-картою « НОМЕР_5 », ІМЕН : НОМЕР_6 , ІМЕІ2: НОМЕР_7 ) (упакований до спец-пакету CRI1098866);
- у ОСОБА_9 (пасажир):
1) мобільний телефон «Galaxy Z Flip 3» з сім-картою « НОМЕР_8 », ІМЕН: НОМЕР_9 , ІМЕІ2: НОМЕР_10 (упакований до спец-пакету CRI1098880);
- у ОСОБА_10 (пасажир):
1) мобільний телефон «Хіаоті Redmi 12С» з сім-картою « НОМЕР_11 », ІМЕІ1: НОМЕР_12 , ІМЕІ2: НОМЕР_13 (упакований до спец-пакету NPU5072709).
22.11.2025 всі вищевказані вилучені речі, предмети було визнано та приєднано до даного кримінального провадження у якості речових доказів.
24.11.2025 слідчий СВ ВП №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області лейтенанта поліції ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Овруцького районного суду Житомирської області з відповідним клопотанням про арешт майна у вище зазначеному кримінальному провадженні. За результатами розгляду вище зазначеного клопотання слідчого, слідчим суддею постановлена оскаржувана ухвала.
В даному випадку, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком слідчого судді про задоволення клопотання слідчого про накладення арешту, та що майно, на яке накладено арешт та зазначене в клопотанні, підпадає під ознаки майна, передбаченого п.4 ч.2 ст.170 КПК України, відповідно до тієї фабули, яка зазначена у витягу з ЄРДР у вказаному кримінальному провадженні і ці обставини доведено доданими до клопотання доказами, а відтак існували реальні підстави для накладення арешту на майно.
Доводи апеляційної скарги щодо істотних порушень слідчим та слідчим суддею норм КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду провадження, а зазначені в апеляційній скарзі обставини є необґрунтованими.
В даному випадку, як вважає апеляційний суд, слідчий суддя під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, правильно встановив, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке слід накласти арешт (майно ОСОБА_6 ), відповідає вимогам ст.98, ч.1 ст.170 КПК України, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні прокурора.
В свою чергу, слідчим суддею ретельно перевірено майно, на яке орган досудового розслідування просить накласти арешт (майно ОСОБА_6 ) і його відношення до матеріалів кримінального провадження, як і відповідну належність цього майна саме підозрюваній ОСОБА_6 , та зроблено правильний висновок про наявність правових підстав для задоволення клопотання органу досудового розслідування та накладення арешту на майно, вилучене 22.11.2025 в ході проведення огляду місця події на вільнодоступній ділянці місцевості (автомобільна дорога), сполученням «Коростень-Овруч», що за адресою: вул. Зарічна в с. Ігнатпіль Овруцької територіальної громади Коростенського району Житомирської області, з огляду на фактичні обставини кримінального провадження №12025060500000394 від 22.11.2025, механізму вчинення кримінального правопорушення, кваліфікацію дій, а тому це майно відповідає ознакам речових доказів, зазначеним у ст.98 КПК України, і є всі підстави вважати наявність існування ризиків, передбачених ч.11 ст.170 КПК України.
З огляду на зазначене, як вважає апеляційний суд, висновки слідчого судді про арешт майна ОСОБА_6 , викладені в оскаржуваному рішенні, цілком доведені матеріалами кримінального провадження та долученими до клопотання про накладення арешту документами на підтвердження того, що обмеження прав власника співвідносяться із обставинами кримінального провадження, а тому є передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для їх арешту.
Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав, відповідає вимогам КПК України.
При цьому, розгляд клопотання органу досудового розслідування, судом першої інстанції проведено у порядок та спосіб визначеним КПК України.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси як власника майна, так і інших осіб.
Разом з цим, апеляційний суд враховує, що відповідно до вимог ч.4 ст.173 КПК України, в разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Як вбачається з матеріалів клопотання, автомобіль марки «FORD ESCAPE», р.н. НОМЕР_1 , на праві приватної власності належить ОСОБА_6 .
В суді апеляційної інстанції стороною захисту доведено той факт, що вказаним транспортним засобом користується ОСОБА_6 для вирішення відповідних побутових та сімейних питань. При цьому, в даному кримінальному провадженні відсутня потреба в проведенні експертиз вказаного транспортного засобу.
В даному випадку, суд апеляційної інстанції зважає й на те, що Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.
За встановлених обставин, на думку апеляційного суду, накладення арешту слідчим суддею на майно вилучене в ході проведення 22.11.2025 огляду місця події автомобіля марки «FORD ESCAPE», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в частині заборони розпорядження, відчуження і користування, більш того, залишення на зберіганні на території ВП №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області цього автомобіля, об'єктивно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.
На підставі викладеного, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню в частині накладення арешту на автомобіль марки «FORD ESCAPE», реєстраційний номер НОМЕР_1 та постановленням в цій частині нової ухвали про накладання арешту на легковий автомобіль марки «FORD ESCAPE», р.н. НОМЕР_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_6 , шляхом тимчасового позбавлення права лише на відчуження та розпорядження. За ОСОБА_6 залишається право користування вказаним транспортним засобом
В решті оскаржувана ухвала є обґрунтованою та законною, підстав для її скасування апеляційним судом не встановлено.
Керуючись ст.ст.404, 406, 407, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Овруцького районного суду Житомирської області від 26.11.2025, якою задоволено клопотання слідчого СВ ВП №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_7 про накладання арешту на майно в межах кримінального провадження №12025060500000394 від 22.11.2025, - скасувати в частині накладення арешту на автомобіль марки «FORD ESCAPE», реєстраційний номер НОМЕР_1 та в цій частині постановити нову ухвалу.
Накласти арешт на легковий автомобіль марки «FORD ESCAPE», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вилучений 22.11.2025 під час проведення огляду місця події, який на праві приватної власності належить ОСОБА_6 , шляхом тимчасового позбавлення права на відчуження та розпорядження.
В решті ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :