Справа №760/26489/25
2-з/760/76/26
іменем України
про забезпечення позову
06.01.2026 м. Київ
Суддя Солом'янського районного суду міста Києва Застрожнікова К.С., розглянувши заяву представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Семенчук Юлії Миколаївни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Семенчук Юлія Миколаївна, до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної державної адміністрації
про визначення місця проживання дитини,
До Солом'янського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Семенчук Юлія Миколаївна, до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної державної адміністрації про визначення місця проживання дитини.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду та справу передано судді Застрожніковій К.С.
22.10.2025 ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва позовну заяву було залишено без руху, надано строк на усунення недоліків позовної заяви.
30.10.2025 до суду надійшли матеріали на виконання ухвали суду.
14.11.2025 у справі відкрито загальне позовне провадження, визначена дата підготовчого судового засідання.
22.12.2025 через Систему Електронний суд надійшла заява представника позивачки про забезпечення позову, яка на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.01.2026 передана до провадження судді Застрожнікової К.С.
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що потреба у застосуванні заходів забезпечення позову зумовлена виключно необхідністю захисту прав та законних інтересів малолітньої дитини, а також забезпечення принципу її найкращих інтересів. Необхідність вжиття таких заходів обумовлена тим, що батько дитини - ОСОБА_2 - раніше вчиняв дії, які за нормами міжнародного сімейного права підпадають під ознаки незаконного переміщення та утримання дитини, що свідчить про наявність реального ризику повторення аналогічних дій у разі невжиття судом відповідних заходів забезпечення позову. Зокрема, як зазначається у заяві, у вересні 2025 року, коли дитина разом із позивачкою, перебувала на території Королівства Нідерландів, відповідач прибувши до Нідерландів та всупереч умовам письмових домовленостей між батьками, самовільно забрав дитину і перевіз її до Естонської Республіки, незважаючи на заперечення з боку позивачки. Внаслідок таких дій позивачка була позбавлена можливості спілкуватися з дитиною. Після звернення до суду, в період жовтень - грудень 2025 року на електронну пошту позивачки почали надходити листи від відповідача з висловлюванням погроз стосовно відібрання дитини від матері, та тиску, які позивачка сприймає реально, оскільки відповідач обізнаний із адресою місця їх проживання та дитячого садку, який відвідує дитина. Тому, сторона позивача просить суд у порядку забезпечення позову заборонити виїзд за межі України малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час розгляду та набрання законної сили рішенням суду у вказаній цивільній справі.
Сторони в судове засідання не з'явились, оскільки не повідомлялись про час та місце розгляду справи у відповідності до вимог частини першої статті 153 ЦПК України, що не є перешкодою для розгляду даної заяви.
Суд, вивчивши матеріали справи та заяви про забезпечення позову, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
У відповідності до п. п. 2, 10 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 11 грудня 2023 року в справі № 904/1934/23 зазначив, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Так, судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про визначення місця проживання дитини, в якому просить суд визначити місце проживання малолітньої доньки сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір'ю ОСОБА_1 , мотивуючи позовні вимоги тим, що з 27.10.2024 спільне проживання сторін припинено, та дитина фактично проживає разом із позивачкою за адресою АДРЕСА_1 . Водночас, відповідач намагається відібрати дитину у матері, у зв'язку із чим позивачка була вимушена звернутись до суду із вказаним позовом.
Таким чином, суд під час розгляду заяви про забезпечення позову встановив, що між сторонами виник спір.
У п.п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до абз. 4 п. 2-3 Правил слідує, що у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану рішення щодо надання дозволу на виїзд за межі України особі чоловічої статі, яка супроводжує дитину, яка не досягла 16-річного віку, приймається з урахуванням приналежності супроводжуючої особи до переліку категорій осіб, які звільнені від військової служби та мобілізації, за наявності у неї підтвердних документів.
За таких обставин, не вирішуючи питання обґрунтованості заявлених позивачем вимог, зважаючи на характер спірних правовідносин сторін, суть заявлених позовних вимог, вік дитини та беручи до уваги те, що забезпечення позову є тимчасовим заходом, суд приходить до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може утруднити чи зробити неможливим виконання у майбутньому рішення суду, оскільки відповідач, із врахуванням приписів Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзд в Україну громадян України», Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених Постановою КМУ від 27.01.1995 за № 57, із змінами, та тієї обставини, що відповідач не є громадянином України та не підлягає мобілізації, останній може вчинити дії, спрямовані на вивезення малолітньої дитини, яка є громадянкою України, за межі території України, що у свою чергу утруднить виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, а тому є підстави для застосування заходів із забезпечення позову, у зв'язку із чим заява представника позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню.
За змістом ч.1 ст.157ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Згідно з ч.1 ст.154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Суд не вбачає підстав для зустрічного забезпечення позову, зважаючи на те, що відсутні підстави вважати, що застосування даного виду забезпечення позову спричинить відповідачеві збитки.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.149, 150, 153, 157, 260, 261, 354 ЦПК України, суд -
Заяву представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Семенчук Юлії Миколаївни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Семенчук Юлія Миколаївна, до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, - задовольнити.
Заборонити виїзд за межі України малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання законної сили рішенням суду, ухваленим за результатами розгляду цивільної справи № 760/26489/25.
Зазначити дані заявника (позивача, стягувача): ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ),
Зазначити дані відповідача (боржника): ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин Естонії, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , останнє відоме місце проживання на території України: АДРЕСА_1 ).
Третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 37485506, адреса: 03020, м. Київ, проспект Повітряних Сил, буд. 41).
Направити дану ухвалу всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову (які ідентифіковані судом) для вжиття відповідних заходів.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Строк пред'явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суд також може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду.
Суддя К.С. Застрожнікова