Справа № 376/2634/25
1-кп/357/1153/25
09.12.2025 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі колегії суддів, головуючого судді: ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,
сторін кримінального провадження:
прокурор: ОСОБА_5 ,
потерпілі: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисник - адвокат: ОСОБА_9 ,
обвинувачений: ОСОБА_10 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, в залі судових засідань №8 м. Біла Церква, Київської області обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 12025111260000179, внесеному 05.06.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно ОСОБА_10 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України,
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається
На розгляді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025111260000179, внесеному 05.06.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно ОСОБА_10 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, відносно якого застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого продовжено по 12.12.2025. До вказаної дати остаточне рішення по справі не може бути прийнято відносно ОСОБА_10 .
Прокурором в судовому засіданні подане клопотання в порядку ст. 331 КПК України про продовження дії обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 .
Позиція сторін та інших учасників.
Прокурор в судовому засіданні підтримав заявлене клопотання про продовження дії обраного запобіжного заходу ОСОБА_10 строком на шістдесят днів, з огляду на наявність ризиків, які були враховані обвинуваченому при продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які не зменшилися та продовжують існувати. Прокурор у клопотанні зазначав, що обвинувачений може переховуватися від суду, оскільки ОСОБА_10 , будучи військовослужбовцем, тобто особою покликаною захищати, скоїв умисний особливо тяжкий злочин, спрямований проти життя цивільних осіб, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.Враховуючи дані, які характеризують обвинуваченого зокрема те, що ОСОБА_10 , зловживає алкогольними напоями, за місцем проживання характеризується негативно, здатний до агресивних проявів поведінки у стані алкогольного сп'яніння, не має постійного джерела доходу, то у разі доведення його винуватості, йому загрожує кримінальна відповідальність у виді безальтернативного покарання, а саме позбавлення волі. Усвідомлення можливості настання вказаних вкрай несприятливих наслідків може спонукати ОСОБА_10 , змінювати місце проживання та переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Вказане дає підстави вважати, що тяжкість покарання, та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавленні волі вже само по собі може бути підставою та мотивом, що ОСОБА_10 , може ухилятись від явки до слідчого, прокурора чи суду.
Крім того, ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкому кримінальному правопорушенні під час дії умов воєнного стану, у зв'язку з чим на даний час відсутній належний контроль за всіма кордонами України у зв'язку з веденням повномасштабних воєнних дій.
Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків або потерпілих, обґрунтовується тим, що обвинувачений ОСОБА_10 знайомий зі свідками ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , та потерпілими ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , яких він знає особисто, йому відомий спосіб їх життя, та місце проживання, а тому є підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_10 , може незаконно впливати на них з метою реабілітації себе як злочинця, шляхом умовляння, підкупу, переконання, примушування з застосуванням фізичної сили або погроз такого застосування з метою викривлення фактичних обставин справи та уникнення передбаченої законом відповідальності. Ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Також прокурор зазначає про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення, прокурор обґрунтовує тим, що 10.01.2025 солдат ОСОБА_10 самовільно залишив військову тимчасове місце розташування 1 десантно - штурмової роти 1 десантно - штурмового батальйону ВЧ НОМЕР_1 в районі виконання завдань поблизу населеного пункту Велика Чернеччина, Сумської області, у зв'язку з чим слідчим відділом Білоцерківського РУП ГУНЇЇ в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025170040001430 від 27.01.2025 за ч. 5 ст. 407 КК України. Крім цього, ОСОБА_10 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 173, 173-2 178, 183, 185 КУпАП. Вищенаведене свідчить про відсутність у ОСОБА_10 будь - яких моральних якостей щодо вчинення протиправних діянь, в тому числі кримінальних правопорушень, а тому, у разі перебування на волі, наявні передумови для вчинення останнім інших кримінальних правопорушень.
Отже прокурор вважає, що ризики передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України є дійсними та вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'якого запобіжного заходу не запобігатиме ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Захисник - адвокат ОСОБА_9 , в судовому засіданні не заперечував проти заявленого клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_10 , підтримав позицію свого захисника.
Встановлення судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів та мотивів, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керував
Заслухавши думку учасників судового провадження, проаналізувавши зміст клопотання та надані сторонами матеріали, суд доходить таких висновків.
В судовому засіданні встановлено, що розглянути кримінальне провадження відносно ОСОБА_10 та прийняти в судовому засіданні остаточне рішення до закінчення визначеного строку дії запобіжного заходу не виявляється можливим.
Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
У відповідності до частин 1, 2 статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення має право своєю ухвалою продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього КПК України. Прокурор має право подати клопотання про продовження строку тримання під вартою не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, при цьому виклавши обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання під вартою. При вирішенні питання про продовження тримання під вартою суд керується загальними приписами, які регулюють застосування запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей і стадії кримінального провадження.
У відповідності до статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі статтею 178 КПК України суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі стосовно індивідуальних особливостей підозрюваного/обвинуваченого.
Згідно з положеннями статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Вказане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду. З огляду на стадію кримінального провадження та зміст самого клопотання, суд не вирішує питання щодо обґрунтованості підозри, однак оцінює критерії, визначені у статті 178 КПК України, та доведені прокурором ризики, передбачені пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України.
Під час розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу суд не уповноважений перевіряти обґрунтованість самих підстав застосування запобіжного заходу, а учасники не можуть ставити під сумнів висновки, покладені в основу такого рішення.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити в майбутньому. Отже, ризики слід вважати наявними за умови встановлення їх імовірності. Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. При встановленні ризиків суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.
На думку суду, ризик переховування обвинуваченого від суду досі є реальним з огляду на тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_10 та суворість можливого покарання. Так, ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 15 п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України. Санкція ч. 2 ст. 15 п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 115 КК України відносить інкримінований злочин до особливо тяжких і передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років, або довічного позбавлення волі, що унеможливлює застосування положень про призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, звільнення від відбування покарання з випробуванням тощо. Отже, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності у випадку визнання його винуватим у майбутньому, обвинувачений може вчиняти дії, спрямовані на переховування від суду.
Кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинуваченого. Співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді потенційного ув'язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі, у перспективі робить цей ризик достатньо високим.
Суд також зазначає про актуальність ризику впливу обвинуваченого на свідків (потерпілих). Наразі провадження перебуває на стадії судового розгляду. Особи, заявлені прокурором в якості свідків, викликані на допит, що свідчить про те, що стороні захисту відомі всі свідки у кримінальному провадженні та їх показання, надані під час досудового розслідування. Загальний порядок, встановлений КПК України, передбачає процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, спочатку на стадії досудового розслідування шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК (у виключних випадках). Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК). Відтак, ураховуючи реалізацію принципу безпосередності, ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Щодо можливості вчинення іншого кримінального правопорушення суд вважає, що стороною обвинувачення не наведено обставин, які б підтверджували ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.
З огляду на актуальність двох ризиків та їх характеру, суд дійшов висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не здатен на належному рівні забезпечити належне виконання процесуальних обов'язків і запобігти будь-якому прояву окреслених ризиків.
Таким чином, суд вважає виправданим подальше тримання ОСОБА_10 під вартою строком на шістдесят днів.
Враховуючи викладене, актуальними залишаються ризики переховування від суду, незаконного впливу на свідків, потерпілих. Таким чином, на думку суду, пропорційним до наявних ризиків є продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів. Вказаний запобіжний захід здатний виконати роль стримуючого фактору для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_10 , та запобігти встановленим ризикам у подальшому. Суд також виходить із того, що таке обмеження в реалізації прав і свобод людини є розумним і співмірним для цілей цього кримінального провадження.
Тобто, застосований запобіжний захід кореспондується та відповідає визначеним КПК України конкретним підставам і меті запобіжного заходу.
Як наслідок передумови для продовження запобіжного заходу - взяття під варту (тримання під вартою), не відпали, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу у межах строків визначених ст. 331 КПК.
Приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Суд також враховує те, що будь-які дані, які б свідчили про неможливість тримання ОСОБА_10 під вартою, сторонами кримінального провадження не надавалися.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до п. 1 та п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи всі обставини по справі, суд вважає, що строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 , повинен бути продовжений на 60 днів без визначення застави.
На підставі викладеного, керуючись статтями 131, 132, 176 - 178, 183, 193, 194, 196, 197, 369-372, 376 КПК України, суд,
Клопотання прокурора Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_5 щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на 60 діб, без визначення розміру застави, відносно обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - задовольнити.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді тримання під вартою на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_1 продовжити на 60 днів, тобто по 06.02.2026 включно.
Судове засідання по кримінальному провадженню відкласти на 11:30 годин 23.01.2026 у приміщенні суду за адресою: Київська область, вул. Павла Скоропадського, 4-А.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити начальнику гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвала суду щодо застосування/продовження запобіжного заходу підлягає негайоному виконанню після її оголошення.
Ухвала суду в частині продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором протягом п'яти днів з дня її оголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Повний текст ухвали виготовлений та проголошений 10.12.2025 о 08:40 год. за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Павла Скоропадського, 4А, зал судового засідання № 1 Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
Головуючий Суддя Суддя
ОСОБА_15 ОСОБА_16 ОСОБА_17